Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
А.В. Асосков. Правові форми участі юридичних осіб у міжнародному комерційному обороті, 2003 - перейти до змісту підручника

1. Правові основи інтеграції країн - учасниць СНД

Розпад СРСР і утворення на колишньому радянському просторі
численних незалежних держав породили безліч проблем
політичного, економічного і правового характеру. Організації,
створені в різних колишніх радянських республіках, перетворилися по
відношенню один до одного в іноземні юридичні особи, які при
веденні комерційної діяльності на території інших держав
стикалися з численними перешкодами і перепонами,
встановлюються місцевою владою. Об'єктивні економічні зв'язки і
потреби цивільного обороту вимагають вироблення системи
ефективного правового регулювання створення та діяльності
юридичних осіб на території різних держав.
Утворене в 1991 р. Співдружність Незалежних Держав (СНД)
покликане вирішити найбільш гострі суперечності і створити основу для
економічної інтеграції стали незалежними держав. Вже в
Мінській угоді від 8 грудня 1991 р. про створення СНД Білорусія,
Росія і Україна, проголосивши припинення існування СРСР і
створення СНД, вважали за потрібне заявити, що до «сфери їхньої спільної
діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні
координуючі інститути Співтовариства», належить, зокрема,
співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного
простору, а також «загальноєвропейського та євразійського ринків» (ст.
7). Ця формула була повторена і в Алма-Атинській декларації від 21
грудень 1991 про об'єднання в рамках СНД вже 11 колишніх союзних
республік [442].
У прийнятих 15 вересня 1992 Міжпарламентська асамблея СНД
Основних напрямах зближення національних законодавств
держав - учасниць СНД зазначені основні напрямки, за якими
визнано необхідним здійснювати зближення національних норм. У цей
переліку увійшли в тому числі такі питання, як статус і загальні умови
діяльності підприємств та інших господарюючих суб'єктів,
зовнішньоекономічна діяльність, включаючи іноземні інвестиції та
валютне регулювання. В Угоді про принципи зближення
господарського законодавства держав-учасниць СНД,
підписаному 9 жовтня 1992, були визначені сфери зближення і
механізм співпраці в даній області [443]. Статут СНД, прийнятий
22 січня 1993 Радою глав держав СНД, декларував серед
цілей і принципів СНД всебічне і збалансоване економічне та
соціальний розвиток держав-учасниць у рамках загального
економічного простору; міждержавну кооперацію і
інтеграцію; розвиток взаємовигідного економічного і
науково -технічного співробітництва; розширення інтеграційних
процесів. Особливий розділ Статуту СНД регламентує співпрацю в
економічної, соціальної та правової областях, в тому числі у сферах
заохочення і взаємного захисту інвестицій.
Важливе значення мало підписання 24 вересня 1993 Договору про
створення Економічного союзу. Серед цілей Економічного союзу
продекларовані поетапне створення загального економічного
простору, вільне переміщення товарів, послуг, капіталів і
робочої сили, узгодження грошово-кредитної, бюджетної, податкової,
цінової, зовнішньоекономічної, митної та валютної політики,
поетапне поглиблення інтеграції. Досягнення даних цілей
передбачається здійснити через асоціацію вільної торгівлі,
митний союз, спільний ринок товарів, послуг, капіталів і робочої сили,
валютний (грошовий) союз. На жаль, досягнення даних цілей
юридично не було забезпечено ні узгодженням конкретних термінів
здійснення тих чи інших заходів, ні створенням структури органів
управління процесом інтеграції, які були б наділені чітко
певними правомочностями, ні узгодженим механізмом їх виконання.
У зв'язку з цим Договір про створення Економічного союзу неможливо
поставити в один ряд з такими документами, як Римський договір 1957
про освіту ЄЕС. Більш того, в літературі зазначається, що в цілому
розглянутий Договір «виглядає як свого роду угоду про
наміри» [444]. Спробою зміцнити інституційну базу
Економічного союзу стало укладення 21 жовтня 1994 Угоди про
створення Міждержавного економічного комітету як
постійно діючого органу Економічного союзу. Комітет наділений
правом прийняття рішень «розпорядчого характеру» з питань,
добровільно переданим йому державами. Залишається неясним питання про
обов'язковості таких рішень. Комітет може приймати і рішення,
обов'язковість виконання яких повинна підтверджуватися
відповідними рішеннями урядів держав. У даному контексті
говорити про обов'язковість рішень Комітету навряд чи правильно. У зв'язку
з цим втрачається вагомість положень ст. 10 Угоди про можливість
прийняття рішень органами Комітету допомогою кваліфікованого
більшості голосів [445].
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Правові основи інтеграції країн - учасниць СНД "
  1. 4. Зобов'язання по страхуванню відповідальності за заподіяння шкоди (позадоговірної відповідальності)
    правових актів, що регулюють відповідний вид діяльності, заподіяння шкоди розголошенням відомостей конфіденційного характеру), так і до видів санкцій (стягненням штрафу (пені) та інших санкцій (крім відшкодування збитків) та ін.) У зв'язку з неможливістю виключення помилок і упущень при виконанні професійних обов'язків найбільш переважним і ефективним (як для захисту інтересів
  2. 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
    правового регулювання економічних відносин між господарюючими суб'єктами, насамперед шляхом уніфікації права. Творче використання результатів, досягнутих у сфері універсальної та регіональної уніфікації міжнародних комерційних контрактів, може допомогти у виробленні найбільш оптимальних шляхів реалізації зазначеної потреби в рамках СНД. В одній з робіт 1928 В. М. Корецький
  3. 1.2. Основні фактори, що обумовлюють уніфікацію права міжнародних контрактів
    правових систем, пов'язаних з релігією. Канонічне, мусульманське, індуїстська права грунтуються на тому, що людина повинен обов'язково схилятися перед божественною волею (David R. Sources of Law / / International Encyclopedia of Comparative Law. Vol. II. The Legal Systems of the World. Their Comparison and Unification. P. 14). На Європейському континенті внаслідок значного етнічного
  4. 2.3. Регіональна уніфікація колізійних норм
    правових систем, які значно відрізняються один від одного, а також факт участі в ЄС в даний час 15 країн, а в найближчому майбутньому - 22 країн, в 60-ті роки ХХ ст. виникла ідея уніфікації колізійного права. Передумовами реалізації даної ідеї з'явилося перетворення Європейських Співтовариств до Європейського союзу і зросла необхідність юридичного забезпечення свободи пересування капіталів,
  5. 4. Міжнародна уніфікація права
    правознавства. Симптоматично в цьому зв'язку, що X. Гаттерідж, будучи противником уніфікації, проте присвятив їй три глави в своїй відомій книзі. Деякі компаративісти схильні перетворити уніфікацію в кінцеву мету порівняльно-правових досліджень. Така тенденція усталилася на початку XX в., коли рух за уніфікацію досягло найвищого розмаху. Коріння сучасного уніфікаціонним
  6. 4. Європейський правовий простір
    правового простору: важким здавалося не тільки і не стільки саме це поняття, скільки стоять за ним складні проблеми взаємовідносин різних держав, ліквідації наслідків «холодної війни», деідеологізації міждержавних відносин. Було б перебільшенням повністю приписувати новому правовому мисленню зародження концепції європейського правового простору. Погляд на навколишній
  7. § 5. Проблема «міжнародних юридичних осіб» в міжнародне право
    правове становище могло відрізнятися від правового положення будь-яких інших юридичних осіб, що діють в конкретній країні, як національних, так і іноземних. З цим, як видається, можна було б пов'язувати виділення так званих міжнародних юридичних осіб в окрему категорію. У сьогоднішніх умовах міжнародних відносин при створенні відповідних утворень (корпоративного або
  8. § 1. Система правового регулювання іноземних інвестицій в МПП
    правове регулювання. виразною тенденцією у суспільному розвитку сучасної епохи виступає інтернаціоналізація господарського обороту, що зумовила активізацію процесів руху капіталів, товарів і послуг через державні кордони. Результатом інтеграції стало дедалі більшу різноманіття форм діяльності правосуб'єктності утворень за межами власних національних держав.
  9. § 5. Договір лізингу
    правовий інститут, відомий з найдавніших часів. Світова історія знає чимало свідчень того, що оренда існувала і застосовувалася в людській цивілізації ще за дві тисячі років до нашої ери. Так, на території стародавнього Шумерського царства були знайдені глиняні таблички, які підтверджували, що в оренду здавалися знаряддя сільськогосподарської праці, землі, водні джерела, домашні тварини та
  10. § 2. Міжнародно-правова охорона промислової власності
    правові) угоди, покликані подолати територіальний характер дії прав промислової власності. Перший крок у напрямку багатостороннього співробітництва в цій галузі був зроблений прийняттям Паризької конвенції з охорони промислової власності в 1883 р. (далі Конвенція). Вона донині є основним документом у цій сфері. Учасники Конвенції утворили Союз з охорони
© 2014-2020  yport.inf.ua