| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Правові основи інтеграції країн - учасниць СНД |
||
|
численних незалежних держав породили безліч проблем політичного, економічного і правового характеру. Організації, створені в різних колишніх радянських республіках, перетворилися по відношенню один до одного в іноземні юридичні особи, які при веденні комерційної діяльності на території інших держав стикалися з численними перешкодами і перепонами, встановлюються місцевою владою. Об'єктивні економічні зв'язки і потреби цивільного обороту вимагають вироблення системи ефективного правового регулювання створення та діяльності юридичних осіб на території різних держав. Утворене в 1991 р. Співдружність Незалежних Держав (СНД) покликане вирішити найбільш гострі суперечності і створити основу для економічної інтеграції стали незалежними держав. Вже в Мінській угоді від 8 грудня 1991 р. про створення СНД Білорусія, Росія і Україна, проголосивши припинення існування СРСР і створення СНД, вважали за потрібне заявити, що до «сфери їхньої спільної діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Співтовариства», належить, зокрема, співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного простору, а також «загальноєвропейського та євразійського ринків» (ст. 7). Ця формула була повторена і в Алма-Атинській декларації від 21 грудень 1991 про об'єднання в рамках СНД вже 11 колишніх союзних республік [442]. У прийнятих 15 вересня 1992 Міжпарламентська асамблея СНД Основних напрямах зближення національних законодавств держав - учасниць СНД зазначені основні напрямки, за якими визнано необхідним здійснювати зближення національних норм. У цей переліку увійшли в тому числі такі питання, як статус і загальні умови діяльності підприємств та інших господарюючих суб'єктів, зовнішньоекономічна діяльність, включаючи іноземні інвестиції та валютне регулювання. В Угоді про принципи зближення господарського законодавства держав-учасниць СНД, підписаному 9 жовтня 1992, були визначені сфери зближення і механізм співпраці в даній області [443]. Статут СНД, прийнятий 22 січня 1993 Радою глав держав СНД, декларував серед цілей і принципів СНД всебічне і збалансоване економічне та соціальний розвиток держав-учасниць у рамках загального економічного простору; міждержавну кооперацію і інтеграцію; розвиток взаємовигідного економічного і науково -технічного співробітництва; розширення інтеграційних процесів. Особливий розділ Статуту СНД регламентує співпрацю в економічної, соціальної та правової областях, в тому числі у сферах заохочення і взаємного захисту інвестицій. Важливе значення мало підписання 24 вересня 1993 Договору про створення Економічного союзу. Серед цілей Економічного союзу продекларовані поетапне створення загального економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили, узгодження грошово-кредитної, бюджетної, податкової, цінової, зовнішньоекономічної, митної та валютної політики, поетапне поглиблення інтеграції. Досягнення даних цілей передбачається здійснити через асоціацію вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок товарів, послуг, капіталів і робочої сили, валютний (грошовий) союз. На жаль, досягнення даних цілей юридично не було забезпечено ні узгодженням конкретних термінів здійснення тих чи інших заходів, ні створенням структури органів управління процесом інтеграції, які були б наділені чітко певними правомочностями, ні узгодженим механізмом їх виконання. У зв'язку з цим Договір про створення Економічного союзу неможливо поставити в один ряд з такими документами, як Римський договір 1957 про освіту ЄЕС. Більш того, в літературі зазначається, що в цілому розглянутий Договір «виглядає як свого роду угоду про наміри» [444]. Спробою зміцнити інституційну базу Економічного союзу стало укладення 21 жовтня 1994 Угоди про створення Міждержавного економічного комітету як постійно діючого органу Економічного союзу. Комітет наділений правом прийняття рішень «розпорядчого характеру» з питань, добровільно переданим йому державами. Залишається неясним питання про обов'язковості таких рішень. Комітет може приймати і рішення, обов'язковість виконання яких повинна підтверджуватися відповідними рішеннями урядів держав. У даному контексті говорити про обов'язковість рішень Комітету навряд чи правильно. У зв'язку з цим втрачається вагомість положень ст. 10 Угоди про можливість прийняття рішень органами Комітету допомогою кваліфікованого більшості голосів [445]. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Правові основи інтеграції країн - учасниць СНД " |
||
|
||