|
Вдосконалені-ним безпосереднім об'єктом даного злочину являють-ся майнові інтереси кредиторів, інтереси держави.
Об'єктивна сторона злочину характеризується дією або бездіяльністю, що спричинило нездатність юридиче-ського особи або індивідуального підприємця удовлетво-рить вимоги кредиторів і виконати обов'язки перед державою. Закон не перераховує конкретних способів обра-тання неплатоспроможності. Це можуть бути будь-які дії, наприклад: здача майна в оренду (усвідомлюючи той факт, що
майно не буде повернуто); надання кредиту
на невигідних для себе умовах і навпаки - отримання кре-диту під дуже високий відсоток; передача своїх активів до-чорнимо підприємствам; укладення інших збиткових угод. У результаті створюється неплатоспроможність юридичної особи або індивідуального підприємця перед кредиторами за цивільно-правовими угодами та за обов'язковими платежами до державного бюджету та до державних позабюджетних фондів. При цьому сума боргу перевищує вартість майна винного. На відміну від природного банкрутства як результа-та неефективного підприємництва та ведення іншої еконо-мічної діяльності (ст. 195 КК), штучно створене банкрутство утворює поняття «навмисне банкрутство».
Кримінальна відповідальність передбачена за умови, якщо навмисне банкрутство спричинило за собою великий матері-альний збиток (у розмірі понад 250 тис. руб.). Збиток на меншу суму тягне адміністративну відповідальність за ст. 14.12
КоАП РФ.
Склад по конструкції матеріальний. Злочин призна-ється закінченим з моменту визнання арбітражним судом юри-ної особи або індивідуального підприємця банкрутом. Арбітражний суд, збуджуючи провадження про банкрутство, зобов'язаний встановлювати (може призначити бухгалтерську експертизу), чи немає ознак навмисного банкрутства. Обов'язок виявив-
лять його ознаки покладено також на арбітражного керую-
ного і тимчасову адміністрацію1.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що навмисно здійснює дії, що створюють неплатоспроможність юридичної особи або інді-виділеного підприємця, передбачає неминучість причини-
ня
великої матеріальної шкоди кредиторам і державі
і бажає заподіяти цей збиток з метою отримання власної вигоди (наприклад, закрити підприємство і заволодіти землею) або в інтересах інших осіб (наприклад, викупити підприємство по за-Ніжен ціною). Вживання термінів «навмисно» і «за-ведено» виключають можливість непрямого умислу.
Злочин, передбачений ст. 196 КК, має схожі ознаки із злочином, зазначеним у ч. 1 ст. 195 КК. Різниця слід проводити за ознаками суб'єктивної сторони, а саме по цілі. Мета навмисного банкрутства відсутня в пре-надходженні, кримінальна відповідальність за яке встановлена в ч. 1 ст. 195 КК.
Суб'єкт злочину спеціальний - керівник або уч-редітелей (учасник) юридичної особи або індивідуальний підприємець.
« Попередня
|