Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально- процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Неправомірні дії при банкрутстві (ст. 195 КК).

Банкрутством (неспроможністю) визнається встановлена ??арбітражним судом нездатність боржника задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів за грошовими обов'язковий-ствам і (або) виконати обов'язки щодо оплати обов'язкових
1 См .: Гуев О.М. Коментар до Кримінального кодексу Російської Федерації для підприємців. М., 2006. С. 101; Волженкін Б.В. Указ. соч. С. 288.
2 Див ст. 51 Федерального закону «Про виконавче провадження».

Платежів1. Боржником може бути громадянин, у тому числі ін-дивидуально підприємець, а також юридична особа. Де-ніжне зобов'язання - це обов'язок боржника сплатити кредитору певну грошову суму за цивільно-право-вої угоді або по іншому підставі, передбаченій ГК РФ. Обов'язкові платежі включають податки, збори та інші орга-тільні внески до бюджету Росії і бюджети суб'єктів РФ, а також у державні позабюджетні фонди відповідно до російського законодавства. Підстави для визнання боржника банкрутом, порядок і умови здійснення заходів з попередження неспроможності (банкрутства), порядок і умо-ви проведення процедур банкрутства встановлює, відпо-відно до норм ГК РФ, Федеральний закон від 26 жовтня 2002 р.
№ 127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» та інші федеральні нормативні правові акти. Справи про банкрутство розглядаються тільки арбітражним судом.
Громадянин, у тому числі підприємець, визнається бан-кротом, якщо суд визнає його нездатним задовольнити тре-бования кредиторів за грошовими зобов'язаннями та виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні бути виконані, в сукупно-сті на суму 10 тис. руб. і більше за умови, якщо сума його боргу перевищує вартість належного йому майна.
Юридична особа може бути визнана банкрутом, якщо воно не виконає протягом того ж строку (трьох місяців) свої денеж-ні зобов'язання і обов'язок по сплаті обов'язкових плате-жей, якщо сукупна сума боргів юридичної особи складе не менше 100 тис. руб. (Ст. 3, 6 Федерального закону «Про несостоя-ності (банкрутство)» 2).
Додатковим об'єктом злочину є імущест-
ються інтереси кредиторів та інших осіб. Предметом переступив-
1 Див ст. 65 ГК РФ; ст. 2 Федерального закону від 26 жовтня 2002
№ 127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» / / СЗ РФ. 2002. № 43. Ст. 4190; см. також Положення про порядок пред'явлення вимог за зобов'язаннях перед Російською Федерацією у справах про банкрутство та в про-цедур банкрутства, затв. постановою Уряду РФ від 29 травня
2004 р. № 257 / / СЗ РФ. 2004. № 23. Ст. 2310.
2 Далі - Закон про банкрутство.

Лення можуть виступати майно боржника або відомості про нього; майнові права та майнові обов'язки або інформа-ція про них; бухгалтерські та інші облікові документи боржника-організації або боржника - індивідуального підприємця.
Об'єктивна сторона злочину характеризується дей-ствиями боржника, які є незаконними, оскільки порушують встановлений порядок здійснення процедури бан-крутство. Частина 1 ст. 195 КК передбачає п'ять альтернативних форм злочинної діяльності: 1) приховування майна або відомостей-ний про нього; 2) приховування майнових прав та майнових обов'язків чи інформацію про майнові права та майнових обов'язках; 3) передача майна у вла-дення іншим особам; 4 ) відчуження або знищення майна;
5) приховування, знищення, фальсифікація бухгалтерських і інших облікових документів.
Важливими ознаками розглядуваного злочину є-ються: обстановка вчинення злочину - наявність призна-ков банкрутства і великий збиток як результат вчинення не-правомірних дій. Крупний шкода - шкода на суму сви-ше 250 тис. руб. (Примітка до ст. 169 КК). Наявність ознак банкрутства зовні проявляється у призупиненні поточних платежів та сплати грошових зобов'язань кредиторам індиві-дуальним підприємцем протягом трьох місяців з дня строку
їх виконання. Для визначення юридичних ознак бан-
крутство, які можуть бути встановлені арбітражним судом, слід враховувати: розмір грошових зобов'язань за отримані товари, виконані роботи, надані послуги; суму позик з відсотками; заборгованість з виплат заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, виконуючим свої зобов'язане-сті за трудовим договором; доходів, які повинні бути ви-плачені засновникам (учасникам) організацій; розмір орга-тільних платежів до бюджету і в позабюджетні державні фонди та інших обов'язкових сплат (ст. 4 Закону про банкрутство).
Слід звернути увагу на неоднозначність тлумачення в юридичній літературі ознак банкрутства як однієї з обов'язкових характеристик об'єктивної сторони злочину. Більшість авторів пов'язують цей ознака з рішенням ар-арбітражного суду про визнання юридичної особи чи індивіду-

ального підприємця банкрутом, що, як видається, звужує сферу дії закону. Значна частина дій ві-новних, що порушують кредитні відносини і порядок проведен-ня процедур банкрутства, можуть бути здійснені до прийняття судом рішення про банкрутство.
Закон про банкрутство включає не тільки процедуру визнання особи банкрутом, а й заходи щодо попередження банкрутства. Слід, хоча б у загальних рисах, простежити здійснення процедури банкрутства, що безперечно допоможе в конкретизації ознак об'єктивної сторони даного злочину.
Процедура банкрутства починається з порушення арбітраж-ним судом провадження про банкрутство за заявою боржника, конкурсного кредитора або уповноважених органів. Конкурсний кредитор - представник кредиторів, який уповноважений брати участь у конкурсному виробництві. Уповноважений ор-ган - податкова чи митна служби. У деяких випадках, передбачених законом, боржник не тільки має право, але і зобов'язаний звернутися до арбітражного суду з заявою про возбужде-ванні провадження про банкрутство у зв'язку з передбаченням банкрут-ства (ст. 9 Закону про банкрутство).
Судова процедура про банкрутство включає п'ять стадій (про-цедур): а) спостереження; б) фінансове оздоровлення; в) зовнішнє управління; г) конкурсне виробництво; д) мирова угода, з яких перші три здійснюються судом до прийняття рі-шення про банкрутство. На цих стадіях вживаються заходи щодо пре-дотвращенія банкрутства. Мирова угода між должни-ком і кредиторами може бути укладена на будь-якій стадії.
Процедура банкрутства кредитних організацій регулюється Федеральним законом від 25 лютого 1999 р. № 40-ФЗ «Про несо-самостійності (банкрутство) кредитних організацій» (ст. 3, 4, 5,
7, 16, гл. VI) і має свої особенності1. Вона складається з: а) заходів з попередження банкрутства, застосовуваних кредитними ор-ганізації під контролем Банку Росії в досудовому порядку (фінансове оздоровлення, реорганізація кредитної організа-ції, приведення у відповідність розміру статутного капіталу, на-значення тимчасової адміністрації після відкликання Банком Росії
1 СЗ РФ. 1999. № 9. Ст. 1097.

ліцензії на здійснення банківських операцій) і б) визнання арбітражним судом кредитної організації банкрутом і відкриття конкурсного виробництва, здійснюваного арбітражним судом відповідно до Закону про банкрутство. Процедури: спостереження, фінансове оздоровлення, зовнішнє управління та мирова злагоди-шення, передбачені для інших організацій та индивидуаль-них підприємців, відносно кредитних організацій не застосовуються.
Кримінальний закон встановлює відповідальність за незаконні дії, які можуть бути вчинені лише до прийняття судом рішення про банкрутство, оскільки таке рішення прини-мається, за загальним правилом, після зовнішнього управління (в неко-торих випадках і раніше) або по закінченні терміну дії тимчасової адміністрації в кредитній організації, коли всі заходи щодо фінансового оздоровлення боржника та відновленню його платоспроможності вичерпані, і суд відкриває процедуру кон-КурсН виробництва. На цьому етапі ні керівник должни-ка-організації, ні боржник-підприємець вже не можуть з-вершити яких протиправних дій, оскільки вони відсторонені від справ ще раніше. Їх повноваження перейшли до зовнішньо-му керуючому або тимчасової адміністрації. Закон передба-чає і спрощений порядок банкрутства, що включає заяву індивідуального підприємця і відкриття судом відразу конкурсного виробництва.
Таким чином, неправомірні дії, передбачені в диспозиції ст. 195 КК, можуть бути вчинені тільки при на-явності ознак банкрутства, засвідчених арбітражним судом при порушенні провадження про банкрутство, тобто на ста-диях спостереження та фінансового оздоровлення, а не після призна-ня боржника банкрутом. Неспроможність боржника освітньої-лась не через його умисних дій (тоді це буде предна-мерен банкрутство - ст. 197 КК), а склалася внаслідок несприятливої ??для нього обстановки на ринку або у зв'язку з неефективністю дій керівника або индивидуаль-ного підприємця. І в прагненні вийти з цієї ситуації з меншими для себе втратами боржник вдається до неправомер-ним дій - за рахунок кредиторів, в обстановці наявності при-знаків банкрутства. Неправомірні дії керівника кре-

дітно організації можуть бути вчинені на стадії заходів щодо пре-дупреждения банкрутства, прийняті Банком Росії в Досу-дебн порядку, до усунення його від керівництва.
Приховування майна передбачає будь-який спосіб невключе-ня в конкурсну масу, на яку може бути звернено взи-Скан кредиторів, і буквально означає: заховати, вивезти в інше місто, перевести грошові активи на інший рахунок і т . д. Під майном слід розуміти речі, гроші, цінні буму-ги, саме підприємство, обладнання, сировину, готову продукцію (ст. 132 ГК РФ). Відомості про майно можуть належати до різних його характеристикам: до суми грошових коштів, найменуванню цінних паперів, до кількості, вазі, якісному стану, про місце його знаходження і т.д. Приховування імущест-ських прав та майнових обов'язків або інформації про них означає, що боржник приховав договори, за якими йому при-читаються певні виплати, приховав свої зобов'язання пе-ред деякими кредиторами для того, щоб вони не були вклю-чени до реєстру вимог кредиторів . Передача майна у володіння іншим особам - передача майна в оренду за зани-женним розцінками, у довірче управління, в якості внеску до статутного (складеного) капіталу. Відчуження імущест-ва може бути вчинено шляхом продажу за заниженими цінами, шляхом дарування, нееквівалентного обміну, що свідчить про перехід права власності до інших осіб. Знищення майна означає фізичну його руйнування, приведення в непридатний стан з виключенням його з балансу. Приховування, знищення, фальсифікація бухгалтерських і інших облікових докумен-тів, що відображають економічну діяльність - це не самостійне неправомірна дія боржника, а спосіб вчинення інших неправомірних дій при банкрутстві. Це виражається у фальсифікації балансу, приховуванні звітів про прибутки, виправленнях в реєстрі первинного бухгалтерського обліку (в рахунках, рахунках-фактурах, квитанціях, касових ордерах, відомчих реєстрах). Інші облікові документи включають акти про інвентаризацію, акти з оцінки основних засобів1.
1 Див гл. II Федерального закону від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ «Про бух-
галтерському облік».

Не можна приховувати відомості про майно або про майнові права та майнових обов'язках, не вдаючись до підроблення у фінансових документах.
Перераховані дії фізично можуть бути вчинені і до порушення арбітражним судом провадження про банкрут-стве, але юридичне значення вони набувають тільки після встановлення ознак банкрутства в судовому порядку. Слід-ствием перерахованих неправомірних дій є круп-ний збиток, заподіяний кредиторам, бюджету, позабюджетних фондів, засновникам, працівникам та іншим особам.
Склад по конструкції матеріальний. Злочин визнає-ся закінченим з моменту фактичного заподіяння великого збитку в розмірі понад 250 тис. руб. (Примітка до ст. 169 КК). Заподіяння шкоди в меншому розмірі тягне адміністративну відповідальність за ст. 14.13 КоАП РФ. Про великому розмірі можна судити тільки після прийняття арбітражним судом рішення про при-знанні боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробниц-ства. Отже, кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 195 КК може бути порушено після набрання законної сили доль-ного акта (ухвали) про припинення конкурсного виробництва за вказаною підставі. Фальсифікація бухгалтерської звітно-сті та інших документів про економічну діяльність винного не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 292, 325 або ст. 327
КК, так як ці дії охоплюються ознаками ст. 195 КК.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується пря-мим умислом. Особа усвідомлює, що приховує майно або све-дення про нього, приховує свої майнові права і имуществен-ні обов'язки, фальсифікуючи бухгалтерські та інші звіт-ні документи, здійснює інші дії, передбачені ч. 1 ст. 195 КК, передбачає неминучість заподіяння великого збитку в разі визнання його банкрутом і бажає настання
цих
  наслідків з метою отримання матеріальної вигоди за
  рахунок майна кредиторів, держави та інших осіб.
  У кримінально-правовій літературі поширена думка, що дан-
  ве злочин може бути вчинено як із прямим, так і з кос-

  венним умислом1. Деякі автори вважають, що винний діе щодо дій з прямим умислом, а по відношенню до можливих наслідків - або із прямим, або з непрямим умислом2, що не можна визнати достатньо обгрунтованим.
  Суб'єкт злочину - спеціальний: керівник юри-
  ної особи або індивідуальний підприємець.
  Слід зазначити, що питання про суб'єкта даного злочину викладено в літературі неоднозначно. Багато авторів нарівні з ру-ником організації та індивідуальним підприємцем визнають суб'єктом злочину собственніка3. Слід мати на увазі, що редакція ст. 195 КК змінена Федеральним законом від
  19 грудня 2005 № 161-ФЗ, який обгрунтовано виключив соб-
  ственника з числа суб'єктів розглянутого злочину.
  Не представляється обгрунтованим думку деяких авторів, які визнають можливим суб'єктом злочину арбітражного керуючого на стадіях зовнішнього управління (зовнішній керуючий) і конкурсного виробництва (конкурсний керую-щий), обгрунтовуючи це тим, що керівник організації від-дивний судом від виконання своїх обов'язків і його функції перейшли до арбітражного управляющему4.
  1 Див, наприклад: Волженкін Б.В. Указ. соч. С. 288; Клепицкий І.А. Указ. соч. С. 331, 332; Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина: підручник / Под ред. проф. Л.В. Іногамовой-Хугаев, проф. А.І. Рарога, проф. А.І. Чучаева. М., 2006. С. 264; Кримінальне право Росії. Т. 2. Особлива частина: підручник / Под ред. проф. А.І. Ігнатова і проф. Ю.А. Красикова. М.,
  2005. С. 342; Кримінальне право Росії. Особлива частина / За ред. проф.
  А.І. Рарога. М., 2007. С. 249 та інші джерела.
  2 Див: Лопашенко Н.А. Питання кваліфікації злочинів у сфері економічної діяльності. Саратов: Изд. Саратовського університету,
  1997. С. 125.
  3 Див: Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина: навч-ник / За ред. проф. Л.В. Іногамовой-Хегай, проф. А.І. Рарога, проф. А.І. Чучаева. М., 2006. С. 264; Кримінальне право Росії: підручник. Т. 2. Осо-бенная частина / За ред. проф. А.Н. Ігнатова і проф. Ю.А. Красикова. М.,
  2005. С. 341; Російське кримінальне право. Особлива частина / За ред. проф. Л.В. Іногамовой-Хегай; проф. В.С. Коміссарова, проф. А.І. Рарога. М., 2007. С. 249 та інші джерела.
  4 Див: Волженкін Б.В. Указ. соч. С. 287; Есаков Г.А., Рарог А.І., Чуча-
  єв А.І. Настільна книга судді по кримінальних справах / Відп. ред. проф. А.І. Рарог. М., 2007. С. 300; Рарог А.І., Есаков Г.А., Чуча А.І., Стьопа-лин В.П. Кримінальне право Росії. Частини Загальна та Особлива: курс лекцій.
  2-е вид. / Под ред. А.І. Рарога. М., 2007. С. 318; Шишко І.В. Суб'єкти пре-
  ступленій, пов'язаних з банкрутством / / РЮ. 2000. № 8. С. 41.

  Арбітражний керуючий (тимчасовий, адміністративний, зовнішній, конкурсний) не може бути суб'єктом злочинів, пов'язаних з банкрутством, в тому числі на стадіях зовнішнього управління і конкурсного виробництва, оскільки він призначив-ється арбітражним судом задля керівництва організацією, а для ведення процедур банкрутства та для виконання інших полномо-чий, встановлених федеральним законом1. При проведенні процедур банкрутства арбітражний керуючий зобов'язаний дей-ствовать розумно і сумлінно в інтересах як боржника, так і кредиторів, а також в інтересах суспільства і держави (ст. 24
  Закону про банкрутство). Він здійснює свою діяльність у статусі індивідуального підприємця (ст. 20 Закону про бан-крутство), діє тільки від свого імені, а не від імені орга-нізації (за винятком процедури укладення мирової Угоді) і небесконтрольно: приймає рішення тільки з зі - гласия зборів кредиторів (комітету кредиторів) і під наглядом арбітражного суду. План зовнішнього управління та реєстр кредиторів приймаються зборами кредиторів і ут-верждаются арбітражним судом. Однак арбітражний керуючий може бути співучасником (підбурювачем, пособником) злочинів, пов'язаних з банкрутством, на стадіях спостереження та фінансового оздоровлення. У разі вчинення самостійно-тільних дій - зловживань своїми повноваженнями на стадіях зовнішнього управління або конкурсного виробництва, які заподіяли великий збиток, він відповідає, як свідчить судова практика, за ч. 1 ст. 201 КК або ч. 3 ст. 159 КК РФ.
  Не представляється досить обгрунтованим думку некот-яких авторів, які тлумачать ознаки суб'єкта занадто широ-ко («загальний суб'єкт»), вважаючи, що їм може бути для злочини ний, передбачених ч. 1 і 3 ст. 195 КК, будь-який працівник юриди-чеського особи або кредитної організації, що досяг віку
  1 Див: Дана позиція була висловлена ??ще раніше професором Н.А. Лопашенко / / Злочини у сфері економічної діяльності (Коментар до глави 22 КК РФ). Ростов-на Дону, 1999. С. 302, 303, але, на со-ужалення, надалі автор відмовилася від неї і, посилаючись на нову редак-цію ч. 1 ст. 195 КК (Федерального закону від 19 грудня 2005 р. № 161-ФЗ), дійшла висновку, що суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, в тому числі арбітражний керуючий або приватна особа.

  16 років1. Такі працівники в конкретних випадках можуть бути Соучі-
  ників (пособниками), але не виконавцями злочину.
  Додатковим безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 195 КК, є встановлений зако-ном порядок задоволення вимог кредиторів.
  Об'єктивна сторона характеризується неправомірними дей-
  ствиями керівника організації-боржника, засновників (учас-ників) комерційних організацій, індивідуального підприємцям щодо задоволення вимог окремих кредиторів за наявності ознак банкрутства. Дії боржників визнають-ся неправомірними, оскільки вони відбуваються з порушенням встановленого законом порядку, а також завідомо на шкоду дру-гим кредиторам. Федеральне законодавство передбачає певний порядок виробництва виплат кредиторам: уста-встановлюються черговість виплат і особливий порядок для тих випадків, коли боржник не може з об'єктивних причин (майна, грошових коштів менше, ніж сума всіх вимог кредито-рів) погасити заборгованість повністю. При такому положенні вимоги кредиторів задовольняються з дотриманням очеред-ності і пропорційно сумі вимог (ст. 25 і 64 ЦК України, ст. 111 Федерального закону «Про виконавче провадження»). Заведомость як ознака об'єктивної сторони буде мати місце тільки тоді, коли боржник знає про свою фактичної несостоя-ності, розуміє, що не може задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, але свідомо порушує принцип пропорційності.
  Для задоволення всіх вимог кредиторів встановлено наступний порядок черговості: у першу чергу задовольнив ряются вимоги щодо відшкодування шкоди життю, здоров'ю; в другу - проводяться виплати вихідної допомоги, заробітної плати, за авторськими договорами; в третьому - погашаються вимоги-вання кредиторів, забезпечені заставою майна боржника; в четверту - по обов'язкових платежах до бюджетів усіх рівнів нею і в позабюджетні фонди; п'ята чергу включає розрахунки
  1 Див: Кримінальне право Росії. Особлива частина / За ред. А.І. Рарога. М., 2007. С. 249, 254; Рарог А.І., Есаков Г.А., Чуча А.І., Степалін В.П. Кримінальне право Росії. Частини Загальна та Особлива: курс лекцій. 2-е изда-ня / Под ред. проф. А.І. Рарога. М., 2007. С. 318.

  з іншими кредиторами, у тому числі виплати за кредитними до-говорам, за договорами поставки, виконання робіт, надання послуг і т.д. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги або пропорційно.
  Закон встановив ознака, що характеризує обстановку з-вершенія злочину - при фактичній наявності ознак банкрутства, і розмір заподіяної шкоди кредиторам - сви-ше 250 тис. руб. Дії боржника можуть бути здійснені до судового визнання його банкрутом, на тих стадіях, коли керів-водій юридичної особи, засновники (учасники), індивіду-альний підприємець має право самостійно розпоряджатися своїм майном і робити погашення боргів, тобто на ста-диях спостереження, фінансового оздоровлення і на стадії заходів з попередження банкрутства кредитних організацій.
  Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що здійснює неправомірні дії, порушуючи встановлений порядок задоволення вимог кредиторів; усвідомлює, що, віддаючи перевагу одним кредиторам, він діе свідомо на шкоду інтересам інших, передбачає неминуче-ність заподіяння великого збитку іншим кредиторам і бажає його заподіяти. Мотиви можуть бути: особистими, корисливими, іншими. На кваліфікацію вони не впливають.
  Суб'єкт злочину спеціальний - боржник: керуй-тель юридичної особи, засновник (учасник) кредитної орга-нізації, індивідуальний підприємець.
  Частина 3 ст. 195 КК передбачає відповідальність за неза-кінне перешкоджання діяльності арбітражного управ-ляющего або тимчасової адміністрації кредитної організації у випадках, коли функції її керівника покладені на арбітражних керуючого або керівника тимчасової адміністра-ції, якщо ці дії (бездіяльність) завдали великих збитків.
  Додатковим безпосереднім об'єктом є від-носіння, що забезпечують нормальну діяльність осіб, упов-новажених Банком Росії або арбітражним судом здійснюва-лять процедуру фінансового оздоровлення кредитної організації, зовнішнього управління при проведенні процедури банкрутства боржника - юридичної особи або боржника - индивидуаль-ного підприємця.

  Об'єктивна сторона злочину характеризується дією або бездіяльністю - незаконним перешкоджанням діяльності арбітражного керуючого або тимчасової адмі-ністрації по виконанню покладених на них обов'язків.
  Перешкоджання виражається у двох формах злочинної діяльності: а) ухилення або відмова від передачі арбітражно-му керуючому або тимчасової адміністрації кредитної ор-ганізації документів, необхідних для виконання покладено-них на них обов'язків; б) ухилення або відмову від передачі тим же особам майна, належить юридичній особі або кредитної організації. Важливою ознакою об'єктивної сторо-ни є обстановка вчинення злочину: перешкодив ствование вчиняється у той час, коли функції керівника юридичної особи або кредитної організації покладені з-відповідально на арбітражного керуючого або керівника тимчасової адміністрації.
  Повноваження керівника юридичної особи припиняються з дати введення арбітражним судом зовнішнього управління, і його функції покладаються на зовнішнього управляющего1. Повноваження
  керівника кредитної організації (одноособового або колле-
  гіального органу, ради директорів) призупиняються після відкликання Банком Росії ліцензії на проведення банківських опе-рацій; з цього моменту вони переходять до тимчасової адміністра-ції. Тимчасова адміністрація є спеціальним органом управління кредитної організацією; вона призначається Банком Росії, якщо кредитна організація не задовольняє вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) не виконує обов'язок щодо сплати обов'язкових платежів у терміни, переви-шує 7 днів з моменту настання дати їх задоволення або виконання інших платежів у зв'язку з відсутністю або-достатністю коштів на кореспондентських рахунках кредитної організації. Тимчасова адміністрація призначається на строк не більше 6 місяців для проведення заходів з фінансового оздоровлення та попередження банкрутства в позасудовому порядку до дня відкликання ліцензії. На цьому етапі функції керівни-ка кредитної організації обмежуються, а після відкликання
  1 Див ст. 94 Федерального закону від 26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ
  «Про неспроможність (банкрутство)».

  ліцензії Банком Росії його повноваження повністю передаються тимчасової адміністрації до дня винесення арбітражним судом рішення про визнання кредитної організації банкрутом, відкритому-тії конкурсного виробництва і призначення конкурсного управ-ляющего (або ліквідатора). Керівником тимчасової адмі-страції призначається службовець Банку Росії, який діє від імені кредитної організації без доверенності1.
  Ухилення (бездіяльність) або відмову (дія) від передачі зовнішньому керуючому або керівнику тимчасової адмініст-рації документів, необхідних для виконання покладених на них обов'язків, можуть виражатися в ненаданні або отка-
  зе надати реєстр кредиторів з розмірами їхніх вимог,
  реєстр боржників для грошових стягнень на користь юридичної особи або кредитної організації, звітну та бухгалтерську звітність для аналізу та звернення з клопотанням до Банку Рос-ці про направлення їм до арбітражного суду заяви про визнання кредитної організації банкрутом і т.д. Ухилення або відмова від передачі майна не дозволить провести інвентаризацію майна і забезпечити його збереження, що є зобов'язане-стю зовнішнього керуючого або тимчасової адміністрації.
  Склад злочину за конструкцією матеріальний. Престо-полон визнається закінченим з моменту заподіяння великого збитку (перевищує 250 тис. руб.), Який є наслідком незаконного перешкоджання діяльності арбітражного уп-равлять або тимчасової адміністрації.
  Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що ухиляється або відмовляє в передачі документів або майна арбітражному керуючому або тимчасової адміністрації, передбачає неминучість заподіяння великої шкоди кредиторам і іншим особам і бажає заподіяти цей збиток з метою перешкоджання діяльності арбітраж-ного керуючого або тимчасової адміністрації.
  Суб'єкт злочину - спеціальний: відсторонені керів-водії юридичної особи або кредитної організації. Соучі-ників злочину можуть бути інші працівники.
  1 Див ст. 16-19 Федерального закону «Про неспроможність (банкротст-
  ве) кредитних організацій ».

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Неправомірні дії при банкрутстві (ст. 195 КК)."
  1.  1. Поняття суб'єкта злочину
      неправомірних дій при банкрутстві (ст. 195 КК). В інших випадках коло відповідальних осіб визначається за обставинами справи, залежно від допущених цими особами порушень і наявності вини. Відмова від притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб цілком узгоджується з принципом персональної, особистої відповідальності кожної людини за вчинені ним суспільно небезпечні дії -
  2.  4. Кваліфікація злочинів при конкуренції та колізії норм
      неправомірних дій при банкрутстві (ст. 195); навмисного банкрутства (ст. 196); ухилення від сплати податків або страхових внесків у державні позабюджетні фонди з організації (ст. 199); обману споживачів (ст. 200). У гол. 24 Кримінального кодексу відсутність кваліфікуючої елемента у вигляді використання службового становища також можна вважати пропуском у складах організації
  3.  1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів у сфері економічної діяльності
      неправомірні дії при банкрутстві, навмисне банкрутство, фіктивне банкрутство. Разом з тим за Кримінальним кодексом 1996 перестали бути злочинними отримання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення, незаконний відпуск бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, порушення правил торгівлі, порушення державної дисципліни
  4.  5. Злочини, що посягають на інтереси кредиторів
      неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті або безпідставного отримання або заощадження за рахунок іншої особи підлягають сплаті відсотки на суму цих коштів. Якщо збитки, завдані кредитору неправомірним користуванням його грошовими коштами, перевищують належну йому суму відсотків, то він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині,
  5.  § 1. Поняття і види злочинів у сфері економічної діяльності
      неправомірні дії при банкрутстві (ст. 195 КК). Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони деяких злочинів є суспільно небезпечні наслідки, ука-занние в диспозиціях кримінально-правових норм у вигляді великого чи особливо великого збитку (ч. 1 ст. 171 і ст. 172, ст. 173, ч. 1 і 2 ст. 176 КК та ін.) Закон визначає ознаки великого та особливо великого розмі-ра збитку в примітці
  6.  Стаття 195. Неправомірні дії при банкрутстві Коментар до статті 195
      неправомірні дії за наявності ознак банкрутства; б) наслідок - великий збиток; в) причинний зв'язок між першим і другим. Діяння може бути зроблено у наступних формах: 1) приховування майна, майнових прав або майнових обов'язків, відомостей про майно, його розмірі, місцезнаходження або іншої інформації про майно, майнові права або майнових обов'язках; 2)
  7.  § 4. Неспроможність (банкрутство) підприємців
      неправомірних дій у відношенні один одного. Рішення арбітражного суду про визнання боржника неспроможним і відкриття конкурсного виробництва публікується в «Віснику Вищого Арбітражного Суду РФ» і доводиться до відома трудового колективу, органів місцевого самоврядування, місцевих фінансових органів, банків та інших кредитних організацій, що обслуговують боржника. Відкриття конкурсного
  8.  § 2. Розрахунки і кредитування
      неправомірному використанню на шкоду інтересам власника рахунку. Тому за законом банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. У ст. 26 Федерального закону «Про банки і банківську діяльність» перераховуються органи та організації, яким банки зобов'язані видавати довідки по операціях і рахунках підприємців: суди загальної юрисдикції та арбітражні суди, Рахункова
  9.  § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
      неправомірно порушується або існує загроза посягання на його права та інтереси, то можуть бути застосовані конкретні правові способи захисту, завдяки яким відбувається відновлення порушених прав та інтересів і тим самим створюється можливість для продовження підприємницької діяльності, що і є для підприємця-потерпілого головним. Ці цілі досягаються застосуванням
  10.  § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади та місцевого самоврядування
      неправомірно) від держави практично відмову і від цих функцій: "з метою зміцнення і збереження територіальної цілісності Росії як федерації виникає об'єктивна необхідність виведення органів самоврядування з-під диктату органів державної влади. Міста, сільські населені пункти, нинішні райони не є економічно замкнутими і самодостатніми утвореннями і прагнуть до