Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоГромадянське право → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Гречушкіна. Спадкування і заповіт, що часто задаються, зразки документів, 2008 - перейти до змісту підручника

Визнання заповіту недійсним

Заповіт, який складено з порушенням норм ЦК, визнається недійсним. Недійсні заповіту поділяють на нікчемні та оспорювані.
Нікчемне заповіт - абсолютно недійсний документ і для визнання його таким досить встановлення факту його вчинення. Нікчемними вважаються заповіти, складені з порушенням форми або вчинені недієздатними громадянами.
Приклад
Після смерті Р. його сестра звернулася до нотаріальної контори і надала заповіт, по якому їй переходить усе майно Р. Нотаріус відмовила у визнанні за нею спадкових прав, так як на заповіті відсутній підпис Р. Відсутність підпису спадкодавця на завещеніі - істотне порушення форми заповіту, яке тягне його недійсність. У даному випадку заповіт Р. визнано нікчемним.
Зацікавлені особи, чиї права або законні інтереси порушуються завищеними, мають право оскаржити заповіт в судовому порядку. Такі заповіту називаються оспорімой.
Зацікавленими особами при оскарженні заповіту найчастіше виступають інші спадкоємці за законом або заповітом, ними також можуть бути отказополучатели, виконавці, а також їхні представники.
Недійсним може бути визнано заповіт як в цілому, так і частково, а також недійсними можна визнати окремі заповідальні розпорядження. Усі суперечки з питання дійсності заповіту в цілому або в частині розглядаються в суді, який визначає відповідність заповіту закону і наявність права спадкування у сторін.
Не можуть служити підставою визнання заповіту недійсним описки та інші незначні порушення порядку його складання, підписання або посвідчення. Заповіт буде дійсним, якщо доведено, що такі недоліки ніяк не впливають на розуміння волевиявлення заповідача.
У судовій практиці часто зустрічаються позови, коли визнаються недійсними заповіти, складені спадкодавцем в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними. Відповідно до ст. 177 ЦК угода, укладена громадянином хоч і дієздатним, але перебували у момент її здійснення в такому стані, коли він не був здатний розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина або інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені в результаті її здійснення. Крім того, угода (у тому числі і заповіт), укладена громадянином, згодом визнаним недієздатним, може бути визнана судом недійсною за позовом його опікуна, якщо доведено, що в момент її здійснення громадянин не був здатний розуміти значення своїх дій або керувати ними.
Для встановлення психічного стану особи, яка склала заповіт, суд звичайно призначає посмертну судово психіатричну експертизу спадкодавця. Висновок такої експертизи буде одним з видів доказів у справі, оскільки згідно закону не має для суду заздалегідь встановленої сили. Остаточний висновок про недійсність заповіту та правах на спадщину звернулися до суду осіб оцінюється судом на підставі сукупності всіх обставин, наявних у справі.
Інший спосіб оспорювання заповіту в судовому порядку - визнання заповіту недійсним відповідно до ст. 178 ЦК, яка встановлює, що угода, укладена під впливом помилки, що має істотне значення, може бути визнана судом недійсною. Зацікавлені особи повинні довести в суді, що спадкодавець при складанні заповіту діяв під впливом помилки щодо об'єкта заповіту або особистості призначених спадкоємців.
Приклад
К. мав квартиру на праві власності і уклав договір ренти з М. Згодом К. склав заповіт, яким квартиру заповів своєму синові Л. Після смерті К. його син Л. звернувся за оформленням прав на спадкову квартиру. У суді М. оскаржила заповіт, так як за життя К. передав право власності на квартиру їй за договором ренти і дане майно вже не було його власністю і не могло бути включено до складу спадкового майна.
Таким чином, заповіт може бути визнано недійсним, якщо виражена в ньому воля спадкодавця неправильно викладена внаслідок помилки.
Також у судовому порядку відповідно до ст. 179 ГК може бути визнано судом недійсним заповіт, вчинене під впливом обману, насильства чи загрози. У даному випадку також буде мати місце спотворення волі спадкодавця, що тягне недійсність його заповіту. Обман - це навмисне введення спадкодавця в оману з метою отримати заповіт на користь певної особи.
Приклад
Ж. збирався скласти заповіт на все майно на користь своїх дітей. Про це знала Ф., яка сподівалася отримати після смерті Ж. все його майно. Навмисне повідомивши Ж. неправдиві відомості про те, що діти погано ставляться до нього, роблять непорядні вчинки і хочуть заподіяти їй шкоду, Ф. домоглася того, що він у своєму заповіті позбавив права спадкування всіх своїх спадкоємців за законом і заповідав їй все своє майно.
Можливі ситуації, коли обманом буде не тільки умисне введення в оману, а й приховування важливої ??інформації (наприклад, приховування факту наявності інших спадкоємців).
Насиллям визнається заподіяння спадкодавцеві або його близьким фізичних або душевних страждань з метою примусити його до складання заповіту на користь певних осіб.
Приклад
Престарілий П. мав племінника Р., з яким проживав в одній квартирі. Племінник регулярно бив похилого П. з метою, щоб останній склав заповіт на свою частку квартири на користь Р., а не на користь рідних дітей, що проживають в іншому місті.
Загроза на відміну від насильства - нереалізоване в дійсності дію, що представляє собою психічний вплив на волю особи за допомогою заяв про можливість заподіяння йому або його близьким фізичної або моральної шкоди, наприклад, якщо він не підпише заповіт на користь якогось «потрібного» особи.
У разі визнання подальшого заповіту недійсним по вищеперелічених підстав спадкування здійснюється відповідно до колишнього заповітом, а якщо його немає, то за законом. Якщо подальше заповіт визнається недійсним з інших підстав, колишнє заповіт діє лише в частині, що не суперечить новому заповіту.
Крім того, заповіт може бути визнано судом недійсним при порушенні правил про його форму, а також інших положень ЦК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Визнання заповіту недійсним "
  1. § 4. Виконання і оспорювання заповіту
    визнання душоприказника недієздатним або обмежено дієздатним, несумлінність виконавця та ін Для здійснення своїх функцій виконавець заповіту наділений сукупністю прав і обов'язків, спрямованих на прийняття заходів щодо спадкового майна. Коло повноважень закріплюється в заповіті, яким призначений виконавець заповіту, і засвідчується свідоцтвом, що видається
  2. § 1. Здійснення спадкових прав
    визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання негідним спадкоємцем (ст. 1117 ЦК). Нотаріус зобов'язаний сповістити тих спадкоємців, адреси яких йому відомі. Цей обов'язок зберігається у нотаріуса навіть після закінчення строку для прийняття спадщини, так як спадкоємці та після його закінчення можуть довести факт прийняття або відновити пропущений строк. Розшук невідомих
  3. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    визнані нечинними і не підлягають застосуванню з 1 червня 2004 * (13) Див: Цивільне право . Частина друга: підручник / відп. ред. В.П. Мозолин. М., 2007. С. 838 (автор глави - М.Н. Кузнєцової). * (14) Див: ФЗ від 6 березня 2006 р. "Про протидію тероризму" (СЗ РФ. 2006. N 11. Ст. 1146); ФЗ від 21 листопада 1995 р. "Про використання атомної енергії" (СЗ РФ. 1995. N 48. Ст. 4552). * (15) Ст.
  4. Що означає прийняття спадщини і в якому порядку воно відбувається?
    Визнання заповіту недійсним. Суд задовольнив вимоги дочки і, незважаючи на пропущений строк для прийняття спадщини, визнав доньку Л. спадкоємицею, фактично прийняла весь спадок, в тому числі і квартиру, так як дочка фізично володіла конкретною річчю зі складу спадщини - подушкою. Передбачений в ГК спосіб прийняття спадщини фактичними діями не виключає
  5. § 5. Доручення
    визнання його недійсним. Правові наслідки недодержання даного правила наступають відповідно до п. 1 ст. 162 ГК: сторони у разі спору позбавляються права посилатися на показання свідків. Довіреність, що видається повіреному для представлення третім особам, не можна розглядати як письмової форми договору доручення, так Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло,
  6. § 8. Довірче управління майном
    визнання безвісно відсутнім громадянина, коли його майно вимагає постійного управління. Аналогічна ситуація виникає в період між смертю спадкодавця і прийняттям спадщини спадкоємцями. Загальним у всіх наведених випадках є необхідність створення такого правового режиму майна, переданого в управління, який зобов'язував би управителя здійснювати управління майном
  7. § 2. Цивільна дієздатність громадян
    визнання скоєних громадянином дій, а також якість обумовлюються ними правового ефекту * (153). На відміну від правоздатності, яка у громадянина виникає в момент народження і "супроводжує" його протягом усього життя, дієздатність - явище більш динамічне. Дієздатність громадянина, здатного адекватно розуміти значення своїх дій, контролювати їх і передбачати їх
  8. § 2. Правове становище публічних утворень
    визнання прилюдних утворень їх учасниками. Наприклад, публічного освіті може належати таке особисте немайнове право, як право на оприлюднення твору науки, літератури і мистецтва (особисте немайнове право, пов'язане з майновими). Цивільно-правову природу мають відносини, пов'язані з використанням найменувань "Росія", "Російська Федерація" і утворених
  9. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    визнаними недієздатними внаслідок психічного розладу (п. 1 ст. 171 ЦК). В основу недійсності цього виду угод покладено формальна ознака - наявність вступило в законну силу рішення суду про визнання громадянина, який вчинив правочин, недієздатною. Формальність даної ознаки проявляється двояким чином. З одного боку, з моменту визнання громадянина недієздатним всі
  10. § 5. Умовні угоди
    визнано стосовно заяви про залік (ст. 410 ЦК), заяви про відмову від договору (п. 3 ст. 450, п. 2 ст. 977, п. 1 ст. 1037 ЦК) та заяви про вибір по альтернативному зобов'язанням (ст. 320 ЦК) * (571). Крім того, умова неприпустимо при схваленні (абз. 2 п. 1 ст. 26, п. 2 ст. 183 ЦК). Оскільки схвалення має припинити стан підвішеності, воно не може створювати якусь нову