| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10. Розбій (ст. 162 КК) |
||
|
Розбій - найбільш небезпечна насильницька форма розкрадання. Це злочин посягає на два об'єкти: власність і особистість (життя і здоров'я потерпілого). Саме завдання першорядної захисту особистості вирішується шляхом встановлення високих санкцій за розбій. Навіть розбій без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 162 КК) відноситься до тяжких злочинів. Закон визначає розбій як "напад з метою розкрадання чужого майна, вчинене із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або погрозою застосування такого насильства" (ч. 1 ст. 162 КК). Напад при розбої - раптове застосування насильства до потерпілого. Воно, як правило, відбувається відкрито, але може бути скоєно і приховано від потерпілого (напад на сплячого, нанесення удару ззаду, постріл із засідки і т.д.). В об'єктивній стороні розбою раптовість і відкритість дії взагалі не можуть вважатися основними ознаками. Вони мають похідний, підлеглий характер. Головним є небезпека насильства для життя чи здоров'я. Про це свідчить визнання розбоєм випадків приведення потерпілого в безпорадний стан шляхом застосування сильнодіючих або отруйних речовин * (568). Насильство при розбійному нападі може бути застосоване до власника або до обличчя, у володінні чи під охороною якої знаходиться майно, а також до будь-якого іншій особі, яка, на думку злочинця, може перешкодити його злочинних дій. Насильство при розбої представляє таку високу небезпеку, що цей злочин визнається закінченим з моменту застосування насильства, коли воно передує (найбільш типова ситуація) вилученню майна. Це безпосередньо випливає з формулювання закону "напад з метою розкрадання". У всьому іншому даний злочин відповідає загальним ознаками розкрадання. Визнання розбою закінченим злочином з моменту нападу ("усічений" склад розкрадання) відповідає завданню пріоритетного захисту життя і здоров'я, однак застосування насильства в процесі розпочатого вилучення майна або навіть безпосередньо після нього з метою утримання викраденого також утворює склад розбою. Склад розбою відсутня, якщо винний застосовує небезпечне для життя чи здоров'я насильство не для вилучення майна, а з метою уникнути затримання. У цьому випадку в наявності сукупність злочинів: розкрадання (крадіжка, грабіж, шахрайство чи замах на їх вчинення) і насильницький злочин (проти особистості або порядку управління). В. був засуджений районним судом за розбій із застосуванням зброї (ножа). Наглядова інстанція визнала кваліфікацію дій В. неправильною. Як встановлено по справі, В. зайшов до приміщення кафедри очних хвороб медичного інституту, де таємно викрав гроші з сумок декількох викладачів. Через 20 хвилин він був затриманий на іншому поверсі громадянами Ч., С. і З., які вилучили у нього частину викраденого. В. заявив, що викрадені гроші він ховав на вулиці біля фонтану. Коли Ч. і З. дійшли з ним до фонтану, він вирвався, відскочив убік, витягнув з кишені ніж і побіг; зрозумівши, що біжить не в ту сторону, розвернувся і вибіг через хвіртку, а ніж прибрав до кишені. Як пояснив В., загрозу ножем він застосував, щоб уникнути затримання. Іншим матеріалами справи це твердження не суперечило. Тому його дії були кваліфіковані наглядовою інстанцією як сукупність крадіжки і загрози особам, які виконували громадський обов'язок * (569). Розбій відрізняється від насильницького грабежу тим, що застосовується при розбої насильство є небезпечним для життя і здоров'я. Небезпека насильства визначається насамперед за його наслідків, виходячи з реальної шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого. Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду РРФСР від 22 березня 1966 р., насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід вважати таке насильство, яке спричинило заподіяння потерпілому тяжкого, середньої тяжкості або легкого шкоди здоров'ю. Ознаки перерахованих видів шкоди здоров'ю зазначені у ст. 111, 112, 115 КК, однак при вчиненні розбою додаткової кваліфікації за цими статтями не потрібно. Умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю є одним з кваліфікуючих ознак розбою (п. "в" ч. 3 ст. 162 КК). При з'ясуванні питання про те, чи було насильство небезпечним для життя чи здоров'я, треба враховувати не тільки його наслідки, а й інтенсивність, і конкретний спосіб застосування. Тому як розбій кваліфікується також напад з метою розкрадання майна, поєднане з насильством, яке взагалі не завдало шкоди здоров'ю, проте створювало реальну небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого. Верховний Суд РРФСР визнав розбоєм, а не грабунком напад, в ході якого нападники збили потерпілого з ніг і завдали йому ударів ногами по голові та інших частинах тіла, в результаті чого він втратив свідомість. Суд дійшов висновку, що такі дії являють собою насильство, небезпечне для життя і здоров'я * (570). У судовій практиці насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, визнаються (навіть за відсутності серйозних наслідків) такі дії, як нанесення лежачому людині ударів ногами, цілеспрямоване нанесення ударів у життєво важливі органи, перекривання дихальних шляхів, виштовхування на ходу з транспорту, застосування предметів, призначених для заподіяння поранень, і т.п. Насильство може бути не тільки фізичним, але і психічним. Психічне насильство при розбої полягає в загрозі безпосереднього застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого. Зазвичай нападник залякує потерпілого вбивством, нанесенням поранень. Загроза може бути виражена словами, жестами, демонстрацією зброї. Мета загрози - паралізувати волю потерпілого, примусити його передати майно або не перешкоджати вилученню. І якщо мета досягнута, то не має значення, що винний не має наміру був приводити загрозу у виконання або не мав фактичної можливості її здійснити. Головне в тому, що потерпілий сприйняв цю загрозу як реальну. У багатьох відносинах розбій за характером і ступеня суспільної небезпеки змикається з насильницьким грабежем. Якщо порівняти санкції за простій грабіж (ч. 1 ст. 161), насильницький грабіж (ч. 2 ст. 161) і розбій (ч. 1 ст. 162), то виявиться, що насильницький грабіж ближче до розбою, ніж до грабунку без насильства. Судова практика зазнає труднощів при розмежуванні розбою і насильницького грабежу, особливо коли мова йде про такий спосіб скоєння цих злочинів, як загроза застосування насильства. Загроза у словесній формі часто носить невизначений характер ("буде гірше", "пошкодуєш" і т.п.). Але, навіть будучи вираженою виразно ("вб'ю", "заріжу") або у формі демонстрації зброї, вона не обов'язково сприймається потерпілим як реальна загроза життю або здоров'ю. За мабуть, не були позбавлені підстав законодавчі рішення, які об'єднували насильницький грабіж і розбій в один склад злочину (Кримінальну укладення 1903 р. і Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947 "Про посилення охорони особистої власності громадян"). Однак якщо в процесі вдосконалення КК РФ законодавець піде шляхом формування єдиного складу розбою, то відповідальність має бути диференційована залежно від того, чи застосовувалося при заволодінні майном реальне фізичне насильство або тільки загроза. Стаття про розбій в Кримінальному кодексі 1996 р., як і статті про інших формах розкрадання, складається з трьох частин. У ч. 1 ст. 162 розкриваються ознаки простого розбою, тобто без кваліфікуючих ознак. Частина 2 ст. 162 характеризує кваліфікований вид цього злочину, тобто розбій, вчинений: а) групою осіб за попередньою змовою, б) неодноразово; в) з незаконним проникненням у житло, р) з застосуванням зброї або предметів, використовуваних як зброї. Особливо кваліфікованим (ч. 3 ст. 162) вважається розбій, який чинять: а) організованою групою, б) з метою заволодіння майном у великому розмірі, в) із заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого; г) особою, раніше чи більше разів судимим за розкрадання або вимагання. Більшість кваліфікуючих ознак розбою за змістом аналогічні відповідним ознаками крадіжки, але є й специфічні ознаки: вчинення розбою із застосуванням зброї або предметів, використовуваних як зброї (п. "г" ч. 2 ст. 162); із заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого (п. "в" ч. 3 ст. 162). Є деякі особливості у кваліфікації групового розбою за п. "а" ч. 2 ст. 162. Ця ознака ставиться тим соисполнителям, які в ході попередньої змови погодилися на застосування до потерпілого насильства, небезпечного для життя чи здоров'я. Якщо ж змовою це не було передбачено, а один з учасників злочину застосував таке насильство, вийшовши за межі відбувся змови, його дії кваліфікуються за правилами про ексцес виконавця. При відсутності попередньої змови дії кожного з учасників групового нападу кваліфікуються самостійно. Не виключається ситуація, коли один з них робить розбій, а інший - грабіж. І навпаки, у тих випадках, коли умислом винних, які вчинили розбійний напад за попередньою змовою, охоплювалося застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, всі учасники нападу відповідають як співвиконавці розбою, в тому числі й ті, які самі такого насильства не застосовували * (571). Розбій з застосуванням зброї або інших предметів, використовуваних як зброї, - один з кваліфікованих видів цього злочину. Небезпека насильства для життя і здоров'я потерпілого помітно зростає, коли воно здійснюється за допомогою зброї. Використання вогнепальної або холодної зброї призводить до найбільш тяжким злочинних наслідків, дозволяє злочинцеві довести злочин до кінця, незважаючи на опір жертви. Якщо ж зброя використовується для психічного насильства, то небезпека злочину підвищується, так як злочинець демонстрацією зброї доводить свою рішучість і можливість привести загрозу у виконання. Оскільки способом розглядуваного злочину є не тільки фізичне насильство, а й загроза, застосуванням вогнепальної зброї слід вважати як заподіяння поранення, так і постріл в повітря, напрям зброї у бік потерпілого, прицілювання чи інша демонстрація зброї. Водночас суд не знайшов ознак застосування зброї в діях винного, який при нападі на потерпілого висловлював словесну загрозу застосувати зброю, проте пістолета з кобури не виймати * (572). По п. "г" ч. 2 ст. 162 КК кваліфікується застосування не тільки вогнепальної, газової або холодної зброї в строгому сенсі цього слова, але і "предметів, використовуваних як зброї". Це можуть бути предмети, спеціально виготовлені або пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень (наприклад, відрізок гумового шланга, всередину якого залитий свинець), предмети господарсько-побутового призначення або будь-які інші предмети, фактично використані злочинцем для заподіяння насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого (сокиру, викрутка, дошка, камінь, пляшка тощо), навіть якщо вони не готувалися заздалегідь, а були взяті на місці злочину. Іноді злочинці використовують як засіб психічного насильства завідомо несправне зброю або предмети, що зовні нагадують зброю. Введений в оману потерпілий сприймає імітацію збройного нападу як реальну загрозу застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я. Оскільки це входить у зміст умислу винного, то заволодіння чужим майном таким способом також представляє собою розбій. Однак з урахуванням тієї обставини, що подібним "зброєю" не можна, як правило, заподіяти серйозної шкоди (якщо не використовувати, наприклад, макет пістолета, відлитий з металу, для нанесення ударів), то розбійний напад із застосуванням імітації зброї не розглядається як озброєний розбій. Так, Верховний Суд РРФСР розцінив загрозу дитячим пістолетом як загрозу насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, але не визнав цей розбій вчиненим з застосуванням зброї, "оскільки фактично в руках нападника зброї не було" * (573). У справі Богданова суд виключив цей кваліфікуючу ознаку, оскільки, за показання потерпілої, Богданов при нападі погрожував їй предметом, зовні схожим на пістолет, але останній не був виявлений * (574). Застосування газового пістолета або газового балончика при нападі кваліфікується за п. "г" ч. 2 ст. 162 КК, якщо судом буде встановлено, що газ в балончику або патроні представляв небезпеку для життя чи здоров'я людини. В іншому випадку скоєне кваліфікується як грабіж * (575). Розбій, вчинений з заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого (п. "в" ч. 3 ст. 162 КК), є одним з найбільш небезпечних видів цього злочину. Ознаки тяжкої шкоди здоров'ю наведені в ст. 111 КК РФ. Даний кваліфікуюча ознака є при заподіянні тяжкої шкоди здоров'ю навмисне з метою полегшення заволодіння майном, або в процесі захоплення майна, при подоланні опору потерпілого, або безпосередньо після заволодіння майном для його утримання. У цих випадках не потрібно додаткової кваліфікації вчиненого за ст. 111 КК, так як заподіяння шкоди здоров'ю при розбої повністю охоплюється складом даного злочину. В силу ч. 2 ст. 24 КК необережне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю при розбої не дає підстави для кваліфікації вчиненого за п. "в" ч. 3 ст. 162 КК, оскільки в даній нормі відсутня вказівка на необережну форму провини. У разі настання з необережності смерті потерпілого від навмисне заподіяної йому при розбої тяжкої шкоди здоров'ю дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за п. "в" ч. 3 ст. 162 КК і за ч. 4 ст. 111 КК. У разі заподіяння смерті при розбої кваліфікація вчиненого залежить від форми вини. При необережному заподіянні смерті в процесі розбою скоєне не вимагає додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти життя. Умисне ж заподіяння смерті виходить за рамки складу розбою, тому скоєне слід кваліфікувати за сукупністю як розбій і "вбивство, поєднане з розбоєм" (п. "з" ч. 2 ст. 105 КК). Якщо насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, було заподіяно потерпілому не в цілях заволодіння майном, а з хуліганських спонукань, то подальше таємне або відкрите заволодіння чужим майном побитого утворює реальну сукупність хуліганства (ст. 213 КК) і крадіжки або пограбування (ст. 158 або 161 КК). Такі дії не можуть розглядатися як розбій. Учасники побиття, чи не заволоділи майном, несуть відповідальність тільки за хуліганство. Розбій, вчинений організований групою, слід відрізняти від бандитизму (ст. 209 КК). Основна відмінність полягає в тому, що обов'язковою ознакою бандитизму є озброєність групи. Скоєння розбійного нападу стійкою озброєною групою - одна з форм бандитизму. _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "10. Розбій (ст. 162 КК)" |
||
|
||