|
Рішення Трибуналу по справах публічної служби в якості представника нижчої ланки судової системи ЄС можна оскаржити в касаційному порядку до Трибуналу першої інстанції. Останній у цьому випадку de facto виступає вже як суд другої інстанції, що й зумовило його перейменування Лісабонським договором 2007 р. до "Трибунал" (див. питання N 47). Надалі програла сторона може виробляти оскарження в наглядовому порядку в Суді Європейських співтовариств (термін "нагляд", відомий російському праву, в даному випадку не використовується). З цією метою вона може звернутися з клопотанням до Першого генеральному адвокату Суду Європейських співтовариств (див. питання N 60). Останній, визнавши клопотання обгрунтованим, має право внести відповідне подання до Суду.
Рішення Трибуналу першої інстанції можуть бути переглянуті Судом Європейських співтовариств за скаргами зацікавлених осіб. При цьому "скарга до Суду обмежена питаннями права" (ст. 58 Статуту), тобто йдеться про касаційної процедурою.
Якщо Суд визнає скаргу обгрунтованою, він може винести по справі остаточне рішення або відправити його на новий розгляд до Трибуналу.
Термін на оскарження є досить тривалим: два місяці з моменту повідомлення про рішення Трибуналу. Досить великим є також коло осіб, уповноважених подавати скаргу: крім сторін такою можливістю володіють будь-яка держава-член або інститут Союзу.
З іншого боку, звернення до вищої інстанції (тобто до Суду Європейських співтовариств) не зупиняє дії оскаржуваного рішення Трибуналу. За загальним правилом, останнє набуває чинності з моменту його оголошення. Щоб призупинити виконання, зацікавлена сторона повинна подати мотивоване клопотання Голові Суду Європейських співтовариств.
Суд Європейських співтовариств - вища інстанція, рішення якої не можуть бути скасовані ніяким інститутом або органом Союзу, так само як іншими європейськими, національними або міжнародними інстанціями.
Статут і Процесуальний регламент в деяких випадках допускають можливість перегляду своїх рішень самим Судом, а саме:
- ревізія (франц. revision): перегляд за нововиявленими обставинами не пізніше 10 років з моменту винесення рішення;
- опозиція (франц. opposition): оскарження заочних рішень з боку не з'явився відповідача (не пізніше одного місяця з моменту повідомлення про рішення);
- опозиція третіх осіб (франц. tierce opposition): оскарження з боку осіб, що не брали участь у судовому розгляді, на думку яких рішення Суду завдає шкоди їх інтересам (не пізніше двох місяців після опублікування рішення в Офіційному журналі Європейського Союзу).
Зазначені способи оскарження на практиці майже не використовуються. Передбачене Лісабонським договором 2007 приєднання Європейського Союзу до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (див. питання N 17 та N 84) дозволить оскаржувати акти його органів, у тому числі судових, у чинному на підставі даної Конвенції Європейському суді з прав людини (див. питання N 49).
Проте слід враховувати, що Європейський суд з прав людини не наділений повноваженнями скасовувати акти, визнані ним такими, що суперечать Конвенції. У разі констатації такого факту сторона (держава - учасниця Конвенції або, в майбутньому, Європейський Союз) повинна самостійно внести зміни в свої правові акти, в тому числі, при необхідності, переглянути раніше винесені нею судові рішення.
|
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
вирішуються органом опіки та піклування (ст. 62 СК). * (182) Див: Цивільний кодекс Російської Федерації, Частина перша: Науково-практичний коментар / за ред. Т.Є. Абова, О.Ю. Кабалкіна, В.П. Мозоліна. С. 85 (автор коментаря - О.А. Хазова). * (183) Там же. С. 90, 91 (автор коментаря - А.М. Нечаєва). * (184) На думку одних авторів, визнання безвісно відсутнім покоїться на
- § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
дозволяти в розумні терміни надійшли заяви та забезпечувати безумовне виконання прийнятих судами рішень. Для цього необхідно, по-перше, підвищення ефективності заходів процесуального примусу. Нікчемні штрафи за неявку в судове засідання зводять нанівець всі зусилля суду з якнайшвидшому розгляду справи і, більше того, породжують впевненість, що виклик до суду може бути безкарно
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
дозволялося ні добровільне визнання, ні судове встановлення батьківства, а норма ст. 48 КпШС РРФСР істотно обмежувала його судове відшукання колом строго певних обставин. * (360) На відміну від явища фіктивних актів (фіктивного шлюбу, усиновлення тощо), негативно оцінюваних суспільством, законом і судом, фіктивна запис є різновид фікції як особливого
- 9.1. Поняття міжнародного цивільного процесу та визначення підсудності в міжнародному приватному праві
дозволяється ним суті, хоча б у час провадження у зв'язку із зміною місця знаходження осіб, що у справі, чи іншими обставинами воно стало підсудна суду іншого держави. Згідно п. 2 ст. 87 АПК РФ арбітражний суд залишає позов без розгляду, якщо є угода осіб, що у справі, про передачу даного спору на вирішення третейського суду і можливість звернення до
- § 3. Використання зарубіжного досвіду правової охорони навколишнього середовища
дозволяє будь-кому "зацікавленій" громадянинові (читай: "фанатику") "брати участь" (читай: "мучити, як тільки можливо") в "будь-якому" обговоренні питань , що стосуються навколишнього середовища (вони ж це роблять в кожному можливому випадку). Намагаючись дискредитувати екологічний рух і його активістів, внести розкол в його ряди, коментатори часом заявляють, що екологічний рух являє
- 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
вирішувати виникаючі між ними суперечки. Спочатку такі обов'язки виконували офіцери сеньйора, каштелян їх замків, настоятелі, королівські чиновники. Потім, наприклад в Шампані в XII в., З'явилися варти ярмарок "guardes des foires (custodes nundinarum)", іменувалися maitres або baillis ярмарків, в повноважень яких входили спочатку загальне спостереження за місцем торгівлі і збройний захист
- 2.1. Загальні підходи до уніфікації колізійних норм
дозволяючими даний спір (суд загальної або спеціальної юрисдикції, державний арбітраж, міжнародний комерційний арбітраж). Дослідження порівняльним правом особливостей національного права служить фундаментом для дозволу в рамках міжнародного приватного права колізійної проблеми. Загальновизнаним у вітчизняній доктрині міжнародного приватного права є розуміння того, що
- 2.2. Універсальна уніфікація колізійних норм
вирішує спори на основі застосовних норм матеріального права, визначеного угодою сторін, а за відсутності такої угоди - керуючись правом, визначеним арбітражем згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. У всіх випадках арбітраж приймає рішення відповідно до умов договору та з урахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди (§ 13).
- 3.2. Частноправовая уніфікація матеріальних норм
вирішуватися відповідно до Принципів УНІДРУА, і застосував: ст. 1.3 - для затвердження зобов'язуючого характеру первісного угоди сторін; ст. 4.1 - для тлумачення письмової заяви сторони як повідомлення про припинення дії договору; ст. 7.1 - для виключення права укладати контракт з причини, яка, як прямо обумовлено в договорі, повинна вирішуватися в ході переговорів; ст. 7.3.5 -
- 3.3. Частноправовая уніфікація і lex mercatoria
дозволяли суперечки відповідно до своїх переконань і почуттю справедливості, отражавшим прийняті цим співтовариством цінності. У період формування національних правових систем ці правила послужили основою для регулювання комерційного взаємодії та отримали закріплення головним чином в торгових (комерційних) кодексах. --- В 1622 Ж. Малінес, практично вперше
|