| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
67. Які характерні риси процедури в судах Європейського Союзу? |
||
|
Поряд з ознаками, зазначеними вище (дві стадії процедури, можливість участі генеральних адвокатів у справах, розглянутих Судом, та ін.), необхідно відзначити ряд інших суттєвих аспектів, що характеризують судочинство в судах Європейського Союзу. Строки розгляду справ. Справи розглядаються в порядку їх надходження. Водночас, з причини великої завантаженості союзних судів, чітких термінів для вчинення ними процесуальних дій не встановлено. У більшості випадків необхідні тимчасові інтервали визначає головуючий (наприклад, дату відкриття усного розгляду). За наявності особливих обставин він може, зокрема, вирішити питання про проведення усного розгляду конкретної справи в пріоритетному порядку (ст. 55 Процесуального регламенту Суду). В останні роки з метою прискорення роботи союзних судів були введені різні види спрощених процедур, однак проблема затягнутих строків розгляду залишається. Саме в цілях її вирішення Ніццьким договором 2001 передбачено формування третьої ланки судової системи ЄС - судових палат (спеціалізованих трибуналів) - у рамках якого вже функціонує Трибунал у справах публічної служби Європейського Союзу. Представництво. У судах Європейського Союзу встановлено принцип обов'язкового представництва сторін, тобто сторони повинні здійснювати процесуальні дії тільки через своїх представників. Представниками держав-членів та інституцій Союзу служать їхні агенти (посадові особи), призначені на конкретну справу. Фізичні та юридичні особи зобов'язані діяти через адвокатів, які мають такий статус відповідно до законодавства держав-членів. Як адвокати також можуть допускатися університетські професори. Якщо сторона не має коштів для оплати послуг адвоката, то на підставі її вмотивованого клопотання Судом або Трибуналом може надаватися безкоштовна юридична допомога: призначення безкоштовного адвоката, кандидатуру якого вправі запропонувати порушує клопотання сторона. Клопотання про призначення безкоштовного адвоката може передувати подачі позову. Судові витрати. Процедура в судах Європейського Союзу безкоштовна; мито при подачі позовів не стягується. Витрати, понесені сторонами, відшкодовуються ними самими, якщо тільки виграла сторона не зажадала стягнути їх з програла. До підметом відшкодуванню витрат належать, зокрема, витрати на оплату послуг представника, суми, належні свідкам, експертам. У разі часткового задоволення позову Суд / Трибунал розподіляє між сторонами понесені ними витрати, але може постановити, що кожна зі сторін сама оплачує власні витрати. Докази і доказування. Питання збору доказів і доказування мають значення головним чином при розгляді справ прямий юрисдикції (позовного провадження). Навпаки, в справах непрямої юрисдикції спеціальне дослідження фактичних обставин не проводиться, так як в обов'язки Суду Європейських співтовариств тут входить аналіз лише правових проблем, а рішення по суті виносить національний суд, який звернувся з преюдиціальним запитом. На етапі порушення провадження докази подаються сторонами: позивачем, відповідачем і, можливо, особами, що вступили в справу (інтервентами). Згодом докази збирають суддя-доповідач і генеральний адвокат. З цією метою вони можуть запитувати від сторін "будь-які відомості, що відносяться до фактів, будь-які документи або будь-які матеріали, які вони вважають доречними" (ст. 54bis Процесуального регламенту Суду). Такі дії уповноважених членів Суду називаються підготовчими заходами. У Трибуналі першої інстанції коло попередніх заходів більш широкий, і вони іменуються заходами щодо організації процедури. Це обумовлено особливостями юрисдикції Трибуналу, який розглядає справи за позовами фізичних та юридичних осіб і вимушеного частіше звертатися до дослідження фактичних обставин. За найбільш складних справах з метою отримання додаткових доказів Суд і Трибунал можуть призначати слідство (франц.: instruction). Як правило, воно має попередній характер: проводиться перед початком усного розгляду суддею-доповідачем в рамках палати за можливої участі генерального адвоката. Процесуальні регламенти Суду і Трибуналу передбачають п'ять видів слідчих заходів (франц. mesures d'instruction): - персональну явку сторін у цілях дачі ними необхідних свідчень у справі; - запит про надання відомостей та пред'явлення документів, які необхідні Суду / Трибуналу; - отримання доказів від свідка; - експертизу; - виїзд на місце. Отримання свідчень свідків і призначення експертизи виробляються Судом / Трибуналом з власної ініціативи, а також за клопотанням сторін або генерального адвоката. Свідки викликаються повісткою і після дачі показань приносять присягу: "Я клянусь, що сказав правду, всю правду, нічого окрім правди". У разі неявки свідка, який був належним чином повідомлений, а також відмови його від дачі показань або принесення присяги, він може бути оштрафований Судом / Трибуналом на суму до 5000 євро. У разі дачі свідком завідомо неправдивих показань зазначені суди направляють подання в міністерство юстиції відповідної держави-члена на предмет порушення кримінальної справи. Подібні обов'язки і міри відповідальності діють відносно експертів, призначених Судом / Трибуналом. Активна роль судів Європейського Союзу в збиранні доказів свідчить про те, що процедура в них побудована за яскраво вираженої континентальної (романо-германської) моделі. Ця модель, запозичена, в основному, з практики французького правосуддя, істотно відрізняє їх від англо-американської моделі, для якої характерна велика пасивність судових органів. Аналогічна процедура діє і в третьому, нижчому, ланці судової системи Європейського Союзу, представленим в даний час Трибуналом у справах публічної служби. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 67. Які характерні риси процедури в судах Європейського Союзу? " |
||
|
||