Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 2. Частина 2., 2010 - перейти до змісту підручника

§ 3. Зміст агентського договору

Обов'язки агента. Головним обов'язком агента є обов'язок до вчинення для принципала юридичних або одночасно юридичних і фактичних дій. Залежно від того, чи діє агент за умовами договору від імені принципала або від свого імені, зміст цього обов'язку визначається приписами Цивільного кодексу про доручення або комісії. Якщо повноваження (уполномочия) агента обумовлені сторонами в загальному вигляді (п. 2 ст. 1005 ЦК), то агент зобов'язаний вчиняти будь-які юридичні і фактичні дії, службовці інтересам принципала.
У ході виконання агентського договору агент повинен представляти принципалу звіти (п. 1 ст. 1008 ЦК), порядок та строки подання яких визначаються агентським договором. За відсутності в ньому відповідних умов звіти представляються агентом по мірі виконання ним договору або після закінчення його дії. За змістом закону право вибору порядку та термінів подання звітів в такій ситуації належить агенту. Оскільки агент діє за рахунок принципала, до звіту додаються необхідні докази витрат, проведених агентом (п. 2 ст. 1008 ЦК). Але цей припис є диспозитивним. Тому принципал може звільнити агента від обов'язку прикладати до звіту докази зроблених витрат. В силу п. 3 ст. 1008 ЦК принципал, який має заперечення щодо звіту, повинен повідомити про них агента протягом 30 днів з дня отримання звіту, якщо угодою сторін не встановлений інший термін. В іншому випадку звіт вважається прийнятим принципалом.
За загальним правилом агент не зобов'язаний до особистого виконанню даного йому доручення. При відсутності інших вказівок в агентському договорі агент має право з метою його виконання укласти субагентский договір з іншою особою, залишаючись відповідальним за дії субагента перед принципалом (п. 1 ст. 1009 ЦК). Зазвичай агентські договори не містять заборони залучати до їх виконання субагентів. Оскільки для принципала може бути вигідно, щоб агент уклав один або кілька субагентських договорів, з тим щоб він міг сконцентруватися на виконанні найбільш важливої ??частини агентського доручення, принципал може обумовити в агентському договорі обов'язок агента укласти субагентский договір із зазначенням або без зазначення конкретних умов такого договору . Агент може залучати субагентів до скоєння для принципала як юридичних, так і фактичних дій. При цьому субагент в силу п. 2 ст. 1009 ЦК не має права укладати з третіми особами угоди від імені особи, яка є принципалом за агентським договором, за винятком випадків, коли відповідно до п. 1 ст. 187 ГК субагент може діяти на основі передоручення. Порядок і наслідки такого передоручення визначаються за правилами, передбаченими ст. 976 ГК.
Обов'язки принципала. Основний обов'язок принципала полягає в сплаті агентської винагороди (абз. 1 ст. 1006 ЦК). Його розмір встановлюється сторонами в агентській договорі або визначається ними відповідно до п. 3 ст. 424 ГК. Якщо принципал і агент не обумовили порядок сплати агентської винагороди, воно має бути виплачено принципалом до закінчення семи днів з моменту подання йому агентом звіту за минулий період, оскільки з істоти договору або звичаїв ділового обороту не випливає інший порядок сплати винагороди (абз. 3 ст. 1006 ЦК). У разі прийняття агентом на себе поруки за виконання досконалої їм угоди з третьою особою принципал повинен сплатити йому додаткову винагороду (абз. 1 п. 1 ст. 991 ЦК).
При включенні в агентський договір умови, що агент повинен вчиняти юридичні дії від імені принципала, останній зобов'язаний видати агенту довіреність, за винятком випадків, коли повноваження агента будуть випливати з обстановки, в якій він діє (абз . 2 п. 1 ст. 182, п. 1 ст. 975 ЦК), або коли ці повноваження в загальній формі передбачені в агентському договорі, укладеному в письмовій формі (п. 2 ст. 1005 ЦК).
Принципал зобов'язаний забезпечувати агента засобами, необхідними для виконання агентського доручення (абз. 3 п. 2 ст. 975 ЦК), або відшкодовувати йому понесені витрати (абз. 2 ст. 975, ст. 1001 ЦК ).
Оскільки агент здійснює доручені йому юридичні дії за рахунок принципала, закон покладає на останнього обов'язок по мірі виконання агентського договору або за закінченні його дії приймати від агента все виконане за договором (п. 3 ст. 975, абз. 2 ст. 1000 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Зміст агентського договору "
  1. § 7. Агентування
    Поняття агентського договору. Агентування є новим інститутом для російського цивільного права, хоча основні елементи агентського договору, запозичені з договорів доручення і комісії, є традиційними і добре відомими. Незважаючи на те, що і раніше сторони могли використовувати окремі елементи названих договорів, створивши змішаний договір, однак подібну конструкцію навряд чи
  2. ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
    - --- В текст програми, опублікованій в цьому томі підручника раніше (у 2004, 2005, 2006 рр..) , внесено зміни і доповнення, обумовлені зміною і розвитком сучасного законодавства у сфері житлових відносин, а також в галузі електроенергетики, капітального будівництва, транспортної діяльності та деяких інших, які зажадали оновлення та
  3. 1. Поняття агентського договору
    Агентський договір є новим для російського права. Він широко поширений в англо-американському праві, де цей договір замінює традиційні для континентальної правової системи договори доручення і комісії. Не слід вважати, що цей договір повністю запозичений (рецепірованного) ГК з англо-американського правопорядку, хоча вплив останнього на цей інститут неможливо повністю
  4. 2. Зміст агентського договору
    Агентський договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, оплатним і двостороннім. Він може укладатися як на термін, так і без зазначення строку. Закон не містить спеціальних вимог до форми даного договору, однак право на вчинення агентом юридичних дій від імені принципала повинно оформлятися або довіреністю, чи письмовим договором, що містить повноваження агента
  5. 7. Права та обов'язки сторін
    Вирішальне значення для визначення кола прав і обов'язків принципала і агента має проведене в п. 1 ст. 1005 ЦК розмежування ситуацій, що складаються при прямому і при непрямому представництві. З цього, зокрема, випливає, що між третьою особою, з яким була укладена агентом угода, і принципалом може виникнути зобов'язання в разі виступу агента від імені принципала, тобто
  6. § 9. Комерційна концесія
    Поняття договору комерційної концесії. Традиційно поняття концесія (від латинського concessio - дозвіл) вживалося як договору, укладеного державою з приватним підприємцем, як правило іноземною фірмою, на експлуатацію промислових підприємств або земельних ділянок. Сьогодні йому надано зовсім інший зміст. Відповідно до ст. 1027 ЦК за даним договором одна
  7. § 3. Правові форми інноваційної діяльності
    Загальна характеристика. Розглядаючи ознаки інноваційної діяльності та аналізуючи її особливості, ми мали можливість переконатися в тому, що створення, виробництво і реалізація інноваційного продукту вимагають участі широкого кола суб'єктів: від винахідників, конструкторів і технологів до професійних підприємців і спеціалізованих організацій. Всі вони є учасниками єдиного
  8. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    Загальні положення. Основними дійовими особами на ринку цінних паперів є емітенти, які випускають цінні папери, а також інвестори, ці папери набувають. Перші акумулюють Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 134 фінансові та інші засоби, пропонуючи за це деякий еквівалент у вигляді певного набору
  9. § 2. Зовнішньоторговельні операції
    Загальні положення. Найбільш поширеною зовнішньоторговельною операцією традиційно є міжнародна купівля-продаж товарів, яка в ході її виконання «обростає» цілим рядом інших угод, спрямованих, зокрема, на забезпечення доставки товару від продавця до покупця (договори експедиції, перевезення та ін), огорожу продавця і покупця від ризику випадкової загибелі або пошкодження товару
  10. § 2. Правове становище публічних утворень
    Загальні початку виступу в цивільному обороті. Публічні утворення виступають у цивільних правовідносинах на рівних засадах з іншими суб'єктами - фізичними та юридичними особами (п. 1 ст. 124 ЦК). Незважаючи на те що у зазначеній нормі ЦК відтворений лише один з принципів цивільного права (юридичну рівність учасників цивільних правовідносин), участь публічних утворень у