Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя


1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
1. В коментованій статті визначаються підстави для розірвання шлюбу судом за позовом одного з подружжя. В процесі підготовки справи до судового розгляду судом з'ясовується характер спірного правовідношення, фактичні обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, визначається склад учасників, коло доказів, необхідних для рішення справи, та інші питання. У процесі судового розгляду справи про розірвання шлюбу суд та інші учасники здійснюють ряд процесуальних дій, які спрямовані на всебічний розгляд справи та вирішення спору.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч. 3 ст. 60 ЦПК України). Однак обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України). У справах про розірвання шлюбу факти, викладені позивачем у позовній заяві, як правило, не оспорюються другою стороною. Позивач може вказувати на те, що відповідач не цікавиться життям сім'ї, не бере участі у вихованні дитини та не надає засобів на її утримання, сторони не підтримують подружніх відносин, відповідач фактично має іншу сім'ю тощо. Якщо ж відповідач заперечує ту або іншу обставину, на яку посилається позивач, то вона підлягає доказуванню.
У процесі розгляду справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя і дійсні причини позову про розірвання шлюбу. При цьому суд бере до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
У ст. 213 ЦПК України сказано, що рішення суду повинне бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
3. Судовий розгляд справи завершується винесенням судом рішення. При ухваленні рішення про розірвання шлюбу суд встановлює: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, і якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи; чи треба позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати та інше.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Новий СК України підставою для розірвання шлюбу називає порушення інтересів одного з подружжя або їхніх дітей, що мають істотне значення. Питання про порушення (або не порушення) таких інтересів і ступінь їхньої значимості для дружини, чоловіка та їхньої дитини суд установлює з урахуванням всіх обставин справи.
Треба зазначити, що законодавство, яке діяло раніше, передбачало інші підстави для розірвання шлюбу. Зокрема у ч. 2 ст. 40 КпШС України було вказано, що шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї стали неможливими. У новому СК України основний акцент робиться на тому, наскільки збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя або інтересам їхніх дітей, а не можливості збереження сім'ї. Обґрунтованість нового підходу викликає сумніви. Відомо, що розірвання шлюбу може суперечити інтересам одного з подружжя і одночасно відповідати інтересам іншого. Внаслідок цього при винесенні рішення суд буде змушений надавати пріоритет інтересам того з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя, який бажає зберегти шлюб. Що ж стосується інтересів дитини, то вони, як правило, страждають при розірванні шлюбу батьків. З урахуванням цього важко визнати, що зміна законодавчих правил призвела до поліпшення нормативних приписів. Проте діють нові положення закону, з урахуванням яких суд і повинен виносити рішення про розірвання шлюбу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя"
  1. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  2. Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
    стаття підкреслює право суду по цих справах за власної ініціативи витребувати необхідні докази (див. також коментар до от. 234 ЦПК). По-четверте, стаття виключає (що є досить спірним) дію у цьому провадженні правил щодо змагальності та меж судового розгляду. П'ятою особливістю деяких справ окремого провадження є їх розгляд судом у складі одного судді і двох народних засідателів (справи про
  3. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    статті, - нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю". Отже, режим спільності не поширюється на майно, придбане до шлюбу або після його припинення. При цьому юридичну силу має шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГСу). Нерідко чоловік і жінка з певних причин не реєструють шлюб, перебуваючи у так званих фактичних шлюбних відносинах. На майнові
  4. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  5. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
  6. Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
    статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
  7. Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин
    статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 1. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
  8. Стаття 31. Заручини
    статті визначаються наслідки відмови наречених від шлюбу. Вказана норма зазнала певних змін. Законом України від 22.12. 2006 р. № 524-У «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» було змінено назву ст. 31 СК України та виключено з неї частину першу та другу. В первісному варіанті коментована стаття мала назву «Заручини» і закріплювала загальне правило, що заручини не
  9. Стаття 49. Право на материнство
    статті, не є тотожними. Поняття «материнство» включає в себе і фізіологічний стан жінки під час вагітності, і її соціальне становище, а також її моральний настрой. Отже, материнство - це фізіологічний та соціальний стан жінки з моменту зачаття до смерті дитини або смерті самої матері. З огляду на це визначення в залежності від фізіологічного стану жінки може змінюватися зміст її права на
  10. Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість
    статті права дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість відповідає міжнародним стандартам охорони прав людини та громадянина - вимогам Загальної декларації прав людини (ст. 3), нормам Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ст. 9). Аналогічна норма міститься і у ст. 29 Конституції України, а також у статтях 288 та 289 ЦК України. У ЦК України права на свободу та
© 2014-2020  yport.inf.ua