Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя


1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
2. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більше як за один рік.
3. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.
У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
1. В разі невиконання обов'язку по утриманню один з подружжя (колишнього подружжя), який має відповідне право, може звернутися до суду з вимогою про сплату аліментів. Позов може бути заявлено протягом усього часу існування права, незалежно від стану відносин між сторонами зобов'язання. На вимоги, що випливають із сімейних відносин, у тому числі про стягнення аліментів, позовна давність не поширюється, крім передбачених у законі випадків (ч. 2 ст. 268 ЦК України, ч. 1 ст. 20 СК України). Тому не має значення, скільки часу минуло з моменту порушення права на утримання.
Позов може бути заявлено самою особою, яка має право на утримання, а у передбачених законом випадках опікуном або піклувальником такої особи. Самостійно звернутися до суду з відповідним позовом може і неповнолітня особа, яка має право на утримання. Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦПК України у випадку реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона здобуває цивільну процесуальну дієздатність із моменту реєстрації шлюбу. Позов може бути подано за місцем проживання позивача (стягувача аліментів) або відповідача (ст. ст. 109, 110 ЦПК України).
За загальним правилом аліменти присуджуються на майбутнє від дня пред'явлення позову. Якщо позовна заява подана безпосередньо до суду, позов вважається пред'явленим від дня його прийняття. Якщо позовна заява відправлена через поштове відділення зв'язку, днем пред'явлення позову вважається календарна дата, зазначена на поштовому штемпелі, а не дата його надходження в канцелярію суду.
2. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, якщо буде встановлено, що позивач вживав заходів щодо одержання коштів на утримання від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. Таким чином, суд має встановити, що мали місце: 1)дії позивача, спрямовані на одержання коштів на утримання від відповідача; 2) дії відповідача по ухиленню від надання утримання.
Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Іноді сюди відносять і ухилення з тією ж метою від трудової діяльності (наприклад, звільнення з роботи). Однак останнє є досить сумнівним. Факт ухилення від надання утримання може мати місце тоді, коли особа має у своєму розпорядженні які-небудь кошти, але не бажає їх надавати. Якщо ж особа не працює й у зв'язку із цим не має доходів, до неї не можуть застосовуватися будь-які санкції, оскільки, як відомо, примушення будь-кого до праці чинним законодавством не допускається.
Ухилення від сплати аліментів завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність) відповідача. Тому позивач має подати суду докази того, що, діючи тим або іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейний обов'язок, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (ч. 3 ст. 15 СК України).
Заходи, які має вживати позивач щодо одержання аліментів, можуть полягати у спробах установити місцезнаходження, місце роботи зобов'язаної особи, укласти договір про сплату аліментів тощо.
Аліменти за минулий час присуджуються не більше як за один рік, залежно від обставин справи. Значення має, саме з якого часу відносно моменту виникнення права на утримання позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача. Наприклад, якщо позивач звернувся до суду через рік з моменту виникнення у нього права на утримання, надавши докази вживання заходів щодо одержання аліментів і ухилення відповідача від їх сплати протягом останніх півроку, суд може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час лише за останні півроку. Не має значення, з яких причин позивач не вдавався до примусового стягнення аліментів раніше. Вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вживав заходів щодо одержання аліментів з особистих мотивів, а відповідач не створював до цього перешкод.
Розмір аліментів за минулий час визначається за загальними правилами (ст. 80 СК України), з урахуванням змін матеріального і (або) сімейного стану платника або одержувача аліментів, якщо такі сталися протягом цього періоду.
Можна додати, що стягнення аліментів на користь одного з подружжя за минулий час є новим для СК України. В Кодексі про шлюб та сім'ю України такої норми не було.
3. За загальним правилом кінцевий момент стягнення аліментів в рішенні суду не визначається, тому що невідомо наперед, протягом якого часу триватиме право на утримання. В окремих випадках тривалість існування права на утримання чітко зазначена в законі (абз. 2 ч. 4 ст. 76, ст. ст. 84, 86 СК України). Тривалість існування права на утримання (і у відповідних випадках час, протягом якого сплачуються аліменти), за загальним правилом, не залежить від часу виникнення права - під час шлюбу чи після його розірвання.
Право на утримання, яке виникло внаслідок досягнення одним з подружжя (колишнього подружжя) пенсійного віку, триває довічно. Право на утримання, яке виникло у зв'язку з інвалідністю, - протягом строку інвалідності. В обох випадках право на утримання припиняється у разі відпадання умов, необхідних для існування права на утримання (див. коментар до ст. 82 СК України).
В ч. 3 ст. 79 СК України закріплене окреме правило, згідно з яким не вимагається додаткового звернення до суду кожного разу при продовженні строку інвалідності. У разі подання до органу державної виконавчої служби відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на зазначений в ньому строк.
4. В СК України не встановлено спеціальних правил для виникнення права на утримання того з подружжя, хто є неповнолітнім (див. п. 12 коментарю до ст. 75 СК України). Можна припустити, що за аналогією закону право на утримання у неповнолітньої особи може виникати, якщо: 1) вона не має трудової правосуб'єктності або щодо неї встановлено інвалідність; 2) неповнолітня особа потребує матеріальної допомоги; 3) другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. За таких умов той з подружжя, який є неповнолітнім, може втрачати право на аліменти у випадку відпадіння хоча б однієї з вказаних умов, у першу чергу, у разі досягнення особою повноліття.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя"
  1. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    статті170 цього розділу: а) творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на
  2. Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
    час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду. 1. Відповідно до законодавства існує два порядки виконання обов'язку по утриманню: а) добровільний; б) примусовий. Якщо між подружжям нормальні сімейні зв'язки не порушено, дружина та чоловік матеріально підтримують один одного і обов'язок по утриманню непрацездатної особи, у разі його виникнення, виконується добровільно.
  3. Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини
    статті право дружини на утримання виникає в разі проживання з нею дитини. На перший погляд здається, що мова йде про проживання дитини виключно з матір'ю, окремо від батька дитини. Проте це не зовсім так. Роздільне проживання подружжя не є необхідною умовою виникнення у дружини права на утримання. У випадку розірвання шлюбу роз'їзд колишнього подружжя нерідко не відбувається, зокрема у зв'язку зі
  4. Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
    статті передбачено спеціальний випадок припинення права на утримання за домовленістю подружжя внаслідок укладення спеціального договору. Даний вид договору пов'язаний із заміною права на утримання одного з подружжя на певне нерухоме майно або одноразову грошову виплату. Суб'єктами даного договору можуть бути особи, між якими зареєстровано шлюб (подружжя), між якими розірвано шлюб (колишнє
  5. Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
    статті суб'єктами договору про сплату аліментів на дитину є її батьки. Право на укладення договору передбачено в нормі тільки для батьків. В юридичній літературі пропонується визнати суб'єктом такого договору неповнолітню дитину, яка досягла 14 років. Така пропозиція обґрунтовується тим, що в СК України кожному учаснику сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, надане право на
  6. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  7. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    статтею, не включаються доходи та витрати у вигляді позитивних чи від'ємних курсових різниць, отриманих від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами із довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за договорами із довгострокового страхування життя, у випадках, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті. 153.1.
  8. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  9. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  10. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
© 2014-2020  yport.inf.ua