Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя


1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використано на її потреби.
3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.
1. Кожен з подружжя за час шлюбу може бути стороною в різних зобов'язаннях. Проте в деяких випадках участь у зобов'язанні одного з подружжя впливає на майнові інтереси другого. Більше того, інколи участь у зобов'язанні одного з подружжя спричиняє визнання зобов'язаною стороною і другого з подружжя. Це можливо як в договірних, так і в недоговірних (деліктних) зобов'язаннях.
2. Той з подружжя, хто не брав участі у договірному зобов'язанні, може набувати певних майнових обов'язків і визнаватися боржником у зобов'язанні. Так, він може нести майнову відповідальність за зобов'язанням, учасником якого був другий із подружжя. Це можливо лише за умов, коли судом встановлено, що:
- договір був укладений другим із подружжя в інтересах сім'ї;
- те, що було одержано за договором, використано на її потреби. Найбільш типовою є ситуація, коли один із подружжя укладає кредитний договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України). Для укладення кредитного договору отримання згоди другого з подружжя не потрібне, хоча банки зазвичай і вимагають підтвердження волі другого з подружжя щодо цього правочину. Однак кредитний договір не належить до договорів, які передбачені в ст. 65 СК України, в якій йдеться про правочини щодо спільного майна подружжя. Це пояснюється тим, що укладення кредитного договору не стосується спільного майна подружжя. До того, як банк надасть кошти клієнтові, у останнього немає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошей. Таким чином той з подружжя, хто укладає кредитний договір, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних, а не речових правовідносин.
Виникає питання щодо правового режиму грошових коштів, отриманих тим з подружжя, хто став учасником кредитного договору. В сімейному праві вже багато років існує правило, що правовий режим майна, отриманого одним з подружжя за зобов'язаннями, залежить від тієї мети, за досягнення якої діяла ця особа. Таке правило закріплено в ч. 3 ст. 61 СК України: якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо той з подружжя, який отримав майно за договором, діяв в спільних інтересах подружжя, то вважається, що отримане майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Підтвердженням того, що один із подружжя діяв в інтересах сім'ї, є такі факти, як купівля автомобіля для сімейного користування, будівництво сімейного будинку, набуття квартири для проживання подружжя та дітей тощо.
Якщо той з подружжя, хто був учасником договору банківського кредиту, виконав свій обов'язок та повернув суму кредиту, проблем не виникає. За таких обставин зобов'язання, що виникло з договору, припиняється його належним виконанням. Інша справа, коли сума кредиту не повертається і договір належним чином не виконується. У такому випадку кредитор (банк) може вимагати накладення стягнення на майно боржника. З урахуванням того, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї згідно із ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на:
- особисте майно того з подружжя, хто був учасником договору, та на його частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі;
- майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Звертає на себе увагу, що той з подружжя, хто безпосередньо брав участь у договорі, несе підвищену відповідальність. Він відповідає не лише своєю часткою у спільному майні (як другий із подружжя), а й своїм особистим майном.
3. Якщо один із подружжя при укладенні договору діяв лише у власних інтересах, то другий із подружжя не набуває права власності на одержане за договором майно та не стає зобов'язаною особою при невиконанні договору. На його частку у спільному майні не може бути накладено стягнення. Наприклад, один із подружжя після одержання суми кредиту використав її на придбання автомобіля, який він передав як вклад до статутного (складеного) капіталу певного підприємницького товариства. Очевидно, що учасник договору банківського кредиту не діяв в інтересах сім'ї, оскільки одержане ним за договором не було використано на її потреби. За таких обставин другий з подружжя не буде визнаватися зобов'язаною особою і на його частку у спільному майні на вимогу банку не може бути накладено стягнення.
4. Аналогічне правило діє також в деліктних зобов'язаннях (зобов'язаннях по відшкодуванню шкоди) за участю одного з подружжя. Закон передбачає випадки, коли внаслідок злочинних дій одного із подружжя за час шлюбу було набуте майно, що стало об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 73 СК України). Якщо шкоду було завдано злочином одного із подружжя, то другий із подружжя буде нести відповідальність по її відшкодуванню лише у тому разі, якщо рішенням суду буде встановлено, що майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.
Якщо шкода, що завдана злочином одного з подружжя, не пов'язана з набуттям майна за час шлюбу (наприклад, злочини проти життя та здоров'я іншої особи), то другий з подружжя за жодних обставин не може бути притягнутий до її відшкодування і на його майно не може бути накладене стягнення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя"
  1. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  2. Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя
    1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної
  3. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    Право спільної сумісної власності подружжя займає центральне місце у системі майнових відносин між ними. Визначальним тут є принцип спільності нажитого у період шлюбу майна. Юридичне закріплення цей принцип дістав ще у Сімейному кодексі УРСР 1926 p. (повна назва - Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР)', зберіг свою життєздатність і в чинному
  4. Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
    1. Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я,- карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я - карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
  5. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України. Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. У зв'язку з цим в СК України містяться посилання на строки як на обставини, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки. Поняття строків та порядок їх обчислення визначаються не сімейним, а цивільним
  6. Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
    1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. 2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. 3. Якщо одним із подружжя укладено
  7. Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
    1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу
  8. Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
    1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. 2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір
  9. Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна
    1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення
  10. Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
    1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. 2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
© 2014-2020  yport.inf.ua