|
1. Судові штрафи є мірою процесуальної відповідальності і являють собою грошові стягнення, які накладаються судом на громадян і посадових осіб за порушення ними обов'язків, передбачених нормами цивільного процесуального законодавства. Їх призначення полягає не стільки у покаранні винних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, скільки у попередженні фактів невиконання цивільних процесуальних обов'язків і забезпечення виконання завдань та досягнення цілей цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК).
Судовий штраф є не адміністративною, а процесуальної санкцією, і для його накладення не потрібно дотримання процедур, передбачених КпАП. Підстави для застосування судом штрафу безпосередньо вказані в цьому Кодексі (ч. 3 ст. 57, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 159, ч. 4 ст. 162, ч. 2 ст. 168, ч. 2 ст . 226, ч. 2 ст. 246, ч. 2 ст. 249 ЦПК). За інші випадки невиконання процесуальних обов'язків суд не вправі накладати штраф.
2. Накладення штрафу оформляється визначенням судді або колегіального суду, винесеного з дотриманням вимог ст. 224, 225 ЦПК. Ухвала суду, винесене в ході судового засідання, доводиться до відома осіб, які беруть участь у справі, та інших осіб, присутніх у засіданні, за допомогою його негайного проголошення. Якщо особа, на яку накладено штраф, перебуває в залі судового засідання, копія ухвали може бути вручена йому безпосередньо.
3. Стаття, що на відміну від аналогічної ст. 97 ЦПК РРФСР уточнює, що судовий штраф при накладенні його на посадових осіб за порушення ними передбачених законом обов'язків стягується з їх особистих коштів, якщо вони не належать до осіб, які беруть участь у справі. Передусім маються на увазі випадки накладення штрафу за порушення посадовими особами вимог цивільного процесуального законодавства, що покладає обов'язок щодо подання знаходяться у них доказів (ч. 3 ст. 57 ЦПК).
На посадову особу, що у справі про захист частноправового інтересу в якості органу юридичної особи, лежить процесуальна обов'язок по доведенню обставин справи, невиконання якої впливає на результат вирішення справи, який внаслідок цього може бути несприятливим для представленої ним організації. Судовий штраф за невиконання такого обов'язку накладатися не повинен.
Разом з тим за деякі порушення норм цивільного процесуального законодавства не виключається можливість накладення судового штрафу на винних посадових осіб незалежно від того, беруть участь вони в справі чи ні. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦПК при розгляді та вирішенні справ, що виникають із публічно-правових відносин, суд може витребувати докази за своєю ініціативою з метою правильного вирішення справи; посадові особи, які не виконують вимоги суду про подання доказів, піддаються штрафу. Судовий штраф на посадових осіб може накладатися за невиконання обов'язку по забороні розпоряджатися предметом спору при прийнятті судом заходів щодо забезпечення позову (ч. 2 ст. 140 ЦПК), за неповідомлення про вжиті заходи щодо окремої ухвали суду (ч. 2 ст. 226 ЦПК) . Штраф у таких випадках стягується з особистих коштів винної посадової особи.
Судовий штраф може накладатися також на посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування та інших організацій, якщо правопорушення не пов'язане з виконанням ними службових обов'язків. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 159 ЦПК суд має право накласти штраф на осіб, винних у порушенні порядку в судовому засіданні; згідно ч. 2 ст. 168 ЦПК штрафу можуть бути піддані свідки, експерти або фахівці за неявку в судове засідання без поважних причин. Судовий штраф у таких випадках стягується з особистих коштів правопорушника незалежно від займаного їм посадового становища.
4. Розмір судового штрафу визначається Кодексом залежно від виду процесуального порушення і його суб'єкта. Наприклад, у разі невиконання вимоги суду про подання докази на винних посадових осіб накладається штраф у розмірі до однієї тисячі рублів, на громадян - до п'ятисот рублів (ч. 3 ст. 57 ЦПК). Суд не має права виходити за встановлені межі штрафу, а при визначенні його конкретного розміру повинен враховувати характер процесуального порушення і ступінь вини правопорушника. <
|
- § 2. Захист нематеріальних благ
накладення на порушника штрафу, який стягується в дохід Російської Федерації. При цьому сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку виконати передбачену рішенням суду дію по спростуванню (п. 4 ст. 152 ЦК). Спростування недостовірних компрометуючих відомостей зазвичай застосовується поряд з іншими способами захисту, зокрема компенсацією моральної шкоди (п. 5, 7 ст. 152
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття з проекту Кодексу була виключена. Цим частково пояснюється те, що в § 4 гл. 37 ЦК вирішуються лише самі загальні питання про договори підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт. * (449) У строгому сенсі мірою цивільно-правової відповідальності є лише остання з названих санкцій, а саме стягнення збитків. * (450) СЗ РФ. 1999. N 9. Ст. 1096. * (451) СЗ РФ. 1994. N 34.
- § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
статтях, прийнято називати правилами про спеціальний делікт - шкоду, заподіяну актом влади. Підставами для виділення даного випадку заподіяння шкоди в особливий делікт служать як особливості застосування до нього загальних умов деліктної відповідальності, так і наявність ряду спеціальних умов, додатково встановлених законом. Серед загальних умов деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну
- 1. Виконання договору
стаття, розрахована на все взагалі зобов'язання, доповнюється статтями гл. 29 ЦК. З них випливає, що одностороннє розірвання або зміна договору в принципі неприпустимо незалежно від того, чи йде мова про зобов'язання боржника або про права кредитора. До числа заходів забезпечення реального виконання належать і ті, які маються на увазі п. 1 ст. 396 ЦК. Зазначений пункт презюмирует збереження
- 3. Застава
накладення вето на рішення загальних зборів акціонерного товариства з певного кола питань). "Золота акція" повинна перебувати у державній власності, і "її передача в заставу або траст не допускається". --- Див: Відомості З'їзду народних депутатів Верховної Ради Російської Федерації. 1992. N 47. Ст. 2722. Положення про здійснення операцій з
- 1. Суб'єктний склад договору банківського рахунку
накладення штрафу в розмірі 10 000 руб. Банк звернувся до арбітражного суду з заявою про визнання названого акта податкового органу недійсним, а податковий орган у свою чергу пред'явив зустрічний позов про стягнення з банку відповідного штрафу. Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни постановою суду апеляційної інстанції, заявлене банком вимога була
- Стаття 290. Одержання хабара Коментар до статті 290
накладення штрафу на організацію, яка допустила прострочення по сплаті податків; - пункт "г": у великому розмірі (згідно з приміткою до ст. 290 КК РФ великим розміром визнається сума предмета хабара , що перевищує сто п'ятдесят тисяч
- Стаття 297. Неповага до суду Коментар до статті 297
накладення грошового стягнення встановлено ст. ст. 117 і 118 КПК України). Арбітражний суд відповідно до ст. 119 АПК РФ має право накласти судовий штраф на осіб, що беруть участь у справі, та інших присутніх у залі судового засідання осіб за проявлену ними неповагу до арбітражному суду. Судовий штраф за неповагу до суду накладається, якщо вчинені дії не тягнуть за собою кримінальну
- Стаття 312. Незаконні дії щодо майна, підданого опису чи арешту або підлягає конфіскації Коментар до статті 312
накладено на майно обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть матеріальну відповідальність за їхні дії. Особами, що несуть за законом матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого або підозрюваного, на майно яких може бути накладено арешт, є її законні представники: батьки, усиновителі або піклувальники неповнолітнього (ст. 1074 ЦК РФ). Також підлягає арешту
- Стаття 126. Наслідки відкриття конкурсного виробництва
накладені арешти на майно боржника та інші обмеження розпорядження майном боржника. Підставою для зняття арешту на майно боржника є рішення суду про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва. Накладення нових арештів на майно боржника та інших обмежень розпорядження майном боржника не допускається; виконання зобов'язань боржника
|