| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 220. Підстави припинення провадження у справі |
||
|
Якщо ж існують обставини, що перешкоджають розгляду справи по суті в даний момент, суд залишає заяву без розгляду, що не заважає повторному зверненню зацікавлених осіб до суду з тотожним заявою при усуненні обставин, що стали підставою для залишення заяви без розгляду. Інститути закінчення провадження по справі без винесення рішення застосовуються не тільки в суді першої інстанції, але і в суді апеляційної (ст. 328 ЦПК), касаційної (ст. 361 і 365 ЦПК) і наглядової (ст . 390 ЦПК) інстанцій (див. також коментар до зазначених статей). Крім позовного провадження дані інститути можуть застосовуватися у виробництві по справах, що виникають із публічно-правових відносин, і в особливому виробництві. 2. Наведений у коментованій статті перелік умов припинення провадження у справі не є вичерпним. Так, суд припиняє провадження у справі, що випливає з публічно-правових відносин, якщо є рішення суду, прийняте за заявою про той самий предмет і набрало законної сили, а також у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 247 ЦПК (див. коментар до ст. 248 ЦПК). Підстави припинення провадження у справі можна розділити на три групи. Перша група підстав (абз. 2, 3 і 6 ст. 220 ЦПК) говорить про те, що у зацікавленої особи було відсутнє право на звернення до суду. Прийняття такої заяви до розгляду судом практично завжди є результатом судової помилки, оскільки якби суддя виявив ці обставини раніше, він повинен був відмовити у прийнятті заяви (ст. 134 ЦПК). Друга група підстав (абз. 4 і 5 ст. 220) виникає вже після порушення провадження у справі і є результатом розпорядчих дій сторін, спрямованих на припинення спору. Третя підстава (абз. 7 ст. 220) свідчить про те, що сторони процесу вже немає. 3. Припинення провадження у справі з підстав, передбачених абз. 2 коментарів статті, не означає, що зацікавлена особа позбавляється права на судовий захист, оскільки це суперечило б ст. 46 Конституції. Воно має право захистити свої права та законні інтереси у іншому судовому порядку, передбаченому законом для вирішення таких вимог; заяву на захист його прав, свобод і законних інтересів може бути подано до суду іншим державним органом, органом місцевого управління, організацією, яким це право надано законом , і т.д. (Див. коментар до ст. 134 ЦПК). 4. Абзац 3 ст. 220 ЦПК говорить про неприпустимість розгляду судом тотожних позовів. Після набрання законної сили рішення суду набуває ряд властивостей, у тому числі властивість винятковості, відповідно до якого після вирішення спору судом сторони, інші особи, які беруть участь у справі, не можуть знову подавати до суду тотожний позов, а суд не вправі приймати її до свого провадження. Аналогічні наслідки настають і в разі винесення судом ухвали про відмову позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін (див. коментар до ст. 134, 173 і 209 ЦПК). 5. В силу абз. 6 коментованої норми розгляд справи в суді неможливо, якщо раніше по ньому було винесено рішення третейського суду, що було обов'язковим для сторін. Виняток становлять випадки скасування судом рішення третейського суду повністю або в частині з підстав, передбачених ч. 4 ст. 422 ЦПК, так як після такого скасування зацікавлені особи мають право звернутися за вирішенням спору до суду; відмова суду у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки така відмова не перешкоджає сторонам третейського розгляду звернутися до суду (див. коментар до ст. 134 , 422 і 427 ЦПК). 6. Процесуальні дії сторін, зазначені в абз. 4 і 5 ст. 220 ЦПК, повинні відбуватися у відповідності з порядком, встановленим ст. 173 ЦПК. Так, заяву позивача про відмову від позову, умови мирової угоди сторін заносяться до протоколу судового засідання. Якщо відмова від позову або мирова угода виражені письмово, вони долучаються до матеріалів справи. Суд зобов'язаний роз'яснити позивачеві, сторонам процесуальні наслідки відповідно відмови від позову або укладення мирової угоди. Згідно з вимогами ст. 39 ЦПК суд не приймає відмову позивача від позову і не затверджує мирової угоди у разі, якщо ці дії суперечать закону або порушують права і законні інтереси інших осіб. Про це суд виносить ухвалу і продовжує розгляд справи по суті (ст. 173 ЦПК). 7. Смерть однієї із сторін у справі є підставою для припинення виробництва за умови, що спірні правовідносини не допускає правонаступництва як має тісний зв'язок з особистістю сторони (наприклад, позови про поновлення на роботі, про стягнення аліментів, про виселення через неможливість спільного проживання, про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, і т.д.). Провадження у справі підлягає припиненню також у разі, якщо ліквідація організації, що була однією із сторін у справі, завершена, оскільки згідно ст. 61 ГК ліквідація юридичної особи тягне його припинення без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб. Якщо після смерті громадянина, що був стороною у справі, правонаступництво можливо, а також у разі реорганізації юридичної особи суд не припиняє, а призупиняє провадження у справі (див. коментар до ст. 215 ЦПК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 220. Підстави припинення провадження у справі " |
||
|
||