|
1. У випадках, передбачених пунктом 16 частини першої статті 299 цього Кодексу, суд обговорює питання про осудність під-судимого, якщо даний питання виникало в ході попереднього розслідування або судового розгляду.
2. Визнавши, що підсудний під час вчинення діяння перебував у стані неосудності або у підсудного після вдосконалення-ності злочину настало психічний розлад, яка позбавляє його можливості усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, суд виносить постанову в порядку, встановленому главою 51 цього Кодексу.
|
- Стаття 349. Правові наслідки визнання підсівши-димого заслуговує поблажливості
підсудний, визнаний винним, заслуговує поблажливості, обов'язково для головуючого при призначенні покарання. 2. Якщо підсудний визнаний заслуговує поблажливості, то головуючий призначає йому покарання із застосуванням положень статті 65 Кримінального кодексу Російської Федерації. Якщо колегією присяжних засідателів підсудний не був визнаний заслуговує поблажливості, то
- Стаття 22. Кримінальна відповідальність осіб із психічним розладом, не виключає осудності Коментар до статті 22
вирішенні питань про покарання та інші заходи кримінально-правового характеру враховувати дані про особу винного, наявність у особи психічного розладу не може не бути прийнятим до уваги. Тому обмежені можливості у сприйнятті дійсності, оцінці своїх дій і керівництві ними пов'язані з певними правовими наслідками. Закон наказує суду враховувати фактор
- Стаття 22. Кримінальна відповідальність осіб із психічним розладом, не виключає осудності Коментар до статті 22
осудності, виключають визнання страждають ними осіб неосудними, що закріплено в ч. 1 коментарів статті. Люди, що мають такі відхилення (психопатію різного ступеня, слабоумство в ступені дебільності тощо), визнаються обмежено осудними і підлягають кримінальній відповідальності, оскільки в стані обмеженої (зменшеної) осудності особа зберігає здатність усвідомлювати фактичний
- Винесення свідомо неправосудних вироку, рішення або іншого судового акта (ст. 305 КК).
Рішення або іншого судового акта, тобто у прийнятті судом акту, невірного з погляду закону щодо розглянутого питання. Вирок - рішення про невинність або винності підсівши-димого і призначення йому покарання або про звільнення його від покарання, винесене судом першої або апеляційної інстанції ції. Рішення - це судовий акт по цивільній справі. До дру-гим судовим актам
- § 2. Осудність
рішень; 5) здійснення прийнятого рішення. Можливість усвідомлювати протиправну поведінку, а також керувати нею придбавається особою після досягнення визначений-ного віку. Законодавець, встановлюючи той чи інший вік кримінальної відповідальності, приймає в розрахунок здатність усвідомити не тільки сам факт порушення норми, а й соціальну цінність дотримання відповідних заборон. Таким
- Стаття 18. Застосування до засуджених заходів медицин-ського характеру
рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру. (В ред. Федеральних законів від 08.12.2003 N 161-ФЗ, від 27.12.2009 N 377-ФЗ, від 07.12.2011 N 420-ФЗ) 2. Якщо під час відбування зазначених у частині першій цієї статті видів покарань буде встановлено, що засуджений стра-дає психічним розладом, не виключає осудності, яке пов'язане з небезпекою для себе або
- Стаття 196. Обов'язкове призначення судової екс-пертизи
вирішення питання про наявність або про відсутність у нього розлади сексуальної переваги (педофілію); (п. 3.1 введений Федеральним законом від 29.02.2012 N 14-ФЗ) 4) психічний або фізичний стан потерпілого, коли виникає сумнів у його здатності правильно сприймати об-стоятельства, що мають значення для кримінальної справи, і давати показання; 5) вік підозрюваного, обвинуваченого,
- § 5. Обмежена осудність
осудна особа, яка під час вчинення злочину в силу психічного розстрой-ства не могла повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або ру-ководіть ними, підлягає кримінальній відповідальності . У зазначеній нормі йдеться про так звану обмеженої (зменшеної) осудності. Психічні відхилення впливають на поведінку
- § 4. Примусові заходи медичного характеру, з'єднані з виконанням покарання
рішення. Щодо осіб, які страждають психічним розладом, не виключає осудності, законом передбачений тільки один вид примусових заходів медичного характеру - амбу-латорное примусове спостереження і лікування у психіатра. Виконання даної примусового заходу медичного ха-рактер залежить від виду покарання. Згідно ст. 18 ДВК РФ до осуж-денним до обмеження волі, арешту,
- Стаття 19. Загальні умови кримінальної відповідальності Коментар до статті 19
вирішенню питання про суб'єкта злочину властивий кримінальним законодавством не всіх країн. У ряді країн суб'єктами злочину визнаються і юридичні особи (наприклад, у Франції, США). Позиція російського законодавця у вирішенні цього питання обумовлена тим, що кримінальній відповідальності підлягає тільки особа, винна у вчиненні злочину. Саме принцип суб'єктивного зобов'язання і
- § 7. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння
вирішенні даного питання слід виходити з обставин вживання алкоголю, наркотичних і психотропних речовин, одурманюючих засобів. Для цього необхідно встановлювати відношення суб'єкта до факту свого сп'яніння. У випадках, коли сп'яніння є вимушеним або необачним, вчинення злочину в такому со-стоянні слід розглядати як обставини, смяг-
- Стаття 18. Застосування до засуджених заходів медичного характеру
рішенням медичної комісії. Лікування цих засуджених здійснюється у лікувальних виправних установах УІС. 8. Засуджені, які підлягають обов'язковому лікуванню від алкоголізму та наркоманії, містяться і проходять амбулаторне лікування в лікувальних виправних установах УІС, створюваних для цих цілей. 9. Госпіталізація хворих з інфекціями, що передаються статевим шляхом, здійснюється в
- Стаття 72. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту
рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного
- 4. Особливості кримінальної відповідальності осіб з психічними аномаліями, що не виключають осудності
вирішенню питання про неосудність, який допускає тільки два рішення: або людина мав свободою дії - і тоді він осудний, або ж він не володів нею - і тоді він неосудний "* (303). Кримінальну укладення 1903 р. не передбачало зменшеної осудності. Розробник Загальної частини цього закону С. Таганцев визнавав, що і здатність пізнавати і розуміти оточуючі нас явища, і здатність
- 5.6. Адміністративна відповідальність громадян
осудність - нормальний стан психічної сфери людини, що виражається у здатності віддавати звіт у своїх діях і керувати
|