Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е. Л. Забарчук. Коментар до Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації, 2009 - перейти до змісту підручника

Стаття 410. Клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
Коментар до статті § 1. Стягнення аліментів за період на підставі виконавчого листа проводиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа.
Ухвалою обласного суду від 22 серпня 2005 дозволено примусове виконання на території Російської Федерації рішення іноземного суду від 18 квітня 1999 про стягнення з боржника Ж., громадянина Російської Федерації, на користь М., що заявила клопотання, аліментів на утримання сина, 9 травня 1997 народження, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця починаючи з 23 вересня 2004 р. і до досягнення сином повноліття.
Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Російської Федерації змінила визначення обласного суду, вказавши таке.
Згідно ч. 1 ст. 409 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації рішення іноземних судів визнаються і виконуються в Російській Федерації, якщо це передбачено міжнародним договором Російської Федерації.
Російська Федерація і Республіка Казахстан (громадянкою якої є заявниця) є учасниками Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. ст. 53, 54 Конвенції суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені Конвенцією, дотримані. У разі якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Підстави до відмови у визнанні та виконанні рішень судів договірних сторін називають ст. 55 Конвенції та ч. 1 ст. 412 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації.
Задовольняючи клопотання М. про визнання і дозвіл примусового виконання на території Російської Федерації рішення іноземного суду від 18 квітня 1999 р., обласний суд правомірно виходив з того, що підстави для відмови у примусовому виконанні рішення іноземного суду відсутні.
Разом з тим у визначенні суду містилася вказівка про стягнення аліментів з боржника Ж. починаючи з 23 вересня 2004
У п. 3 ст. 54 Конвенції передбачено, що порядок примусового виконання визначається за законодавством договірної сторони, на території якої має бути здійснене примусове виконання.
Виконання рішення іноземного суду в Російській Федерації проводиться відповідно до Федерального закону від 21 липня 1997 р. N 119-ФЗ "Про виконавче провадження" (1). В силу ст. 70 даного Закону порядок стягнення аліментів та заборгованості по аліментних зобов'язань визначається Сімейним кодексом Російської Федерації.
---
(1) З 1 лютого 2008 року набув чинності Федеральний закон від 2 жовтня 2007 р. N 229-ФЗ "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 113 Сімейного кодексу Російської Федерації стягнення аліментів за період на підставі угоди про сплату аліментів або на підставі виконавчого листа проводиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа або нотаріально засвідченої угоди про сплату аліментів до стягнення. Розмір заборгованості визначається судовим виконавцем виходячи з розміру аліментів, визначеного рішенням суду або угодою про сплату аліментів.
Встановлюючи стягнення аліментів з боржника Ж. на території Російської Федерації з 23 вересня 2004 р., суд не врахував наведені вище норми Конвенції та Сімейного кодексу Російської Федерації. Тому вказівка суду про стягнення аліментів з Ж. з 23 вересня 2004 визнано Судовою колегією у цивільних справах Верховного Суду Російської Федерації неправильним.
Крім того, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали суду постановлено стягувати з боржника аліменти в розмірі не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Однак у рішенні суду, про дозвіл примусового виконання якого М. заявлено клопотання, такої вказівки не міститься. Таким чином, в даному випадку обласний суд фактично змінив рішення іноземного суду. Тим часом Конвенцією та Цивільним процесуальним кодексом Російської Федерації суд не наділений таким повноваженням щодо рішення іноземного суду.
З урахуванням викладеного Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Російської Федерації змінила визначення обласного суду від 22 серпня 2005 р., виключивши з резолютивної частини вказівку про стягнення аліментів з Ж. починаючи з 23 вересня 2004 , у розмірі не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (Постанова Президії ЗС РФ від 1 березня 2006 р. "Огляд законодавства та судової практики ЗС РФ за четвертий квартал 2005 р.". Визначення N 82-Г05-11).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 410. Клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду "
  1. Стаття 411. Зміст клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
    клопотання про примусове виконання рішення іноземного
  2. Стаття 410. Клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
    клопотання стягувача, яке за загальним правилом подається ним до суду обласного рівня в суб'єкт Російської Федерації. Міжнародним договором Російської Федерації можуть передбачатися й інші способи направлення клопотання. Так, згідно з Договором між Україною та Азербайджанською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах
  3. Стаття 411. Зміст клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
    стаття не містить вимог до змісту визначення, тому необхідно керуватися загальними вимогами до цього судового акту, передбаченими ст. 225 ЦПК (див. коментар до даної статті). 5. Рішення іноземного суду, а також набрало законної сили визначення компетентного російського суду, яким задоволено клопотання про дозвіл примусового виконання рішення
  4. Стаття 414. Відмова у визнанні рішення іноземного суду
    стаття, відсилаючи до положень пп. 1-5 ч. 1 ст. 412 ЦПК і діючи у взаємозв'язку з нею, встановлює підстави для відмови у визнанні рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання на території Російської Федерації (див. коментар до цієї статті). Процедура, в якій здійснюється винесення ухвали про відмову у визнанні рішення іноземного суду, регулюється ст.
  5. Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    статтями). Винятки з положень зазначених статей стосуються переліку документів, які додаються до клопотання про приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (ч. 2 ст. 411 ЦПК), а також підстав відмови в дозволі примусового виконання (пп. 1-4, 6 ч. 1 ст. 412 ЦПК). Не застосовуються також і положення ст. 415 ЦПК, що містить перелік рішень іноземних судів, що не вимагають за своїм
  6. Стаття 425. Порядок розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
    стаття виходячи з зв'язку даних виробництв надає право суду, що розглядає заяву про видачу виконавчого листа, відкласти розгляд справи. За своєю правовою природою дане процесуальне дію подібно з відкладенням розгляду справи судом першої інстанції (див. коментар до ст. 169 ЦПК). За таких обставин суд за клопотанням сторони, що звернулася із заявою про видачу
  7. Стаття 409. Визнання та виконання рішень іноземних судів
    клопотання громадянина Фінляндії про визнання і примусове виконання рішення народного суду м. Гельсінкі від 2 січня 1998 року про передачу на піклування батькові спільної дитини громадянина Фінляндії та громадянки Росії, про аліментних обов'язках матері по відношенню до дитини, а також про визначення порядку спілкування між ними, оскільки Договір між СРСР та Фінляндської Республікою від 11 серпня
  8. Стаття 412. Відмова в примусовому виконанні рішення іноземного суду
    клопотання стягувача про відновлення пропущеного строку. Суд відмовляє в примусовому виконанні рішення іноземного суду, якщо прохання про це подано після закінчення строку для пред'явлення рішення до виконання і при цьому стягувач не звернувся із заявою про його відновлення або у відновленні строку судом йому було відмовлено. Про відновлення процесуальних строків див. коментар
  9. Стаття 424. Форма і зміст заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
    примусове виконання рішення третейського суду подібні з вимогами, що пред'являються ст. 419 ЦПК до заяви про скасування рішення третейського суду, і не потребують додаткових роз'яснень (див. коментар до зазначеної
  10. Стаття 186. Заява про фальшивість доказу
    клопотанням про дозвіл примусового виконання на території Російської Федерації заочного рішення Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан від 12 грудня 2001 року про відшкодування заподіяної їй дорожньо-транспортною пригодою шкоди в розмірі 259484 тенге та моральної шкоди у сумі 2000 тенге, вказавши на його виправдання, що відсутність дозволу на
  11. Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
    примусове виконання рішення третейського
© 2014-2022  yport.inf.ua