| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 439. Припинення виконавчого виробництва |
||
|
смерть стягувача-громадянина (боржника-громадянина), оголошення її померлою або визнання безвісно відсутньою, якщо встановлені судовим актом, актом іншого органу або посадової особи вимоги або обов'язки не можуть перейти до правонаступника і не можуть бути реалізовані довірчим керуючим, призначеним органом опіки та піклування; втрата можливості виконання виконавчого документа, що зобов'язує боржника вчинити певні дії (утриматися від вчинення певних дій); відмова стягувача від одержання речі, вилученої у боржника при виконанні виконавчого документа, що містить вимогу про передачу її стягувачу; інші випадки, коли федеральним законом передбачено припинення виконавчого провадження. Зі змісту ч. 2 ст. 43 зазначеного Закону випливає, що припинення виконавчого провадження судовим приставом-виконавцем завжди передує скасування судом (іншим компетентним органом або посадовою особою) підлягає примусовому виконанню акту. Воно має місце в таких випадках: прийняття судом акту про припинення виконання виданого ним виконавчого документа; прийняття судом відмови стягувача від стягнення; затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником; скасування судового акта, на підставі якого видано виконавчий документ; скасування або визнання недійсним виконавчого документа, на підставі якого порушено виконавче провадження; припинення з підстав та в порядку, що встановлені федеральним законом, виконання судового акта, акта іншого органу або посадової особи у справі про адміністративне правопорушення судом, іншим органом або посадовою особою, які видали виконавчий документ. 2. Припинення виконавчого виробництва в цивільному процесі характеризується рядом істотних ознак. Воно здійснюється судом або засноване на судовому постанові. Виробляється з підстав, зазначених у ст. 43 Федерального закону "Про виконавче провадження" і цей перелік є вичерпним. Припинення виконавчого виробництва виключає можливість його відновлення в подальшому (за винятком випадків скасування судової постанови). За своєю правовою природою припинення виконавчого провадження подібно з такими процесуальними діями як припинення провадження у справі (див. коментар до ст. 220-221 ЦПК). 3. При вирішенні питання про припинення виконавчого провадження з підстави п. 1 ч. 1 ст. 43 Федерального закону "Про виконавче провадження" суд повинен встановити: факт смерті громадянина-стягувача (боржника), оголошення їх померлими або визнання безвісно відсутніми; факт встановлення судовим постановою (актом іншого органу або посадової особи) вимоги або обов'язки до цих осіб; неможливість переходу встановлених вимог та обов'язків до правонаступника або неможливість їх реалізації довірчим керуючим, призначеним органом опіки та піклування. За загальним правилом спадкоємці, що прийняли спадщину, відповідають за боргами спадкодавця. До складу спадщини входять належали спадкодавцеві на день відкриття спадщини речі, інше майно, в тому числі майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 1112, ст. 1175 ЦК). Однак до складу спадщини не входять права та обов'язки, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на аліменти, право на відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина. До складу спадщини не входять особисті немайнові права та інші нематеріальні блага, права та обов'язки, перехід яких у порядку спадкування не допускається законом (ч. 2 і 3 ст. 1112 ЦК). 4. Способами захисту цивільних прав є: відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі (ст. 12 ЦК). Слідуючи матеріального законодавству, цивільне процесуальне законодавство передбачає прийняття судом рішення, що зобов'язує відповідача вчинити певні дії (утриматися від їх вчинення), не пов'язані з передачею майна або грошових сум (ст. 206 ЦПК). Такі судові рішення можуть стосуватися вимог про поновлення на роботі, про виселення або вселенні, про захист виборчих прав та ін Втрата можливості виконання виконавчого документа за такого роду справах, наприклад вселення стягувача у згорілий житловий будинок, є підставою для припинення виконавчого провадження. Особливості виконання вимог немайнового характеру регулюються гл. 13 Федерального закону "Про виконавче провадження". 5. При припиненні виконавчого провадження через відмову стягувача від одержання речі, вилученої у боржника при виконанні виконавчого документа, що містить вимогу про передачу її стягувачу, може виникнути питання про віднесення витрат по її розшуку, який повинен вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема схоронності корисних властивостей речі, провини сторін виконавчого провадження в погіршенні її якості та ін Постанова судового пристава-виконавця з даного питання, затверджене старшим судовим приставом, може бути оскаржено до суду. 6. До числа законів, якими передбачаються інші підстави припинення виконання судового акта, акта іншого органу або посадової особи у справі про адміністративне правопорушення, можна віднести Кодекс України про адміністративні правопорушення (з наступними змінами та доповненнями) * (383). Зокрема, згідно з його ст. 31.7 суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови у разі: видання акта амністії, якщо такий акт усуває застосування адміністративного покарання; скасування або визнання такими, що втратили силу закону або його положення, що встановлюють адміністративну відповідальність за скоєне; закінчення строків давності виконання постанови про призначення адміністративного покарання. 7. Порядок і наслідки припинення виконавчого виробництва поряд з коментарів статтею передбачені ст. 44 Федерального закону "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, за яким виконавче провадження припинено, залишається в матеріалах припиненого виконавчого провадження і не може бути повторно пред'явлений до виконання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 439. Припинення виконавчого провадження " |
||
|
||