|
Коментар до статті 1. У своїй скарзі до Конституційного Суду Російської Федерації громадянин Д . Л. Тихомиров оскаржує конституційність ч. 3 ст. 74 ЦПК РРФСР, згідно якої у разі ухилення сторони від участі в експертизі (неявки на експертизу, неподання експертам необхідних предметів дослідження тощо), коли за обставинами справи без участі цього боку експертизу провести неможливо, суд залежно від того, яка сторона ухиляється від експертизи, а також яке вона має значення для даної сторони, вправі визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, встановленим або спростованим.
Як випливає з представлених матеріалів, Куйбишевським районним судом міста Санкт-Петербурга провадження у справах за позовами Д.Л. Тихомирова до Державного університету зв'язку та телекомунікацій ім. Бонч-Бруєвича про стягнення заробітної плати неодноразово припинялося у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи (Визначення від 13 травня 1993 р., 11 лютого 1997, 6 вересня 1999 р.), причому клопотання позивача про розгляд справи із застосуванням ч. 3 ст. 74 ЦПК РРФСР через ухилення відповідача від участі в експертизі суд не задовольняв. Ухвалою судової колегії в цивільних справах Санкт-Петербурзького міського суду від 11 січня 2001 рішення Куйбишевського районного суду від 11 вересня 2000 р. по одному з позовів Д.Л. Тихомирова було скасовано частково; новий розгляд справи 16 травня 2001 відбулося без застосування ч. 3 ст. 74 ЦПК РРФСР.
На думку заявника, оспорювана норма як що не передбачає обов'язок суду при несумлінності однієї зі сторін з метою вирішення справи в розумний строк застосувати передбачені в ній правові наслідки перешкоджає реалізації конституційного права кожного на судовий захист, а тому не відповідає Конституції Російської Федерації, її ст. ст. 17 (ч. ч. 1 і 2), 19 (ч. 1), 46 (ч. 1) і 123 (ч. 3) .
2. З ст. 46 Конституції Російської Федерації, яка гарантує кожному судовий захист його прав і свобод, у взаємозв'язку зі ст. ст. 17, 18, 19 і 120 Конституції Російської Федерації, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод випливає, що учасники судочинства мають право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Реалізація права на судовий захист передбачає правильний і своєчасний розгляд справи, на що вказується і в ст. 2 ЦПК РРФСР, яка закріплює завдання і цілі цивільного судочинства.
В силу властивого даному виду судочинства початку диспозитивності ефективність правосуддя по цивільних справах обумовлюється насамперед поведінкою сторін як суб'єктів доказової діяльності; наділені рівними процесуальними засобами захисту суб'єктивних матеріальних прав в умовах змагальності процесу (ч. 3 ст. 123 Конституції Російської Федерації), сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються в обгрунтування своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 50 ЦПК РРФСР), і прийняти на себе всі наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; при цьому суд, який є суб'єктом цивільного судочинства, активність якого в збиранні доказів обмежена, зобов'язаний створювати сторонам такі умови, які забезпечили б можливість реалізації ними процесуальних прав і обов'язків, а за необхідності, у встановлених законом випадках, використовувати свої повноваження щодо застосування відповідних заходів.
Виходячи з принципів цивільного процесуального права, насамперед незалежності суддів, законодавець встановив в ст. 56 ЦПК РРФСР правило, згідно з яким суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, грунтується на неупередженому, всебічному і повному розгляді наявних у справі доказів в їх сукупності; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Задля належного судового захисту прав і свобод відповідно до Конституції Російської Федерації кожен суддя в рамках конкретної справи приймає рішення на підставі закону та особистих суджень про досліджених фактичних обставин, про относимости і допустимості доказів, а також про права та обов'язки сторін; суд самостійно визначає, які обставини мають значення для справи, якій із сторін вони підлягають доведенню, ставить їх на обговорення, навіть якщо сторони на які-небудь з них не посилалися, а для роз'яснення виникаючих при розгляді справи питань, що потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, призначає експерта (ч. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 74 ЦПК РРФСР) . Частина 3 ст. 74 ЦПК РРФСР передбачає можливість застосування судом у разі ухилення сторони від участі в експертизі правової презумпції, що полягає у визнанні факту, для з'ясування якого експертиза була призначена, встановленим або спростованим. Дана норма, як і ст. ст. 65 і 70 ЦПК РРФСР, визначає повноваження суду щодо встановлення обставин, що мають значення для справи, у випадках ухилення однієї із сторін від виконання процесуальних обов'язків і вимог суду. Оскільки вона спрямована на припинення перешкоджають здійсненню правосуддя дій (бездіяльності) недобросовісної сторони та забезпечення подальших судових процедур, її застосування, як зазначив Конституційний Суд Російської Федерації в Визначенні від 11 червня 1999 про відмову в прийнятті до розгляду скарги громадянки А.Г. Демченко на порушення її конституційних прав ч. 3 ст. 74 ЦПК РРФСР, обумовлено встановленням і дослідженням фактичних обставин конкретної справи.
Виходячи з того, що ч. 3 ст. 74 ЦПК РРФСР передбачається звільнення однієї із сторін від обов'язку доводити обставини, на які вона посилалася, дана норма, яка доповнює процесуальні гарантії захисту законних прав та інтересів учасників спору, сама по собі не може розглядатися як порушує конституційні права і свободи, в тому числі право на судовий захист. Отже, за змістом ст. ст. 96 і 97 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" скарга громадянина Д. Л. Тихомирова не є припустимою.
3. Доводи, що наводяться Д.Л. Тихомирова у скарзі, свідчать про те, що, чи не оспорюючи, по суті, конституційність ч. 3 ст. 74 ЦПК РРФСР , він фактично ставить питання про перевірку законності та обгрунтованості дій і рішень суду, пов'язаних з призначенням судово-бухгалтерських експертиз по його справах і відмовою від необхідного, на його думку, застосування цієї норми при очевидному ухилення відповідача від участі в експертизі, що спричинило порушення розумних строків розгляду трудових спорів.
Тим часом перевірка законності та обгрунтованості рішень судів загальної юрисдикції, які здійснюють свої повноваження по вибору закону на підставі дослідження фактичних обставин конкретної справи, чинним законодавством віднесена до відання вищестоящих судових інстанцій і не входить до компетенції Конституційного Суду Російської Федерації, встановлену ст. 125 Конституції Російської Федерації та ст. 3 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації".
Відшкодування ж шкоди, заподіяної, на думку заявника, при здійсненні цивільного судочинства, можливо згідно з нормами цивільного законодавства Російської Федерації; зокрема, відповідні вимоги Д.Л. Тихомирова можуть бути пред'явлені до відповідача в порядку стягнення винагороди за втрату часу (ст. 92 ЦПК РРФСР). Дозвіл цих питань Конституційному Суду Російської Федерації також неподведомственно (Визначення КС РФ від 9 квітня 2002 р. N 90-О "Про відмову в прийнятті до розгляду скарги громадянина Тихомирова Дмитра Леонідовича на порушення його конституційних прав ч. 3 ст. 74 ЦПК РРФСР").
|
- Стаття 26.6. Речові докази
1. Під речовими доказами у справі про адміністративне правопорушення розуміються знаряддя вчинення або предмети адміністративного правопорушення, у тому числі знаряддя вчинення або предмети адміністративного правопорушення, зберегли на собі його сліди. 2. Речові докази у разі потреби фотографуються або фіксуються іншим встановленим способом і долучаються до
- Стаття 26.6. Речові докази
1. Під речовими доказами по справі про адміністративне правопорушення розуміються знаряддя вчинення або предмети адміністративного правопорушення, у тому числі знаряддя вчинення або предмети адміністративного правопорушення, зберегли на собі його сліди. 2. Речові докази у разі потреби фотографуються або фіксуються іншим встановленим способом і долучаються до
- Стаття 58. Огляд і дослідження доказів за місцем їх знаходження
За загальним правилом огляд і дослідження письмових і речових доказів з виходом або виїздом на місце за наявності зазначених у коментованій статті обставин виробляється в стадії судового розгляду судом, який безпосередньо вирішує дану справу (див. коментар до ст. 184 ЦПК). Приміщення законодавцем двох аналогічних за змістом статей в Загальну і Особливу частини
- Стаття 76. Розпорядження речовими доказами
1. Після вступу рішення в законну силу речові докази повертаються особам, від яких вони були отримані. У виняткових випадках вони можуть бути повернуті після їх огляду і дослідження до вступу рішення в законну силу. Повернення речових доказів до вступу рішення в законну силу - право, а не обов'язок суду. Суд може задовольнити клопотання тільки в
- Стаття 183. Дослідження речових доказів
1. Відомості про обставини справи можуть відбиватися в зовнішньому вигляді речових доказів, у тому властивості, місце знаходження чи інших ознаках, а іноді і в самому факті їх існування (див. коментар до ст. 73 ЦПК). Отже, для встановлення обставин справи за допомогою речових доказів необхідно виявити відповідні ознаки і факти, що досягається оглядом цих
- Стаття 73. Речові докази
1. В якості речових доказів по цивільних справах використовуються самі різні предмети матеріального світу (автомашини, будови, меблі, підроблений документ, продукти харчування тощо). Вони виступають засобами доказування в силу наявності у них певних якостей, залишених на них знаків, слідів. Речові докази формуються шляхом впливу зовнішніх факторів на вигляд,
- Стаття 73. Речові докази
Стаття 73. Речові
- Стаття 66. Порядок забезпечення доказів
1. Забезпечення доказів з правової природі не відрізняється від отримання доказів у порядку судового доручення. Відмінність полягає в тому, що відомості про факти при забезпеченні можуть бути отримані не тільки іншим судом, а й самим судом, у провадженні якого перебуває справа, однак це не має впливати суттєво на процедуру відповідних процесуальних дій. 2. Забезпечення
- Стаття 76. Розпорядження речовими доказами
Стаття 76. Розпорядження речовими
- Стаття 183. Дослідження речових доказів
Стаття 183. Дослідження речових
- Стаття 75. Огляд і дослідження речових доказів, що швидко псуються
Стаття 75. Огляд і дослідження речових доказів, що піддаються швидкого
- Стаття 75. Огляд і дослідження речових доказів, що швидко псуються
1. Будь-які предмети, які можуть бути речовими доказами у справі, але не можуть бути досліджені в судовому засіданні, долучені до матеріалів справи або іншим чином збережені до вирішення справи по суті в силу їх схильності швидкого псування, повинні бути оглянуті і досліджені судом з тим ступенем терміновості, яка дозволяє зафіксувати їх в неиспорченном стані. До таких
- Стаття 186. Заява про фальшивість доказу
1. Заява про фальшивість доказу може бути заявлено особами, що у справі, а також їх представниками. Підробленість докази означає, що містяться в ньому відомості про обставини справи не відповідають дійсності через його підробки або фальсифікації. В якості підроблених доказів зазвичай використовуються документи, але це можуть бути також речові
- Стаття 74. Зберігання речових доказів
1. Предмети, долучені судом в якості речових доказів по конкретній цивільній справі, до моменту його розв'язання по суті повинні зберігатися в тому ж вигляді, в якому вони були спочатку представлені в суд. Тільки за цієї умови речові докази можуть об'єктивно служити засобом встановлення обставин, що мають значення для розгляду і вирішення
- Стаття 184. Огляд на місці
1. Якщо письмові докази або їх копії неможливо долучити до матеріалів справи, а письмові і речові докази доставити в судове засідання, процедура судового розгляду повинна включати їх огляд і дослідження судом за місцем їх знаходження або в іншому визначеному судом місці. Досліджувані таким чином письмові і речові докази повинні бути в межах
- Стаття 26.2. Докази
1. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суддя, орган, посадова особа, у виробництві яких перебуває справа, встановлюють наявність або відсутність події адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного
- Стаття 26.2. Докази
1. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суддя, орган, посадова особа, у виробництві яких перебуває справа, встановлюють наявність або відсутність події адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного
- Стаття 175. Встановлення послідовності дослідження доказів
1. Крім пояснень сторін і третіх осіб відомості про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, можуть бути отримані з показань свідків, письмових і речових доказів, аудіозаписів (звукозаписів) і відеозаписів, висновків експертів (див. коментар до ст. 55 ЦПК). Порядок дослідження доказів встановлюється судом з урахуванням думки осіб, що у
- Коментар до статті 26.6
1. Про адміністративне покарання у вигляді оплатного вилучення знаряддя вчинення або предмета адміністративного правопорушення, а також про адміністративне покарання у вигляді конфіскації зазначеного предмета див. коментарі до ст. 3.6, 3.7. Статус майнових об'єктів, що з'явилися знаряддям вчинення або предметами адміністративного правопорушення, обумовлений здійсненням передбачених КпАП
- Стаття 27.14. Арешт товарів, транспортних засобів та інших речей
1. Арешт товарів, транспортних засобів та інших речей, що з'явилися знаряддям вчинення або предметами адміністративного правопорушення, полягає в складанні опису зазначених товарів, транспортних засобів та інших речей з оголошенням особі, щодо якої застосовано даний захід забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, або його законному представнику про заборону
|