| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 1. Призначення поліції |
||
|
1. Термін "поліція" в коментованому Законі вживається в декількох значеннях. У даній статті під поліцією розуміється система (сукупність) установ (специфічних служб), об'єднаних одним і тим же призначенням, завданнями, принципами діяльності та правовим статусом співробітників. В інших же статтях Закону (ст. ст. 12, 13 та ін.) під поліцією розуміються специфічні структурні підрозділи органів внутрішніх справ. Поліцією іменується не підрозділ органу внутрішніх справ (НЕ РВВС, УВС і т.д.), а відповідний підрозділ (служба) органу внутрішніх справ. Згідно ч. 4 ст. 4 Федерального закону "Про поліцію" склад поліції, порядок створення, реорганізації та ліквідації підрозділів поліції визначаються Президентом РФ. 2. Підрозділи (служби) поліції є в кожному органі внутрішніх справ аж до центрального апарату Міністерства внутрішніх справ РФ. 3. Начальники даних служб одночасно є начальниками поліції. Зазвичай вони ж - заступники начальника органу внутрішніх справ. 4. Закріплені в коментованому Федеральному законі призначення, функції, права і обов'язки поліції повною мірою распространіми як на кожне окремо взяте підрозділ поліції (на поліцію), так і на керівників цих підрозділів в органі внутрішніх справ, а одно підпорядкованих їм співробітників поліції Російської Федерації. 5. Поліція мається не тільки в нашій країні. Справжній же нормативний правовий акт стосується лише поліції, яка є органом виконавчої влади Російської Федерації. Відповідно, її повноваження в основному реалізуються лише на території нашої країни. На території інших держав поліція Російської Федерації може діяти лише в межах повноважень, наданих їй (співробітникам поліції) міжнародними договорами, однією зі сторін яких є Російська Федерація. 6. Виходячи з назви коментованої статті, в ній сформульовані різновиди призначення поліції: - захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян Російської Федерації, іноземних громадян, осіб без громадянства; - протидія злочинності; - захист кожного від злочинних та інших протиправних посягань; - охорона громадського порядку, власності; - забезпечення громадської безпеки; - надання сприяння державним, муніципальним органам, громадським об'єднанням, організаціям і посадовим особам цих органів та організацій у захисті їхніх прав. 7. На органи внутрішніх справ суб'єкта Російської Федерації і поліцію, зокрема, правовим актом виконавчого органу цього суб'єкта не можуть бути покладені функції (обов'язки), не перераховані в коментованій статті (а рівно в ст. 12 цього Закону), наприклад, державного контролю за якістю, обсягом та обігом алкогольної продукції. Відносно міліції подібного роду незаконні спроби раніше мали місце (1). --- (1) Див: Ухвала Верховного Суду РФ від 17 вересня 2001 р. N 75-Г01-8 / / Довідкова система "КонсультантПлюс". 8. У зв'язку з цим слід зазначити, що, з одного боку, правовий статус поліції може бути реалізований тільки в рамках її призначення. З іншого - вищевказане призначення поліція може втілювати в життя тільки шляхом здійснення нею правомірної діяльності. Правомірною ж діяльність поліції буде тільки тоді, коли вона використовує лише надані коментованим Законом або іншими нормативними правовими актами повноваження. 9. Першим призначенням поліції законодавець назвав захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян Російської Федерації, іноземних громадян, осіб без громадянства. У зв'язку з наявністю такого призначення поліція повинна розробляти і здійснювати передбачені законами та іншими нормативними правовими актами заходи, спрямовані на приведення суспільних відносин, пов'язаних з життям, здоров'ям, честю, гідністю правами і свободами людей, в стан захищеності від суспільно шкідливих, суспільно небезпечних діянь та наслідків таких. 10. Друге призначення - протидія злочинності. Під протидією злочинності тут мається на увазі діяльність поліції в межах їх повноважень: а) щодо попередження злочинів, у тому числі щодо виявлення і подальшого усунення причин злочинності (профілактика злочинів і злочинності в цілому); б) з виявлення, попередження, припинення, розкриття та розслідування правопорушень (боротьба зі злочинністю); в) з мінімізації та (або) ліквідації наслідків вчинення злочинів. 11. Окремими призначенням поліції законодавець називає також охорону громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки. Це одні з найважливіших функцій поліції. Для того щоб правопріменітель міг правильно усвідомити зміст таких, слід визначитися з поняттям "громадський порядок". Дана дефініція більшою мірою адміністративно-правова. Тим часом її дослідженню приділяли увагу і фахівці в галузі інших галузей права. Причому не всі їх визначення громадського порядку були однакові. 12. Фахівцями в галузі адміністративного права поняття громадського порядку дано в широкому і у вузькому сенсах слова. У широкому сенсі слова - це сукупність всіх соціальних зв'язків і відносин, що складаються під впливом всього кола соціальних норм, на відміну від правопорядку, що включає лише відносини, що регулюються нормами права. Відповідно, громадський порядок як більш широка категорія включає в себе і правопорядок. Приблизно так само, але дещо іншими словами поняття "громадський порядок" інтерпретується в загальній теорії права. Тут громадський порядок розглядається як соціальна категорія, що охоплює систему (стан) вольових, ідеологічних суспільних відносин, що зумовлюються економічним базисом і характеризуються відповідністю поведінки їх учасників пануючим у суспільстві соціальним нормам (правовим і неправовим). Автори даного визначення звертають увагу на те, що в поняття громадського порядку входять лише соціально значущі суспільні відносини (2). --- (2) Див: Яценко С.С. Кримінально-правова охорона громадського порядку. Порівняльно-правовий аспект. Київ, 1986. С. 12. 13. Ще одне визначення громадського порядку було викладено в роботі І.М. Даньшина. На його думку, громадський порядок - "це порядок вольових суспільних відносин, що складаються в процесі свідомого і добровільного дотримання громадянами встановлених в нормах права і інших нормах неюридичного характеру правил поведінки у сфері спілкування і тим самим забезпечують злагоджену і стійку спільне життя людей в умовах розвинутого суспільства "(3). --- (3) Див: Даньшин І.М. Кримінально-правова охорона громадського порядку. Харків, 1971. С. 68. 14. У вузькому сенсі слова громадський порядок розумівся раніше як обумовлена інтересами всього народу, регульована нормами права, моралі, правилами гуртожитку і звичаями система вольових суспільних відносин, що складаються головним чином у громадських місцях, а також суспільних відносин, що виникають і розвиваються поза громадських місць, але по своїм характером забезпечують охорону життя, здоров'я, честі громадян, зміцнення народного надбання, громадський спокій, створення нормальних умов для діяльності підприємств, установ і організацій (4). А.В. Серьогін характеризував громадський порядок як "врегульовану нормами права та іншими соціальними нормами систему суспільних відносин, встановлення, розвиток і охорона яких забезпечують підтримку стану громадського та особистого спокою громадян, повагу їх честі, людської гідності і суспільної моралі" (5). --- (4) Див: Єропкін М.І. Управління у сфері охорони громадського порядку. М., 1951. С. 7. (5) Див: Серьогін А.В. Радянський суспільний лад і адміністративно-правові засоби її зміцнення. М., 1975. С. 4. 15. Дані вчені по-різному розставляють акценти, визначаючи термін "громадський порядок". М.І. Єропкін вважав порядок громадським у зв'язку з тим місцем, де виникли і розвивалися (громадські місця) охоронювані суспільні відносини. А.В. Серьогін вважав, що суспільний характер громадського порядку зумовлений змістом суспільних відносин, а не місцем їх реалізації. 16. Відмінності в судженнях вчених з приводу поняття "громадський порядок" і його змісту на цьому не завершуються. 17. Деякі правознавці у зміст поняття "громадський порядок" включають і громадську безпеку. Так, О.Н. Горбунова пише: "Суспільні відносини, які створюють в державі обстановку спокою і безпеки, складають систему вольових суспільних відносин, сукупність яких можна назвати громадським порядком у вузькому сенсі слова" (6). Аналогічної позиції дотримувалася І.І. Веремеєнко. На її думку, громадський порядок як певна правова категорія являє собою зумовлену потребами розвитку суспільства "систему суспільних відносин, що виникають і розвиваються в громадських місцях у процесі спілкування людей, правове та інше соціальне регулювання яких забезпечує особисту і громадську безпеку громадян і тим самим обстановку спокою, узгодженості і ритмічності суспільного життя "(7). --- (6) Див: Горбунова О.М. До питання про визначення поняття "громадський порядок" в радянській науці адміністративного права / / Праці Іркутського держуніверситету. Т. XIX. Серія юридична. Вип. 8. Частина 2. Іркутськ, 1967. С. 118. (7) Див: Веремеєнко І.І. Сутність і поняття громадського порядку / / Рад. держава і право. 1982. N 3. С. 27. 18. Фахівці в галузі кримінального права також намагалися дати визначення громадському порядку. Наприклад, П.Ф. Гришаєв пише, що під громадським порядком слід розуміти порядок, який регулює відносини між членами суспільства, згідно з яким кожен з них зобов'язаний дотримуватися правил в суспільстві, закріплені як у правових нормах, так і в нормах моралі. Дотримання цих правил поведінки усіма громадянами гарантує громадську безпеку, тобто безпечні умови повсякденного життя і діяльності членів суспільства (8). --- (8) Див: Гришаєв П.Ф. Злочини проти громадської безпеки. М., 1959. С. 4. 19. Ними проголошені точки зору, прямо протилежні тим, які були висловлені О.Н. Горбунової і І.І. Веремеєнко. Наприклад, А.В. Готовцев стверджує, що коли "громадський порядок - це забезпечення безпеки людей, то громадська безпека - це і збереження майна, і нормальна робота джерел підвищеної небезпеки, що представляють загрозу для людини і суспільства. Звідси випливає висновок, що громадська безпека дещо ширше громадського порядку" < 9>. --- (9) Див: Готовцев А.В. Організаційно-правові питання взаємодії міліції та внутрішніх військ в охороні громадського порядку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М., 2000. С. 13. 20. У літературі можна зустріти і такі судження, згідно з якими між громадським порядком і громадською безпекою фактично немає відмінностей (10). --- (10) Див: Куделич А.В. Кримінально-правова охорона громадського порядку в сучасній Росії: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. М., 2000. С. 15. 21. Дані твердження не можна визнати бездоганними. Проти них прямо висловилися деякі вчені (11). Зміст коментованої статті, то, що Федеральний закон поклав на поліцію, з одного боку, охорону громадського порядку, а з іншого - забезпечення громадської безпеки, також може бути одним з доказів того, що з позицій законодавця громадський порядок і громадська безпека - це різні, що не включаються в зміст один одного, категорії. --- (11) Див: Зарубін В.І. Поняття громадського порядку як об'єкта хуліганства / / Журнал російського права. 2001. N 8. 22. З нашої точки зору, найбільш точним є сформульоване В.І. Зарубіним визначення громадського порядку. Під громадським порядком він розуміє врегульовані нормами права і моралі суспільні відносини, у своїй сукупності забезпечують громадський спокій, загальноприйняті норми поведінки, нормальну діяльність підприємств, установ і організацій, транспорту, збереження всіх видів власності, а також повага суспільної моральності, честі та гідності громадян < 12>. --- (12) Див: Зарубін В.І. Поняття громадського порядку як об'єкта хуліганства / / Журнал російського права. 2001. N 8. 23. Як правильно відзначає С.С. Яценко, якщо громадський порядок втілюється у створенні обстановки громадського спокою, сприятливих зовнішніх умов життєдіяльності людей, що забезпечує нормальний ритм суспільного життя, то громадська безпека проявляється у створенні безпечних умов при поводженні з джерелами підвищеної небезпеки та проведенні робіт підвищеної небезпеки (13). Істотні відмінності між поняттями "громадський порядок" і "громадська безпека" пов'язані з нормативними засобами врегулювання даних явищ. Громадський порядок досягається в результаті упорядкування суспільних відносин за допомогою всіх форм нормативного регулювання, тоді як громадська безпека - тільки з використанням правових та технічних норм (14). --- (13) Див: Яценко С.С. Відповідальність за злочини проти громадського порядку. Київ, 1976. С. 19. (14) Див: Гранін А.Ф. Теоретичні питання соціалістичної законності в діяльності органів внутрішніх справ: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. Київ, 1975. С. 15. 24. Громадський порядок поліція охороняє, а громадську безпеку забезпечує. 25. Юридичний енциклопедичний словник поняття "громадська безпека" трактує як систему суспільних відносин і юридичних норм, що регулюють ці відносини з метою забезпечення громадського спокою, недоторканність життя і здоров'я населення, нормальної праці і відпочинку громадян, нормальної діяльності державних і громадських організацій, установ і підприємств <15 >. --- (15) Див: Юридичний енциклопедичний словник. М.: Сов. енциклопедія, 1984. С. 204. 26. Виходячи з назви даного різновиду призначення поліції і зі змісту наведеного визначення, функцією поліції є розробка і здійснення передбачених законами та іншими нормативними правовими актами заходів, спрямованих на приведення системи існуючих суспільних відносин в безпечне (відповідає нормам права) стан. 27. З урахуванням змісту визначення громадської безпеки буквальне тлумачення останнього з передбачених ч. 1 ст. 1 коментованого Закону призначення поліції націлює останню на забезпечення всіх форм і проявів громадської безпеки. Чи означає це, що на поліцію покладено забезпечення, наприклад, та пожежної безпеки? Або ж забезпеченням пожежної безпеки, безпеки людей на водних об'єктах, безпеки проживання населення та господарської діяльності на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, промислової безпеки небезпечних виробничих об'єктів, та ін займаються підрозділи Міністерства РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих (МНС Росії) (16)? --- (16) Таке ж питання напрошується і щодо державної, митної та багатьох інших складових громадської безпеки, завдання забезпечення яких покладено на інші правоохоронні органи (ФСБ, митні органи тощо). 28. Дозволити дане питання необхідно вже у зв'язку з тим, що в деяких джерелах суспільні відносини, пов'язані із здійсненням пожежної безпеки, прямо вказуються як складова частина громадської безпеки, навіть коли остання розглядається у вузькому сенсі слова (17). Та й дійсно, суспільство не можна вважати безпечним в тих випадках, коли йому загрожує заподіяння шкоди від пожежі. Тому поняття "громадська безпека", вірніше, весь комплекс суспільних відносин, що складають його зміст, неможливо відокремити від суспільних відносин, що характеризують пожежну безпеку. Громадської безпеки без пожежної безпеки, як, втім, і без державної, митної та інших видів безпеки, бути не може. --- (17) Див: Тихий В.П. Проблеми кримінально-правової безпеки (поняття і система злочинів, вдосконалення законодавства): Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. Харків, 1987. С. 68. 29. Дане недосконалість формулювання ч. 1 коментованої статті призводить до невиправданого розширення призначення поліції. Подібної ситуації могло б не виникнути, коли б у Федеральному законі "Про поліції" був вказаний коло протиправних діянь, від вчинення яких "захищає" поліція. Але цього законодавцем не зроблено. Серед основних напрямів діяльності поліції зазначено таке, як попередження і припинення злочинів та адміністративних правопорушень (п. 2 ч. 1 ст. 2 Федерального закону "Про поліцію"). Яких правопорушень - не сказано, що дає можливість правоприменителю розширено тлумачити комментируемую частина ст. 1 Федерального закону "Про поліцію" і вважати призначенням поліції попередження порушень правил пожежної (державної, митної і т.п.) безпеки. 30. Ніхто не сперечається з тим, що до профілактики пожеж (правопорушень, підвідомчих ФСБ Росії, митним органам тощо) та забезпечення пожежної безпеки доцільно залучати не тільки підрозділи МНС Росії, ФСБ Росії, митні органи тощо, а й поліцію. У ряді випадків, лише забезпечивши чітку взаємодію між названими відомствами, можна домогтися ефективності пожежної охорони (державної, митної і т.п. безпеки) як одного з елементів громадської безпеки. Тим часом взаємодія зазначених установ (міністерств і відомств) неможливо здійснити, поки не будуть розділені функції між суб'єктами взаємодії <18>. --- <18> Див: Бєлозьоров Ю.М., Гуткин І.М., Чувілев А.А., Чугунов В.Є. Органи дізнання та попереднього слідства системи МВС та їх взаємодія. М., 1973. С. 70. 31. Якщо призначення поліції - забезпечення пожежної, державної, митної і т.п. безпеки, значить, її співробітників можна притягнути до відповідальності за незабезпечення такої, за нездійснення свого призначення. А це дещо не узгоджується з тим комплексом повноважень, який їм наданий. 32. Відповідно, напрошується висновок: призначення поліції - забезпечення громадської безпеки - має реалізовуватися співробітниками поліції з урахуванням компетенції (підвідомчості правопорушень) поліції і з урахуванням наявності інших правоохоронних органів, перед якими законодавцем також поставлено завдання забезпечення певного роду громадської безпеки. Взаємодія між поліцією та іншими відомствами в рамках охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки можливо. А ось дублювання раніше вже здійсненої діяльності видається недоцільним. 33. Одна з пріоритетних різновидів призначення поліції - охорона власності. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 209 ГК РФ, право власності складається з права володіння, користування та розпорядження своїм майном. У Російській Федерації майно може перебувати у власності громадян і юридичних осіб, а також Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень (ч. 2 ст. 212 ГК РФ). Призначення поліції - в межах її компетенції вживати заходів до захисту всіх існуючих в Російській Федерації форм власності, законно придбаних прав і законних інтересів усіх можливих суб'єктів права власності. Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції РФ і ч. 4 ст. 212 ГК РФ в Російській Федерації визнаються і охороняються так само приватна, державна, муніципальна й інші форми власності (права всіх власників). 34. Причому державною власністю в Російській Федерації визнається майно, що належить на праві власності Російської Федерації (федеральна власність), і майно, що належить на праві власності суб'єктам Російської Федерації - республікам, краях, областям, містам Москві і Санкт-Петербургу, автономної області, автономним округам (власність суб'єкта Російської Федерації). 35. Державною власністю також є не перебувають у власності громадян, юридичних осіб або муніципальних утворень земля та інші природні ресурси. 36. Муніципальної власністю, в свою чергу, визнається майно, що належить на праві власності міських і сільських поселень, а також іншим муніципальним утворенням (ч. 1 ст. 215 ГК РФ). 37. Відповідно до правил, закріпленими в ст. 301 ГК РФ, власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Згідно ж з вимогами ст. 304 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Наведені тут права належать не тільки власнику. Вони є і у особи, хоча і не є власником, але володіє майном на праві довічного успадкованого володіння, господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист його володіння навіть проти власника (ст. 305 ЦК РФ). 38. Надання в межах своєї компетенції сприяння фізичним і юридичним особам (державним, муніципальним органам, громадським об'єднанням, організаціям і посадовим особам цих органів та організацій) в захисті зазначених та інших прав, свобод і законних інтересів - ще одне призначення поліції. 39. Про поняття "органи місцевого самоврядування" див. коментар до п. 31 ч. 1 ст. 12 цього Закону. 40. Про поняття "іноземний громадянин та особа без громадянства" див. коментар до п. 33 ч. 1 ст. 12 цього Закону. 41. Див також коментар до ст. ст. 3, 12 цього Закону. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 1. Призначення поліції" |
||
|
||