| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 50. Загальні положення звільнення з військової служби |
||
|
При звільненні з військової служби в правове становище військовослужбовців відбуваються докорінні зміни: вони припиняють виконання загальних, посадових і спеціальних обов'язків і втрачають права, надані в період несення військової служби (на заміщення посади, дисциплінарні, на встановлені види постачання і т.д.). Для розкриття поняття звільнення з військової служби та її сутності необхідно усвідомити, що являють собою поняття, які неодмінно пов'язані зі звільненням з військової служби. Звернемося до словників. У тлумачному словнику російської мови під редакцією С.І. Ожегова і Н.Ю. Шведової (М., 1995) зазначені поняття роз'яснюються наступним чином: Звільнити - відсторонити від виконання службових обов'язків, зняти з роботи; звільнити військовослужбовця від несення служби. Уявляється - звільнитися від виконання службових обов'язків, піти з роботи; звільнитися від подальшого несення військової служби. Звільнення - см. звільнити; короткочасну відпустку військовослужбовця (записки про звільнення). Звільнити - позбавити від кого-, чого-небудь, дати можливість не робити чого-небудь; те ж, що звільнити. Розірвати - припинити дію чогось (договору, угоди, контракту). Припинити - покласти край чого-небудь, перестати робити що-небудь. 2. Разом з тим, правовий інститут звільнення з військової служби необхідно розглядати з двох сторін: - з одного боку - як юридичний факт, що тягне за собою зміну і подальше припинення військово-службових відносин; - з іншого боку - як діяльність посадових осіб органів військового управління, спрямовану на виникнення, зміна та припинення суспільних відносин, пов'язаних з проходженням військової служби громадянами. Структура правовідносин при звільненні з військової служби наочно проявляється тільки у взаємодії прав і обов'язків їх учасників. Праву одного учасника (суб'єкта) звільнення з військової служби відповідає обов'язок іншого суб'єкта звільнення. 3. Виникнення правовідносин при звільненні з військової служби здійснюється на основі матеріальних і юридичних передумов. Матеріальні передумови звільнення з військової служби - це життєві інтереси і потреби учасників (суб'єктів) звільнення. Під їх впливом учасники звільнення вступають у відносини з військовослужбовцями, органами військового управління, їх посадовими особами. Іншими словами, це сукупність різних обставин (соціально-економічних, політичних, сімейних та інших), що вимагають правового регулювання. Юридичні передумови звільнення з військової служби складаються з трьох складових: норма права; правосуб'єктність; юридичний факт. Якщо таких передумов немає, правовідносини неможливо. Юридичний зміст звільнення з військової служби - це можливість, необхідність чи заборона певних дій уповноваженої або зобов'язаної особи. Фактичне ж зміст звільнення з військової служби включає в себе самі дії, в яких реалізуються права і обов'язки. Юридичний зміст ширше фактичного, так як включає в себе невизначену кількість можливостей, тоді як фактичне - тільки один з можливих варіантів реалізації суб'єктивного права. 4. Суб'єктивне право звільнення з військової служби - це міра можливої поведінки уповноваженої особи з метою задоволення його інтересів, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб. Суб'єктивне право - це міра можливої поведінки, тобто поведінки суб'єкта звільнення з військової служби у визначених законом межах, при цьому носій суб'єктивного права має вибір: діяти певним чином або утриматися від дій. Зміст суб'єктивного права звільнення з військової служби встановлюється нормами військового права на основі певних юридичних фактів. Мета суб'єктивного права - в задоволенні інтересів уповноваженої особи. Суб'єктивне право звільнення з військової служби полягає не тільки в можливості здійснення такої дії, але і в юридичному або фактичному поведінці уповноваженої особи. 5. Суб'єктивне право звільнення з військової служби складається з ряду правочинів: - право на власні дії з метою використання корисних властивостей об'єкта звільнення з військової служби; - право на прийняття юридичних рішень; - право вимагати від іншої сторони виконання обов'язку; - право на примусове виконання обов'язку. 6. Юридична обов'язок звільнення з військової служби виступає як міра необхідного поведінки, запропонована зобов'язаному особі і забезпечена у разі потреби державним примусом. Юридична обов'язок звільнення з військової служби характеризується наступним: - це міра необхідної поведінки, що забезпечує інтереси інших осіб; - це реальне фактичне поведінка зобов'язаної особи; - підставою виникнення юридичної обов'язки звільнення з військової служби є норма права і конкретні юридичні факти (підстави звільнення); - невиконання або неналежне виконання юридичної обов'язку тягне передбачені законом санкції і заходи державного примусу. 7. Механізм правового регулювання звільнення з військової служби характеризується наступним: 1) одній стороні регульованих відносин надається певний обсяг юридично владних повноважень, адресованих іншій стороні, яка зобов'язана підкоритися приписам, що виходять від носія розпорядчих прав; 2) однобічність волевиявлення одного з учасників відносин, так як волевиявлення є юридично владним, і тому йому належить вирішальне значення; 3) підпорядкованість суб'єктів звільнення з військової служби приписами, що походить від посадових осіб, які вони приймають відповідно до встановленої компетенцією; 4) використання в певних випадках встановлених в нормативних правових актах дозволений, наприклад, звільнення з військової служби у зв'язку з істотним і (або) систематичним порушенням стосовно військовослужбовця умов контракту про проходження військової служби. 8. Звільненню з військової служби притаманний особливий правовий режим. Він характеризується цілісною системою регулятивного впливу на військово-службові відносини і специфічними прийомами регулювання: особливим порядком виникнення і здійснення прав і обов'язків; дією єдиних принципів, загальних положень, що поширюються на дану сукупність норм (принцип стабільності, общеобязательности, підпорядкованості та ін.) Особливостями звільнення з військової служби є специфічні засоби і прийоми регулювання: дозволу, заборони, зобов'язування, підпорядкованість, а також правове стимулювання та правове обмеження. Звільнення з військової служби відображає прояв безлічі управлінських зв'язків і відносин, які необхідно врегулювати в різних правових формах за допомогою норм військово-службового характеру: - відносини, що виникають між Президентом Російської Федерації - главою держави і федеральними органами виконавчої влади, в яких передбачена військова служба, наприклад, при звільненні з військової служби вищих офіцерів; - відносини, що виникають між різними федеральними органами виконавчої влади, в яких передбачена військова служба, і там, де така служба не передбачена, наприклад, при звільненні з військової служби у зв'язку з переходом на службу в органи внутрішніх справ; - відносини, що виникають всередині федеральних органів виконавчої влади, в яких передбачена військова служба, наприклад, визначення повноважень посадових осіб щодо звільнення з військової служби; - відносини, що виникають у процесі організації та функціонування органів виконавчої та судової влади, а також органів прокуратури (так звані внутрішньоорганізаційні відносини), наприклад, при відновленні на військовій службі незаконно звільнених військовослужбовців; - відносини організаційно-управлінського характеру, що виникають в області внутрішнього життя громадських об'єднань (військових колективів), наприклад, при виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини при звільненні з військової служби. Особливість даних відносин полягає в тому, що їх основною сполучною ланкою є військовослужбовець, а в громадських об'єднаннях (військових колективах) - їх уповноважені посадові особи, які здійснюють управлінську діяльність всередині цього об'єднання (командири, начальники) . У нормах, що регулюють звільнення з військової служби, проявляються також особливості правового регулювання управлінських відносин, які, в свою чергу, обумовлені специфікою військово-службової діяльності і предметом військового права. Правове регулювання в розглянутому випадку поширює свою дію переважно на такі суспільні відносини, в яких виключається юридичну рівність суб'єктів. 9. Функціонування правового інституту звільнення з військової служби можливе при використанні таких методів правового регулювання: 1) встановлення певного порядку дій - припис до дії у відповідних умовах і належним чином, передбачене різними правовими нормами. Наприклад, посадові особи органів військового управління зобов'язані здійснювати встановлений в різних правових документах порядок конкретних дій, пов'язаних із звільненням військовослужбовця з військової служби; 2) заборона певних дій. Якщо командир (начальник) не дотримується це положення, то законодавець встановлює можливість застосування до нього заходів державного примусу: матеріального, дисциплінарного, кримінального. Наприклад, при незаконному звільненні з військової служби командир військової частини може бути притягнутий до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, виробленими в результаті незаконного звільнення військовослужбовця (п. 4 ст. 4 Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" від 12 липня 1999 р. N 161-ФЗ); 3) надання суб'єкту розглянутих відносин можливості вибору одного з установлених варіантів належної поведінки, які передбачаються різними правовими нормами. Наприклад, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, при організаційно-штатних заходах може бути звільнений з військової служби або призначений на іншу рівну військову посаду без його згоди; 4) надання можливості діяти (або не діяти) за своїм розсудом, тобто здійснювати або не здійснювати встановлені адміністративно-правовою нормою дії. Цей метод застосовується не тільки при реалізації суб'єктивних прав, а й при здійсненні правового статусу військовослужбовцями, використанні ними наданих їм прав та повноважень. Наприклад, офіцер, прапорщик (мічман) має право на звільнення з військової служби за станом здоров'я при визнанні його військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби, однак такий офіцер, прапорщик (мічман) має право продовжити військову службу за його бажання (подп. "б" п. 3 ст. 51 коментованого Федерального закону). Разом з тим, основним методом правового регулювання правового інституту звільнення з військової служби є метод централізованого, імперативного регулювання. Він заснований на субординації між учасниками звільнення і використовується для захисту інтересів держави. До вказаного методу застосовна юридична формула: заборонено все, крім прямо дозволеного. При такому підході до правового регулювання все, що прямо не дозволено нормою права, не може здійснюватися. 10. Цілями і завданнями звільнення з військової служби є: - планування підготовки, аналіз і оцінка кількісного і якісного стану кадрів, необхідних для проходження військової служби; - створення умов для службової (кар'єрного) зростання (особливо характерно для такої категорії військовослужбовців, як офіцери); - підтримка високого морального духу військовослужбовців, забезпечення високої ефективності їх діяльності; - забезпечення і підтримку необхідного рівня фізичного та інтелектуального стану військовослужбовців; - оптимізація структур та чисельності органів військового управління, військових частин і підрозділів і витрат на їх утримання з федерального бюджету; - створення умов для раціонального використання громадян, що звільняються з військової служби, та їх зайнятості; - забезпечення соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, та ін 11 . Звільнення з військової служби має такі закономірності: 1) об'єктивність запитання правового інституту звільнення з військової служби як складової частини соціального захисту військовослужбовців на сучасному етапі розвитку суспільства. Затвердження демократичних основ соціально-політичного життя в нашій країні сприяло підвищенню соціальної мобільності військовослужбовців, що виразилося, перш за все, в появі у них можливості при настанні несприятливих умов по службі, у професійній діяльності перейти в інші сфери трудової діяльності; 2) функціонування правового інституту звільнення з військової служби при використанні методів правового регулювання, притаманних військово-службовим відносинам; 3) специфічність звільнення з військової служби, строго регламентований характер і його відмінність від звільнення за трудовим договором працівника. 12. Вищевказані закономірності знаходять відображення в принципах звільнення з військової служби громадян, що проходять її за контрактом. Їм відводиться важлива роль у визначенні сутності звільнення з військової служби. Принципи звільнення з військової служби - це основоположні встановлення, виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обгрунтовані напрями реалізації завдань звільнення з військової служби, повноважень суб'єктів звільнення з військової служби. Принципи звільнення з військової служби повинні об'єктивно відображати сутність звільнення з військової служби, її найбільш важливі риси, закріплюючи їх в нормах, що входять в правовий інститут звільнення з військової служби. Відсутність правових принципів звільнення з військової служби тягне за собою появу елементів довільності, неорганізованості, беззаконня і несправедливості. Принципи звільнення з військової служби встановлюють найважливіші закономірності в системі організації та здійснення звільнення з військової служби. Разом з тим, принципи звільнення з військової служби, як і будь-які інші принципи правового інституту, - це суб'єктивне поняття. Вони формулюються людиною (законодавцем) виходячи з конкретного правового досвіду та правової культури і базуються на основних положеннях правової системи з урахуванням досягнутого рівня розвитку галузевого законодавства. Принципи звільнення з військової служби відображають об'єктивні зв'язки, що виникають в системі військово-службових відносин. При класифікації принципів звільнення з військової служби можна назвати юридичні і організаційні принципи. 13. До юридичних принципам звільнення з військової служби, на думку автора, відносяться: 1) принцип законності звільнення. Звільнення з військової служби проводиться з підстав, зазначених у законі, і в порядку, встановленому законодавством по кожному підставі. Зазначений принцип (у деяких нормативних актах він іменується принципом верховенства законів) - це принцип законності організації та діяльності органів військового управління та посадових осіб, що з принципу законності в державному управлінні, законності у здійсненні посадовими особами органів військового управління управлінських дій. Принцип законності порушується у разі недотримання посадовими особами органів військового управління встановленого режиму законності, тобто коли їх управлінські дії суперечать зафіксованим нормативним звичаями; 2) принцип пріоритету прав і свобод військовослужбовця, їх безпосередньої дії при звільненні з військової служби. Всі посадові особи органів військового управління в межах своїх повноважень зобов'язані неухильно забезпечувати: - Реалізацію на практиці рівності прав на звільнення з військової служби незалежно від статі, національності, походження, майнового і посадового становища, місця проживання та місця військової служби, ставлення до релігії, переконань та інших обставин; - Охорону гідності особистості, недопущення його приниження ні за яких підстав органами управління і посадовими особами (ст. 21 Конституції Російської Федерації); - Державний захист прав і свобод військовослужбовця (ст. 45 Конституції Російської Федерації). Водночас зазначений принцип конституційно обмежений. Права і свободи військовослужбовця, їх безпосередня дія при звільненні з військової служби обмежені інтересами оборони країни і безпеки держави (ч. 3 ст. 55 Конституції Російської Федерації). Обмеження стосується добровільності звільнення з військової служби з ініціативи військовослужбовця в силу специфіки та особливостей, пов'язаних з обов'язками по збройного захисту держави, з необхідністю виконання поставлених завдань у будь-яких умовах, в тому числі із ризиком для життя; 3) принцип єдиноначальності на правовій основі при звільненні з військової служби. Зазначений принцип означає: а) зосередження в одній особі (командира, начальника) усіх функцій керівництва - командних, адміністративно-господарських, а також контролю за діяльністю підлеглих осіб, б) встановлення відповідальності однієї особи за всі сторони життя та діяльності військової частини, з'єднання (установи, заклади) поряд з точним встановленням персональної відповідальності кожної посадової особи за окремі сторони життя і діяльності військової частини, з'єднання (установи, заклади). Командир як единоначальник вправі одноосібно приймати рішення, віддавати відповідні накази і забезпечувати їх виконання. 14. До організаційних принципів звільнення з військової служби належать: 1) принцип обов'язковості для командирів військових частин (начальників установ) рішень про звільнення з військової служби військовослужбовців, прийнятих вищестоящими посадовими особами органів військового управління в межах їх повноважень та відповідно до законодавства Російської Федерації. Даний принцип випливає з принципу єдиноначальності і визначає наступні найважливіші положення: по-перше, прийняті вищестоящими посадовими особами рішення про звільнення з військової служби військовослужбовців обов'язкові для виконання нижчестоящими посадовими особами, по-друге, ці рішення повинні бути законними, тобто прийнятими спеціальними суб'єктами в межах їх компетенції та повноважень, і не повинні суперечити законам. У зв'язку з вищесказаним характерними ознаками зазначеного принципу звільнення з військової служби є: а) відповідність підстави звільнення з військової служби явищу, зумовили це звільнення (причини звільнення); б) письмова форма звільнення у вигляді наказу (юридичного акту), що є підставою для зміни військово-службових відносин і подальшого їх припинення; в) суворо певне коло осіб (командири, начальники), яким надано право виробляти звільнення (див., наприклад, наказ міністра оборони Російської Федерації від 11 грудня 2004 р. N 410); г) послідовний характер звільнення від однієї стадії до іншої (підготовка документів до звільнення, видання наказу про звільнення, здача справ і посади, проводи військовослужбовця у запас або відставку, виключення зі списків особового складу військової частини та ін.); 2) принцип відповідальності командирів (начальників) за підготовлювані і прийняті рішення по звільненню з військової служби військовослужбовців, невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків. Даний принцип покликаний стимулювати сумлінне та правильне виконання командирами (начальниками) своїх посадових обов'язків, невиконання або неналежне виконання яких обов'язково має супроводжуватися застосуванням заходів відповідальності (як правило, дисциплінарної та матеріальної). Крім того, в число організаційних принципів звільнення з військової служби входять загальні принципи, застосовні до всякої діяльності, в тому числі активність, гнучкість, комплексність. До приватних організаційних принципів звільнення з військової служби належать: правомірність звільнення з військової служби; імперативність; індивідуальність і персонифицированность; гарантованість відновлення порушених необгрунтованим звільненням з військової служби прав та відшкодування збитків. Таким чином, звільнення з військової служби є юридичним фактом зміни службово-правового становища військовослужбовця, пов'язаного із закінченням проходження ним військової служби та втратою статусу військовослужбовця, має специфічний характер, відмінний від звільнення за трудовим договором (контрактом), носить імперативний характер, що виражається в письмовому наказі наділеного відповідними повноваженнями командира (начальника) згідно підстав, передбачених коментованим Законом. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 50. Загальні положення звільнення з військової служби" |
||
|
||