- Стаття 26. Рівні соціального партнерства
соціального партнерства. Виділення кожного рівня соціального партнерства пов'язано з урахуванням територіально-галузевих особливостей договірного регулювання соціально-трудових відносин. Стосовно до кожного рівня визначено основи та сфери дії відповідного регулювання з урахуванням числа суб'єктів, на яких воно поширюється. Так, на федеральному рівні встановлюються основи
- Стаття 26. Рівні соціального партнерства
партнерство здійснюється на: федеральному рівні, на якому встановлюються основи регулювання відносин у сфері праці в Російській Федерації; міжрегіональному рівні, на якому встановлюються основи регулювання відносин у сфері праці в двох і більше суб'єктах Російської Федерації; регіональному рівні, на якому встановлюються основи регулювання відносин у сфері праці в суб'єкті
- Розділ II. Соціальне партнерство у сфері праці
партнерство в сфері
- Стаття 35.1. Участь органів соціального партнерства у формуванні та реалізації державної політики у сфері праці
соціального партнерства згідно коментованої статті виступають комісії з регулювання соціально-трудових відносин, які утворюються за рішенням сторін, на рівноправній основі і здійснюють свою діяльність на всіх рівнях, починаючи з федерального і завершуючи локальним рівнем. Багаторівнева організаційно-правова структура органів соціального партнерства забезпечує однаковість і
- Стаття 23. Поняття соціального партнерства в сфері праці
стаття дає легальне визначення соціального партнерства в сфері праці. Запропоноване визначення включає всі види взаємодії між працівниками (їх представниками), роботодавцями (їх представниками) і органами державної влади або органами місцевого самоврядування. 2. Взаємодія може проявлятися у проведенні консультацій, веденні колективних переговорів та укладенні
- Стаття 25. Сторони соціального партнерства
соціального партнерства є працівники і роботодавці в особі уповноважених у встановленому порядку представ-ників. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування є сторонами соціального партнерства у випадках, коли вони виступають в якості роботодавців, а також в інших випадках, передбачених трудовим законодавством. (Частина друга введена Федеральним законом
- Стаття 28. Особливості застосування норм цього розділу
соціального партнерства не встановлено. 2. Міжнародна організація праці (МОП) в Конвенції N 151 " Про трудові відносини на державній службі "(1978) підкреслила, що державні службовці мають право на об'єднання в профспілки, вони можуть вести колективні переговори про умови праці з відповідними органами державної влади (Конвенція не ратифікована Російською
- Стаття 23. Поняття соціального партнерства в сфері праці
поняття соціального партнерства, сформульованого в коментованій статті, полягає в законодавчому визначенні такої системи взаємовідносин між працівниками, роботодавцями, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, яка забезпечує досягнення згоди і співпраці між сторонами соціального партнерства з питань регулювання трудових та інших тісно
- Стаття 25. Сторони соціального партнерства
соціального партнерства та їх представників. У діяльності відповідних комісій беруть участь представники сторін , зазначені в ст. ст. 29 - 31, 33, 34 ТК, проте вони діють від імені та в інтересах сторін. Правові наслідки їхніх дій настають для працівників і роботодавців. Представники сторін несуть відповідальність за невиконання колективного договору, угоди лише за наявності
- Стаття 24. Основні принципи соціального парт-нерства
соціального партнерства є: рівноправність сторін; повагу і врахування інтересів сторін; зацікавленість сторін в участі в договірних відносинах; сприяння держави в зміцненні і розвитку соціального партнерства на демократичній основі; дотримання сторонами та їх представниками трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять нор-ми трудового права; (в ред.
- Стаття 25. Сторони соціального партнерства
статтю доповнено ч. 2, яка визначає умови визнання органів державної влади та органів місцевого самоврядування сторонами соціального партнерства. 1. У складному комплексі взаємовідносин з соціального партнерства існують індивідуальні та колективні трудові відносини, які виникають між різними суб'єктами. Тому слід розрізняти боку трудового відносини, якими є
- Стаття 45. Угоду. Види угод
стаття вказує одночасно і на його роль у встановленні загальних принципів регулювання соціально-трудових відносин та пов'язаних із ними економічних відносин. На наш погляд, така характеристика ролі угоди відображає взаємовплив економіки і права, а також істотний вплив матеріальних умов життя суспільства на зміст норм трудового права. Одним із способів встановлення
- Стаття 27. Форми соціального партнерства
стаття визначила лише основні форми соціального партнерства. На практиці використовуються й інші його форми, що забезпечують сприяння вирішенню проблем у сфері праці. Вони можуть визначатися чинним законодавством або сформованою практикою. До них належить створення на паритетних засадах постійно діючих дорадчих, координаційних органів; участь соціальних партнерів в управлінні
- Стаття 45. Угоду. Види угод
соціально-трудові відносини і встановлює загальні принципи регулювання пов'язаних з ними економічних відносин, що укладається між повноважними представниками працівників і роботодавців на федеральному, міжрегіональному, регіональному, галузевому (міжгалузевому) і територіальному рівнях соціального партнерства в межах їх компетенції. За домовленістю сторін, що беруть участь у колективних
- Стаття 28. Особливості застосування норм цього розділу
соціальне партнерство, що містяться в розд. II ТК, до окремих категорій працівників, зайнятих у перерахованих в ній організаціях. У число таких працівників ТК включає, наприклад: державних цивільних службовців, муніципальних службовців, працівників військових і воєнізованих органів і організацій, органів внутрішніх справ та інших, перелік яких сформульований вичерпно. 2. Принципові
- Стаття 1. Цілі і завдання трудового законодавства
соціального партнерства, ведення колективних переговорів, укладання колективних договорів та угод; участі працівників і професійних спілок у встановленні умов праці та застосування трудового законодавства у пре-чених законом випадках; матеріальної відповідальності роботодавців і працівників у сфері праці; державному контролю (нагляду) , профспілковому контролю за
|