| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Тактика допиту підозрюваних (обвинувачених). |
||
|
Найбільш характерні такі тактичні ситуації, що складаються до моменту допиту підозрюваного: а) допиту передувало виробництво оперативно-розшукових заходів, що дозволили зібрати інформацію про підозрюваних, їхні зв'язки, злочинної діяльності; б) допит проводиться у зв'язку із затриманням на місці злочину, і про Допитували немає майже ніяких відомостей. У першій ситуації одним з напрямків роботи є вивчення та оцінка оперативно-розшукових даних і можливість їх використання при допиті підозрюваних. Оперативна інформація може вказувати на ступінь участі підозрюваних у злочині; характер дій: організатор, виробник, перевізник або збувальник наркотику; місце зберігання наркозасобів, відносини між співучасниками. З урахуванням даної інформації для викриття підозрюваних рекомендується складати детальний план майбутнього допиту і схему виявлених зв'язків, вибирати тактичні прийоми його проведення. Оперативно-розшукові дані допоможуть оцінити отримані показання та визначити їх достовірність безпосередньо в ході допиту. У разі небезпеки розшифровки оперативних даних доцільно знайомити з ними слідчого тільки для орієнтування в обставинах злочину, без використання їх при допитах. У другій ситуації, щоб піти від відповідальності, затриманий часто дає неправдиві свідчення про джерела придбання наркотиків, приховує дані про себе, зв'язках. Тому вже в ході підготовки до допиту оперативні працівники повинні зібрати відомості про особу затриманого, що дозволить слідчому проаналізувати їх і зіставити з обставинами затримання, появи у нього наркотиків, висунути найбільш перспективні версії, намітити питання і підготувати речові докази. У таких ситуаціях доцільно попередньо з'ясувати, яку позицію займе підозрюваний. Залежно від змісту його показань можуть скластися такі ситуації: 1) підозрюваний підтверджує свою причетність до незаконного обігу наркотиків. Тут необхідно побудувати допит так, щоб з'ясувати всі неточності в показаннях допитуваного, встановити його зв'язки, організатора наркобізнесу, виявити нові епізоди; 2) підозрюваний заперечує свою причетність до незаконного обігу наркотиків. У цьому випадку слід використовувати всі наявні в розпорядженні докази, щоб спробувати отримати правдиві свідчення. Тут можливе застосування різних тактичних прийомів, розглянутих у розділі III підручника. 3) підозрюваний відмовляється давати свідчення. Завдання слідчого переконати його у зворотному, використовуючи тактичні прийоми, наявну інформацію, дані про особу допитуваних. У перших двох ситуаціях найбільш ефективні методи деталізації показань і використання протиріч у показаннях допитуваного. Якщо по одній справі належить допитати кількох підозрюваних, важливо визначити черговість їх допиту. Це залежить від наявності у слідчого певних доказів, обсягу відомостей, якими володіють підозрювані, характеру їх взаємин, їх позиції у справі. Різна становище окремих членів групи, особливо при розподілі доходів, породжує внутрішньогрупові суперечності, що необхідно враховувати при допитах. Нерідко підозрюваний боїться давати правдиві свідчення, побоюючись помсти з боку співучасників, і в той же час вважаючи, що, якщо першим не дасть свідчення, то може не отримати для себе певних переваг. Зазначена закономірність може сприяти отриманню правдивої інформації і створює необхідні передумови для її використання. Тому першими допитуються ті особи, які ймовірно мають намір давати правдиві показання, можуть повідомити про найбільш важливі обставини скоєння злочину. При допиті одного з учасників групи слід з'ясувати деталі поведінки підозрюваного, попередні його затримання: як він опинився на місці затримання, скільки часу знаходився там, з ким розмовляли, що робив і т.д. Така деталізація питань створює у допитуваного уявлення про те, що інші особи вже дали правдиві свідчення і йому вигідно відверто розповісти, не чекаючи очних ставок. По справах про незаконний обіг наркотиків підозрювані допитуються з метою з'ясування: 1) звідки і куди вони йдуть; 2) де , коли і кому належало доставити наркотик; 3) де виготовлявся наркотик (кількість, види); 4) яку суму заплатив скупник за наркотики; 5) джерела і канали отримання сировини і наркотиків; 6) які пристосування застосовувалися для його виготовлення; 7) хто брав участь у виготовленні, перевезенні , збуті наркотику; 8) хто є організатором злочинної групи; 9) імена, прикмети спільників; 10) місця зберігання наркотиків, тайники, паролі, способи зв'язку зі спільниками і т.д. При допиті важливо простежити весь ланцюжок, яка пов'язує джерело постачання наркотиків з місцем їх роздрібного збуту, а також оцінити масштаби наркобізнесу в конкретному регіоні. Щодо осіб, на яких посилається підозрюваний, проводиться відповідна перевірка, насамперед оперативним шляхом. Як зазначалося, перед допитом важливо вивчити особу підозрюваного: його психічні властивості, злочинну діяльність, спосіб життя, взаємини з іншими особами, що проходять у справі. Тут відіграють велику роль інформація, що отримується в результаті оперативно-розшукових заходів, а також і інші види інформації про особу, показання родичів, знайомих, товаришів по службі, свідків, співучасників у справі, матеріали архівних справ, характеристики і т.д., дають інформацію про судимості та лікуванні від наркоманії, і т.п. Правильно обрана тактика підготовки та проведення допиту за допомогою оперативних даних майже завжди приводить до успіху. Якщо затриманий перебуває у стані наркотичного сп'яніння, його допит необхідно перенести, обмежившись бесідою, при цьому викликати лікаря-нарколога. Якщо в ході бесіди отримані будь-які відомості, слід їх передати для перевірки і використання оперативними працівниками. Важливо врахувати, що не можна в обмін на "зізнавальні" свідчення давати чи обіцяти наркотики. Допит затриманого можна проводити після огляду і дозволу лікаря-нарколога. З'ясування здатності підозрюваного (обвинуваченого) давати показання, розуміти сутність і наслідки всіх проведених з його участю слідчих дій - обов'язкова умова успішного розслідування злочину. Крім того, може виникнути необхідність повторного допиту в зв'язку з надходженням від органів дізнання оперативної інформації, що дає можливість з'ясувати обставини, невідомі раніше. При допиті рекомендується застосовувати звуко-, відеозапис. У цьому випадку слідчий може повністю зосередитися на веденні допиту, більш ефективно застосовувати тактичні прийоми, а оперативний працівник, здійснюючи спостереження за допитуваним, може отримати непряму (поведінкову) інформацію, яка, для проведення подальших оперативно-розшукових заходів буде вельми корисною. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Тактика допиту підозрюваних (обвинувачених). " |
||
|
||