| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Типові ситуації початкового етапу розслідування хабарництва |
||
|
Заява про вимагання хабара. Вимагання означає відкрите чи завуальоване вимога посадової особи дати йому хабар з метою запобігання шкідливих наслідків для правоохоронюваним інтересів громадянина або організації. У практиці нерідко зустрічаються випадки вимоги грошей з боку посадової особи за вчинення незаконних дій у неправомірних інтересах громадян або юридичних осіб (припинення кримінальної справи, незаконне отримання державних замовлень). У цих ситуаціях громадяни обгрунтовано вважають, що у них вимагають хабар, такі заяви не можна залишати без уваги. У даній ситуації висуваються такі версії: 1) вимога грошей з боку посадової особи мало місце; 2) в наявності обмова посадової особи; 3) має місце помилкове сприйняття дій посадової особи як вимагання хабара. З бесіди з заявником необхідно з'ясувати, в чому конкретно виражалося вимагання, які справжні причини його звернення до органів: зганьбити посадова особа, страх, що якщо він не дасть гроші, то буде ще гірше, або його щире обурення поведінкою посадової особи. Як правило, в таких ситуаціях необхідно проведення тактичної операції "Затримання на гарячому". Цей комплекс дій називають по-різному: операція інсценіровочного характеру, слідча дія, оперативний експеримент. Комплекс слід проводити в рамках тактичної операції, яка має такі відмітні риси, як цільове призначення, хронологія дій, інформаційне забезпечення, конкретні виконавці, режим секретності, ступінь тактичного ризику та ін Тактична операція "Затримання з гарячому "характеризується не тільки своїм цільовим призначенням. Їй притаманні такі тактико-криміналістичні особливості: невідкладність планування та проведення; локальність, що означає планування і здійснення тактичної операції в порівняно короткі терміни; мобільність; конспіративність проведення; широке використання оперативних можливостей органів внутрішніх справ, Федеральної служби безпеки та ін Планування та здійснення кожної тактичної операції - справа творча, що вимагає евристичного підходу. Проте при вирішенні тактичних завдань в типових ситуаціях можливий також і алгоритмічний підхід. Діяльності по фактичному затримання хабарника передує грунтовний опитування, а якщо кримінальна справа порушена, то допит заявника. На основі отриманої при цьому інформації будується уявна модель ситуації. У ході допиту з'ясовується: а) у чому саме виражалося вимагання (натяки, конкретні прохання, дії), б) за які дії (бездіяльність) вимагав хабар; в) які умови передачі предмета хабара (місце, час, процедура передачі); г) мотиви приходу в органи (увірвався терпець, обурення діями посадової особи, страх і т.д.); д) чи не було з собою диктофона, чи не був включений на запис мобільний телефон, е) що заявник знає про схожі випадки. У підготовчу частину операції також входять: 1) прийняття рішення про проведення тактичної операції; 2) розробка плану майбутньої операції; 3) вивчення особистості посадової особи та прогнозування його дій; 4) вирішення питання про кількісний та персональний склад групи затримання; 5) розподіл обов'язків між учасниками затримання; 6) наявність необхідності проведення на місці затримання слідчих дій (особистий обшук, огляд одягу, огляд приміщення); 7) організація спостереження за посадовою особою; 8) проведення інструктажу з особою, який буде передавати предмет хабара; 9) організація відео-та аудіозаписи контакту хабародавця і одержувача. Передумовою успішного затримання на гарячому є забезпечення його суворої конспіративності, швидкості, узгодженості, раптовості та рішучості проведення. Слід також продумати послідовність дій під час затримання. Затриманню часто повинна передувати консультація з фахівцями залежно від виду діяльності посадової особи (бухгалтерський облік, фінансове, податкове право). Доказове значення результатів затримання на гарячому залежить від грамотного документування всієї операції: необхідно винести постанову про проведення оперативного заходу, скласти протокол видачі та позначки грошей або містить характеристики переданого предмета (відобразити в протоколі всі реквізити підготовлених до передачі купюр, відзначити, кому і з якою метою вони передаються, яким способом були помічені, скласти протокол видачі відео-та аудіоапаратури). На місці проведення операції слід діяти раптово і злагоджено. Необхідно задокументувати хід затримання, зафіксувати його на відеоплівку, після чого відразу допитати затриманого, а також провести інші оперативно-розшукові та слідчі дії. Заява посадової особи про пропозицію хабара. Ця ситуація характерна для випадків, коли шляхом дачі хабара посадовій особі хочуть приховати злочин, виявлене правоохоронними або наглядово-контролюючими органами (податковою інспекцією, організаціями, вирішальними питання про ліцензування, і т.д.) У цій ситуації багато що залежить від реакції посадової особи на пропозиція йому хабара. Інформація про передачу хабара, що надійшла з оперативних джерел. Ця ситуація характеризується надходженням оперативної інформації про факти хабарництва. Оскільки всі учасники скоєного - хабародавець, взяткополучатель і посередник - зацікавлені в скоєнні злочину і приймають всі заходи до приховування слідів своєї злочинної діяльності, ця ситуація досить типова. За своїм інформаційному змісту перевірочна діяльність в цій ситуації являє собою процес розвитку знання на шляху від приводу до основи для порушення кримінальної справи. Вивчення вихідних даних дозволяє побудувати уявну модель події, визначити в ній прогалини, відсутні ланки і елементи, сформулювати припущення про пошук відсутніх джерел інформації. Розкрити в цій ситуації злочин без проведення комплексу негласних оперативно-розшукових заходів практично неможливо. Необхідно встановити інформаційний контакт і організувати взаємодію з джерелами інформації, виявити можливі латентні джерела (сусіди, товариші по службі осіб, які незаконно отримали якісь блага), провести аналіз і оцінити отримані результати. Намічені в плані перевірки питання досліджуються шляхом виробництва продуманих і послідовних дій. До їх числа можна віднести: 1) одержання пояснень від осіб - джерел сигнальної інформації, а також від осіб, які можуть підтвердити або спростувати, доповнити, поглибити, уточнити вихідні дані; 2) витребування необхідних документів або організація їх вивчення за місцем знаходження; 3) отримання роз'яснення та консультації у фахівців; 4) вивчення спеціальної довідкової, методичної та іншої літератури, нормативних актів, що регулюють будь-які відхилення від правил поведінки діяльності тієї сфери, яка входить до предмет перевірки; 5) організація проведення інвентаризацій, ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності організації, де працює хабарник; 6) отримання від посадових осіб пояснення про причини порушення закону. У даній ситуації кримінальні справи порушуються за результатами службових розслідувань, перевірок, розглядів служб власної безпеки органів внутрішніх справ або в результаті контрольно-наглядової діяльності. Не слід затягувати вирішення питання про порушення кримінальної справи. Як позитивний момент можна відзначити зміни кримінально-процесуального законодавства, які повернули слідчому самостійність у прийнятті рішень про порушення кримінальних справ. Заяви громадян, які мають відомості про хабарництво. Цими особами можуть бути абітурієнти, що не надійшли до вузу, їх батьки, бізнесмени, програвши тендер, які не отримали замовлення, які стали потерпілими через неправомірні дії посадової особи. Заявниками можуть бути також особи, яким стало відомо про скоєний злочин. Ця ситуація характеризується тим, що хабародавець і одержувач хабара не зацікавлені в розголошенні изобличающей інформації. На жаль, у заявах і повідомленнях, що надходять від громадян, найчастіше відсутні необхідні обсяги даних про ознаки складу злочину. У даній ситуації типовими є версії: 1) посадову особу дійсно отримало хабар; 2) посадовій особі було вручено той чи інший предмет, але не в якості хабара, а як повернення боргу, для передачі іншій особі і т.д.; 3) в наявності обмова посадової особи. Для порушення кримінальної справи одного повідомлення громадян недостатньо. Потрібні також і підстави, тобто фактичні дані, що вказують на ознаки хабарництва. Ці дані повинні бути достатніми, тобто дозволяють з певною вірогідністю судити про достовірно мав місце випадку дачі-одержання хабара. На відміну від повідомлень про злочини, в яких зазвичай є ознаки, достатні для того, щоб відразу порушити кримінальну справу, сигнали про хабарництво, як правило, вимагають ретельного аналізу та оцінки. Багато чого з написаного в заявах громадян має невизначений характер, засноване на емоціях. Однак з бесід з авторами сигналів можна почерпнути додаткові дані, якими ті не надавали особливого значення. Тому серйозну увагу слід приділити опитуванню (допиту) заявника. У цій ситуації перевірочні дії проводяться так, щоб підозрюваний не дізнався про перевірку або не зміг здогадатися про її цілі. Відомості про хабарництво стали відомими з матеріалів розслідування іншої кримінальної справи. У цій ситуації дача і одержання хабара є подією минулого, тому основне завдання слідства полягає у виявленні та фіксації слідів скоєного. Тут особлива увага приділяється аналізу матеріалів кримінальної справи, огляду службових та інших документів, які можуть містити інформацію про дії особи, яка отримала хабар. Якщо в них вбачаються явні ознаки хабарництва, кримінальну справу має бути порушено негайно. Головне - не затягувати перевірку і не перетворювати її у всеосяжне з'ясування обставин злочину, інакше про неї дізнається взяткополучатель і прийме заходи обережності, знищить докази. Надалі розслідування припускає допити свідків, підозрюваних, призначення залежно від обставин конкретної кримінальної справи, судових експертиз, проведення інших слідчих дій. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Типові ситуації початкового етапу розслідування хабарництва " |
||
|
||