| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.9. Трудові спори |
||
|
У процесі трудової діяльності робітники, службовці, фахівці, а також керівники всіх категорій здійснюють свої трудові права та виконують обов'язки, як правило, сумлінно, тобто в суворій відповідності з вимогою законодавства. Проте зустрічаються випадки, коли деякі працівники порушують вимоги законодавства. Причинами порушень можуть бути: низький рівень правової культури працівника, тобто незнання або недостатнє знання норм трудового законодавства і як наслідок цього неправильне його застосування до конкретного трудовому правоотношению; недосконалість деяких правових норм чинного законодавства, яке виражається (проявляється) в нечітких формулюваннях окремих положень у трудовому законодавстві, що дозволяє різному (тобто неоднозначно) їх розуміти (тлумачити); небажання окремих працівників рахуватися з вимогою законодавства і інші причини. Тому, коли між працівником і адміністрацією підприємства виникають розбіжності (тобто неподібність в думках) по правильному (однаковому) розуміння і застосування правових норм у конкретних трудових правовідносинах, кожна зі сторін має право звернутися до компетентний орган для вирішення трудового спору. Таким чином, трудовий спір - це закріплений законом спосіб захисту трудових прав працівників і роботодавців. Органи, які розглядають трудові спори Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районним (міським) народним судом (ст. 201 КЗпП). Трудові спори з питань встановлення умов праці розглядаються адміністрацією і відповідним органом в межах наданих їм прав. Колективні трудові спори (конфлікти), що виникають між адміністрацією підприємства, установи, організації і трудовим колективом (колективом підрозділу) або профспілкою з питань встановлення нових або зміни існуючих умов праці та побуту, укладення та виконання колективного договору та інших угод, розглядаються відповідно до законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Порядок розгляду трудових спорів регулюється КЗпП РРФСР та іншими законодавчими актами, а порядок розгляду справ по трудових спорах у районних (міських) народних судах визначається, крім того, Цивільно-процесуальним кодексом. Організація комісій по трудових спорах на підприємствах, в установах, організаціях має свої особливості. Зокрема, комісія з трудових спорів в даний час обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менше 15 людей. Обраними до складу комісії вважаються кандидатури, отримали більшість голосів і за яких проголосувало більше половини присутніх на загальних зборах (конференції). За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені комісії по трудових спорах у підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій. Такі комісії розглядають трудові спори в межах повноважень цих підрозділів. Комісія по трудових спорах є первинним органом по розгляду трудових спорів, за винятком спорів, за якими КЗпП та іншими законодавчими актами встановлений інший порядок їх розгляду. Комісія з трудових спорів вправі розглядати спори з багатьох питань, наприклад застосування норм виробітку та відрядними питань розцінок, а також умов праці, що забезпечують виконання норм виробітку, переведення на іншу роботу та оплати праці при переведенні, припинення трудового договору з ініціативи адміністрації (за винятком випадків, для яких законодавством Російської Федерації встановлено інший порядок розгляду трудових спорів); оплати праці при невиконанні норм виробітку, просте і шлюбі; оплати понаднормових робіт і робіт у нічний час, компенсації за роботу у вихідні та святкові дні і пр. Працівники згідно ст. 205 КЗпП мають право звертатися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах (КТС) може його відновити і вирішити спір по суті. Керуючись ст. 205 КЗпП, комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудові спори в десятиденний строк з дня подання заяви. Засідання комісії проводиться в неробочий час. Спір розглядається в присутності працівника, який подав заяву, і представника адміністрації. Розгляд спору за відсутності працівника (тобто заочний розгляд) допускається лише за його письмовою заявою. У разі нез'явлення працівника на засідання комісії розгляд заяви відкладається. У разі вторинної неявки працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву повторно. Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, запросити фахівців, представників професійних спілок, що діють на підприємстві, в установі, організації. На вимогу комісії адміністрація зобов'язана представити необхідні розрахунки та документи. За результатами розгляду трудового спору комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії з трудових спорів. Член комісії, не згодний з рішенням більшості, зобов'язаний підписати протокол засідання комісії, але має право викласти в ньому свою думку. Копії рішення комісії вручаються працівникові і адміністрації у триденний строк з дня прийняття рішення. Виконання рішень комісії з трудових спорів. Рішення комісії по трудових спорах (крім рішень про поновлення на роботі) підлягає виконанню адміністрацією підприємства, установи, організації у триденний строк після закінчення десяти днів, передбачених на оскарження. У разі невиконання адміністрацією підприємства, установи, організації рішення комісії у встановлений строк працівникові видається комісією з трудових спорів посвідчення, що має силу виконавчого листа. Посвідчення не видається, якщо працівник чи адміністрація звернулися у встановлений строк із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) суду. Розгляд трудових спорів у районних (міських) народних судах. Районні (міські) народні суди на підставі ст. 210 КЗпП розглядають трудові спори в якості першої або другої інстанції. Так, в якості другої інстанції трудові спори розглядаються за заявою працівника, адміністрації або відповідного профспілки, що захищає інтереси працівника, який є членом цієї профспілки, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах; за заявою прокурора, якщо рішення комісії з трудових спорів суперечить законодавству . Безпосередньо (тобто в якості першої інстанції) в районних (міських) народних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій , де комісії по трудових спорах не обираються або чому-небудь не створені; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору (контракту), про зміну дати і формулювання причини звільнення, про оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи; 3) адміністрації про відшкодування працівником матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі. Крім цього, безпосередньо в районних (міських) народних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу: осіб, запрошених в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; молодих фахівців, які закінчили вищий або середній спеціальний навчальний заклад і спрямованих у встановленому порядку на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; інших осіб, з якими адміністрація підприємства, установи, організації відповідно до законодавства була зобов'язана укласти трудовий договір. Заява про вирішення трудового спору подається в районний (міський) народний суд у тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для звернення адміністрації до суду з питань стягнень з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. У разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 211 КЗпП, вони можуть бути відновлені судом. Працівники, які звернулися до районного (міського) суду за дозволом трудового спору, звільняються від сплати судових витрат. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 7.9. Трудові спори " |
||
|
||