|
Іншою найважливішою особливістю розвитку міжнародного приватного права, що проявила себе переважно в XX столітті, є приведення до однаковості його норм шляхом розробки і укладення уніфікує міжнародних угод. Взагалі кажучи уніфікація виступає закономірною тенденцією вдосконалення і прогресивного розвитку міжнародного приватного права, дія якої, як видається, закладено в самій його суті. В принципі зміст попереднього розділу досить очевидно свідчило у тому числі і про це. Однак уніфікація національно-правових норм може здійснюватися і в результаті непрямого впливу міжнародної системи на міжнародне приватне право окремих держав. Важливим інструментом такого опосередкованого впливу на внутрішньодержавне правове регулювання виступають акти рекомендаційного характеру, що розробляються міжнародними організаціями та їх органами в різних областях. Так, в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) підготовлений Типовий закон про авторське право, призначений для полегшення національного правотворчості в цій сфері країн, що розвиваються. Важко переоцінити роботу Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) зі створення та прийняття в 1985 р. Типового закону про міжнародному комерційному арбітражі, взятого сьогодні за основу при розробці національних норм, що стосуються даного інституту, багатьма державами світу (Австралією, Бахрейном, Болгарією, Угорщиною, Єгиптом, Зімбабве, Індією, Канадою, Кіпром, Латвією, Естонією, Литвою, Мексикою, Перу, Тунісом, Україна, Фінляндією, Чехією та ін.), в тому числі і РФ21. Настільки ж значущу роль у сфері міжнародного комерційного арбітражу грають факультативні документи, розроблені в рамках ЮНСІТРАЛ та інших міжнародних органів та організацій, - одноманітні арбітражні регламенти, які в свою чергу можуть скласти як орієнтир при розробці національно-правових актів, так і застосовуватися в конкретних процедурах третейського розгляду. Досить нерідкі випадки, коли у внутрішньодержавне право включаються норми міжнародних документів, спеціально призначених для інкорпорування в національно-правові системи. Зокрема, з метою впровадження міжнародного стандарту в галузі безпечної експлуатації суден і запобігання забруднень, Міжнародною морською організацією був розроблений казусів. Так, адресу «coca-cola.ru» нині зареєстрований на громадянина з Новосибірська. Адреса в «Інтернет» «mercedes.ru» належить фірмі «Mediann». Представництво компанії «Форд» в Росії також спантеличено: відомо, що була реєстрація імені «ford.ru», але ніхто не припускав, що вона проведена не на ім'я власника товарного знака «Форд». Аналогічні проблеми і Мосфільму, товарний знак якого зареєстрований в СРСР і РФ з 1936 р. Вирішивши створити свою сторінку в Інтернеті, кіноконцерн «Мосфільм» виявив, що адреса mosfilm.ru вже зареєстрований фірмою ABV. За цією адресою розташоване оголошення про переговори фірми з Мосфільмом та прийомі заявок на рекламу (див.: Комсомольская правда. 14 травня 1999). У США якоїсь техаської компанії, наприклад, за можливість користуватися своїм же фірмовим найменуванням довелося викласти 150 000 долл. США. В якості адрес використовують іноді навіть назви своїх конкурентів. Так, компанія «Prinston Review», конкурувала в області видання навчальних матеріалів з компанією «Stanley Kaplan Reviev», зареєструвала в Інтернеті адресу «kaplan.com.» (Див.: Trade Mark World. 1997. № 102. P. 28-33). 21 Див: Комісія ООН з права міжнародної торгівлі. Тридцять друга сесія. Нью-Йорк 17 травня - 4 червня 1999 Статус конвенцій та типових законів. Записка Секретаріату (Distr. General. A/CN.9/462. 19 May 1999). і рекомендований державою Резолюцією ІМО А.741 (18) від 4 листопада 1993 р. Міжнародний кодекс з управління безпекою (МКУБ), який наказом Комітету РФ з рибальства від 18 жовтня 1995 р. № 165 поширив свою дію на Російську Федерацію. Проходження Кодексу має бути забезпечене всіма організаціями і судами незалежно від форм власності. Використання результатів непрямої уніфікації являє собою один з актуальних нині шляхів розвитку міжнародного приватного права. Досягнення мети приведення до однакового або схожого регулювання забезпечується відтворенням положень міжнародно-правових угод в нормах національного права тих країн, які не беруть участь в уніфікує договорах. Так, непряма уніфікація мала місце, наприклад, у випадку, коли СРСР, не будучи стороною Женевських чекових конвенцій 1931 р., в Положенні про чеках 1929 відтворив багато норм Уніфікованого закону про чеки, що був додатком до однієї із зазначених конвенцій, а також і колізійні приписи Конвенції про деякі колізії законів, що стосуються чеків, 1931 р., а потім те ж саме стосовно до чекам повторилося і в законодавчій практиці Росії (відображення конвенційних положень було здійснено в нормах ГК РФ), положення Брюссельської конвенції про уніфікацію деяких правил про коносаменті від 25 серпня 1924 р., в якій СРСР не брав участь, що стосувалися морського перевезення вантажів під коносаментом, - в Кодексі торгового мореплавання СРСР 1968 р., Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг - у приписах Тимчасового положення про лізинг від 29 червня 1995 р., Конвенції про міжнародні факторних операціях - у нормах ЦК РФ та ін З розряду заходів, спрямованих на досягнення уніфікації в національних цивільно-правових приписах, розрахованих на застосування до відносин, які лежать в сфері міжнародного комерційного, господарського та цивільного обороту, що активно використовуються державами в сучасну епоху, слід назвати спільну розробку модельних законів. Подібний досвід відомий і країнам СНД. Зокрема, Модельний цивільний кодекс, який містить у своєму складі і структурну частину, присвячену міжнародному приватному праву (причому саме з такою назвою), який був розроблений у виняткових метою полегшення національного правотворчості держав-учасниць Співдружності, з одного боку, і гармонізованого його здійснення, - з іншого. Досліджуючи найбільш яскраво проявляються сучасні тенденції розвитку міжнародного приватного права, незважаючи на деяку зовнішню суперечливість із загальним змістом назви глави, присвяченої «глобальним тенденціям», варто все ж згадати і про те, що міжнародне приватне право в чималому ступені розвивається в регіональних рамках, що іноді надає йому особливу неповторну специфіку. До числа таких виняткових явищ надолужити віднести міжнародне приватне право як складову так званого «права Співтовариств» - «права Європейського Союзу», про який останнім часом досить багато пишуть і вітчизняні автори22.
|
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
уніфікації приватного права в 1994 р. (див.: Закон. 1995. N 12. С. 82-92). * (83) Детальніше див: Бахін С.В. Указ. соч. С. 65-83. * (84) Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" (публікація Міжнародної торгової палати N 460 (в ред. 1990 р.). У 2000 р. прийнята нова редакція документа - Інкотермс-2000) / / УПС "Гарант". * (85) Див п. 11 Огляду практики розгляду спорів з
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція, змінена в Гаазі в 1955 р.) / / Закон. 2000. N 6. * (555) Відомості РФ. 1992. N 15. Ст. 766. * (556) Бюлетень Верховного Суду РФ. 1995. N 1. * (557) Нормативному правовому регулюванню договірних відносин по пасажирської перевезення на різних видах транспорту властива не тільки
- ВСТУП
уніфікації). --- Офіційний текст Конвенції опублікований в кн.: Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. М.: Юрид. літ., 1994. С. 221 - 247. Співдружність. Інформаційний вісник Ради глав держав і Ради глав урядів СНД. Вип. 4. Мінськ, 1992. С. 57. Там же. С. 53. У другій половині XX в. світ вступив у період
- 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
уніфікації права міжнародних комерційних контрактів неможливе без виявлення особливостей історичного розвитку руху до уніфікації. Історичне дослідження будь-якого явища дозволяє виявити логіку і динаміку його розвитку; осмислення минулого не тільки збагачує сьогодення, а й дає можливість прогнозувати еволюцію майбутнього. Рух часу накладає певні зобов'язання на
- 2.1. Загальні підходи до уніфікації колізійних норм
уніфікації міжнародного приватного права виявляє дві взаємно обумовлені, хоча і суперечливі тенденції: прагнення держав, по-перше, до збереження своєї юрисдикції щодо власних громадян і юридичних осіб навіть при знаходженні їх за кордоном, по-друге, до поширення своєї юрисдикції на іноземців, що перебувають на їх території. У результаті виникли такі колізійні
- 2.3. Регіональна уніфікація колізійних норм
уніфікації колізійного права. Передумовами реалізації даної ідеї з'явилося перетворення Європейських Співтовариств до Європейського союзу і зросла необхідність юридичного забезпечення свободи пересування капіталів, товарів і послуг, так само як і громадян, що призвело до усвідомлення необхідності забезпечення однаковості колізійних норм, що регулюють зазначені відносини. Успіх Брюссельської конвенції
- 3.2. Частноправовая уніфікація матеріальних норм
уніфікації приватного права виникло в XIX в. (Що зазначалося в гл. 1), проте його інституційне оформлення сталося у ХХ ст. Після створення Ліги Націй, першого міжнародного форуму з оновлення та стабілізації міждержавних відносин після першої світової війни, в 1926 р. Італія, колишня місцем народження римського права, який справив величезний вплив на становлення основних правових систем
- 5. Порівняльне правознавство в першій половині XX в.
Уніфікації норм міжнародного приватного права зі спеціальних питань: про шлюб; про розлучення і судового розлучення подружжя; про опіку над неповнолітні; про піклування над повнолітніми; про особисті і майнові відносини між подружжям-ми; про міжнародний цивільному процесі. Ці конвенції об'єднали більше 10 держав Європи. Таким чином, до Першої світової війни був створений
- Міжнародна академія порівняльного права (МАСП)
уніфікації, Загальний ринок та аграрне законодавство, проблема державної безпеки і забезпечення свободи громадян, еволюція ідей пропорційного представництва. VI конгрес МАСП проводився в 1962 р. в Гамбурзі. У роботі брали участь 400 юристів з 23 країн. На конгресі були поставлені 35 оглядових і 400 національних доповідей. Обговорювалися проблеми, пов'язані з різними
- § 5. Нові горизонти правового регулювання в МПП
уніфікації права? 4. Систематизація і кодифікація в міжнародне право. 5. Які перспективи та напрямки майбутнього правового регулювання в
|