| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Унітарне підприємство як юридична особа |
||
|
--- (1) Федеральний закон від 14 листопада 2002 р. N 161-ФЗ "Про державні та муніципальних унітарних підприємствах" / / Відомості Верховної. 2002. N 48. Ст. 4746; 2003. N 50. Ст. 4855 (далі - Закон про унітарних підприємствах). Таким чином, воно не є ні корпорацією, ні власником свого майна, а діє на майновій базі чужий (публічної) власності. На майно засновника підприємство отримує лише обмежене речове право, що і дозволяє говорити про наявність у нього певної майнової відособленості - головного ознаки юридичної особи. Термін "унітарне" підкреслює неподільність майна такої юридичної особи за вкладами (часток, паїв), в тому числі і між його найманими працівниками. Адже ці останні не беруть участь в утворенні майна свого підприємства і не несуть майнової відповідальності за боргами, пов'язаним з його використанням, а тому і не повинні мати на це майно яких прав. У силу цього юридичною особою визнається саме підприємство, а не його трудовий колектив, взагалі не є суб'єктом цивільних правовідносин (1). --- (1) Тим самим юридично і логічно задовільно вирішується питання про існування так званих колективних підприємств, або підприємств, що належать їх працівникам. Це політекономічний поняття не є самостійною юридичною (цивільно-правовий) категорією, бо насправді йдеться про акціонерні та інших господарських товариствах, учасниками яких, в тому числі і переважаючими, є їх же наймані працівники, включаючи отримали акції (частки, паї) на пільгових умовах. Господарські товариства не змінюють при цьому своєї юридичної природи, а на державних підприємствах така ситуація в принципі виключається (в іншому випадку вони просто перестають бути державними). Унітарна підприємство несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями всім які у нього на обмеженому речовому праві майном засновника. З іншого боку, унітарне підприємство не відповідає цим своїм майном за борги свого засновника-власника (кредитори якого не можуть, отже, звернути стягнення на майно унітарного підприємства) (п. 5 ст. 113 ЦК, п. 1 ст. 7 Закону про унітарних підприємствах). Власник несе відповідальність за боргами унітарного підприємства лише в субсидіарної порядку і лише в разі його банкрутства, викликаного виконанням вказівок власника (п. 4 ст. 10 Закону про банкрутство). Унітарна підприємство, засновується публічним власником, є єдиною різновидом комерційних організацій, що володіє не загальною, а цільовий (спеціальної) правоздатністю (абз. 2 п. 1 ст. 49 ЦК, п. 1 ст. 3 Закону про унітарних підприємствах). Тому в його статуті крім загальних відомостей, що вказуються в установчих документах юридичної особи, мають міститися відомості про цілі, предмет і видах його діяльності. Угоди, здійснені унітарним підприємством з порушенням його правоздатності, є недійсними (ст. 173 ЦК). Переважна більшість угод з розпорядження своїм майном державні та муніципальні підприємства не вправі здійснювати без попередньої згоди засновника-власника (ст. ст. 6 і 18 Закону про унітарних підприємствах). Деякі з них вимагають ще й реєстрації у фінансових органах (п. 2 ст. 118 Бюджетного кодексу). Більш того, будь-яким своїм майном таке підприємство розпоряджається "тільки в межах, що не позбавляють його можливості здійснювати діяльність, цілі, предмет, види якої визначені його статутом". Угоди, здійснені з порушенням даної вимоги, оголошені нікчемними (п. 3 ст. 18 Закону про унітарних підприємствах, ст. 168 ЦК). Отже, контрагент унітарного підприємства за угодою тепер повинен кожен раз засвідчуватися, по-перше, в наявності дозволу власника-засновника на її вчинення і, по-друге, в її відповідності можливостям підприємства продовжувати здійснення передбаченої його статутом діяльності. Мало того, власнику майна унітарного підприємства надано право оскаржувати в суді дійсність укладених його підприємством угод (в яких сам засновник не брав участь) і витребувати майно свого підприємства з чужого незаконного володіння інших осіб (п. п. 3 і 4 ст. 20 Закону про унітарних підприємствах). Тим самим, захищаючи інтереси публічного власника, Закон поставив у дуже неприємне становище контрагентів створених ним формально самостійних юридичних осіб (тобто всіх інших учасників цивільного обороту), що знаходяться під постійною загрозою заперечування їх дій з боку особи, з яким вони не вступали ні в які правовідносини. У результаті обмеження правоздатності даної комерційної організації всебічно захищають майнові інтереси її засновника - публічного власника, але далеко не завжди відповідають інтересам майнового обороту, утруднюючи вчинення правочинів з унітарними підприємствами та застосування до них майнової відповідальності (1) . Такий підхід міг би бути якось виправданий стосовно некомерційним організаціям, для яких епізодична участь у майнових відносинах не є основним видом діяльності. Для комерційних організацій, постійно беруть участь у майновому обороті, перераховані обмеження створюють лише перешкоди, знову підтверджують невідповідність даної конструкції ринкових умов господарювання. --- (1) Викликає сумнів відповідність перерахованих обмежень конституційному принципу рівного захисту приватної, державної і муніципальної власності (п. 2 ст. 8 Конституції РФ), бо сама їх наявність ясно свідчить про переважної захисту законом інтересів публічних власників. Унітарна підприємство може бути створено (засновано) лише одним публічним власником - Російською Федерацією, її суб'єктом чи муніципальній освітою. Створення унітарних підприємств шляхом співзасновництва не допускається (п. 4 ст. 2 Закону про унітарних підприємствах). У фірмовому найменуванні унітарного підприємства повинно міститися вказівка на власника його майна (засновника). Єдиним установчим документом унітарного підприємства є його статут, що затверджується уповноваженим на те органом відповідного публічно-правового утворення (у цій ролі зазвичай виступають відповідні галузеві органи виконавчої влади). Для створення і функціонування унітарного підприємства не потрібно укладення жодних договорів підприємства з засновником-власником (або уповноваженим ним органом). Крім відомостей, що звичайно передбачаються в статуті юридичної особи, в статуті унітарного підприємства повинні також міститися відомості про предмет його діяльності; органі, що здійснює повноваження власника його майна; перелік і порядок формування та використання фондів, на які ділиться майно підприємства, а також напрями використання отриманої ним прибутку (доходів) (п. п. 3 - 5 ст. 9 Закону про унітарних підприємствах). Адже унітарне підприємство, не будучи власником свого майна, що не вільно і у визначенні порядку його використання. Власник майна унітарного підприємства призначає йому керівника (директора), який є його єдиним (одноосібним) виконавчим органом, підзвітним власнику-засновнику (п. 4 ст. 113 ЦК, п. 1 ст. 21 Закону про унітарних підприємствах). Керівник унітарного підприємства згідно закону організовує виконання рішень власника-засновника, волю якого він покликаний виконувати. Тому ніяких інших (волеобразующіе) органів унітарного підприємства, в тому числі зборів трудового колективу, закон не передбачає (1). --- (1) Дорадчі органи, які можуть створюватися на деяких підприємствах на підставі п. 4 ст. 21 Закону про унітарних підприємствах, не є органами цього підприємства як юридичної особи, оскільки не мають повноважень на формування або виявлення зовні її волі: за змістом закону воля унітарного підприємства як учасника цивільних правовідносин повністю формується власником його майна. Засновник наділяє унітарне підприємство статутним фондом, який не може бути менше п'яти тисяч мінімальних розмірів оплати праці для державного підприємства та однієї тисячі - для муніципального підприємства (п. 3 ст. 114 ЦК, п. 3 ст . 12 Закону про унітарних підприємствах). При цьому статутний фонд унітарного підприємства повинен бути повністю сформований засновником протягом трьох місяців з моменту державної реєстрації. Контроль за діяльністю унітарного підприємства здійснюється насамперед його засновником. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, унітарне підприємство може бути зобов'язане публікувати звітність про свою діяльність для загального відома, тобто вести справи публічно (подібно відкритому акціонерному товариству). Державні та муніципальні підприємства реорганізуються і ліквідуються за загальними правилами про реорганізацію та ліквідацію юридичних осіб. Рішення про це приймає власник підприємства. При цьому злиття та приєднання унітарних підприємств допускається лише у разі, коли їх майно належить одному і тому ж власнику (п. 3 ст. 29 Закону про унітарних підприємствах). Чи не є реорганізацією підприємства перехід його в статус казенного підприємства (і навпаки) або передача його майна іншого публічного власнику. Слід, однак, мати на увазі, що перетворення підприємств в інші організаційно-правові форми комерційних організацій - власників завжди пов'язане з відчуженням їх майна з публічної власності в приватну, тобто є однією з форм приватизації, яка повинна здійснюватися за правилами, передбаченими спеціальним законодавством. Останнє передбачає перетворення державних і муніципальних підприємств лише в форму господарських, головним чином відкритих акціонерних товариств. Закон про унітарних підприємствах в ст. 34 допускає перетворення унітарного підприємства у державне або муніципальне установа - некомерційну організацію. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Унітарна підприємство як юридична особа " |
||
|
||