|
. Теорія цивільного права традиційно виділяє кілька різновидів договору зберігання, знання яких допомагає краще усвідомити природу встановлених законом правил про зберігання. Не вдаючись у докладний аналіз окремих видів договору, оскільки це призвело б до неминучих повторам надалі, обмежимося лише вказівкою на ті найважливіші підстави, за якими проводиться виділення видів зберігання. Насамперед закон розрізняє звичайне зберігання та спеціальні види зберігання. Звичайне зберігання регулюється загальними положеннями про зберігання (§ 1 гл. 47 ЦК), які при всій їх диференціації стосовно особливостей зберігання окремих видів майна, різних підставах і умов зберігання розраховані на традиційні стосунки поклажодавця і зберігача. Ці загальні положення відповідно до ст. 905 ГК застосовуються і до спеціальних видів зберігання за умови, що ГК та іншими законами (але тільки законами, а не підзаконними актами) не встановлено інше. Спеціальними видами зберігання є зберігання майна на товарному складі, у ломбарді, банку, камерах зберігання транспортних організацій, гардеробах організацій, готелях, а також секвестр (зберігання речей, що є предметом спору). Крім цих прямо зазначених у ГК спеціальних видів зберігання, до них слід віднести і деякі інші види зберігання, зокрема нотаріальний депозит * (879), зберігання культурних цінностей, що належать приватним особам, музейними установами * (880) та ін Кожен з названих видів зберігання має свої особливості, які випливають із специфіки діяльності тих осіб, які надають послуги зі зберігання.
Залежно від виду речей, які передаються на зберігання, виділяються договори регулярного і іррегулярні зберігання (зберігання з знеособлення). За договором регулярного зберігання (від лат. Regulare - звичайний, нормальний) на зберігання здається індивідуально-визначена річ або майно, визначене родовими ознаками, за умови, що після закінчення терміну договору гарантується повернення того ж самого майна (наприклад, тих же самих примірників цінних паперів або тих же грошових купюр). Договір іррегулярні зберігання (від лат. Irregulare - незвичайний, ненормальний) полягає у відношенні такого майна поклажодавця, яке може змішуватися з речами такого ж роду і якості інших поклажодавцем або самого зберігача. Поклажодавцеві гарантується лише повернення рівного або обумовленого сторонами кількості речей того ж роду і якості. Такі договори укладаються, зокрема, овочесховища, нафтобазами, елеваторами і т.д.
З урахуванням того, хто виступає в ролі хранителя, розрізняється професійне та непрофесійне зберігання. Професійним вважається таке зберігання, при якому послугу робить будь-яка комерційна організація або некомерційна організація, для якої здійснення зберігання є однією з цілей її професійної діяльності (п. 2 ст. 886 ЦК). Якщо ж обов'язок зі зберігання прийнята інший некомерційною організацією або громадянином, зберігання визнається непрофесійним. Зміст даного поділу полягає в тому, що до професійного зберіганню закон пред'являє більш суворі вимоги, встановлюючи, зокрема, підвищену відповідальність професійного зберігача за збереження майна поклажодавця.
Зважаючи, за яких обставин укладено договір зберігання, закон поділяє розглядаються договори на звичайні та надзвичайні. Перший вид договорів зберігання укладається при нормальних умовах цивільного обороту, коли поклажодавець має можливість не тільки оцінити того, з ким він вступає в договірні відносини, а й оформити їх належним чином. Іноді, однак, потреба в передачі майна на зберігання виникає раптово, за надзвичайних обставин, наприклад в умовах стихійного лиха, військових дій, раптової хвороби тощо У цій ситуації власник майна часто змушений передати майно особі, якого він практично не знає, причому без письмового оформлення договору. Подібні договори виділялися в особливу групу ще в римському праві (depositum miserabile - сумна поклажа), яке в цьому випадку покладало на зберігача підвищену відповідальність за збереження майна. Російське цивільне право робить для таких договорів виняток по частині можливості залучення свідків до доведенню факту їх укладення.
Нарешті, поряд із зберіганням, що виникають з договору, існує зберігання в силу закону. Мова йде про випадки, коли зобов'язання зберігання виникає при настанні вказаних у законі обставин. Прикладами такого зберігання є зберігання знахідки (ст. 227 ЦК), бездоглядних тварин (ст. 230 ЦК), спадкового майна (ст. 556 ЦК 1964 р.), незамовленого товару (ст. 514 ЦК) і т.д. До такого роду зберігання, яке не слід змішувати з обов'язками по збереженню майна, що входять в якості складових частин в інші цивільно-правові зобов'язання, застосовуються правила про договори зберігання, якщо тільки законом не встановлено інше.
|
- § 3. Зберігання
види договору зберігання. Основною метою зберігання є забезпечення належної схоронності речі як від зовнішніх впливів навколишнього середовища, так і від можливості присвоєння третіми особами. При цьому зберігання забезпечується особою, яка не є власником, або власником іншого речового права на збережену річ і здійснюється в інтересах останніх. Зобов'язання зберігання виникає в
- § 1. Поняття, види і елементи договору зберігання
види зберігання. Звичайне зберігання регулюється загальними положеннями про зберігання (§ 1 гл. 47 ЦК), які при всій їх диференціації стосовно особливостей зберігання окремих видів майна, різних підставах і умов зберігання розраховані на традиційні стосунки поклажодавця і зберігача. Ці загальні положення відповідно до ст. 905 ГК застосовуються і до спеціальних видів зберігання при
- 72. Договір зберігання (поклажі)
види договору зберігання: 1) іррегулярне (незвичайне) зберігання (depositum irregularae), при якому здані депозітантом предмети змішувалися з однорідними речами депозитарія і, знеособлюючи, перетворювалися з інді-відуальноопределенних в визначені родовими ознаками (наприклад, зберігання плодів дерев, зерна і т. д.). У цьому випадку на вимогу депози-танта йому поверталися не ті ж самі
- 45 договір зберігання (поклажі)
види договору зберігання (поклажі): 1) іррегулярне (незвичайне) зберігання (depositum irregularae) - зберігання визначених родовими ознаками речей, при якому передані поклажодавцем предмети змішувалися з однорідними речами зберігача та знеособлювати. Поклажодавцеві поверталися не ті ж самі речі, а така ж кількість однорідних речей, 2) вимушене зберігання (depositum
- § 1. Муніципальне майно.
Види майна з обох таких переліків. Муніципальне майно поселень. У власності поселень можуть знаходитися: майно, призначене для електро-, тепло-, газо-і водопостачання населення, водовідведення, постачання населення паливом, для освітлення вулиць населених пунктів поселення; автомобільні дороги загального користування, мости та інші транспортні інженерні споруди в
- § 5. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі містобудування, житла, транспорту та зв'язку.
види територіальних зон, що виділяються з урахуванням функціональних зон та особливостей використання земельних ділянок та об'єктів капітального будівництва; оскаржити в судовому порядку документацію з планування території; запитувати технічні умови, що передбачають максимальне навантаження і терміни підключення об'єктів капітального будівництва до мереж інженерно-технічного забезпечення,
- § 2. Місцева адміністрація
види таких управлінських структур, їх перелік встановлювався в масштабах всієї країни в нормативному порядку. Наприклад, в радянський період це робилося відповідно до Указу Президії Верховної Ради РРФСР від 1 липня 1982 "Про відділи і управліннях виконавчих комітетів крайових, обласних Рад народних депутатів, Рад народних депутатів автономних областей і автономних округів,
- § 1. Муніципальна власність
види майна, перераховані вище. Суб'єкти і зміст права муніципальної власності. Зміст права муніципальної власності відповідно до ст. 209 ЦК РФ становлять правомочності володіння, користування, розпорядження муніципальним майном. Однак власник - це суб'єкт, який не просто володіє, користується, розпоряджається певним майном, але робить це по своєму
- § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
види банківської діяльності одночасно, отже, і для здійснення угод по банківській гарантії, то трохи інакше йде справа зі страховими організаціями. По-перше , для страхових організацій момент виникнення і момент отримання ліцензії розірваний у часі: реєстрація страхової організації відбувається в загальному порядку, а видача ліцензії на заняття страховою діяльністю
- § 2. Розрахунки і кредитування
види операцій, що і по розрахунковому рахунку, включаючи податкові платежі та обов'язкові платежі до державних позабюджетних фінансові фонди. На прохання клієнтів банки відкривають їм, крім розрахункового рахунку, допоміжні банківські рахунки, які призначені для проведення операцій з яких-небудь певних видів діяльності, наприклад, спеціальний рахунок фінансування капітальних вкладень,
|