ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Елементи договору

. Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач. Поклажодавцем може бути будь-яка фізична або юридична особа, в тому числі не обов'язково власник майна, а й інше уповноваженою особа (орендар, перевізник, підрядник і т.д.). В окремих випадках здавати майно на зберігання можуть лише певні особи (наприклад, тільки проживають в готелі постояльці). В якості зберігачів можуть також виступати як громадяни, так і юридичні особи, але до них закон пред'являє певні вимоги. Для громадян, як правило, потрібна повна дієздатність, так як частково і обмежено дієздатні громадяни можуть укладати лише такі договори зберігання, які підпадають під поняття дрібної побутової угоди. Що стосується юридичних осіб, то приймати майно на зберігання можуть, в принципі, будь-які з них, якщо тільки їх установчі документи цього прямо не виключають. Разом з тим для укладення окремих видів договорів зберігання (наприклад, зберігання в ломбарді) або для зберігання окремих видів майна (наприклад, радіоактивних речовин) потрібна наявність спеціальної ліцензії.
Предмет договору утворюють послуги зі зберігання, які зберігач надає поклажодавцеві. Об'єктом самої послуги виступають різноманітні речі, здатні до просторового переміщенню. Відносно нерухомого майна договори зберігання, як правило, укладатися не можуть, за винятком випадків, прямо зазначених у законі. В якості такого виключення можна вказати на секвестр (п. 3 ст. 926 ЦК).
Як вже зазначалося, на зберігання можуть здаватися як індивідуально-визначені, так і родові речі. В останньому випадку при зберіганні може проводитися знеособлення зданих на зберігання речей, тобто змішання їх з аналогічними речами інших поклажодавцем або самого зберігача. По закінченні строку договору поклажодавцеві повертається не те ж саме майно, яке було ним здано на зберігання, а рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.
При аналізі даного виду зберігання виникає питання про те, хто ж є власником цього знеособленого майна і відповідно несе ризик його випадкової загибелі. Нині чинний ЦК прямої відповіді на нього не дає * (881). Однак з урахуванням того, що договір зберігання не спрямований на передачу права власності на майно, слід вважати, що власниками знеособленого майна стають все поклажодавця відповідно до кількості зданого ними на зберігання майна. Вони самі несуть і ризик його випадкової загибелі, що, втім, великого практичного значення не має з огляду на те, що іррегулярне зберігання здійснюється в основному професійними зберігачами, які відповідають за збереження майна незалежно від вини.
Термін у договорі зберігання визначається насамперед як період часу, протягом якого зберігач зобов'язаний зберігати річ. Договір може бути укладений як на конкретний термін (терміновий договір зберігання), так і без зазначення строку , тобто до запитання речі поклажодавцем (безстроковий договір зберігання). Однак навіть у терміновому договорі зберігання поклажодавець може в будь-який момент забрати свою річ, хоча б передбачений договором строк її зберігання ще не скінчився (ст. 904 ЦК). За ініціативою зберігача терміновий договір зберігання не може бути перерваний достроково, якщо тільки поклажодавцем не допущено істотне порушення договору (п. 2 ст. 896 ЦК). За договором зберігання, укладеним до запитання речі поклажодавцем, зберігач має право після закінчення звичайного за даних обставин строку зберігання речі вимагати від поклажодавця взяти назад річ, надавши йому для цього розумний термін.
Крім розглянутого терміну у договорі зберігання можуть бути присутні й інші терміни. Так, для консенсуального договору зберігання важливе значення має точне визначення моменту, в який зберігач повинен прийняти майно на зберігання. У разі відмови зберігача прийняти майно від поклажодавця в зазначений у договорі термін він вважається таким, що порушив договір і повинен нести за це відповідальність. Поклажедатель, який не передав річ на зберігання у передбачений договором строк, також відповідає перед хранителем за завдані збитки, якщо інше не передбачено законом або договором. Але він не зобов'язаний виконувати зобов'язання в натурі, тобто передавати річ на зберігання, а тоді, коли відмова від послуг зберігача був зроблений поклажедателем в розумний строк, він звільняється і від відповідальності за виниклі у зберігача збитки .
Такий елемент договору, як ціна, є лише в відплатних договорах зберігання. Вартість послуг зберігача визначається за згодою сторін, хоча досить часто вона встановлюється на основі діючих тарифів та ставок. Якщо після закінчення терміну зберігання знаходиться на зберіганні річ не взяти назад поклажодавцем, він зобов'язаний сплатити зберігачу помірна винагорода за подальше зберігання речі (п. 4 ст. 896 ЦК). Це правило застосовується і в разі, коли поклажодавець зобов'язаний забрати річ до закінчення терміну зберігання. На практиці за зберігання майна понад встановлений договором терміну нерідко стягується підвищена плата.
Форма договору зберігання підпорядковується загальним правилам ЦК про форму здійснення угод з урахуванням особливостей, встановлених ст. 887 ЦК. Крім договорів зберігання, які полягають юридичними особами між собою і з громадянами, в письмовій формі повинні відбуватися також: а) договори зберігання між громадянами, якщо вартість переданої на зберігання речі перевищує не менше чемв10раз встановлений законом мінімальний розмір оплати праці, б) договори зберігання, що передбачають обов'язок охоронця прийняти річ на зберігання, незалежно від складу їх учасників та вартості речей, переданих на зберігання.
При цьому проста письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене зберігачем видачею поклажодавцеві:
збереженій розписки, квитанції, свідоцтва або іншого документа, підписаного зберігачем ;
номерного жетона (номери), іншого знака, що посвідчує прийом речей на зберігання, якщо така форма підтвердження прийому речей на зберігання передбачена законом або іншим правовим актом або звичайна для даного виду зберігання (п. 2 ст . 887 ЦК).
При недотриманні вимог закону про форму договору зберігання настають наслідки, передбачені ст. 162 ЦК, відповідно з якими договір не визнається недійсним, але в разі спору сторони позбавляються права посилатися на підтвердження договору і його умов на показання свідків. З цього правила є, однак, один важливий виняток: якщо сам факт укладення договору зберігання не заперечується, але виникла суперечка про тотожність речі, прийнятої на зберігання, і речі, повернутої зберігачем, недотримання простої письмової форми договору не позбавляє сторони права посилатися на показання свідків (п. 3 ст. 887 ЦК).
Зазначені вище правила не застосовуються тоді, коли річ передана на зберігання при надзвичайних обставинах. Враховуючи, що в умовах стихійного лиха, пожежі, раптової хвороби, при загрозі нападу і т.п. дотримання письмової форми договору зберігання не завжди можливо, закон допускає показання свідків для доведення факту передачі речі на зберігання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Елементи договору "
  1. § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
    елементи різних договорів, передбачених законом або іншими правовими актами. У підприємницькій практиці досить часто зустрічається договір орендного підряду, який містить елементи договору оренди та договору підряду, передбачені чинним ГК, і є змішаним договором. У цьому сенсі до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах правила про
  2. § 2. Розрахунки і кредитування
    елементи договору позики, доручення і комісії »[5]. Ця точка зору не враховувала головне - специфіку взаємовідносин банку і клієнта і тому була неспроможною, а нині закріплена легально в частині другій ДК система окремих видів зобов'язань взагалі не дає жодних підстав для заперечення самостійності договору банківського рахунку. Згідно п. 3 ст. 421 ГК до відносин сторін
  3. § 4. Страхування
    елементом: договори на дожиття, а також договори страхування, пов'язані з періодичними виплатами (ануїтети). До їх числа відносяться договори страхування пенсій. Слід зазначити, що в окремих видах страхування до страхувальника можуть пред'являтися додаткові вимоги. У майновому страхуванні страхувальником може бути лише особа, яка має самостійний майновий інтерес у
  4. § 9. Комерційна концесія
    елементами, як фактіче-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 417 ські відносини правовласника зі своїми контрагентами. Найважливішими з них є наявність постійних клієнтів, перспективи розвитку та комерційний досвід правовласника. Названі елементи не є об'єктами виключного права, однак вони
  5. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    елементом самої угоди за передорученням. В силу ч. 3 ст. 3 Закону про ринок цінних паперів передоручення допускається тільки з повідомленням клієнта. Іншими словами, за відсутності повідомлення не може бути й передоручення. Закон про ринок цінних паперів не тільки формулює обов'язок брокера виконувати доручення клієнтів сумлінно, але й встановлює черговість їх виконання - в порядку надходження,
  6. § 2. Неустойка
    елементи: 1) договір про неустойку і 2) настання умови права (condicio juris), в якості якого виступає невиконання або неналежне виконання боржником забезпеченого неустойкою зобов'язання * (1246). Договір про неустойку є каузальний договір, так як його дійсність залежить від дійсності угоди, що лежить в основі забезпеченого неустойкою зобов'язання (п. 3 ст. 329 ЦК).
  7. § 2. Договір постійної ренти
    елементу договору є викупна ціна постійної ренти, правила визначення якої будуть розглянуті трохи нижче. Поряд з викупною ціною ренти в договорі має бути узгоджений конкретний розмір постійної ренти, виплачуваної одержувачу ренти з визначеної договором періодичністю. На відміну від інших видів ренти розмір постійної ренти встановлюється сторонами абсолютно самостійно при
  8. § 3. Договір довічної ренти
    договору. Правила закону про довічну ренту в чому перегукуються з правилами про постійну ренті, у зв'язку з чим сказане в попередньому параграфі почасти застосовно і до відносин, що складаються при встановленні довічної ренти. Разом з тим договір довічної ренти має низку специфічних особливостей. Як випливає із самої назви даного виду ренти, вона встановлюється на період
  9. § 4. Договір довічного змісту з утриманням
    договору. Суб'єктами аналізованого договору виступають ті ж особи, які можуть бути сторонами договору довічної ренти. Між зазначеними договорами взагалі досить багато спільного, у зв'язку з чим до довічного утримання з коштом застосовуються правила про довічну ренту, якщо інше не передбачено приписами § 4 гл. 33 ГК, присвяченого даному виду ренти. Проте договір довічного
  10. § 2. Елементи договору оренди
    елемент цієї будівлі для рекламних цілей, не є договором оренди. Суд зробив правильний висновок про те, що передача речі в оренду завжди тягне тимчасове відчуження власником права користування цією річчю, чого не було в ході виконання спірного договору (п. 1 Огляду про оренду). З іншого боку, в даний час дана позиція не цілком узгоджується з деякими нормами російського
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка