| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Неустойка |
||
|
Забезпечувального дію неустойки полягає в тому, що обов'язок до сплати неустойки спонукає боржника до належного виконання зобов'язання. При його невиконанні боржником неустойка втрачає свій забезпечувальний характер, а виник зобов'язання щодо її сплати фігурує в якості засобу захисту інтересів потерпілого кредитора. Неустойка є найпоширенішим способом забезпечення виконання зобов'язання. Це пояснюється тим, що обчислення неустойки на відміну від визначення розміру збитків не передбачає проведення складних розрахунків, а її стягнення не вимагає встановлення причинного зв'язку між неправомірною поведінкою боржника та понесеними кредитором збитками (п. 1 ст. 330 ЦК). Неустойка розрахована насамперед на забезпечення регулятивних зобов'язань. Однак вона може забезпечувати і охоронні зобов'язання (наприклад, обов'язок поручителя - п. 1 ст. 361 ЦК, обов'язок страховика до сплати страхового відшкодування - п. 1 ст. 929 ЦК). Приписи про неустойку можуть за аналогією застосовуватися для забезпечення виконання відносних обов'язків, що не кореспондують зобов'язальним суб'єктивним правам (наприклад, обов'язку укласти договір на виконання попереднього договору - ст. 429 ЦК * (1241)). Види неустойки. Залежно від способу нарахування неустойки розрізняють штраф і пеню (п. 1 ст. 330 ЦК). Штраф нараховується одноразово, а пеня - за певний період часу (за годину, день, місяць і т.д.). Типовим підставою нарахування пені виступає прострочення виконання основного зобов'язання. Штрафи встановлюються на випадок інших порушень (наприклад, за неподання перевізником рефрижераторних вагонів з нього стягується штраф у розмірі 0,2 мінімального розміру оплати праці за кожну незануреному тонну вантажу - абз. 10 ст. 94 Статуту залізничного транспорту * (1242)). І штраф, і пеня можуть обчислюватися у твердій (наприклад, штраф у розмірі 5 000 руб.) Або пропорційній сумі (наприклад, пеня в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості). Найменування неустойки в законі або договорі іноді не збігається з її видовою приналежністю. Так, у ст. 101 УЖТ неустойка за затримку універсального залізничного контейнера іменується штрафом, хоча насправді вона є пенею, так як її нарахування провадиться за кожну годину затримки. Окрім штрафу та пені розрізняють неустойки залежно від: 1) підстави встановлення - договірну (добровільну) і законну (нормативну) неустойку (ст. 331, 332 ЦК). Договірна неустойка встановлюється угодою сторін, а законна - федеральним законом. Встановлений розмір законної неустойки може бути за згодою сторін збільшений, якщо закон цього не забороняє (п. 2 ст. 332 ЦК). Угода про зменшення розміру законної неустойки мізерно; 2) співвідношення уплачиваемой неустойки і стягуваними збитками - залікову, штрафну, виключну та альтернативну неустойку (п. 1 ст. 394 ЦК); 3) виду несправності боржника - неустойку за невиконання зобов'язання і неустойку за його неналежне виконання (п. 1 ст. 330, пп. 1 і 2 ст. 396 ЦК). Домагання на неустойку. Домагання на неустойку відноситься до числа охоронних суб'єктивних цивільних прав. Будучи зобов'язальним суб'єктивним правом, воно складається з: 1) правомочності на свою поведінку і 2) правомочності на чужу поведінку (правомочності вимоги) * (1243). Слід визнати помилковим твердження Е.А. Суханова, ніби домагання на неустойку є складова частина забезпечуваного неустойкою вимоги * (1244). Зазначені права є самостійними по відношенню один до одного, про що свідчать наступні обставини: 1) ці права породжуються різними юридичними фактами і виникають неодночасно (виникнення основної вимоги передує виникненню домагання на неустойку), 2) вони можуть належати різним особам (домагання на неустойку може бути віддана, тоді як основна вимога залишається у кредитора), 3) вони можуть існувати ізольовано один від одного (основна вимога може бути припинено, наприклад, шляхом виконання при триваючому існування домагання на неустойку). Оскільки зміна або припинення основної вимоги саме по собі не тягне зміни або припинення домагання на неустойку, останнє не є акцесорних правом у повному розумінні цього слова. Домагання на неустойку може бути віддана іншій особі (абз. 1 п. 1 ст. 382 ЦК), в тому числі ізольовано від основної вимоги. Рівним чином немає перешкод до ізольованої поступку основної вимоги із збереженням за цедентом домагання на нараховану неустойку. Зважаючи на те що домагання на неустойку має самостійної майнової цінністю, воно у разі поступки основної вимоги не переходить автоматично до цессионарию, а залишається у майні цедента * (1245). Виникнення домагання на неустойку. Домагання на договірну неустойку виникає з фактичного складу, що включає в себе два елементи: 1) договір про неустойку і 2) настання умови права (condicio juris), в якості якого виступає невиконання або неналежне виконання боржником забезпеченого неустойкою зобов'язання * (1246). Договір про неустойку є каузальний договір, так як його дійсність залежить від дійсності угоди, що лежить в основі забезпеченого неустойкою зобов'язання (п. 3 ст. 329 ЦК). Він може бути укладений як до, так і після виникнення основного зобов'язання. Оскільки договір про неустойку спрямований на встановлення охоронного зобов'язання, він входить в розряд охоронних договорів. Істотними умовами договору про неустойку є встановлення розміру неустойки * (1247), вказівка на основне зобов'язання і вид несправності боржника. Цей договір під страхом його недійсності має здійснюватися у письмовій формі (ст. 331 ЦК). Він може бути оформлений тим же документом, що й основна угода, або окремим документом. Попереднє дію договору про неустойку настає в момент його укладення і у появі у кредитора умовного домагання на неустойку * (1248), яке відноситься до числа прав очікування і являє собою право придбати при невиконанні чи неналежному виконанні боржником основного зобов'язання домагання на неустойку * (1249). Умовне домагання на неустойку є акцессорное право по відношенню до основної вимоги. Його акцессорность виявляється в наступному: 1) воно не може виникнути без основної вимоги, 2) воно змінюється зі зміною основної вимоги; 3) воно припиняється з припиненням основного вимоги. Невиконання або неналежне виконання забезпеченого неустойкою зобов'язання виступає по відношенню до договору про неустойку в якості condicio juris, якщо боржник несе відповідальність за порушення цього зобов'язання (п. 2 ст. 330 ЦК), тобто якщо допущена ним несправність здійснена за наявності її вини. У деяких випадках condicio juris може полягати і в невиновном поведінці несправного боржника (див., наприклад, п. 3 ст. 401 ЦК). З настанням condicio juris договір про неустойку набирає чинності, що виражається в перетворенні умовного домагання кредитора в домагання на неустойку. На відміну від домагання на договірну неустойку домагання на законну неустойку виникає не з фактичного складу, а з одного факту невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Здійснення домагання на неустойку. Неустойка може бути сплачена боржником добровільно або стягнута з нього в примусовому порядку. З Цивільним законодавством відома редукція неустойки, тобто зменшення її розміру судом, яка вельми часто застосовується на практиці. Редукція можлива у випадку, якщо підлягає сплаті неустойка явно не відповідає наслідків порушення основного зобов'язання (абз. 1 ст. 333 ЦК) * (1250). До цих наслідків відноситься шкоду, заподіяну майновим або немайновим правам кредитора, а також його законним інтересам. Критеріями нерозмірності можуть виступати надмірно високий відсоток неустойки, значне перевищення розміру неустойки над сумою збитків, тривалість невиконання зобов'язання і т.п. * (1251) Редукція поширюється як на договірну, так і законну неустойку. Суд зменшує неустойку на вимогу боржника * (1252) або за власною ініціативою. У разі редукції обсяг домагання на неустойку змінюється, внаслідок чого неустойка підлягає сплаті у визначеному судом розмірі. Сплата неустойки і відшкодування збитків, викликаних несправністю боржника, спрямовані на усунення наслідків порушення основного зобов'язання. Як вже зазначалося, за співвідношенням домагання на неустойку з домаганням на відшкодування збитків прийнято розрізняти чотири види неустойки. Неустойка іменується залікової, коли збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою (абз. 1 п. 1 ст. 394 ЦК). Якщо залікова неустойка вже сплачена боржником або винесено судове рішення про її стягнення, то кредитор не має права вимагати відшкодування збитків у покритій неустойкою частини. Всяка неустойка вважається залікової, оскільки законом або договором не встановлено інше. Штрафна неустойка сплачується боржником понад відшкодовуються їм збитків (абз. 2 п. 1 ст. 394 ЦК). Назва неустойки штрафом саме по собі не є підставою для віднесення її до штрафних неустойкам. Прикладом штрафних неустойок можуть служити неустойки, що підлягають сплаті на користь громадян-споживачів (п. 2 ст. 13 Закону РФ від 7 лютого 1992 р. "Про захист прав споживачів" - з послід. Змін. Та доп. * (1253)). При виняткової неустойку кредитор має право вимагати сплати неустойки, але не збитків (абз. 2 п. 1 ст. 394 ЦК). До такої неустойку вдаються тоді, коли необхідно обмежити розмір відповідальності боржника. Винятковий характер має, наприклад, неустойка за прострочення в доставці вантажу автотранспортом при міжміських перевезеннях (ст. 137, 152 Статуту автомобільного транспорту * (1254)). Альтернативною називається неустойка, при якій кредитор має можливість вибору між здійсненням домагання на неустойку або домагання на відшкодування збитків (абз. 2 п. 1 ст. 394 ЦК) * (1255). При цьому виді неустойки здійснення кредитором домагання на відшкодування збитків тягне припинення домагання на неустойку, і навпаки. Альтернативна неустойка майже не застосовується на практиці, тому що вона менш вигідна для кредитора порівняно з залікової неустойкою, яка на відміну від альтернативної неустойки дозволяє кредитору компенсувати частину завданих йому збитків допомогою домагання на неустойку, не виключаючи при цьому вимоги про відшкодування збитків у частині, не покритій неустойкою. Відшкодування збитків і сплата неустойки за неналежне виконання основного зобов'язання не зачіпають існування даного зобов'язання (п. 1 ст. 396 ЦК). На відміну від цього відшкодування збитків і сплата неустойки за невиконання основного зобов'язання призводять до його припинення (п. 2 ст. 396 ЦК). Проте законом або договором можуть бути встановлені інші наслідки сплати неустойки. Наприклад, у випадку невиконання продавцем зобов'язання за договором роздрібної купівлі-продажу відшкодування збитків і сплата неустойки не звільняють продавця від виконання зобов'язання в натурі (ст. 505 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Неустойка " |
||
|
||