Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Права та обов'язки зберігача

. Обов'язок прийняти річ на зберігання зберігач несе лише по консенсуального договору зберігання (п. 2 ст. 886 ЦК). У такому договорі повинен бути вказаний конкретний момент (наприклад, календарна дата або настання певної події), в який зберігач повинен бути готовий до того, щоб надати поклажодавцеві послугу зі зберігання. Цілком можливо покладання на зберігача та обов'язки щодо прийняття від поклажодавця майна на зберігання в будь-який час протягом певного періоду. Якщо зберігач ухиляється від виконання аналізованої обов'язки, поклажодавець має право вимагати виконання зобов'язання в натурі. Обов'язок прийняти річ на зберігання знімається з зберігача в тому випадку, коли в обумовлений договором строк річ нічого очікувати йому передана, якщо інше не передбачено договором зберігання.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом обумовленого договором терміну (п. 1 ст. 889 ЦК). Зазначена обов'язок, що має деякі нюанси в термінових і безстрокових договорах зберігання, по суті, вже була розкрита при характеристиці строку договору зберігання. Тому підкреслимо лише, що зберігач не може безпідставно перервати договір зберігання, навіть якщо договір був укладений без зазначення строку або послуга зі зберігання надається безкоштовно. Зберігач, добровільно прийняв річ на зберігання, в усякому випадку повинен зберігати її протягом обумовленого договором строку або звичайного за даних обставин строку зберігання. Вимагати від поклажодавця взяти річ достроково охоронець вправі тільки у випадках, прямо зазначених у законі або в договорі. Зокрема, таке право у зберігача виникає, якщо здані на зберігання речі, незважаючи на дотримання умов їх зберігання, стали небезпечними для оточуючих або для майна зберігача або третіх осіб (п. 2 ст. 894 ЦК). Якщо поклажодавець не виконує цієї вимоги, ці речі можуть бути знешкоджені або знищені зберігачем без відшкодування поклажодавцеві збитків.
Основним обов'язком зберігача є забезпечення збереження прийнятої на зберігання речі (ст. 891 ЦК). Виконуючи дану обов'язок, зберігач повинен вжити необхідних заходів, для того щоб запобігти викраденню майна, його псування, пошкодження або знищення третіми особами. Обсяг і характер цих заходів залежать від цілого ряду чинників, зокрема від виду прийнятого на зберігання майна, конкретної мети договору зберігання, його оплатне, від того, чи є зберігання професійним, і т.д. Загальні ж закріплені законом правила зводяться до наступного.
Перш за все, закон вимагає, щоб зберігач прийняв всі ті заходи для забезпечення збереження майна, які передбачені договором. Саме в договорі сторони можуть врахувати всі особливості конкретного випадку, обумовити спеціальні запобіжні заходи, яких повинен дотримуватися охоронець, і т.п.
У реальному житті, однак, можуть виникнути такі обставини, які вимагають для забезпечення схоронності речі змінити умови зберігання, передбачені договором. Враховуючи таку ситуацію, закон зобов'язує зберігача негайно повідомити про це поклажодавця, дочекатися його відповіді і діяти відповідно до його вказівок. Але якщо майну поклажодавця загрожує реальна небезпека, охоронець вправі змінити спосіб, місце та інші умови зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця (п. 1 ст. 893 ЦК). У разі коли і ці дії є недостатніми, а своєчасного прийняття заходів від поклажодавця очікувати неможливо, зберігач може самостійно продати річ або частина її за ціною, що склалася в місці зберігання. При цьому йому поклажодавцем повинні бути відшкодовані витрати на продаж майна, за винятком тих випадків, коли небезпека для майна поклажодавця виникла з причин, залежних від хранителя.
За відсутності у договорі зберігання конкретних умов зберігання або їх неповноту зберігач повинен прийняти для збереження речі заходи, відповідні звичаїв ділового обороту і суті зобов'язання, в тому числі властивостям переданої на зберігання речі, якщо тільки необхідність прийняття цих заходів не виключена договором. Так, овочевої бази або холодильник, що прийняли на зберігання відповідні профілю їх діяльності продовольчі ресурси, повинні забезпечити звичайні для таких випадків заходи, спрямовані на запобігання їх від псування і розкрадання, хоча б в конкретному договорі і була відсутня посилання на це.
Якщо, проте, зберігання здійснюється безоплатно, від зберігача не можна вимагати більшої дбайливості про майно поклажодавця, ніж та, яку він проявляє щодо свого власного майна (п. 3 ст. 891 ЦК). Наприклад, громадянин, котрий надав своєму знайомому безкоштовну послугу по зберіганню цінної речі, не відповідатиме за її псування, яка сталася внаслідок неприйняття їм особливих заходів обережності (дотримання певного температурного режиму, періодичне провітрювання, спеціальна обробка речі тощо), якщо, по-перше, прийняття таких заходів не передбачалося договором зберігання і, по-друге, він не здійснював їх і щодо свого власного майна.
Нарешті, у всякому разі зберігач повинен прийняти для збереження переданої йому речі заходи, обов'язковість яких передбачена законом, іншими правовими актами чи встановленому ними порядку (протипожежні, санітарні, охоронні тощо). Оскільки йдеться про обов'язкові приписах закону або інших правових актів, їх виконання є обов'язком усіх громадян і організацій. Зазначений обов'язок несуть всі хранителі, включаючи і тих з них, які надають послуги зі зберігання безоплатно. Тому, наприклад, якщо в результаті дій громадянина, що не дотримуються елементарних вимог пожежної безпеки, поряд з його власним майном загинула і річ, прийнята їм на зберігання без справляння плати, він буде нести відповідальність перед поклажодавцем за заподіяні збитки.
Із забезпеченням збереження майна пов'язана і наступна обов'язок зберігача, яка полягає в утриманні від користування річчю без згоди поклажодавця (ст. 892 ЦК). Наявність такого обов'язку обумовлено тим, що при користуванні річчю відбувається, як правило, її знос, що розходиться з цілями договору зберігання. Тому хранитель не тільки сам не повинен користуватися майном поклажодавця, але і зобов'язаний виключити надання такої можливості третім особам. Користування річчю, однак, цілком припустимо, коли, по-перше, згоду на те дає поклажедатель і, по-друге, це необхідно для забезпечення схоронності речі і не суперечить договору зберігання. Наприклад, при передачі на зберігання бездоглядних тварин хранитель в силу ст. 230 ГК набуває право на користування ними, тому що в противному випадку не була б забезпечена їх збереження.
Охоронець повинен виконати прийняті ним зобов'язання особисто (ст. 895 ЦК). Дане умова пов'язана з підвищеним ступенем довірливості договору зберігання в порівнянні з більшістю інших цивільно-правових зобов'язань. Тому за загальним правилом і за умови, що інше прямо не передбачено в договорі, зберігач не має права без згоди поклажодавця передавати річ на зберігання третім особам. Виняток становить випадок, коли охоронець змушений до цього силою обставин, наприклад при свою раптову хворобу або інший неможливості виконувати обов'язки по зберіганню. Але і в такій ситуації додатковою умовою правомірності передачі речі на зберігання третій особі є відсутність у зберігача можливості отримати на це згоду поклажодавця. У будь-якому випадку зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про передачу речі на зберігання третій особі. Таке повідомлення, однак, не означає заміни сторони в зобов'язанні зберігання, оскільки для цього необхідно отримати спеціальний згоду поклажодавця. У цьому зв'язку закон підкреслює, що при передачі речі на зберігання третій особі умови договору між поклажодавцем і первісним зберігачем зберігають силу і останній відповідає за дії третьої особи, якій він передав річ на зберігання, як за свої власні.
Нарешті, обов'язком зберігача є повернення поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, тієї самої речі, яка була передана на зберігання, якщо тільки договором не передбачено зберігання з знеособлення (ст. 900 ЦК). Зберігач повинен повернути майно негайно, так як, по-перше, зберігання здійснюється в інтересах поклажодавця, і, по-друге, майно, навіть збережене в умовах його знеособлення, завжди повинно бути у зберігача в наявності. Тому за змістом закону 7-денний пільговий термін, передбачений ст. 314 ГК, в даному випадку не застосовується. Що стосується стану повертається речі, то воно має бути таким же, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням її природного погіршення, природного убутку або іншої зміни внаслідок її природних властивостей. Поверненню підлягає не тільки сама річ, але також плоди і доходи, отримані за час її зберігання. Останнє правило є диспозитивним, у зв'язку з чим договором може передбачатися залишення плодів і доходів у зберігача.
Перелік розглянутих вище обов'язків зберігача не вичерпний. Конкретними договорами зберігання, а в деяких випадках і законом можуть встановлюватися й інші зобов'язання зберігача, наприклад по страхуванню прийнятого на зберігання майна, з проведення особливої ??перевірки його якостей тощо
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Права та обов'язки зберігача "
  1. § 2. Зміст договору зберігання
    обов'язки зберігача. Обов'язок прийняти річ на зберігання зберігач несе лише по консенсуального договору зберігання (п. 2 ст. 886 ЦК). У такому договорі повинен бути вказаний конкретний момент (наприклад, календарна дата або настання певної події), в який зберігач повинен бути готовий до того, щоб надати поклажодавцеві послугу зі зберігання. Цілком можливо покладання на зберігача та
  2. § 3. Зберігання
    права на збережену річ і здійснюється в інтересах останніх. Зобов'язання зберігання виникає в більшості випадків з договору, однак може виникати в силу закону і з інших юридичних фактів. Наприклад, що знайшов загублену річ повинен зберігати цю річ у себе або здати її на зберігання міліції або орган місцевого самоврядування до виявлення власника або придбання права власності
  3. § 4. Страхування
    права. Т. 2. Вид. 4-е. СПб., 1908. С. 359-360. [2] Нормативні акти з фінансів, податків та страхування / / Фінанси. 1992. № 10. С. 78-85. [3] Нормативні акти з фінансів, податків та страхування / / Фінанси. 1992. № 3. С. 78. [4] Умови ліцензування страхової діяльності на території Російської Федерації Наказ Керівника Державного страхового нагляду Російської Федерації від
  4. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    права і виплачують за них відому компенсацію. Так, акціонерне товариство (емітент), розміщуючи власні акції, прагне залучити додатковий капітал. Набувач акції, сплачуючи за неї акціонерному товариству шуканий капітал, має майновий інтерес, що виражається в намірі не тільки повернути еквівалент вкладеним коштам, а й отримати від цього визна-поділену вигоду Підвищенню
  5. § 3. Активні операції комерційних банків
    права. С. 195. [2] ст. 64 Федерального закону «Про Центральний банк Російської Федерації Банку Росії». [3] Про показник вартості чистих активів та показнику власних коштів. Лист Центрального банку Російської Федерації від 28 жовтня 1996 р. № 350 / / Вісник ВАС РФ. 1996. № 12. С. 10. [4] Як приклади можна привести опубліковані у пресі річні баланси і звіти про прибутки та
  6. § 2. Результати інтелектуальної діяльності. Інформація
    права, що забезпечують його громадське визнання, що встановлюють правовий режим відповідного об'єкта та охорону прав і законних інтересів його творця. Результати творчої діяльності на відміну від речей являють собою блага нематеріальні. Так, твір науки, літератури чи мистецтва є сукупність нових ідей, образів, понять; винахід, корисна модель і раціоналізаторську
  7. § 2. Ознаки речового права
    права. Завдання дослідника полягає у знаходженні ознак речового права, особливо якщо врахувати, що законодавець залишив це питання відкритим. Юридична наука виробила безліч різноманітних концепцій речового права; ми навряд чи знайдемо хоча б дві точки зору, які збігаються. У зв'язку з цим хотілося б випередити аналіз ознак речових прав поряд методологічних зауважень. По-перше,
  8. § 3. Визначення та види речового права
    права. Перш ніж дати визначення речового права, відзначимо, що право взагалі і речове право зокрема можна визначити в суб'єктивному і об'єктивному сенсах. Право в суб'єктивному сенсі - це юридично забезпечена можливість деякого поведінки, тобто міра свободи особи. Право в об'єктивному сенсі - це система норм права, що закріплюють, регулюють, захищають і, таким чином, забезпечують
  9. § 2. Поняття права власності
    права власності в чинному законодавстві. Для досягнення цієї мети слід самим, в доктринальному порядку, відшукати родові ознаки, притаманні праву власності як речовому праву, і видообразующие ознаки, що відрізняють його від інших речових прав. Звичайно, на пам'ять приходить попередження римських юристів: "Всяка дефініція в цивільному праві небезпечна, бо мало такого, що не могло б бути
  10. § 5. Початкові підстави набуття права власності
      права власності на знову виготовлену річ є початковим підставою, оскільки раніше об'єкта права власності взагалі не існувало. Створення речі для придбання на неї права власності вимагає дотримання ряду умов. По-перше, мова йде саме про нову речі, що стала результатом первинного виготовлення конкретною особою. З точки зору права виникнення речі означає
© 2014-2020  yport.inf.ua