Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Права та обов'язки поклажодавця

. Здаючи річ на зберігання, поклажодавець повинен попередити зберігача про властивості майна та особливості його зберігання. Загальна обов'язок такого роду законом прямо не передбачена, проте її існування випливає з його змісту і підтверджується низкою конкретних правил (див., наприклад, ст. 894, 901, 903 ЦК). Зрозуміло, в більшості випадків, коли на зберігання здається звичайне майно, що перебуває в нормальному стані, а послуги зі зберігання виявляються професіоналом, дане питання неактуальне. Однак бувають і такі ситуації, коли зберігач не може забезпечити збереження майна, не знаючи його властивостей і особливостей. Якщо зазвичай приймаються при зберіганні такого майна заходи виявляться недостатніми для забезпечення його збереження, зберігач не буде нести відповідальність за його псування або загибель, які сталися через особливих властивостей майна, про які зберігач не був попереджений поклажодавцем (п. 1 ст. 901 ЦК).
Особливі правила встановлені на випадок здачі на зберігання легкозаймистих, вибухонебезпечних і взагалі небезпечних за своєю природою речей (ст. 894 ЦК). При невиконанні поклажодавцем обов'язки щодо попередження зберігача про небезпечні властивості цих речей хранитель в будь-який час може їх знешкодити або знищити без відшкодування поклажодавцеві збитків. При цьому професійний зберігач може зробити це лише у випадку, коли такі речі здані на зберігання під неправильним найменуванням і хранитель при їх прийнятті не міг шляхом зовнішнього огляду пересвідчитися в їх небезпечні властивості.
Наявність у поклажодавця розглянутої обов'язки підтверджується і тією обставиною, що на нього покладається відповідальність за збитки, завдані властивостями зданої на зберігання речі, якщо зберігач не знав і не повинен був знати про ці властивості (ст. 903 ЦК).
Поклажедатель зобов'язаний виплатити зберігачу винагороду за зберігання речі, якщо інше не передбачено законом, договором або не випливає з обставин справи (ст. 896 ЦК). Як вже зазначалося, новий ЦК виходить з припущення возмездности послуг із зберігання. За загальним правилом винагороду за зберігання має бути сплачено охоронцю по закінченні зберігання, а якщо оплата передбачена за періодами, воно повинно виплачуватися відповідними частинами після закінчення кожного періоду. У тому випадку, коли зберігання припиняється до закінчення обумовленого терміну за обставинами, за які зберігач не відповідає, наприклад за бажанням поклажодавця (ст. 904 ЦК), зберігач має право на розмірну частину винагороди. Якщо ж це відбулося у зв'язку із здачею на зберігання речей, що володіють небезпечними властивостями, про що поклажодавець промовчав (п. 1 ст. 894 ЦК), зберігач зберігає право на весь обсяг обумовленого договором винагороди. Навпаки, при достроковому припиненні договору за обставинами, за які зберігач відповідає, він не тільки не має права вимагати винагороди за термін, що залишився, але і повинен повернути поклажодавцеві вже отримані від нього суми.
Договір, що передбачає оплату зберігання по періодах, може бути перерваний хранителем достроково, якщо поклажодавцем допущено прострочення сплати винагороди за зберігання більш ніж за половину періоду, за який воно має бути сплачено. У цьому випадку зберігач має право вимагати від поклажодавця негайно забрати здану на зберігання річ, а поклажодавець повинен це зробити (п. 2 ст. 896 ЦК).
Обов'язком поклажодавця є відшкодування зберігачу витрат на зберігання речі (ст. 897-898 ЦК). Витрати на зберігання поділяються законом на звичайні, тобто такі витрати, які необхідні для забезпечення схоронності речі в нормальних умовах цивільного обороту, і надзвичайні, тобто такі витрати, які викликані якими-небудь особливими обставинами і які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання. Умови відшкодування поклажодавцем цих двох видів витрат не збігаються.
Звичайні витрати повинні бути відшкодовані зберігачу у всіх випадках, якщо тільки інше не передбачено законом або договором. Втім, особливо вони виділяються лише при безоплатному зберіганні, оскільки в тих випадках, коли зберігання здійснюється за плату, передбачається, що вони включаються у винагороду за зберігання.
Для покладання на поклажодавця надзвичайних витрат на зберігання необхідно отримати його згоду. Для цього зберігач зобов'язаний запитати думку поклажодавця. Якщо останній не повідомить про свою незгоду в термін, зазначений зберігачем, або протягом нормально необхідного для відповіді часу, вважається, що він згоден на надзвичайні витрати. Таким чином, у наявності виняток із загального правила про те, що мовчання розглядається як відмова особи від вчинення правочину (п. 3 ст. 158 ЦК).
Зберігач може призвести надзвичайні витрати на зберігання і за власною ініціативою, хоча за обставинами справи і можна було запросити згоду поклажодавця. У цьому випадку він ризикує не отримати від поклажодавця їх повного відшкодування, якщо останній згодом їх не схвалить. Однак закон гарантує йому відшкодування надзвичайних витрат на зберігання в межах збитку, який міг бути заподіяна речі, якщо б ці витрати не були зроблені. Зрозуміло, тягар доведення як необхідності надзвичайних витрат, так і їх розміру покладається на самого зберігача.
Нарешті, по закінченні обумовленого договором терміну зберігання або того розумного строку, який надається зберігачем поклажодавцеві для отримання речі, зданої на зберігання без зазначення строку, поклажодавець зобов'язаний забрати передану їм на зберігання річ (ст. 899 ЦК). Як правило, цей обов'язок повинна бути виконана поклажедателем негайно. Але для цього з договору або дій зберігача повинно однозначно слідувати, що закінчення терміну дії договору тягне припинення зобов'язань сторін за договором (п. 3 ст. 425 ЦК). Якщо ж після закінчення терміну дії договору зберігання сторони продовжують виконувати свої зобов'язання, наприклад, поклажодавець продовжує вносити плату за зберігання, а хранитель цю плату приймати і не вимагати від поклажодавця взяття речі, вважається, що терміновий договір зберігання перетворений сторонами в договір зберігання до запитання речі поклажедателем.
У випадку ж коли поклажодавець явно не виконує свій обов'язок взяти річ назад, в тому числі ухиляється від отримання речі, охоронець вправі після обов'язкового письмового попередження поклажодавця продати річ за ціною, що склалася в місці зберігання. Можливості зберігача в цій частині новим ЦК істотно розширені. Якщо ЦК 1964 р. допускав продаж такого майна хранителями-громадянами тільки через суд в порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законодавством, а організаціями - в порядку, передбаченому їх статутами (положеннями), то зараз будь хранитель може зробити це самостійно за умови, що вартість речі по оцінці не перевищує ста встановлених законом мінімальних розмірів оплати праці, а в іншому випадку - продати її з аукціону в порядку, передбаченому ст. 447-449 ЦК. Виручена від продажу речі сума передається поклажодавцеві за вирахуванням коштів, належних зберігачу, в тому числі його витрат на продаж речі.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Права та обов'язки поклажодавця "
  1. § 2. Зміст договору зберігання
    обов'язки зберігача. Обов'язок прийняти річ на зберігання зберігач несе лише по консенсуального договору зберігання (п. 2 ст. 886 ЦК). У такому договорі повинен бути вказаний конкретний момент (наприклад, календарна дата або настання певної події), в який зберігач повинен бути готовий до того, щоб надати поклажодавцеві послугу зі зберігання. Цілком можливо покладання на зберігача та
  2. § 3. Зберігання
    права на збережену річ і здійснюється в інтересах останніх. Зобов'язання зберігання виникає в більшості випадків з договору, однак може виникати в силу закону і з інших юридичних фактів. Наприклад, що знайшов загублену річ повинен зберігати цю річ у себе або здати її на зберігання міліції або орган місцевого самоврядування до виявлення власника або придбання права власності
  3. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    права і виплачують за них відому компенсацію. Так, акціонерне товариство (емітент), розміщуючи власні акції, прагне залучити додатковий капітал. Набувач акції, сплачуючи за неї акціонерному товариству шуканий капітал, має майновий інтерес, що виражається в намірі не тільки повернути еквівалент вкладеним коштам, а й отримати від цього визна-поділену вигоду Підвищенню
  4. § 3. Активні операції комерційних банків
    права. С. 195. [2] ст. 64 Федерального закону «Про Центральний банк Російської Федерації Банку Росії». [3] Про показник вартості чистих активів та показнику власних коштів. Лист Центрального банку Російської Федерації від 28 жовтня 1996 р. № 350 / / Вісник ВАС РФ. 1996. № 12. С. 10. [4] Як приклади можна привести опубліковані у пресі річні баланси і звіти про прибутки та
  5. § 2. Результати інтелектуальної діяльності. Інформація
    права, що забезпечують його громадське визнання, що встановлюють правовий режим відповідного об'єкта та охорону прав і законних інтересів його творця. Результати творчої діяльності на відміну від речей являють собою блага нематеріальні. Так, твір науки, літератури чи мистецтва є сукупність нових ідей, образів, понять; винахід, корисна модель і раціоналізаторську
  6. § 4. Правопорушення як підстава цивільно-правової відповідальності
    права * (1350). Оскільки в цивільному праві права та обов'язки учасників майнового обороту можуть визначатися умовами договорів, то протиправним слід вважати порушення договорів, які суперечать законодавству. Наприклад, у цивільному праві можуть відбуватися угоди, не передбачені і не врегульовані прямо ні законом, ні іншими правовими актами, але відповідні загальним
  7. § 1. Загальна характеристика договору позики
    права (ст. 342-349 ЦК РРФСР 1964 р.; в Цивільному кодексі РРФСР 1922 р. відповідні норми були відсутні, проте договір широко застосовувався в побуті і в період його дії, будучи врегульованим загальними нормами про зобов'язання і за аналогією - нормами про договір майнового найму). Договір позички в загальному не типовий для комерційного обороту, так як ссудодатель не переслідує мети
  8. § 1. Поняття, види і елементи договору зберігання
    правами і обов'язками мають обидві сторони, в тому числі навіть тоді, коли договір зберігання є безоплатним і реальним. Зрозуміло, тут не можна говорити про їх рівномірному розподілі між сторонами, так як поклажодавець з урахуванням основної мети договору традиційно користується значно бoльшими можливостями, ніж охоронець. Але, принаймні, два обов'язки, а саме обов'язки
  9. § 3. Відповідальність за договором зберігання
    права з нейтралізації небезпечних властивостей таких речей і підкреслює, що поклажодавець не несе відповідальності перед хранителем і третіми особами за збитки, завдані у зв'язку із зберіганням цих речей (п. 2 ст. 894
  10. § 4. Договір складського зберігання
    права та обов'язки за розпорядженням зберігаються на складі товарами, які нерозривно пов'язані з документальним оформленням складського зберігання. Оформлення складського зберігання. Складські документи. Договір складського зберігання оформляється у письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття товару на склад посвідчене складським документом. Поряд з цим, зокрема при укладенні
© 2014-2022  yport.inf.ua