Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 2. Частина 1., 2010 - перейти до змісту підручника

§ 4. Договір довічного змісту з утриманням

Елементи договору. Суб'єктами аналізованого договору виступають ті ж особи, які можуть бути сторонами договору довічної ренти. Між зазначеними договорами взагалі досить багато спільного, у зв'язку з чим до довічного утримання з коштом застосовуються правила про довічну ренту, якщо інше не передбачено приписами § 4 гл. 33 ГК, присвяченого даному виду ренти. Проте договір довічного змісту з утриманням передбачає більш тісний зв'язок платника ренти та її одержувача. Якщо в інших видах ренти відносини сторін обмежуються періодичної передачею (перерахуванням) грошових коштів або іншого обумовленого договором надання за відсутності, як правило, особистих контактів, то тут зазвичай сторони постійно взаємодіють один з одним. Покладаючи на платника ренти обов'язки щодо забезпечення потреби в житлі, харчуванні, одязі тощо, одержувач ренти, як правило, добре знає це особа, довіряє йому і має з ним психологічний контакт. Заміна платника ренти на іншу особу може виявитися для одержувача ренти абсолютно неприйнятною. Враховуючи це, закон встановлює, що відчуження майна, переданого в забезпечення довічного утримання, так само як здача його в заставу або інше обтяження, можуть здійснюватися тільки з попередньої згоди одержувача ренти (ст. 604 ЦК). Сказане дозволяє кваліфікувати договір довічного змісту з утриманням як договір довірчого (фідуціарної) характеру.
Предмет договору довічного змісту з утриманням специфічний тим, що, по-перше, в забезпечення довічного утримання може відчужуватися лише нерухоме майно - житловий будинок, квартира, земельна ділянка тощо, і, під -друге, рента надається не в грошовій формі, а у вигляді забезпечення повсякденних життєвих потреб одержувача ренти. Закон вказує на приблизний перелік обов'язків платника ренти з надання утримання - забезпечення потреб у житлі, харчуванні, одязі, догляді, оплаті ритуальних послуг. Конкретним договором даний перелік може бути розширений, скорочений або уточнено стосовно до задоволенню кожної з потреб.
Закон вимагає, щоб у договорі було визначено загальну вартість всього обсягу змісту з утриманням. Сторони можуть піти далі і конкретизувати не тільки умови, якість, форму і т.п. кожного виду надання, а й зафіксувати в договорі їх величину у вартісному вираженні. Відповідно до п. 2 ст. 602 ЦК вартість загального обсягу змісту на місяць не може бути менше двох мінімальних розмірів оплати праці, встановлених законом. Дана вимога закону є імперативним, так само як і правило про те, що розмір даного виду ренти підлягає індексації з урахуванням рівня інфляції в порядку, передбаченому законом (ст. 318 ЦК). У випадку якщо між сторонами виникає спір про обсяг змісту, що надається або має надаватися громадянину, він може бути переданий на вирішення суду. Коли умови договору не дозволяють суду прийти до однозначних висновків, він повинен керуватися принципами сумлінності та розумності.
Стаття 603 ЦК містить спеціальну вказівку на те, що договором довічного змісту з утриманням може бути передбачена можливість заміни надання змісту з утриманням в натурі виплатою протягом життя громадянина періодичних платежів у грошах. Оскільки сторони за своїм угодою в будь-який момент можуть припинити зв'язує їх зобов'язання або перетворити його шляхом новації в інше зобов'язання, наприклад в зобов'язання з виплати довічної ренти, дана норма має сенс лише в тому випадку, якщо правом вимагати заміни виду надання наділяється в договорі або тільки одна сторона (наприклад, одержувач ренти), або обидві сторони. Реалізація зазначеного права може бути поставлена в залежність від наявності або виконання будь-яких додаткових умов або може цілком залежати від розсуду сторони (зазвичай від одержувача ренти).
Термін дії договору визначається самою його природою і дорівнює періоду життя утриманця. Періодичність надання утримання законом особливо не обмовляється, так як дане питання вирішується виходячи з необхідності забезпечення нормальних природних потреб людини. Разом з тим самі сторони можуть регламентувати і цей аспект своїх взаємин. Що стосується вартості обсягу змісту з утриманням, то вона розраховується за загальним правилом помісячно, якщо сторонами не передбачено інше.
Припинення договору. Зобов'язання довічного змісту з утриманням припиняється смертю одержувача ренти. Як і у випадку з довічною рентою, за життя утриманця зобов'язання може бути припинено угодою сторін, новацією, прощенням боргу і т.д. Наявність істотного порушення зобов'язання з боку платника ренти дає одержувачу ренти право на односторонню відмову від рентного зобов'язання.
Припинення зобов'язання довічного змісту з утриманням поданою основи має дві особливості в порівнянні з аналогічним припиненням зобов'язання довічної ренти. По-перше, більш широким є перелік тих порушень зобов'язань платника ренти, які повинні вважатися істотними. До них додатково відносяться відчуження, здача в заставу або інше обтяження майна, переданого в забезпечення довічного утримання, без попередньої згоди одержувача ренти, а також втрата, пошкодження майна або інші дії (бездіяльність) платника ренти, які призводять до істотного зниження вартості цього майна. По-друге, при істотному порушенні платником ренти своїх зобов'язань одержувач ренти має право вимагати або повернення нерухомого майна, переданого в забезпечення довічного утримання, або виплати йому викупної ціни ренти. Якщо платник ренти справив відчуження майна, то при вирішенні питання, чи може воно бути витребувано одержувачем ренти у третьої особи, враховуються правила ст. 302 ГК. За змістом закону якщо майно було передано за плату, остання повинна бути повернена платнику ренти з урахуванням зносу майна, тобто відповідно зменшена. Але спеціально підкреслюється, що платник ренти не вправі вимагати компенсації витрат, понесених у зв'язку з утриманням одержувача ренти (п. 2 ст. 605 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Договір довічного змісту з утриманням "
  1. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    договорів, застосовуваних у майновому обороті, зокрема у сфері підприємницької діяльності За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). Сторонами договору купівлі-продажу можуть бути будь-які фізичні та
  2. § 1. Поняття і види представництва
    договір довічного змісту з утриманням, договір про іпотеку, предметом якого є житловий будинок або квартира, що знаходяться у власності громадянина, та ін Суб'єкти представництва. У відносинах представництва прийнято розрізняти трьох суб'єктів - подається, представника і третю особу, з яким у яку представляють виникає правовий зв'язок завдяки діям представника. В
  3. § 1. Поняття, числення та види строків
    договором дій, можливість примусового здійснення порушеного права і т.д. Питання про місце термінів у системі юридичних фактів носить суперечливий характер. Більшість вчених, спираючись на те, що наступ (закінчення) термінів носить об'єктивний характер, відносить терміни до категорії абсолютних або відносних подій * (622). Однак у цьому випадку, як справедливо зазначено в літературі,
  4. § 2. Ознаки речового права
    договору довічного змісту з утриманням. Слід виходити з пріоритету явно вираженої нормативної волі і говорити про ознаки речових прав за чинним законодавством, de lege lata. Тому всі права, прямо названі в законі речовими, повинні відповідати висунутому ознакою. Однак це не означає, якщо висунутий ознака підтверджується у всіх зазначених у законі речових правах,
  5. § 3. Визначення та види речового права
    договору довічного змісту з утриманням; 13) право користування ділянкою лісового фонду; 14) право оренди, в тому числі право наймача житлового приміщення; 15) право безоплатного користування річчю; 16) право осіб, які спільно проживають з наймачем; 17) право члена кооперативу на квартиру до її викупу; 18) право застави, з включенням правомочності користування. Детальніше з цими
  6. § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
    договору. Так, в силу закону неподільним є земельна ділянка, що належить селянському (фермерському) господарству (п. 2 ст. 258 ЦК). Розділ такої ділянки може спричинити втрату ним господарського призначення. Ознака подільності тягне юридичні наслідки. Так, при спадкуванні неподільного земельної ділянки останній повинен переходити до того спадкоємцю, який має переважне право
  7. § 3. Права користування житловими приміщеннями
    договору довічного змісту з утриманням. Об'єктом зазначених прав виступає житлове приміщення, тобто житловий будинок (його частина), квартира (її частину) або кімната (ст. 16 ЖК). Права користування чужою житловим приміщенням носять суворо особистий характер і тому не передається і невідчужуваними іншим чином. Суб'єктом зазначених прав відповідно можуть виступати наступні фізичні особи: особа, яка проживає в
  8. § 3. Предмет, термін, місце і спосіб виконання
    договору, встановленого законом, а за їх відсутності - відповідно до звичайно ставляться. Специфіка предмета обумовлює ряд особливостей виконання грошових зобов'язань. Перш за все стосовно грошовим зобов'язанням Цивільний кодекс "розщеплює" питання про його предмет (валюті) на два складових елементи - "валюту боргу" (валюту, в якій зобов'язання
  9. § 4. Підстави виникнення житлових правовідносин
    договорами соціального найму. З прийняттям нового ЖК умови та порядок надання громадянам житлової площі, що входить до складу державного та муніципального фондів, істотно змінилися. Протягом багатьох десятиліть житлова площа зі складу цих фондів надавалася всім нужденним у поліпшенні житлових умов. Змінювалися умови і конкретні підстави визнання громадян потребуючими
  10. § 5. Користування житловими приміщеннями
    договором соціального найму в будинках державного і муніципального житлового фонду. За договором соціального найму житлового приміщення одна сторона - власник житлового приміщення державного або муніципального житлового фонду (наймодавець) зобов'язується передати іншій стороні - громадянину (наймачу) жиле приміщення у володіння і користування для проживання в ньому на умовах, встановлених ЖК.
© 2014-2022  yport.inf.ua