| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
27.2. Фінансовий контроль |
||
|
Фінансовий контроль - це діяльність уповноважених органів та їх посадових осіб з перевірки дотримання вимог законодавства у сфері фінансової діяльності і застосування, у передбачених законом випадках, відповідних заходів впливу. Фінансовий контроль можна розглядати і як стадію управління фінансами. Фінансовий контроль класифікується за різними критеріями: за функціональним характером, змістом, об'єктам, суб'єктам, часом, формам і методам проведення і т. п. За часом фінансовий контроль ділиться на попередній, поточний і наступний. Попередній фінансовий контроль передує здійсненню фінансово-господарської операції. Він спрямований на попередження правопорушень, запобігання прийняття необгрунтованих управлінських рішень. Він здійснюється при складанні планів, кошторисів, угод, при затвердженні та підписанні розпорядчих і виконавчих документів. Цей найбільш важливий і ефективний вид контролю для попередження фінансових правопорушень. Поточний фінансовий контроль має оперативний характер, він здійснюється в процесі фінансово-господарської діяльності керівниками та відповідними службами підприємств. Головна його мета - припинити правопорушення, не допустити їх. Наступний фінансовий контроль здійснюється після завершення фінансово-господарських операцій, після закінчення звітного періоду. Його мета - встановити правильність, законність і доцільність фінансово-господарської діяльності. За джерелами перевірки фінансовий контроль ділиться на документальний і фактичний. Документальний контроль здійснюється шляхом перевірки документів. Фактичний фінансовий контроль здійснюється шляхом перевірки фактичної наявності коштів і цінностей підприємств і організацій, обсягу виконаних робіт, послуг тощо В Україні відсутня єдина система органів фінансового контролю як сукупність елементів, взаємозв'язок і впорядкованість яких дозволяє розглядати їх як цілісність. Діючі нині органи фінансового контролю в структурному відношенні представлені кількома підсистемами, що не об'єднані в єдину систему, хоча вони і взаємодіють у передбачених законодавством випадках. Поняття «система органів фінансового контролю» відрізняється від поняття «система фінансового контролю». Під системою органів фінансового контролю розуміють її структурну побудову. Це поняття означає сукупність органів, які здійснюють фінансовий контроль, в їх взаємозв'язку і взаємодії. Система фінансового контролю включає такі елементи: нормативну базу, яка регулює діяльність у цій сфері, органи фінансового контролю, процедуру його здійснення і практику правозастосування. Процес фінансового контролю - це сукупність послідовних дій, здійснюваних уповноваженим органом (або особою) щодо перевірки законності при проведенні підконтрольним об'єктом фінансової діяльності. Він складається з певних послідовних стадій, а саме: - вибір об'єкта контролю, визначення мети і засобів здійснення контролю; - перевірка або спостереження, за допомогою яких виявляється фактичне стан об'єкта; - аналіз результатів контролю, їх оцінка і прийняття рішень за результатами контролю; - виконання приписів суб'єктів контролю. Кожна стадія процесу повинна мати відповідне документальне відображення, яке детально регулюється законодавством. Фінансовий контроль здійснюється в певних формах. Форма - це зовнішнє вираження змісту. Основними формами фінансового контролю є: тематична перевірка, ревізія, обстеження, але потрібно відзначити і такі, як спостереження, збір інформації, її уточнення та ін При здійсненні фінансового контролю застосовуються як загальнонаукові методи - аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і порівняння, так і спеціальні методи - зустрічна перевірка, інвентаризація, контрольний обмір, рахункова перевірка та ін Вибір форм і методів залежить від того, які цілі і завдання стоять перед контролюючим органом, а також від специфіки діяльності підконтрольного об'єкта і від інших умов. Контрольні дії уповноваженого органу при здійсненні фінансового контролю відображаються у відповідних документах, які у передбачених законодавством випадках пов'язані із застосуванням заходів державного примусу, тобто із здійсненням юрисдикційних повноважень, які можна класифікувати в залежності від конкретного призначення, організаційно-правових форм, конкретних суб'єктів і ін У зв'язку з цим доцільно виділити: а) провадження у справах про фінансові (податкових та інших) правопорушення, б) виробництво за скаргами на незаконні дії посадових осіб органів фінансового контролю. Фінансовий контроль в Україні здійснюється уповноваженими суб'єктами. Серед органів фінансового контролю слід виділити органи державного управління загальної та спеціальної компетенції. Розглянуті вище органи державного управління фінансами є одночасно і органами фінансового контролю загальної компетенції. До органів державного управління спеціальної компетенції в сфері фінансового контролю належать державна податкова служба та державна контрольно-ревізійна служба. Особлива роль належить органам державної митної служби України. Державна податкова служба України є основним органом фінансового контролю у сфері формування державних фондів грошових коштів, які забезпечують функціонування держави. Згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 5 лютого 1998 вона представлена трьома рівнями: перший рівень - Державна податкова адміністрація України; другий рівень - державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях , містах Києві та Севастополі; третій рівень - державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. Державної податкової адміністрації України надано право у разі потреби залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов створювати міжрайонні (на два і більше району) та об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції. Основними завданнями державної податкової служби є: ведення обліку платників податків - юридичних і фізичних осіб; здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства; запобігання податкових правопорушень, віднесених до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; прийняття у передбачених законом випадках нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; роз'яснення серед платників податків законодавства з питань оподаткування. Для виконання поставлених завдань Законом передбачена координація діяльності органів державної податкової служби України з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики , державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав. Державна контрольно-ревізійна служба є спеціальним органом фінансового контролю, створеним при Міністерстві фінансів України і йому підлеглим. Структура державної контрольно-ревізійної служби складається з таких ланок: Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах. Діяльність державної контрольно-ревізійної служби регулюється Конституцією України, Законом України від 26.01.1993 р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (зі змінами та доповненнями), іншими законодавчими актами, а також актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення контролю за збереженням і витрачанням коштів і матеріальних цінностей, за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. При здійсненні своїх повноважень державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими радами, органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. Особливу роль у здійсненні фінансового контролю належить Державній митній службі України. Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» контрольні функції митних органів у сфері фінансів мають два напрямки: а) здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства при переміщенні через митний кордон України; б) здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями. Фінансовий контроль здійснюється митницями при переміщенні через митний кордон грошових коштів, відповідних документів, у тому числі валютних, і цінностей, при нарахуванні та стягнення мита та передбачених законодавством митних зборів. Митниці контролюють сплату податку на додану вартість та акцизного збору суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при переміщенні товарів через митний кордон України. Державна політика у сфері фінансового контролю спрямована на забезпечення законності. Змістом законності є суворе, неухильне дотримання і виконання правових норм усіма учасниками суспільних відносин: як контролюючими органами та їх посадовими особами, так і підконтрольними. Будь-яка з сторін має визначені законодавством суб'єктивні права і обов'язки, що становлять зміст правовідносин. Законні інтереси кожної сторони повинні бути надійно захищені. З цією метою прийнято ряд нормативних актів, які створюють відповідні механізми захисту інтересів кожної зі сторін. Конституція України в ст. 55 гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім судового порядку, законодавство передбачає і адміністративний порядок оскарження. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 27.2. Фінансовий контроль " |
||
|
||