ГоловнаАдміністративне , фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В . Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

30.3. Управління портами

Значна частина сфери державного управління морським і річковим транспортом припадає на управління портами. Для цього була створена державна організація «Укр-морпорт». Згідно із Законом України «Про морські порти України» морський порт (далі - порт) - транспортне підприємство, яке на відведених йому і створених ним території та акваторії здійснює обслуговування суден, пасажирів і вантажів, перевалку вантажів з одних видів транспорту на інші, а також забезпечує безпеку плавання і стоянки суден. При цьому порт може виконувати перевезення вантажів, пасажирів і багажу власними або зафрахтованими їм судами, ремонт судів та інші, передбачені його статутом, види діяльності.
Форми і методи управління портами залежать від їх класифікації. За призначенням порти поділяються на порти загального та спеціального користування.
Порт загального користування призначений для обслуговування будь-яких вантажів, відправників і одержувачів вантажу.

Порт спеціального призначення призначений для обслуговування одного відправника (одержувача) вантажу або перевалки, в основному, вантажу одного найменування.
За формою управління порти поділяються на:
- державні порти, що знаходяться в управлінні центральних органів виконавчої влади;
- на муніципальні порти , що знаходяться в управлінні органів місцевого самоврядування;
- на недержавні порти, керовані приватною особою або колективним власником.
Порядок зміни форми управління та правового статусу державного порту визначається окремим законом.
Щодо застосування прикордонного режиму порти поділяються на порти відкриті для заходу іноземних суден і закриті.
Перелік портів, відкритих для прийняття іноземних судів, визначається Кабінетом Міністрів України.
Особливе місце серед портів займає вільний порт.
Вільний порт являє собою територію і акваторію порту або їх частину, на яких діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, а також порядок застосування законодавства України.
Вільний порт організовується на базі державного або муніципального порту.
Вільний порт створюється окремим законом України, який приймається Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевої державної адміністрації на певний термін з метою залучення інвестицій в розвиток порту, створення сприятливих умов для розширення зовнішньоекономічних зв'язків України, збільшення вантажопотоків, транзитних перевезень, транспортно-складських, експедиторських та інших послуг.
Положення про вільний торговому порте затверджується Кабінетом Міністрів України.
На території вільного порту діє законодавство України з урахуванням особливостей, які передбачають пільговий митний режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, систему кредитування і страхування, умови окремих видів платежів, систему державного інвестування та інші сприятливі умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
На всі суб'єкти господарської діяльності вільного порту поширюється передбачена законодавством України система державних гарантій захисту інвестицій та право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого у вільний порт, за кордону вільного порту і України.

Статус вільного порту припиняється після закінчення терміну, на період якого він був визначений.
У випадках, передбачених законодавством, статус вільного порту може бути припинений достроково.
При скасування статусу вільного порту всі майнові і немайнові права суб'єктів його економічної діяльності зберігаються в повному обсязі.
Порт створюється, реорганізується і ліквідується в порядку, передбаченому Законом України «Про підприємства в Україні».
Порт діє на підставі статуту, який затверджується: для державних і муніципальних портів - органами, уповноваженими управляти державним майном портів; для недержавних портів - власниками порту за погодженням з Міністерством транспорту України або Міністерством аграрної політики України. Порт самостійно визначає структуру управління і встановлює штати.
Власники недержавних портів визначають свої управлінські функції щодо портів, які перебувають у сфері їх управління, самостійно, беручи до уваги економічну та соціальну доцільність.
Начальник державного або муніципального порту призначається на посаду на контрактній основі органом, уповноваженим керувати державним майном відповідного порту.
Начальник недержавного порту призначається приватним власником порту або обирається власниками, якщо порт знаходиться в колективній власності.
Начальник порту на засадах єдиноначальності вирішує всі питання господарської діяльності порту, за винятком віднесених законодавством України до компетенції органів, уповноважених управляти державним майном державного або муніципального порту, або до компетенції власника недержавного порту, а також:
- видає обов'язкові постанови по порту і Звід звичаїв порту;
- видає розпорядження про затримання судна або вантажу в порту на прохання особи, яка має морську вимогу щодо відшкодування його витрат , пов'язаних із загальною аварією, рятуванням на воді, договором перевезення вантажу, зіткненням суден і заподіянням іншої шкоди, а також по морських вимогами порту, що сталися внаслідок пошкодження портових споруд, іншого майна та навігаційного оснащення, яке знаходиться в порту, морськими вимогами компетентних органів , пов'язаних з порушенням природоохоронного законодавства України, до надання власникам суден або вантажів доста-

точного забезпечення відповідних вимог. Відповідальність за збитки, завдані необгрунтованою затримкою судна або вантажу, несуть особи, на вимогу яких відбулося затримання. Розпорядження щодо затримання діє протягом 72 годин. Якщо протягом цього терміну не прийнято рішення суду, арбітражного суду або Морської арбітражної комісії щодо накладення арешту на судно або вантаж, вони звільняються від затримання;
- розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення відповідно до чинного законодавства України.
Заступники начальника порту, керівники та спеціалісти апарату управління порту та його структурних підрозділів призначаються на посаду і звільняються з посади начальником порту.
Капітан морського торговельного порту України (надалі - капітан порту) - посадова особа, яка здійснює державний нагляд за мореплавством у морському торговельному порту України (надалі - порт).
Капітан порту у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства транспорту України та Положенням про капітана морського торговельного порту.
У частині питань нагляду за безпекою мореплавства, організації проведення розслідувань причин аварійних морських подій, капітан порту керується наказами та приписами Держфлотінспекції України, виданими в рамках її компетенції.
Капітан порту призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством транспорту України.
Капітан порту очолює службу капітана порту, до складу якої входять:
- Інспекція державного портового нагляду (надалі - ІДПН);
- Дипломні-паспортний відділ;
- Лоцманська служба.
Положення про ІДПН і про лоцманську службу затверджуються Міністерством транспорту України.
У державному морському порту капітан порту і служба капітана порту входять до складу порту. Збори, що надходять за послуги ІДПН, лоцманської служби, служби регулювання руху суден, а також корабельний збір, в першу чергу спрямовуються для забезпечення безпеки судноплавства.

Зміст капітана порту і ІДПН здійснюється у порядку, визначеному Міністерством транспорту України. Служба регулювання руху суден підпорядковується капітану порту.
ІДПН - структурний підрозділ служби капітана порту, яка здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства в порту.
У своїй діяльності ІДПН керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства транспорту України, наказами Держфлотінспекції України, міжнародними договорами України про торговельне судноплавство, розпорядженнями капітана порту та Положенням про інспекцію державного портового нагляду.
Штатний розклад ІДПН затверджується капітаном порту за погодженням з начальником порту. Капітан порту іншої форми власності затверджує штатний розпис служби капітана порту. Чисельність працівників ІДПН повинна забезпечувати цілодобовий нагляд за безпекою плавання і порядком в акваторії порту.
На посаду заступника капітана порту призначаються особи із спеціальною освітою, які мають диплом капітана суден валовою місткістю 3000 тонн і більше (або капітана далекого плавання) і досвід роботи на транспортних суднах не менше ніж 5 років.
На посади начальника зміни, старшого помічника капітана і капітана ІДПН призначаються особи із спеціальною морським освітою, які мають диплом не нижче капітана судна валовою місткістю від 500 до 3000 тонн (або капітана малого плавання) або старшого помічника капітана суден валовою місткістю 3000 тонн і більше (або штурмана далекого плавання).
На посаду старшого інспектора та інспектора ІДПН призначаються особи із спеціальною освітою.
Працівники ІДПН, які безпосередньо здійснюють функції нагляду і контролю за безпекою мореплавства, мають свій штамп із зазначенням посади.
У портах створюються пункти пропуску через державний кордон України, на які поширюється режим державного кордону України.
Прикордонний режим встановлює порядок перетину кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі і внутрішніх водах України, заходу іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і у відкриті для заходження іноземних суден порти України та перебування в них, провадження вантажних і пасажирських операцій, повідомлення

суден з берегом, правила в'їзду в Україну та виїзду з її території громадян України та інших осіб, на берег членів екіпажів судів, відвідання суден особами, які не є членами екіпажів суден, регулюється Законом України «Про державний кордон України», іншими актами законодавства України.
Відповідно до правила частини 2 статті 7 цього Закону порт забезпечує виділення спеціальної території з комплексом необхідних приміщень для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюється контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
У портах утворюються єдині прикордонно-митні зони, в межах яких цілодобово здійснюються всі види контролю та огляду вантажів, пасажирів і транспортних засобів, перевірка та оформлення документів пасажирів, водіїв транспортних засобів та супроводжуючих осіб, а також документів на вантаж і транспортні засоби. У цих зонах не дозволяється виконувати сертифікацію товарів та інші операції, які не мають прямого відношення до пропуску через кордон транспортних засобів, вантажів та пасажирів.
Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами прикордонного контролю на підставі діючих документів на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Пропуск транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України виконується органами, які здійснюють митний і прикордонний контроль відповідно до законодавства України.
Начальник порту за погодженням з органами прикордонного контролю та іншими органами, які здійснюють контрольні функції при пропуску через кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, розробляє, затверджує і видає обов'язкові постанови по порту - правила (інструкції) поведінки в пункті пропуску через державний кордон України.
Такі правила (інструкції) повинні визначати режим перебування та пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території порту, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Органи прикордонного контролю встановлюють додаткові режимні правила, що поширюються на поведінку осіб у приміщеннях і місцях, де здійснюється прикордонний контроль. Такі правила регламентують порядок допуску в ці приміщення і місця осіб, які беруть участь у контролі та об-

обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів, які прямують у міжнародному сполученні, у відправленні з пунктів пропуску транспортних засобів, які вибувають за кордон і прибувають в Україну, а також інші заходи для запобігання незаконного перетину державного кордону України.
  Забезпечення режиму перебування та пересування в порту здійснюють загони воєнізованої та пожежної охорони порту спільно з органами прикордонного контролю.
  Загони воєнізованої та пожежної охорони створюються портом і діють на підставі Типового положення про створення і діяльність загонів воєнізованої охорони морських портів України, затвердженого Міністерством транспорту України. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "30.3. Управління портами"
  1.  § 2. Зобов'язання з перевезення вантажів
      Поняття та ознаки договору перевезення вантажів. Згідно п. 1 ст. 784 ГК перевезення вантажів, пасажирів і багажу здійснюється на підставі договору перевезення. При цьому договір перевезення вантажу знайшов своє загальне врегулювання в ст. 785 ГК, а договір перевезення пасажирів - в ст. 786 ГК. За договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і
  2.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
  3.  1. Поняття та види договору перевезення
      Система договорів перевезення У гол. 40 ГК, на відміну від Основ цивільного законодавства 1961 р. і ЦК 1964 р., містяться визначення цілого ряду договорів, що регулюють відносини з перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Крім традиційних договорів перевезення вантажу і пасажира в даній главі ЦК згадуються й інші договори, що опосередковують перевезення: договір фрахтування (чартер); угоди
  4.  3. Угоди між транспортними організаціями
      Правове регулювання Взаємовідносини транспортних організацій при перевезенні вантажів різними видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення), а також порядок організації цих перевезень визначаються угодами між організаціями відповідних видів транспорту, що укладаються відповідно до закону про прямих змішаних (комбінованих) перевезеннях (ст. 788
  5.  1. Поняття договору і його правове регулювання
      Відносини, пов'язані з лоцманським проведенням суден, знайшли своє відображення в морському праві і внутренневодном законодавстві Російської Федерації. У КТМ мається глава VI "Морські лоцмани", що включає в себе три параграфа, присвячені питанням відповідно лоцманської проводки суден, взаємин лоцмана і капітана судна, відповідальності за неналежну лоцманську проводку і лоцманський збір (ст.
  6.  2. Суб'єкти договору
      Договір про надання лоцманських послуг укладається між судновласником в особі капітана судна і лоцманської організацією. У ролі замовника відповідних послуг виступає судновласник, а в ролі виконавця - лоцманська організація. КТМ пред'являє цілий ряд вимог до морських лоцманів, є працівниками лоцманської служби державної організації (морської адміністрації порту) або
  7.  § 6. Правовий режим земель водного транспорту
      1. Залежно від виду водного транспорту землі цієї категорії поділяються на землі морського транспорту і землі внутрішнього (річкового і озерного) водного транспорту, правовий режим яких дещо різниться. До земель морського транспорту належать землі: а) під морськими торговими портами з усіма що знаходяться на них технічними та цивільними спорудами, площами, набережними,
  8.  § 3. Договір міжнародного перевезення вантажів, пасажирів та багажу. Перевезення автомобільним, залізничним і повітряним транспортом. Морське перевезення
      Загальні положення, особливості та види міжнародних перевезень. В даний час міжнародні перевезення в області морського, автомобільного, залізничного та річкового транспорту регулюються за допомогою поєднання двох елементів: національного законодавства та міжнародно-правових договорів. Тільки в області автомобільного, морського і річкового транспорту діє більше 110 міждержавних і
  9.  5.13. Договір перевезення вантажів
      Загальні положення. Вид транспорту визначає і види перевезень - залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні та трубопровідні (для транспортування нафти і газу). Усі перевезення в залежності від територіальної ознаки поділяються на внутрішньодержавні (тобто перевезення в межах даної країни) і міжнародні (наприклад, перевезення і буксирування між портами
  10.  ВСТУП
      Росіяни люблять і поважають свою країну, пишаються Конституцією. І це правильно, оскільки росіяни - великий народ, а Російська Федерація - єдина країна в світі, в якій кожен її громадянин може реалізувати себе повною мірою, якщо, звичайно, він цього захоче. У Росії все більш зміцнюються основи демократичного устрою. Свідченням цього є переорієнтація законодавства
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка