загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

30.2. Управління морським і річковим транспортом

Морський та річковий транспорт завжди був важливою областю народного господарства. Ці види транспорту не тільки виконували завдання щодо своєчасного забезпечення інших галузей господарства необхідними товарами, продукцією і т. п, а й завжди були прибутковими, оскільки вносили до державного бюджету не тільки національну, а й закордонну валюту. Ефективність діяльності цієї галузі економіки значною мірою залежить від рівня управління нею. Тому залежно від стану економіки та політичної ситуації управління вищевказаними галузями транспорту завжди було досить динамічним. Особливо це стосується періоду незалежності України, коли держава шукало шляхи найбільш оптимальної системи управління цією сферою народного господарства.
Управління у сфері водного транспорту в даний час здійснюється за трьома основними напрямками:
- управління державним сектором галузі морського і річкового транспорту - підприємствами, що діють на госпрозрахунковій основі (морські торговельні порти, судноремонтні заводи, державні судноплавні компанії і т. п.);
- управління підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана із забезпеченням безпеки судноплавства, судів, портів і портових споруд («Держгідрографія », ДП« Дельта-лоцман », лоцманські служби морських торговельних портів, ДП« Морком », ДП« Морська аварійно-рятувальна служба », Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, підприємства морських та внутрішніх водних шляхів, наукові установи і т. п .);
- організація наглядової діяльності в галузі морського і річкового транспорту (Держфлотінспекція, Регістр судноплавства України, інспекції державного портового нагляду, Інспекція головного державного реєстратора флоту).
Для ефективного функціонування економічного механізму галузі та забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері морського та річкового транспорту діяч-

ність у цих напрямках повинна координуватися урядовим органом державного управління.
З прийняттям Закону України «Про транспорт» та указів Президента України від 15 грудня 1999 р. було визначено, що урядовим органом державного управління в галузі морського і річкового транспорту є Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот ), який діє у складі Мінтрансу та підпорядковується йому. Укрморрічфлот функціонує на підставі положення про нього, затвердженого Постановою КМУ від 30 березня 2000 р. Відповідно до цього акту його основними завданнями є:
- участь в рамках компетенції в реалізації державної політики в галузі морського і річкового транспорту;
- забезпечення розвитку морського і річкового транспорту з метою задоволення потреб населення і суспільного виробництва у морських і річкових перевезеннях;
- здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які виконують перевезення пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом, вимог нормативно-правових актів, стандартів і правил, які регулюють перевезення пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом;
- дотримання вимог законодавства щодо забезпечення безпеки мореплавства;
Укрморрічфлот відповідно до покладених на нього завдань:
- забезпечує проведення єдиної економічної, тарифної, соціальної, науково-технічної та інвестиційної політики у сфері морського і річкового транспорту;
- організовує розробку державних науково-технічних та інших програм і планів розвитку галузі;
- сприяє формуванню ринку транспортних і транспортно-експедиційних послуг, удосконаленню структури управління галуззю, забезпечує в установленому порядку державну підтримку підприємств галузі;
- бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики, як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства).
Слід зазначити значні повноваження цього департаменту щодо визначення правил безпеки морського і річкового судноплавства, а також нагляду за їх виконанням. Так, він здійснює державний нагляд у морських торговельних і річкових портах, територіальних водах України за дотриманням законодавства про судноплавство, а також дотриманням вимог-

'
ний міжнародних договорів України усіма морськими і річковими суднами незалежно від форми власності, галузевої приналежності і прапора держави, під яким плаває судно; - організовує проведення розслідувань причин аварій і катастроф на морському і річковому транспорті, веде облік цих аварій та аварійних подій, зокрема за результатами сюрвеєрська обстежень судів, приладів і вантажів; - організовує та координує, в межах своєї компетенції, роботу з проведення сертифікації, класифікації транспортних засобів і технологічного устаткування, технічного нагляду за їх проектуванням, будівництвом, експлуатацією та утилізацією;
організовує, координує та контролює роботу з навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства у водах України;
забезпечує розробку проектів нормативно-правових актів з питань безпеки судноплавства, перевезень пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом, технологічного збереженню вантажів (у тому числі небезпечних); технічної експлуатації морських і річкових суден , портових комплексів, устаткування для судноремонтних заводів, акваторій та підхідних каналів, навігаційного обладнання, інших споруд і устаткування, здійснює контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів із зазначених питань. Департамент видає також відповідно до законодавства суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом, на агентування морського торговельного флоту, припиняє і забороняє в установленому порядку проведення робіт у зоні дії навігаційного обладнання, якщо такі роботи перешкоджають встановленому режиму функціонування такого оснащення. Укрморрічфлот очолює директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра транспорту. Директор Укрморрічфлоту має заступників, які призначаються на посади та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра транспорту та за погодженням з директором Укрморрічфлоту. Розподіл обов'язків між заступниками проводить директор Укрморрічфлоту. Разом з тим існує ряд установ, створених у галузі постановами Кабінету Міністрів України та наказами Мінтрансу та підпорядкованих безпосередньо Міністерству транспорту. Серед них:
Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекція України). Відповідно

з Положенням, затвердженим Постановою Кабміну від 30.12.1998 р. № 2098, - створена «для здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті».
Держфлотінспекція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює контроль за виконанням вимог міжнародних договорів України та дотриманням законодавства України з безпеки судноплавства в морських і річкових портах, територіальному морі і внутрішніх морських водах і на внутрішніх водних шляхах;
2) здійснює контроль держави прапора за виконанням міжнародних договорів України з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього середовища судами, що плавають під прапором України, незалежно від форм власності (за винятком флоту рибної промисловості);
3) здійснює контроль держави порту за відповідністю суден, які заходять в порти України, незалежно від їх прапора, чинним стандартам безпеки мореплавства та запобігання забрудненню довкілля із суден;
4) перевіряє готовність морських аварійно-рятувальних служб,
в тому числі Державного морського рятувально-координаційного центру та його структурних підрозділів до ліквідації наслідків аварій, катастроф та інших подій ;
5) здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності норм законодавства та міжнародних договорів України з питань безпеки судноплавства;
6) вживає заходів до виконання міжнародних норм і правил з питань безпеки судноплавства, запобігання забрудненню навколишнього середовища з суден;
7) контролює організацію безпечного перевезення небезпечних, надгабаритних та великовагових вантажів;
8) бере участь у розробці проектів нормативно-правових актів з питань, пов'язаних з безпекою судноплавства, безпечною експлуатацією суден і запобіганням забрудненню навколишнього середовища з суден, безпечної перевезенням вантажів, регулюванням і безпекою руху в територіальному морі, на внутрішніх водних шляхах, у тому числі в акваторіях морських і річкових портів та терміналів, на судноплавних шляхах міжнародних транспортних коридорів, а також з питань технічної експлуатації та пожежної безпеки суден;
9) організовує проведення розслідувань причин аварій і катастроф на морському і річковому транспорті;

10) веде облік аварій, катастроф, результатів розслідувань та обстежень, вживає заходів щодо усунення причин та запобігання їх повторення.
Держфлотінспекція має право:
1) безперешкодно в будь-який час перевіряти підприємства, установи, організації щодо забезпечення ними безпеки судноплавства;
2 ) скасовувати в установленому порядку вказівки посадових осіб, якщо вони суперечать вимогам безпеки судноплавства;
3) давати обов'язкові для виконання посадовими особами приписи щодо усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки судноплавства і контролювати їх виконання у встановлені терміни;
4) забороняти експлуатацію суден і виконання робіт, кото-які створюють загрозу життю і здоров'ю людей, до усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки судноплавства;
5) вносити пропозиції про відсторонення від роботи працівників, дії яких можуть спричинити катастрофи, аварії, події або створити загрозу їх виникнення;
6) пред'являти пропозиції про невідповідність окремих посадових осіб займаним посадам;
7) безоплатно отримувати від міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для здійснення нагляду щодо забезпечення безпеки судноплавства;
8 ) у встановленому порядку зупиняти судна чи забороняти їх рух на окремих ділянках судноплавних доріг.
Відокремленим структурним підрозділом Госфлотін-спекції є Державна інспекція судноплавного нагляду (далі - інспекція), діюча на підставі положення про неї (затверджено наказом Держфлотінспекції від 10 червня 1999 р. № 16).
Ця інспекція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює державний контроль за дотриманням вимог чинного законодавства України з питань безпеки судноплавства та запобігання забрудненню довкілля судами на внутрішніх водних шляхах і в річкових портах України і маломірними судами - в територіальних морських водах та інших водоймах України загального користування, незалежно від форми власності та належності судна;
2) здійснює випуск суден у морі;

3) виконує лоцманське проведення по внутрішніх водних шляхах України;
4) перевіряє готовність аварійно-рятувальних підрозділів до ліквідації наслідків аварій, катастроф та інших надзвичайних подій на внутрішніх водних шляхах та в річкових портах України, координує проведення таких робіт у разі їх виникнення;
5) здійснює державний контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, вимог чинного законодавства України з питань безпеки судноплавства;
6) контролює організацію безпечного перевезення небезпечних, надгабаритних та великовагових вантажів на внутрішніх водних шляхах України.
Інспекція має право:
1) безперешкодно в будь-який час перевіряти суду, підприємства, установи, організації щодо забезпечення ними безпеки судноплавства;
2) скасовувати в установленому порядку вказівки посадових осіб, якщо вони суперечать вимогам безпеки судноплавства;
3) давати обов'язкові для виконання посадовими особами приписи щодо усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки судноплавства і контролювати їх виконання у встановлені терміни;
4) забороняти експлуатацію суден і виконання робіт, які створюють загрозу життю і здоров'ю людей, до усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки судноплавства;
5) вносити пропозиції про відсторонення від роботи працівників, дії яких можуть спричинити катастрофи, аварії, аварійні події, або створити загрозу їх виникнення;
  6) у встановленому порядку зупиняти судна чи забороняти їх рух на окремих ділянках судноплавних шляхів;
  7) направляти у необхідних випадках на медичний огляд судноводіїв перевіряються судів для визначення їх здатності керувати судами;
  8) відстороняти від керування суднами осіб, дії яких загрожують безпеці судноплавства, а при необхідності передавати судно для збереження в пункти стоянок піднаглядних суден або спеціальних стоянок за рахунок судновласника.
  Інспекція головного державного реєстратора флоту створена наказом Мінтрансу від 20.09.1997 № 369 на виконання Постанови Кабміну від 26.09.1997 р. № 1069 «Про затвер-

  ний порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України ». Відповідно до Положення «є органом морського транспорту, що входять до сфери управління Міністерства транспорту України», утримується за рахунок зборів, що стягуються за виконання державних функцій. За рахунок зборів також відшкодовуються витрати на оренду приміщень, на утримання єдиної державної електронно-інформаційної системи реєстрації суден в Україні та інші витрати, пов'язані з реєстрацією, включаючи видачу суднових документів.
  Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків створена постановою Кабміну від 31.01.2001 р. № 83 на основі державного підприємства з атестації та реєстрації плавскладу України. Відповідно до Положення «є державною організацією, заснованою на державній власності, і належить до сфери управління Міністерства транспорту». Утримується за рахунок надходжень за виконання державних функцій. Здебільшого виконує функції реєстраційно-дозвільного установи.
  Регістр судноплавства України створено Постановою Кабміну від 08.06.1998 р. № 814 «Про удосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті». Є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових суден. Заснований на державній власності, належить до сфери управління Мінтрансу та діє на правах державного підприємства на засадах госпрозрахунку.
  Діяльність галузі тісно пов'язана з необхідністю міжнародного співробітництва, дотримання норм міжнародного морського права та забезпечення вимог міжнародних конвенцій, в яких бере участь Україна. Ця проблема загострюється останнім часом, зокрема через посилення активності міжнародного тероризму. З 1 липня 2004 року, згідно резолюції ІМО, введений в дію Міжнародний кодекс охорони суден і портових споруд (ISPS), який передбачає наявність інфраструктури, що забезпечує безпеку суден, пасажирів, вантажів і портових споруд.
  Особливе місце в системі організації морським і річковим транспортом займає капітан судна, оскільки судно є основним суб'єктом господарської діяльності. Адміністративно-правовий статус капітана судна залежить від призначення судна: морського торгового судна, судна каботажного плавання, судна пор-тофлота. Статус капітана морського торговельного судна визначається як міжнародним, так і національним законодавством. Серед міжнародних - Конвенція ООН з морського права (1982), Конвенція МОП № 53 та інші міжнародні акти, об'єк-

  Єднання в документі «Основні напрямки для морського законодавства», в якому, зокрема, зазначається, що:
  а) капітан відповідає за збереження судна і всього того, що знаходиться на його борту;
  б) капітан відповідає за управління судном в якості експлуатаційної одиниці;
  с) капітан повинен зберігати стандарти дисципліни і поведінки, необхідні для відповідного ведення справ; на борту судна капітан є кінцевим арбітром з усіх питань дисципліни і т. д.
  У нормативних актах України два документи визначають положення капітана.
  Перший документ - це Статут служби на суднах Міністерства морського флоту СРСР. Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про тимчасовий дії на території України актів загальносоюзного законодавства», в тій частині, в якій вони не суперечать законодавству України, Статут служби продовжує залишатися дійсним для суден під українським прапором і визначає організацію служби та основні обов'язки осіб суднового екіпажу.
  Статті 60-125 визначають положення капітана як посадової особи, що виконує за дорученням держави певні організаційно-розпорядчі функції, такі як затримання особи, що загрожує безпеці судна або людей, що знаходяться на ньому; органів дізнання; реєстрація актів цивільного стану - народження і смерті людей; посвідчення заповітів.
  Більш докладно адміністративні повноваження капітана визначив Кодекс торговельного мореплавства України. Оскільки, відповідно до ст. 58 цього Кодексу, на нього покладено не лише управління судном, а й прийняття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забруднення морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання заподіяння будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебуває на ньому.
  Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі псування, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії до судновласника, капітан судна повинен застосувати всі необхідні заходи щодо документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також провести попереднє розслідування аварійної морської події, незалежно від його классифицирования.
  Капітан судна має право на володіння табельною вогнепальною зброєю і застосування його для забезпечення особистої без-

  небезпеки і безпеки людей та майна, які знаходяться на судні, у порядку і межах, встановлених чинним законодавством України.
  Розпорядження капітана судна, в межах його повноважень, повинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні.
  У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають на судні, законних розпоряджень капітана - він приймає щодо цих осіб необхідних заходів.
  Капітан судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконання службових обов'язків у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України про працю.
  Якщо дії особи, яка перебуває на судні, не містять кримінально-караного діяння, але загрожують безпеці судна або людей і майна, що знаходяться на ньому, капітан судна має право ізолювати цих осіб в окремому приміщенні. За незаконне утримання в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
  Якщо всі життєві припаси, у тому числі незнижуваний запас продовольства, вичерпані, з метою загального розподілу капітан судна має право провести реквізицію необхідної кількості продовольства, наявного в розпорядженні осіб, які перебувають на судні, і реквізицію вантажу, що перебуває на судні і може бути використаний для харчування. Про реквізицію складається акт. Вартість реквізованого продовольства та вантажу відшкодовується судновласником. Якщо під час рейсу виникає нагальна необхідність у грошах для продовження плавання, зокрема для ремонту судна або утримання екіпажу, у разі відсутності можливості або часу для отримання розпорядження судновласника, капітан судна має право продати частину дорученого йому майна, яке не є необхідним для продовження плавання .
  Капітан судна має право обрати той спосіб придбання грошей для продовження плавання, який є найменш збитковим для судновласника і власника вантажу.
  Вартість проданого вантажу повинна бути відшкодована його власнику, за винятком випадків, коли викликані цим збитки підпадають під ознаки загальної аварії або коли продаж було проведено тільки в інтересах вантажу.
  Про кожен випадок народження дитини, укладення шлюбу на судні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а також зробити запис у судновому журналі.

  Цей акт підлягає наданню органам реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про народження або про шлюб.
  Капітан судна зобов'язаний засвідчити складений особою, що знаходиться на судні, заповіт, взяти його на зберігання і зберігати по одному примірнику посвідчених ним заповітів до передачі начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для подальшого відправлення їх у Державний нотаріальний архів чи державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.
  Про кожен випадок смерті на судні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а якщо на судні є лікар або фельдшер, то і в його присутності, а також зробити запис у судновому журналі.
  До акта про смерть додається опис майна померлого на судні. Капітан судна вживає заходів до збереження майна померлого.
  Капітан судна передає акт про смерть і опис майна консулу України, якщо судно прибуває в іноземний порт, де є консул України, або судновласнику, якщо судно прибуває в порт України, і вживає заходів до поховання померлого. У надзвичайних випадках, коли судно має тривалий час перебувати у відкритому морі і тіло померлого не може бути збережено, капітан судна має право віддати тіло морю, згідно з морськими звичаями, про що складається відповідний акт і вноситься відповідний запис до суднового журналу. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "30.2. Управління морським і річковим транспортом"
  1.  30.3. Управління портами
      управління морським і річковим транспортом припадає на управління портами. Для цього була створена державна організація «Укр-морпорт». Згідно із Законом України «Про морські порти України» морський порт (далі - порт) - транспортне підприємство, яке на відведених йому і створених ним території та акваторії здійснює обслуговування суден, пасажирів і вантажів, перевалку вантажів з одних видів
  2.  3. Угоди між транспортними організаціями
      управління пароплавств виробляють між собою розрахунки за перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному повідомленні за рахунками на підставі передавальних відомостей в порядку послідовності передачі вантажу з одного виду транспорту на інший. Взаємні послуги щодо стягнення суми недоборів та поверненню переборовши є обов'язковими для залізниць і пароплавств. Наведені правові
  3.  1. Поняття і сфера застосування
      управління автомобільним транспортом, що мала місце в кінці 50-х рр.., коли функції, повноваження та організації скасованого Міністерства автомобільного транспорту і шосейних доріг СРСР були передані у відання союзних республік, де на їх основі були створені відповідні республіканські міністерства. У РРФСР Міністерство автомобільного транспорту і шосейних доріг в 1969 р. було реорганізовано
  4.  Коментар до п. 1
      управління бойової (спеціальної) машиною або іншим зразком озброєння і військової техніки. 14. Навчальні збори з обслуговування матеріальних засобів недоторканного запасу проводяться для оцінки стану озброєння, військової техніки, інших матеріальних засобів недоторканного запасу, їх технічного обслуговування, перевірки працездатності (для військової техніки - контрольного пробігу) і
  5.  § 6. Правовий режим земель водного транспорту
      управління землями цієї категорії здійснюється Міністерством морського флоту. Земельні ділянки, віднесені до морського транспорту, використовуються відповідними суб'єктами безпосередньо для будівництва та обслуговування зазначених вище об'єктів флоту. Однак частина земель, що тимчасово не використовуються за прямим призначенням, може передаватися ними іншим відомствам і організаціям на договірних
  6.  § 3. Договір міжнародного перевезення вантажів, пасажирів та багажу. Перевезення автомобільним, залізничним і повітряним транспортом. Морське перевезення
      управлінню судном, додані службовці перевізника. «Правила Вісбі» стали застосовуватися також до недоговірних вимогам. У 1979 р. «Правила Вісбі» були змінені Протоколом (набрав чинності 14 лютого 1984), в результаті чого одиниця відшкодування з золотого франка була переведена в СДР і склала відповідно 66 667 СДР і 2 СДР. Зважаючи на те що не всі держави Брюссельської конвенції
  7.  30.1. Основи управління транспортом та дорожнім господарством
      управління цією сферою економіки пов'язана не тільки з її значимістю для розвитку економіки України, але також і з тим, що ст. 450 ГК України відносить транспортні засоби організацій, промислових підприємств, власників автомобілів та інших суб'єктів, що діють у сфері транспорту, до джерел підвищеної небезпеки для навколишнього середовища, тому управління в цій галузі має певну
  8.  5.10. Договір поставки
      управління) набувача. Однак якщо в силу договору купівлі-продажу реалізується готова річ (товар) і виконання договору може збігатися з моментом його укладення, то договір поставки укладається на тривалий період, так як товар, який поставлятиметься, ще, як правило, не виготовлений, він буде вироблятися (заготовлюватися) на основі замовлення покупця, вираженого в договорі.
  9.  Коментар до статті 11.7
      управлінням судами, здійснюють плавання по внутрішніх водних шляхах; під річковим портом мається на увазі комплекс споруд, розташованих на земельній ділянці та акваторії внутрішніх водних шляхів, облаштованих та обладнаних у цілях обслуговування пасажирів і суден, навантаження, вивантаження, приймання, зберігання та видачі вантажів, взаємодії з іншими видами транспорту. Порт (причал), в якому хоча
  10.  Коментар до статті 23.39
      управління на внутрішньому водному транспорті. В інших портах за рішенням Мінтрансу Росії можуть створюватися державні адміністрації портів внутрішнього водного транспорту, що здійснюють свою діяльність відповідно до положення, затвердженого Мінтрансом Росії. 3. Про посадових осіб органів внутрішнього водного транспорту, уповноважених складати протоколи про адміністративні
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка