| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
30.1. Основи управління транспортом та дорожнім господарством |
||
|
- у -перше, це проявляється у визначенні державою основних напрямків розвитку дорожньо-транспортного комплексу країни, що виразилося у прийнятті концепції його розвитку. Вона була розроблена на підставі положень: «Послання Президента України Верховній Раді України - Україна: крок у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр.. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році », його Послання« Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік ». У концепції визначаються шляхи вирішення проблем подальшого розвитку транспортного господарства, з урахуванням нових завдань, поставлених перед транспортом в умовах пожвавлення і оновлення реального сектора економіки, збільшення попиту на транспортні послуги, активізації процесів інтеграції ДТК України в європейську та світову транспортні системи. Таким чином, першочерговим завданням є формування єдиного правового поля діяльності підприємств транспорту, основну частину якого складають норми адміністративного права, і, враховуючи, що діяльність цих підприємств є джерелом підвищеної небезпеки, переважна частина даних адміністративно-правових норм входять у дві групи - зобов'язують і забороняють ; - по-друге, слід мати на увазі централізовану систему управління підприємствами транспорту загального користування (морського, річкового, залізничного, авіаційного, трубопровідного), тому ст. 5 Закону України «Про транспорт» передбачає, що відносини підприємств транспорту загального користування з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування будуються тільки на основі податків, податкових пільг, встановлених нормативів та інших економічних заходів відповідно до чинного законодавства України. Втручання у господарську діяльність підприємств транспорту, залучення їх персоналу на інші роботи місцевими органами влади і самоврядування не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України; - по-третє - наявність підвищених вимог до дисципліни співробітників транспортної системи, передбачені у статутах або в окремих положеннях; - по-четверте - існування особливої системи контролю за дотриманням правил, норм і стандартів, що регламентують діяльність транспортних підприємств та установ ; - по-п'яте - існування у транспортних підприємств та органів управління транспортом повноважень на застосування заходів адміністративного примусу - заходів стягнення, припинення, адміністративно-запобіжних заходів. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про транспорт» транспорт держави об'єднується в Єдину транспортну систему. У цю систему увійшли: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський транспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; дороги сполучення загального користування. Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України. Тому управління цією системою здійснюється з єдиного центру, яким є Міністерство транспорту України. Воно діє на підставі Положення про нього, яке затверджене Указом Президента України від 11 травня 2000 р.1 Це міністерство є центральним органом виконавчої влади, його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінтранс України - головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту і дорожнього господарства, у сфері використання повітряного простору України, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства. Основними завданнями Мінтрансу України є: - державне управління транспортним комплексом і дорожнім господарством України, використанням воздуш- . ного простору України, навігаційно-гідрографічес-ким забезпеченням мореплавства; - організація безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства України; - забезпечення реалізації державної політики щодо становлення та розвитку транспортного комплексу та дорожнього господарства України, національної мережі міжнародних транспортних коридорів, організація навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавання, використання повітряного простору України для своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях усіма видами транспорту; - забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, здійснення 1 Затверджений Постановою КМУ № 457 від 6 квітня 1998 заходів з розвитку єдиної транспортної системи України; - створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту різних форм власності; - створення умов для інтеграції транспортного комплексу та дорожнього господарства України в європейську та світову транспортну систему; Мінтранс України відповідно до покладених на нього завдань: - здійснює державне управління автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим транспортом , а також дорожнім господарством; - здійснює координацію роботи підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, їх об'єднань, що належать до сфери управління Мінтрансу України (далі - підприємства області); - вживає заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраструктури транспортного комплексу і дорожнього господарства України; - розробляє і реалізує заходи щодо налагодження взаємодії, координації та прогнозування діяльності всіх видів транспорту; - здійснює заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної політики в галузі транспорту та дорожнього господарства, у сфері використання повітряного транспорту України та обслуговування повітряного руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства. Враховуючи те, що діяльність транспортних підприємств спричиняє підвищену небезпеку для довкілля, значна частина повноважень Міністерства транспорту пов'язана з організацією та проведенням нагляду за виконанням цими підприємствами вимог нормативно-правових актів щодо безпеки польотів, судноплавства , руху, відповідно, на авіаційному, морському і річковому, залізничному та автомобільному транспорті. Широке коло повноважень Міністерству надано щодо правового регулювання перевезення пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транспортних засобів, охорони праці та пожежної безпеки, сертифікації та технічної експлуатації рухомого складу, дипломування спе- циалистов морського флоту, функціонування морських і річкових портів, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання аеропортів і шляхів сполучення, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавання, а також екологічної безпеки на транспорті за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України. Деякі повноваження цього Міністерства стосуються також і автомобільного транспорту, що передбачено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 Мінтранс України очолює міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Безпека функціонування транспорту залежить не тільки від належного виконання співробітниками транспортних органів своїх обов'язків, а й від дотримання правил, чинних на транспорті, громадянами, які користуються тією чи іншою областю транспорту. Порушення громадського порядку та вчинення злочинних діянь на об'єктах транспорту має певну специфіку, яка стала підставою для виділення їх в особливі групи проступків і злочинів, що знаходять своє відображення в структурі особливих частин Кодексу про адміністративні проступки та в Кримінальному кодексі. Так, в КпАП України вони об'єднані в главі 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі дорожнього господарства та зв'язку». Тому боротьба з адміністративними проступками (а також із злочинами), які вчиняються на транспорті, покладається не тільки на структурні підрозділи транспорту, створені для виконання цих завдань (інспекції щодо забезпечення безпеки польотів; служби безпеки на залізничному транспорті та ін.), але і на відомчі державні органи. Найважливіше місце серед них займають спеціалізовані органи внутрішніх справ, які мають назву органів внутрішніх справ на транспорті. Організаційна побудова, система і структура служб, апарату та підрозділів цих органів визначається характером виконуваних завдань та особливостями управління транспортом. Беручи до уваги, що органи та підрозділи внутрішніх справ на транспорті створюються відповідно з органами управління окремими видами транспорту, систему органів внутрішніх справ на транспорті складають: органи внутрішніх справ на об'єктах залізничного транспорту, цивільної авіації, водного транспорту (морського і річкового). Цю систему створюють: Управління внутрішніх справ на транспорті МВС України; управління (відділи) внутрішніх справ на транспорті; лінійні управління (відділи) внутрішніх справ на транспорті; лінійні відділення внутрішніх справ на транспорті; лінійні пункти міліції. Структурно у складі органів внутрішніх справ на транспорті організовані лінійні і функціональні підрозділи у вигляді відділів, відділень і груп. Типова структура органів внутрішніх справ визначена наказом МВС України від 11 жовтня 1997 р. № 688 «Про забезпечення типової структури органів внутрішніх справ України». Основні завдання управління внутрішніх справ на транспорті МВС України такі: - організація та контроль за роботою органів внутрішніх справ на залізничному, повітряному, морському та річковому транспорті України з охорони громадського порядку, боротьбі зі злочинністю по лінії карного розшуку й в галузі економіки, дотримання правил протипожежної безпеки, перевірці виконання підлеглими УВСТ, ОВДТ чинного законодавства, указів Президента України, рішень Кабінету Міністрів, нормативних актів МВС з питань правоохоронної діяльності; - забезпечення чіткої взаємодії з територіальними органами внутрішніх справ, службами, підрозділами МВС та іншими правоохоронними органами України, аналіз оперативної обстановки, розробка та внесення пропозицій керівництву МВС, транспортним відомствам України з питань посилення боротьби зі злочинністю на об'єктах транспорту; - координація взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ на транспорті з територіальними та іншими правоохоронними органами при проведенні спеціальних заходів та операцій і інші функції. Управління (відділи) внутрішніх справ на транспорті є структурними підрозділами системи органів внутрішніх справ на транспорті, які створюються МВС України з метою керівництва та координації роботи підпорядкованих підрозділів міліції на діючому транспорті, в цивільній авіації, пароплавстві і знаходяться в місцях розташування органів управління залізницями, пароплавами, цивільною авіацією. На управління (відділи) органів внутрішніх справ на транспорті може бути покладено керівництво підрозділами міліції на декількох видах транспорту. На управління (відділи) органів внутрішніх справ на транспорті покладається виконання таких адміністративно-правових функцій: - розробка і здійснення разом з управліннями залізниць, цивільної авіації, пароплавств і з відповідними службами транспорту комплексних заходів з профілактики правопорушень на об'єктах транспорту, попередження розкрадань вантажів і злочинних посягань на особисту і майнову безпеку пасажирів, попередження дитячої безпритульності та правопорушень серед неповнолітніх; - забезпечення охорони громадського порядку на залізниці, об'єктах цивільної авіації, на морському та річковому транспорті; - участь разом з адміністраціями організацій і підприємств транспорту в забезпеченні безпеки руху поїздів, морських і річкових суден ; - організація разом з керівництвом цивільної авіації в установленому порядку огляду ручного багажу та багажу пасажирів; - контроль за дотриманням протипожежної безпеки на обслуговуваних об'єктах; - Виконання заходів щодо організації взаємодії міліції з адміністрацією та громадськістю транспортних об'єктів в охороні громадського порядку, забезпеченні громадської безпеки і боротьбі із злочинністю; - Організація супроводу спеціальних (літерних) поїздів і суден нарядами транспортної міліції. Відділи (відділення) внутрішніх справ на транспорті є структурними підрозділами системи органів внутрішніх справ на транспорті. Вони утворюються, як правило, в масштабі відділень і великих ділянок залізниць, пароплавств і басейнів у морських портах, аеропортах, а розміщуються, відповідно, в місцях розташування відділень залізниць і станцій, морських і річкових портів, аеропортів. Відділи (відділення) міліції безпосередньо проводять запобіжно-превентивну роботу по боротьбі з злочинністю, виконують обов'язки щодо охорони громадського порядку, забезпечення безпеки та збереження майна в межах дільниці, що обслуговується. Їх правове становище офіційно ще не встановлено, проте, проаналізувавши діяльність багатьох відділів (відділень) внутрішніх справ на транспорті, можна виділити функції, які вони повинні виконувати: - Безпосереднє здійснення заходів з попередження злочинів та інших правопорушень, розробка і впровадження в життя спільно з адміністрацією транспортних організаційних заходів профілактичного характеру по боротьбі з крадіжками вантажів та особистого майна пасажирів, дитячою безпритульністю та правопорушеннями серед неповнолітніх; - Забезпечення, спільно з адміністрацією, транспортних організацій безпеки руху поїздів, морських і річкових суден, літаків цивільної авіації; - Здійснення в установленому порядку огляду ручних вантажів і багажу пасажирів, а в необхідних випадках - їх особистого огляду; - Забезпечення охорони громадського порядку на об'єктах, які обслуговуються, в тому числі при проведенні масових заходів, а також заходів з цивільної оборони; - Супровід пасажирських поїздів, морських і річкових суден, а в необхідних випадках - літаків цивільної авіації нарядами міліції; - Вжиття заходів щодо попередження злочинів та інших порушень громадського порядку та безпеки; - Забезпечення порятунку людей, особистого майна громадян, сприяння у використанні транспортних засобів для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт при стихійних лихах тощо; - Здійснення в установленому порядку нагляду за виконанням посадовими особами та громадянами рішень державних органів з питань охорони громадського порядку та громадської безпеки; - Надання допомоги посадовим особам транспортних організацій і підприємств під час виконання ними своїх службових обов'язків у випадках, коли окремі громадяни перешкоджають цьому; - Здійснення нагляду спільно з органами охорони здоров'я за виконанням посадовими особами транспортних організацій та окремими громадянами санітарного режиму утримання територій залізничних станцій, аеропортів, морських і річкових портів, а також в рухомих транспортних засобах; - Сприяння органам охорони здоров'я та ветеринарного нагляду в проведенні ними карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; - Здійснення заходів з надання допомоги особам, потерпілим від злочинних посягань, правопорушень і нещасних випадків, а також знаходяться на об'єктах транспорту в безпорадному стані. Лінійні пункти міліції входять до складу відділів (відділень) внутрішніх справ на транспорті і розміщуються на ділянках залізниць, пароплавств і в аеропортах. Дислокація лінійних пунктів міліції, а також прикордонних ділянок, які обслуговуються, визначаються з урахуванням ступеня інтенсивності руху поїздів, судів і сформованої оперативної обстановки. Так, на залізничних станціях з більш напруженим рухом і серйозною оперативної обста- новкою - це, як правило, в літній період - функціонують лінійні пункти, а на станціях з менш напруженим рухом і більш стабільною оперативною обстановкою службу здійснюють оперативні групи. Лінійні пункти міліції виконують функції, подібні функціям відділів і відділень внутрішніх справ на транспорті в межах закріплених за ними ділянок на залізниці, водному і повітряному транспорті. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "30.1. Основи управління транспортом та дорожнім господарством" |
||
|
||