загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

30.7. Управління автомобільним транспортом

Управління автомобільним транспортом, який є важливою галуззю держави, здійснюється згідно з основними положеннями управління транспорту в Україні, але, враховуючи специфіку цієї галузі держави, воно має суттєві особливості. Правовою основою цього управління, крім Закону України «Про транспорт», є Статут автомобільного транспорту України (він був введений в дію в 1963 році і тому значною мірою застарів), Закон України (в редакції від 10 листопада 1994 р.) «Про дорожній рух »1, а також Закон України« Про автомобільний транспорт »від 5 квітня 2001 р. Згідно ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний транспорт загального користування, як галузь транспорту, покликаний задовольняти потреби населення та виробництва в автомобільних перевезеннях.
Автомобільний транспорт включає: перевізників, автостанції, автовокзали, ремонтні станції та станції технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні станції та контейнерні пункти.
Автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.
Автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ та організацій, що використовуються ними тільки для власних потреб, відносяться до відомчого автомобільного транспорту.
Автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними тільки для власних потреб, відносяться до індивідуального транспорту.
1 Затверджений Постановою КМУ від 30 липня 1993 р. (із змінами від 29 лютого 1996 р.) / / ЗПУ України, 1993 р. - № 12. - Ст. 265.

Основним завданням державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики.
Основними функціями державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є:
- формування ринку послуг;
- контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт;
- нормативно-правове регулювання з питань автомобільного транспорту;
- ліцензування діяльності перевізників;
- стандартизація і сертифікація;
- організація та контроль автомобільних перевезень;
- тарифна, інноваційна та інвестиційна політика;
- державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування ;
- захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту. Закон «Про автомобільний транспорт» передбачає таку
систему органів державного регулювання автомобільним транспортом: Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчу основу її реалізації; Кабінет Міністрів України здійснює загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи, службу міжнародних автомобільних перевезень та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті організовує контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт та підготовку пропозицій щодо його удосконалення, в установленому порядку бере участь у здійсненні стандартизації та сертифікації, ліцензування перевезень, формує пропозиції щодо тарифної політики, відповідно до законодавства забезпечує захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування. Місцеві державні адміністрації організовують та контролюють автомобільні перевезення відповідно до законодавства, оскільки дозвіл на використання засобів автомобільного транспорту видається лише при його стандартизації та сертифікації.
Державна система стандартизації на автомобільному транспорті спрямована на:
- реалізацію єдиної технічної політики;

- захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров'я людей та майна осіб, охорони довкілля;
- взаємозамінність і сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;
- підвищення якості товарів , робіт, послуг відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;
- економію всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників діяльності;
- забезпечення безпеки об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
- створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг;
- забезпечення обороноздатності та мобілізаційної готовності держави.
Сертифікація товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті загального користування здійснюється з метою:
- запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна осіб та довкілля;
- сприяння споживачам у визначенні вибору товарів, робіт, послуг;
- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.
Порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню.
Воно спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а також основних параметрів обслуговування споживачів.
Завданням ліцензування на автомобільному транспорті загального користування є:
- сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист від недобросовісних суб'єктів підприємницької діяльності та стимулювання впровадження нових видів послуг;
- створення конкурентного середовища;
- захист прав споживачів і ринку послуг від небезпечних перевезень;

- забезпечення надання послуг за встановленими рівнями якості;
- забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;
- забезпечення доступності послуг.
Автотранспорт, як і інші галузі транспорту, також джерело підвищеної небезпеки. Автопідприємства зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я людей, безпеку експлуатації транспортних засобів та охорону навколишнього середовища. Тому значна увага приділяється державному контролю.
Основні завдання державного контролю на автомобільному транспорті здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, його територіальні органи, в тому числі служба міжнародних автомобільних перевезень, і урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті, а також інші органи державних властей та органи місцевого самоврядування відповідно до закону.
Державному контролю територіальних органів центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту підлягає виконання вимог цього Закону суб'єктами підприємницької діяльності, які застосовуються до автомобільного транспорту загального користування, їх персоналу та споживачам послуг.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту здійснюють державний контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, що входять до складу автомобільного транспорту загального користування, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства про автомобільний транспорт, або з метою перевірки виконання розпорядження про усунення порушення цього законодавства. Державний контроль перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування проводиться при їх здійсненні.
Суб'єкт підприємницької діяльності під час перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт надає всі необхідні для проведення перевірки документи, передбачені цим законом, та забезпечує умови для її проведення.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, що здійснює перевірку, за її результатами складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику суб'єкта підприє-

цької діяльності, другий залишається у органу, що здійснив перевірку.
При виявленні порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт територіальні органи центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту мають право не пізніше 10 робочих днів з дня виявлення цього порушення:
- внести припис про усунення порушення;
- в установленому порядку здійснити заходи щодо обмеження надання певних послуг, виконання робіт суб'єктом підприємницької діяльності, що належить до автомобільного транспорту загального користування;
- застосувати відповідно з цим Законом фінансові санкції.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи особливу небезпеку автомобільного транспорту, створюються спеціальні органи державного контролю за виконанням правил, норм і стандартів, що забезпечують безпеку використання цього виду транспорту. Вони поділяються на дві групи - органи внутрішнього та органи зовнішнього контролю. Внутрішній контроль за безпекою дорожнього руху та виконанням вимог з безпеки автомобільного транспорту здійснюється: за використанням приватного автомобільного транспорту органами, які надали ліцензію на цей вид підприємницької діяльності, за дотриманням правил, норм, стандартів державних автомобільних підприємств - службою безпеки дорожнього руху. Серед контролюючих органів другої групи (Держстандарт, санінспекцію і пр.) найбільш значне місце займає Державна патрульна служба МВС України.
До складу цієї служби входять Департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управлінь МВС в областях, м. Севастополі, відділи (відділення ) ДПС районних та міських органів внутрішніх справ.
Основними її завданнями є:
- реалізація, в межах своєї компетенції, державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- організація контролю за дотриманням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів (далі - транспортних засобів); вдосконалення регулювання дорожнього дви-

чання з метою забезпечення його безпеки та підвищення ефективності використання транспортних засобів;
- виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Відповідно з цими завданнями вона бере участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів і документів, у тому числі правил, норм і стандартів, державних і регіональних програм забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасників. Але, особливо її повноваження стосуються контролю за дотриманням власниками (власниками) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими і службовими особами, вимог Закону України «Про дорожній рух», правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, які регламентують вимоги щодо:
- прав і обов'язків учасників дорожнього руху;
- організації дорожнього руху;
- допуску громадян до керування транспортними засобами, реєстрації та обліку цих транспортних засобів;
- перевезення надгабаритних, великовагових та небезпечних вантажів;
- переобладнання та експлуатації транспортних засобів;
- підготовки та підвищення кваліфікації учасників дорожнього руху;
- технічного стану транспортних засобів;
- виконання власниками автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів вимог безпеки дорожнього руху;
- виготовлення і застосування технічних засобів і автоматизованих систем керування дорожнім рухом;
- охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу транспортних засобів.
  Але це не тільки контролюючий орган, а орган, що забезпечує безпеку учасників дорожнього руху, захист їх прав і законних інтересів, який:
  - Виявляє та вживає заходів щодо попередження та припинення адміністративних правопорушень Правил дорожнього руху, забезпечує розгляд справ, віднесених до відання Державтоінспекції;
  - Здійснює профілактику правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та серед його учасників, вносить до центральних та місцевих органів виконавчої влади та організацій подання про необхідність усунення причин і умов, які сприяють вчиненню таких правопорушень, і виконує інші важливі функції.

  Цей орган також забезпечує супровід в установленому порядку небезпечних, надгабаритних і важких вантажів, що перевозяться транспортними засобами:
  - Організовує супровід і забезпечує безпечний рух транспортних засобів спеціального призначення;
  - Здійснює контроль за дотриманням правил утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та правил користування ними;
  - Регулює дорожній рух, у тому числі з використанням технічних засобів і автоматизованих систем;
  - Приймає державні іспити на отримання права керування транспортними засобами, видає посвідчення на право керування цими засобами;
  - Здійснює державну реєстрацію та облік транспортних засобів згідно з установленими правилами, видає реєстраційні документи і державні номерні знаки, веде облік цих документів та номерних знаків;
  - Перевіряє наявність сертифікатів на відповідність транспортних засобів вимогам діючих в Україні правил, норм і стандартів;
  - Проводить невідкладні заходи на місцях дорожньо-транспортних пригод, застосовує, у разі потреби, заходів щодо евакуації людей, надання їм першої медичної допомоги, а також сприяє транспортуванню пошкоджених транспортних засобів та охороні бездоглядної майна; забезпечує, відповідно до своєї компетенції, організацію руху транспортних засобів у місцях проведення першочергових аварійно-рятувальних робіт, дозволених спортивних та інших масових заходів;
  - Обмежує, забороняє і вносить оперативні зміни в організацію руху на окремих ділянках автомобільних доріг і вулиць у випадках затримання злочинців, проведення в установленому порядку масових та протокольних заходів або у разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, під час стихійного лиха, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій;
  - Зупиняє транспортні засоби в разі порушення вимог правил, норм і стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, наявності ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою;
  - Забороняє подальший рух і усуває від управління транспортними засобами водіїв;

  - Складає адміністративні протоколи на громадян, посадових і службових осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
  Цей орган наділений повноваженнями щодо застосування різноманітних заходів адміністративного примусу: заходів попереджувальних (технічний огляд автотранспорту, перевірка знань водіями правил руху і т. п.), заходів попередження (адміністративне затримання водіїв, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами і т. п.). заходів стягнення (попередження, штраф і т. п.) - Правовою підставою застосування ДАІ заходів адміністративного примусу є Закон України «Про міліцію», КпАП (ст. 222 п. 2, ст.ст. 33, 261, 266 та ін) , Положення про ДАІ України. Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху» від 5 квітня 2001 р.1 повноваження ДАІ щодо застосування заходів адміністративного впливу звужені.
  По-перше, змінена підвідомчість адміністративних справ про порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого істотно звужено повноваження міліції взагалі і працівників ДАІ зокрема, і розширено повноваження судів щодо розгляду такої категорії справ та прийняття рішень. Якщо раніше адміністративні справи про порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (чч. 1, 2, 3 і 4 ст. 121 КпАП), перевищення швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил дорожнього руху (ст. 122 КпАП), порушення водіями правил групового пересування, зупинки або стоянки (ст. 122-1 КпАП), невиконання вимог про зупинку, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 122-2 КпАП), порушення правил проїзду залізничних переїздів (ст. 123 КпАП), порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, доріг і іншого майна (ст. 124 КпАП), керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а також ухилення осіб, які керують транспортними засобами , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (ч. 2 ст. 130 КпАП), самовільне використання транспортних засобів, машин, механізмів або зберігання транспортних засобів у місцях, не відведених для цього (ст. 132 КпАП), розглядали органи внутрішніх справ (відповідні робіт-
  1 КпАП України / / Відомості Верховної Ради України. - 1984. М 51. - Ст. 1122 (із змінами та доп.).

  ники ДАІ), то за новим законом це право надано судам. І, до того ж, відтепер за ряд перерахованих правопорушень працівник ДАІ зобов'язаний скласти відповідний адмінпротокол (раніше стягнення могли накласти без протоколу).
  По-друге, принципово змінено підхід до вилучення речей і документів у водіїв-правопорушників. За чинною до прийняття цього Закону ч. 5 ст. 265 КпАП у разі вчинення порушення, за яке могло бути накладено адміністративне стягнення, у водія вилучалося посвідчення водія (талон до нього) на строк до винесення постанови у справі та сплати порушником штрафу. У разі відсутності у водія посвідчення водія або талона до нього, а також у разі ухилення водія від сплати штрафу, працівники міліції могли затримати транспортний засіб порушника до сплати ним штрафу. Частиною 6 ст. 265 КпАП надавалося право працівникам міліції за скоєння певних порушень у сфері дорожнього руху вилучати номерні знаки транспортного засобу, затримувати транспортний засіб і доставляти його для тимчасового зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці до усунення порушення, а у випадках невиконання водіями вимог про зупинку, залишення місця дорожньо -транспортної пригоди, а також у разі залишення водієм транспортного засобу на порушення правил зупинки і стоянки - до оформлення відповідних документів про правопорушення. Новим законом з ст. 265 КпАП частини 5 і 6 виключені, що свідчить про позбавлення працівників міліції зазначених вище прав. Необхідно звернути увагу на деякий неузгодженість окремих положень прийнятого Закону з положенням ст. 15 Закону «Про дорожній рух», що в загальному вигляді залишає за працівниками ДАІ право на вилучення у водія посвідчення за вчинення порушень у сфері дорожнього руху, тому зараз ці питання ретельно вивчаються Верховною Радою України. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "30.7. Управління автомобільним транспортом"
  1.  1. Поняття і сфера застосування
      управління автомобільним транспортом, що мала місце в кінці 50-х рр.., коли функції, повноваження та організації скасованого Міністерства автомобільного транспорту і шосейних доріг СРСР були передані у відання союзних республік, де на їх основі були створені відповідні республіканські міністерства. У РРФСР Міністерство автомобільного транспорту і шосейних доріг в 1969 р. було реорганізовано
  2.  § 1. Муніципальна власність
      управління окремих державних повноважень, по-третє, для забезпечення діяльності органів, посадових осіб місцевого самоврядування, муніципальних службовців, працівників муніципальних підприємств, установ. У разі виникнення у муніципального утворення права власності на майно, не призначене для вищеназваних цілей, таке майно підлягає перепрофілюванню (зміні
  3.  § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
      управління, що суперечить закону, не підлягає застосуванню при вирішенні спору. Отже, цей спосіб захисту цивільних прав реалізується тільки в судовому порядку, про що прямо сказано в ст. 12 ГК. Але так само, в судовому порядку, хоча про це прямо не сказано в ст. 12 ГК, визнаються незаконними і недійсними що порушують права та інтереси Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф.
  4.  § 3. Об'єкти права публічної власності
      управління та рішення загальноросійських завдань (державна скарбниця, майно збройних сил, вузів, науково-дослідних установ та інше майно), 3) оборонного виробництва (підприємства, що виробляють системи та елементи озброєння, ін), 4) галузей, що забезпечують життєдіяльність народного господарства в цілому і розвиток інших галузей народного господарства Росії (підприємства
  5.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      управління є тільки та частина майна, яка вимагає постійного управління. * (186) Див: ФЗ від 17 грудня 2001 р. N 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" (з ізм. Та доп.) / / СЗ РФ. 2001. N 52 (ч. I). Ст. 4920. * (187) Оголошення громадянина померлим слід відрізняти від встановлення такого має юридичне значення факту, як факт смерті громадянина в певний час і
  6.  § 6. Договір оренди транспортного засобу
      управлінню ним і за його технічної експлуатації. Залежно від цього оренда транспортних засобів підрозділяється на два види: оренду транспортного засобу з екіпажем (ст. 632-641 ЦК) і оренду транспортного засобу без екіпажу (ст. 642-649 ЦК) * (244). За договором оренди транспортного засобу з екіпажем (фрахтування на час) орендодавець (фрахтівник) надає орендарю (фрахтувальнику)
  7.  § 1. Загальні положення про транспортних зобов'язаннях
      управління та технічної експлуатації, передбаченим ст. 632 ГК. Але, як зазначав ще Г.Ф. Шершеневич, "відправнику надано самостійне користування найнятими речами, як це має місце при договорі майнового найму в його чистому вигляді" * (512). Крім того, в якості кваліфікуючої ознаки договору фрахтування, що допомагає відмежувати його від договору оренди, виступає вказівка ??в
  8.  § 2. Зобов'язання з перевезення вантажів
      управлінню станції призначення * (544). При пред'явленні претензії необхідно подання комерційного акта, який є документом, що засвідчує пошкодження вантажу, його недостачу, окремі порушення договору, що виникли в процесі його виконання * (545). Строк пред'явлення претензії становить, як правило, 6 місяців, за штрафами - 45 днів (ст. 123 УЖТ; ст. 126 ВК) * (546). Законодавець
  9.  § 4. Зобов'язання з буксирування
      управління на транспорті (п. 2 ст. 89 КВВТ). Елементи договору буксирування. Сторонами договору буксирування, що укладають даний договір на внутрішньому водному транспорті, виступають буксировщик - власник буксируючого судна (його представник), а також відправник - власник буксирі об'єкта або уповноважена ним особа. Спеціально виділений відправник плотів, що несе особливі обов'язки (ст. 90
  10.  § 3. Особливості регулювання окремих видів страхування
      управління або іншій законній підставі (право оренди, керування транспортним засобом за дорученням тощо). Особа, яка управляє транспортним засобом (водій), може бути назване в договорі страхування як застрахованої особи (наприклад, страхувальником є ??мати, а застрахованою особою - син). У договорі можуть бути зазначені кілька застрахованих осіб або може міститися
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка