Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

30.6. Управління авіаційним транспортом

Низовими ланками системи цивільної авіації є авіаційне підприємство, тобто підприємство цивільної авіації, що пропонує авіапослуги або експлуатує повітряне сполучення, і аеропорт, що представляє собою комплекс споруд, призначених для прийняття та відправлення повітряних суден і обслуговування повітряних перевезень і майна для цього, аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди та необхідне обладнання.
Особливе місце займає міжнародний аеропорт, тобто виділений для приймання і відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні польоти, і в якому здійснюється митний, прикордонний контроль, контроль за авіаційною безпекою та інші види обов'язкового контролю.
З метою забезпечення безпеки цивільної авіації вводиться коло заходів щодо запобігання доставки будь-яким чином і при будь-яких умовах на борт повітряного судна, що виконує польоти на внутрішніх або міжнародних авіалініях, зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв, інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених для перевезення, визначається в установленому порядку.
Цей контроль здійснюється в аеропортах (на аеродромах) на всіх рейсах, що виконуються повітряними суднами цивільної авіації України та іноземних авіакомпаній, як на внутрішніх, так і на міжнародних авіалініях, із застосуванням спеціальних технічних та інших заходів .
Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації проходять всі пасажири і члени екіпажу повітряного судна, для чого вони пред'являють для контролю ручну поклажу, багаж і всі предмети, які проносяться ними на борт повітряного судна. Особистий контроль пасажирів і членів екіпажу проводиться в межах, достатніх для виявлення зброї та заборонених до перевезення предметів та речовин і здійснюється лише працівником однієї статі з пасажиром або членом екіпажу, які проходять контроль.
Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації здійснюється в аеропортах (на аеродромах) співробітниками служби авіаційної безпеки, працівниками органів внутрішніх справ і прикордонного контролю, а на борту повітряного судна, що перебуває в польоті - членами екіпажу за рішенням командира цього судна.
Контроль ручної поклажі, багажу та особистий контроль пасажирів здійснюється в спеціально обладнаних приміщеннях після реєстрації квитків.

Члени екіпажу повітряного судна проходять контроль у спеціально обладнаних пунктах, де здійснюється контроль ручної поклажі, багажу та інших речей, які належать членам екіпажу.
Контроль вантажу, кур'єрських і термінових відправлень, бортових припасів здійснюється за поданням відповідних документів, в яких зазначається їх найменування і можливість перевезення на повітряних суднах у присутності осіб, відповідальних за здавання вантажу та бортових припасів для перевезення, після пред'явлення ними документів, що засвідчують особу.
Контроль ручної поклажі, вантажу, пошти, кур'єрських і термінових відправлень і бортових припасів, пов'язаний з необхідністю їх огляду в відсутність пасажира і членів екіпажу повітряного судна (особи, відповідальної за здачу для перевезення таких відправлень або припасів , або особи, яка супроводжує вантаж), здійснюється за мотивованим рішенням керівника служби авіаційної безпеки або органу внутрішніх справ. Такий огляд проводиться в присутності двох понятих, про що складається протокол.
Основи державного регулювання діяльності цивільної авіації поряд з Законом України «Про транспорт» встановлюються Повітряним кодексом України. У ст. 3 цього нормативного акта підкреслюється, що в Україні здійснюється регулювання діяльності цивільної авіації за такими напрямами:
- забезпечення розвитку цивільної авіації;
- нагляд за безпекою польотів повітряних суден;
- сертифікація, реєстрація та ліцензування;
- регулювання використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху;
- забезпечення пошуку і порятунку повітряних судів, що зазнають чи зазнали аварію;
- захист авіації України від актів незаконного втручання в її діяльність;
- науковий супровід діяльності авіації та забезпечення її безпеки, здійснюване як галузевими, так і міжгалузевими науково-дослідними організаціями та авіаційними підприємствами;
- сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації.
За рішенням Міністерства транспорту України можливе об'єднання зусиль і проведення робіт у зазначених напрямах з органами інших держав з метою вирішення питань більш якісно та з меншими витратами.
Державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації здійснює міжвідомчий, спеціально уповноважений на це державний орган.

Враховуючи особливу небезпеку авіаційного транспорту, Повітряний кодекс встановлює спеціальні правила, що регламентують діяльність усіх суб'єктів, що діють у сфері повітряного транспорту. Належить відзначити, що ці правила мають за своєю правовою природою адміністративно-правовий характер, бо ці авіаційні правила визначають і регулюють порядок діяльності авіації України з метою забезпечення безпеки польотів і екологічної безпеки.
До авіаційних правил належать:
- норми льотної придатності повітряних цивільних суден;
- норми будівництва і придатності до експлуатації аеродромів і аеропортів , систем регулювання використання повітряного простору України і обслуговування повітряного руху на території України;
- правила сертифікації цивільних повітряних суден, аеродромів, виробництва авіаційної техніки, діяльності ек-сплуатантов, авіаційного персоналу, використання повітряних трас і місцевих повітряних ліній;
- правила реєстрації повітряних суден, аеродромів, повітряних трас і місцевих повітряних ліній;
- стандарти і нормативи у галузі охорони навколишнього природного середовища.
До авіаційних правил також належать нормативні акти, які регулюють:
- порядок будівництва, утримання і ремонту аеродромів і аеропортів;
- порядок підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації авіаційного персоналу;
- порядок створення, сертифікації і реєстрації авіапідприємств, авіакомпаній, приватних фірм та інших організацій з метою використання повітряного простору України;
-г порядок організації, виконання і забезпечення польотів;
- порядок організації, виконання, забезпечення і ліцензування авіаційних робіт;
- порядок використання повітряного простору України, забезпечення аеронавігаційною інформацією;
- порядок проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт;
- порядок здійснення охорони навколишнього природного середовища;
- порядок здійснення нагляду і контролю за безпекою польотів;
- порядок проведення службового розслідування авіаційних подій;
- порядок реалізації заходів щодо захисту авіації від актів незаконного втручання в її діяльність;

- порядок здійснення забезпечення безпеки авіації та її профілактики;
- порядок організації та виконання випробувальних і нелінійних польотів;
- взаємовідносини цивільної та державної авіації.
До авіаційних правил належать також інші нормативні акти, що регламентують діяльність авіації та її безпеку.
Авіаційні правила мають єдину структуру, містяться у Зводі авіаційних правил України і не повинні суперечити положенням Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та протоколами до неї.
Авіаційні правила вводяться в дію відповідними державними органами України і підлягають обов'язковому виконанню всіма користувачами повітряного простору України та іншими юридичними чи фізичними особами в частині, що їх стосується, як на території України, так і за її межами, якщо закони країни перебування не передбачають іншого.
Але, якщо міжнародною угодою в галузі міжнародного повітряного права, учасницею якого є Україна, встановлюються інші авіаційні правила, ніж передбачені її законодавством, то застосовуються норми міжнародної угоди.
Низовим ланкою системи авіаційного транспорту є повітряні судна. Статус цієї ланки визначається Повітряним кодексом України. Стаття 15 цього Кодексу визначає, що методи управління цією ланкою залежать від їх приналежності. Ця стаття передбачає, що повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні.
Повітряне судно - це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатне маневрувати в тривимірному просторі.
Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден.
Повітряне судно визнається цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден.
Повітряне судно визнається експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт.
Але, незважаючи на те, що повітряне судно може перебувати в різних формах власності, існують загальні правила щодо його експлуатації. Так, згідно зі ст. 25 Повітряного

кодексу України цивільні повітряні судна підлягають обов'язковій реєстрації і можуть бути зареєстровані тільки в одній державі.
Цивільному повітряному судну, занесеному до державного реєстру повітряних суден України, видається реєстраційне посвідчення, як підстава визначення його національної приналежності.
З моменту занесення повітряного судна до державного реєстру повітряних суден України всі записи, зроблені раніше щодо цього повітряного судна у реєстрах повітряних суден інших держав, Україною не визнаються.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 30.6. Управління авіаційним транспортом "
  1. § 1. Муніципальна власність
    управління окремих державних повноважень, по-третє, для забезпечення діяльності органів, посадових осіб місцевого самоврядування, муніципальних службовців, працівників муніципальних підприємств, установ. У разі виникнення у муніципального утворення права власності на майно, не призначене для вищеназваних цілей, таке майно підлягає перепрофілюванню (зміні
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    управління федеральним майном "(СЗ РФ. 2004. N 15. Ст. 1492.); від 27 листопада 2004 р." Про Федеральному агентстві з управління федеральним майном "(СЗ РФ. 2004. N 49. Ст. 4897). Див також: Сафаралієва Г. Регулювання договору оренди публічного майна в російському законодавстві / / Журнал російського права. 2002. N 2; Терновцев А.В. Держава як суб'єкт цивільно-правових
  3. 1. Правове становище перевізника
    управління. Зрозуміло, в ролі судновласника, що експлуатує судно, може виступати і його власник, який має право розпоряджатися ним (ст. 13 КТМ). Однак при передачі судна у володіння та користування іншій особі, наприклад довірчого керуючого (ст. 14 КТМ), власник втрачає статус судновласника і виключає себе з правовідносин з перевезень вантажів.
  4. 4. Зобов'язання по страхуванню відповідальності за заподіяння шкоди (позадоговірної відповідальності)
    керування транспортним засобом виключно зазначеними страхувальником водіями і (або) сезонного його використання (протягом шести або більше визначених договорами місяців у календарному році) (ст. 16 Закону про ОСАГО). ОСАГО оформляється договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що укладається на основі типових умов, що визначаються
  5. 3. Особливості оренди окремих видів транспортних засобів
    управління та технічної експлуатації їх силами професійного екіпажу орендодавця або орендаря. Залежно від кваліфікації відповідних правовідносин - як договору оренди або як договору оренди (фрахтування на час) транспортного засобу - будується і схема їх правового регулювання. Визнання відповідного договору договором оренди (фрахтування на час) транспортного
  6. 12. Обов'язкове страхування
    управлінні юридичної особи, зроблені виключення. Сенс їх зводиться до того, що обов'язок певних юридичних осіб, які повинні здійснювати страхування такого майна, може бути передбачена не тільки законом, а й у встановленому ним порядку. Відповідно в подібних випадках і об'єкти, що підлягають обов'язковому страхуванню, і страхові ризики, і мінімальні розміри страхових сум
  7. 10. Претензії і позови, що випливають з перевезення вантажів
      управління залізниці. Претензії про відшкодування за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажів, що перевозяться великий і вантажний швидкістю, повинні були спрямовуватися у вантажну службу дороги призначення, а претензії про сплату штрафів за прострочення доставки вантажів, про повернення стягнутих штрафів за простій вагонів під вивантаженням, а також за затримку контейнерів у пунктах вивантаження - у фінансову
  8. 2. Учасники договірних відносин, пов'язаних з перевезеннями
      управління рухом морських суден; діяльність щодо здійснення швартування морських суден в морських портах; транспортно-експедиційне обслуговування вантажів для перевезення вантажів на морських суднах; вантажно-розвантажувальна діяльність у морських портах; складські операції; обслуговування пасажирів на територіях і акваторіях морських портів і рейдів. Порядок ліцензування відповідних видів
  9. 1. Поняття і сфера застосування
      управління автомобільним транспортом, що мала місце в кінці 50-х рр.., коли функції, повноваження та організації скасованого Міністерства автомобільного транспорту і шосейних доріг СРСР були передані у відання союзних республік, де на їх основі були створені відповідні республіканські міністерства. У РРФСР Міністерство автомобільного транспорту і шосейних доріг в 1969 р. було реорганізовано
  10. Глава XIII. ДОГОВОРИ ПРО інших послуг У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ: ПОНЯТТЯ І ВИДИ
      управління рухом суден при кожному вході в порт, виході з порту, проході його транзитом. Наведені тут портові збори можуть бути диференційовані на дві різні групи: до першої групи слід віднести збори, що нараховуються на внедоговорной основі за сам факт заходу судна в порт, виходу його з порту (корабельний, маяковий, канальний, якірний, причальний збори); другу групу складають
© 2014-2022  yport.inf.ua