загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

30.5. Управління залізничним транспортом

Згідно ст. 1 Статуту залізниць України залізничний транспорт загального користування - це одна з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.
Основним організаційним ланкою на залізничному транспорті є залізниця. До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, установи, які входять в соціальну інфраструктуру цього виду транспорту (установи охорони здоров'я, культури і т. п.), а також інші підприємства , установи та організації незалежно від форм власності, які забезпечують його функціонування. Загальне керівництво цією галуззю здійснює Мінтранс України, відповідно до Положення про це Міністерство. Безпосередньо управління залізничним транспортом здійснює Українська залізниця, яка діє на підставі Положення.
За цим Положенням основними її завданнями є:
- організація скоординованої роботи залізниць, об'єднань, підприємств і організацій залізничного транспорту з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях ;
- управління процесом залізничних перевезень, регулювання у сфері організації та забезпечення цього процесу;
- вирішення питань ефективного використання залізничного рухомого складу, його збереження, оновлення, ремонту, забезпечення матеріально-технічними та паливно-енергетичними ресурсами;
- проведення єдиної інвестиційної та технічної політики на залізничному транспорті, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій;
- проведення соціальної політики на залізничному транспорті.
Укржелдор, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює пов'язані з експлуатаційною діяльністю функції щодо наступного:
- напрям рухомого складу відповідно до планів перевезень;
- перевезення пасажирів залізницями і використання рухомого складу, розподіл між залізницями коштів (зокрема, валютних надходжень), по-

отриманих від перевезень в прямому сполученні, з урахуванням конкретного внеску залізних доріг в процес перевезень, шляхом відкриття єдиного рахунку;
- розробка і впровадження нових маршрутів прямого міжнародного залізничного та змішаного пасажирського та вантажного сполучення;
- організація проведення розрахунків із залізними дорогами іноземних держав за міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;
- розробка технічних вимог до нових видів рухомого складу, оснащення та інших видів залізничного транспорту і формування замовлень для промисловості на їх виготовлення;
- здійснює реалізацію єдиної інвестиційної політики, розробляє пропозиції про перспективи розвитку мережі залізниць і промислових підприємств залізничного транспорту;
- забезпечує розвиток ремонтної бази залізничного транспорту, розробку та впровадження в практику сучасних засобів автоматики, телемеханіки, зв'язку, енергетики, обчислювальної техніки;
- вживає заходів щодо забезпечення безпеки руху залізничних складів та здійснює інші повноваження.
Укржелдор, в межах своєї компетенції, видає накази, обов'язкові для виконання залізницями, об'єднаннями, підприємствами та організаціями залізничного транспорту, що входять до сфери управління Укржелдора, організовує і контролює їх виконання.
Для розробки основних напрямів розвитку залізничного транспорту, вирішення найважливіших питань його господарської діяльності створюється Рада Укржелдора. Склад Ради та положення про неї затверджується Міністром транспорту.
Рішення Ради проводяться в життя, як правило, наказами Укржелдора.
Укржелдор очолює генеральний директор, який призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра транспорту.
Як вже зазначалося в параграфі 1 цієї глави, особливістю повноважень посадових осіб транспорту є повноваження щодо застосування заходів адміністративного впливу: заходи адміністративного стягнення, запобіжного заходу, адміністративно-запобіжні заходи. Серед останніх - повноваження Укржелдор (ст. 29 Статуту залізниць України) по вводу, за погодженням з Мінтрансом, тимчасових обмежень на перевезення в окремі райони під час стихійного лиха, возникнове-

ня інших надзвичайних ситуацій, накопичення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Широкому колу посадових осіб залізниці надано повноваження щодо розгляду певної категорії справ про адміністративні проступки та застосуванні засобів адміністративного впливу. Так, відповідно до ст. 224 КпАП України органи залізничного транспорту розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил користування видами цього транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному транспорті, правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно- протиепідемічних правил на залізничному транспорті.
Від особи органів залізничного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
- начальники станцій та їх заступники, начальники локомотивних (вагонних) депо, начальники пасажирських залізничних складів (механіки-бригадири пасажирських залізничних складів);
- контролери-ревізори пасажирських поїздів, ревізори-інструктори пасажирських поїздів, ревізори по контролю доходів, дорожні майстри, начальники дистанцій колії, начальники дистанцій сигналізації та зв'язку;
- начальник відділу Управління воєнізованої охорони та його заступник, начальники відділів (загонів команд, пожежних поїздів) та їх заступники, старші інструктори та інструктори по протипожежній профілактиці, начальники відділень (караулів) команд, пожежні залізничних складів воєнізованої охорони залізниць, метрополітенів, старші в місці розташування станцій посадові особи воєнізованої охорони;
- головний санітарний лікар залізничного транспорту та його заступник, головні санітарні лікарі залізниць та їх заступники, головні санітарні лікарі метрополітенів, головні санітарні лікарі відділів залізниць, головні санітарні лікарі лінійних дільниць.
Розмір штрафу, що накладається начальниками пасажирських залізничних складів (механіками-бригадирами пасажирських залізничних складів), дорожніми майстрами, начальниками відділень (караулів), команд, пожежних поїздів воєнізованої охорони залізниць, метрополітенів, головними санітарними лікарями залізниць та їх заступниками, головними санітарними лікарями Метрополія-

тенів, головними санітарними лікарями відділів залізниць, головними санітарними лікарями лінійних ділянок, не може перевищувати чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окремим структурним підрозділом залізниці є дирекція залізничних перевезень. Дирекція діє на підставі положення, яке стверджує начальник залізниці.
Основними завданнями та напрямками діяльності дирекції є:
- організація управління процесом перевезень, регулювання у сфері організації та забезпечення цього процесу, вирішення питань ефективного використання рухомого складу залізниці в межах території дирекції;
- своєчасне і якісне здійснення перевезень пасажирів, вантажів, вантажообігу і пошти, а також надання послуг з користування спорудами та пристроями для забезпечення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів у певному регіоні транспортної мережі;
- забезпечення безпеки руху та збереження вантажів, що перевозяться;
- забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які користуються послугами залізничного транспорту та охорони праці працівників;
- забезпечення чіткої взаємодії всіх підрозділів і ланок, які беруть участь у процесі перевезення, і інших завдань.
Низовим ланкою залізничного транспорту є залізнична станція (пасажирська, вантажна, сортувальна). Очолює її начальник станції.
Положення про залізничну станцію розроблено згідно з вимогами Закону України «Про підприємства в Україні», Закону України «Про залізничний транспорт», Закону України «Про транспорт», Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 6 квітня 1998 № 457, Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 16 квітня 1995 року № 27.
Залізничні станції - виробничо-технологічні підрозділи залізниці з організації перевезень пасажирів, вантажу, вантажобагажу та пошти, з взаємодії і координації виробничого процесу з підприємствами, суміжними службами залізничного транспорту.
Залізничні станції знаходяться в підпорядкуванні дирекцій залізничних перевезень, а також в оперативному підпорядкуванні відповідних служб, які по відношенню до станції є вищим органом управління.

Залізничні станції за своїм призначенням і основному характеру виконуваної роботи поділяються на:
- пасажирські;
- вантажні;
- сортувальні;
- дільничні;
- проміжні (у тому числі роз'їзди та обгінні пункти).
Управління станцією здійснює начальник станції.
Начальник станції 1 класу призначається на посаду начальником залізниці за погодженням з відповідною службою залізниці.
Начальники станції решти класів, а також заступники начальника станції всіх класів, головні інженери, головні бухгалтери призначаються на посаду начальником дирекції залізничних перевезень.
Керівництво станцією забезпечується начальником станції за допомогою апарату, організаційна структура якого затверджується начальником залізниці та начальником дирекції залізничних перевезень.
Розподіл обов'язків між керівниками станції і порядок їх підпорядкування затверджується наказом начальника станції.
Повноваження трудового колективу станції реалізуються загальними зборами (конференціями) згідно з чинним законодавством.
Взаємовідносини трудового колективу станції з адміністрацією регулюються чинним законодавством, цим Положенням та колективним договором.
Станція має право приймати рішення, що не суперечать законодавству України і цим Положенням.
Начальник станції:
- несе повну відповідальність за виробничо-фінансову діяльність станції - самостійно вирішує питання діяльності станції, за винятком віднесених чинним законодавством до компетенції залізниці та дирекції залізничних перевезень;
- діє за дорученням і від імені залізниці, представляє її та станцію в усіх установах та організаціях;
- несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, ефективне використання довіреної майна згідно з чинним законодавством;
- відповідає за доручення і підписує грошові документи і пр.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "30.5. Управління залізничним транспортом"
  1. § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
    управління, що суперечить закону, не підлягає застосуванню при вирішенні спору. Отже, цей спосіб захисту цивільних прав реалізується тільки в судовому порядку, про що прямо сказано в ст. 12 ГК. Але так само, в судовому порядку, хоча про це прямо не сказано в ст. 12 ГК, визнаються незаконними і недійсними що порушують права та інтереси Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф.
  2. § 2. Об'єкти і суб'єкти приватизації державного та муніципального майна
    управлінні Збройних сил РФ, залізниці, об'єкти і майно залізничного транспорту, що безпосередньо беруть участь у здійсненні перевізного процесу та аварійно-відновлювальних робіт, метрополітен та ін.) 2. Майно, яке закріплюється у державній власності до прийняття рішення про припинення його закріплення (наприклад, підприємства та об'єкти гідрологічної служби,
  3. § 3. Природна і державна монополії
    управління, застави) набуває більш ніж 10% загальної кількості голосів, що припадають на всі акції (частки), що складають статутний капітал суб'єкта природної монополії, зобов'язана повідомити про це відповідний орган природної монополії в 30-денний строк з дня придбання. Таку ж обов'язок несе суб'єкт природної монополії, що придбає акції (частки) у статутному капіталі іншого
  4.  § 6. Похідні підстави набуття права власності
      управління рішення про приватизацію конкретного об'єкта; 3) складання та затвердження плану приватизації; 4) укладення з набувачем приватизованого підприємства (майна) договору. Зазначені етапи є необхідними юридичними фактами. Для виникнення, зміни та припинення правовідносин власності в процесі приватизації необхідний юридичний склад, який носить комплексний
  5.  § 3. Право приватної власності юридичних осіб. Загальні положення
      управління і розпорядження майном залізничного транспорту "(з ізм. та доп.) * (880) єдиний господарюючий суб'єкт не має права передавати в оренду, безоплатне користування, довірче управління або заставу магістральні залізничні лінії; об'єкти локомотивного і вагонного господарства, що мають оборонне значення, і ін Зазначене майно може перебувати тільки у власності єдиного
  6.  § 2. Види цивільно-правових договорів
      управлінню Єдиної національної (загальноросійської) електричною мережею (п. 4 ст. 34), договір, що регулює взаємодію системного оператора та адміністратора торгової системи оптового ринку (п. 5 ст. 34), договір між системним оператором і нижчестоящими суб'єктами оперативно-диспетчерського управління, а також договори між суб'єктами оперативно-диспетчерського управління вищестоящого і
  7.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      управління є тільки та частина майна, яка вимагає постійного управління. * (186) Див: ФЗ від 17 грудня 2001 р. N 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" (з ізм. Та доп.) / / СЗ РФ. 2001. N 52 (ч. I). Ст. 4920. * (187) Оголошення громадянина померлим слід відрізняти від встановлення такого має юридичне значення факту, як факт смерті громадянина в певний час і
  8.  § 1. Загальна характеристика договору оренди
      управління і розпорядження майном залізничного транспорту "* (142), Законом РФ від 21 лютого 1992 р." Про надра "* (143), Федеральним законом від 25 червня 2002 р." Про об'єкти культурної спадщини (пам'ятках історії та культури) народів Російської Федерації "(далі - Закон про пам'ятники) * (144). Крім того, норми, що регулюють договір прокату, містяться в Законі РФ від 7 лютого 1992 р." Про захист
  9.  § 2. Елементи договору оренди
      управління позбавляє власника права розпоряджатися цим майном у формі здачі в оренду. Договори оренди, укладені власником щодо такого майна, повинні визнаватися недійсними (п. 40-41 постанови пленумів Верховного Суду РФ і ВАС РФ N 6/8). Крім того, існує ряд загальних обмежень: здача в оренду майна некомерційними організаціями допускається у тій мірі, в
  10.  § 6. Договір оренди транспортного засобу
      управлінню ним і за його технічної експлуатації. Залежно від цього оренда транспортних засобів підрозділяється на два види: оренду транспортного засобу з екіпажем (ст. 632-641 ЦК) і оренду транспортного засобу без екіпажу (ст. 642-649 ЦК) * (244). За договором оренди транспортного засобу з екіпажем (фрахтування на час) орендодавець (фрахтівник) надає орендарю (фрахтувальнику)
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка