Глава 31 Військова та адміністративна система України XVII-XVIII ст.

Головна

Адміністративне, фінансове, інформаційне право || Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право || Конституційне, муніципальне право || Природоресурсове, аграрне , екологічне право || Митне, податкове, медичне право || Теорія та історія держави і права || Трудове право || Кримінальне, кримінально-процесуальне право

Історія права / Теорія права і держави

Головна → Теорія та історія держави і права → Історія права →

« Попередня		Наступна »

І. А. Ісаєв. Історія держави і права Росії, 1993 - перейти до змісту підручника
Глава 31 Військова і адміністративна система України XVII-XVIII ст.
У 1654 р. були затверджені Березневі статті, що визначили взаємовідносини між Україною і Росією і автономію України. В результаті поділів Польщі (1772, 1791, 1795 рр..) до України перейшла значна частина земель (Київщина, Брацлавщина, Поділля, Волинь). У 1775 р. на Україну було поширено дій Установи про губернії і в тому ж році ліквідовано Запорізьку Січ. На підставі Березневих статей 1654 вся територія України складалася з трьох частин: 1) лівобережної України, розділеної на полиці; 2) слобідської України, розділеної на п'ять полків; 3) Запорізької Січі - найбільш автономної частини України. Форми військової організації України були одночасно її державними формами: полки та сотні стали територіальними адміністративними одиницями. Всі посадові особи трьох УРЯДУ (генерального, полкового, сотенного) обиралися на загальних зборах: військовий, полковий, сотенний радах. Генеральний уряд складався з гетьмана та генеральної старшини. Вищим розпорядчим органом була Войсковая і Генеральна рада, що пізніше перетворилася в Раду генеральної старшини. В руках гетьмана зосереджувалися функції влади і управління: він командував військом, мав у своєму розпорядженні вищою судовою владою, переглядав рішення генерального судді. Він видавав універсали, в яких встановлювалися загальні правові норми. Контроль за діяльністю української влади з 1663 р. здійснював Малоросійський наказ, в 1722 р. перетворений на Малоросійську колегію, що наглядають за судовими та адміністративними органами (гетьманом, генеральним суддею і військовою канцелярією). У 1734 р. гетьманська влада була скасована, козацьке військо поставлено під командування російського фельдмаршала, а управління Україною передано царському резиденту. Але вже в 1747 р. був виданий указ про відновлення гетьманства на Україні (за Єлизавети Петрівни), знову розширилася автономія України, у підпорядкування гетьману була передана Запорізька Січ. У 1764 р. (за Катерини II) гетьманство знову скасовується, для управління Україною створюється нова Малоросійська колегія на чолі з президентом, вводиться посада Генерал-губернатора Малої Росії (колегія складалася з чотирьох українців і чотирьох росіян, посади президента і прокурора не могли займати українці). Войсковая і Генеральна рада представляли собою зібрання українських властей, верхівки міських жителів з числа шляхти і козацтва. З часом звужувалася раніше необмежена компетенція Військовий раді: вона стала скликатися тільки для обрання гетьмана і генерального уряда. У зв'язку з цим Військова рада замінюється Радою військової старшини, в якій брали участь військовий старшина і полковники. Генеральна старшина складала генеральний уряд. До його складу входили: генеральний обозний, що відав організацією та постачанням війська, два генеральних судді, генеральний підскарбій, який відав фінансами, генеральний писар, керуючий справами, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний, два генеральних осавула. Хорунжий, бунчужний і осавули були вищими військовими чинами. При кожному з генеральних чинів діяли власні канцелярії. Місцеве управління на Україні збігалося з військовим поділом. Після ліквідації польських органів місцевої управління (1686) полкові влади підпорядкували собі не лише козаків, а селян і міщан (у містах і містечках). Полк складався з семи-двадцяти сотень. На чолі полку стояв полковник, при ньому діяла Рада полкової старшини. Сотня очолювалася сотником, спочатку избиравшимся, потім - що призначається полковником. Міста (найбільш великі) управлялися магістратами на чолі з війтом, що складалися з бургомістрів, радцев і лавників. При магистратах складалися чиновники: писар, комісар з межовим справах, городничий, Возні (поліцейські чини). Всі посадові особи були виборними. Поліцейські функції в містах виконували десятники і сотники. Джерелами права на Україні були: норми другого і третього Литовських статутів, Магдебурзького (міського) права. У 1728 р. було прийнято рішення створити комісію для кодифікацій українського права. Комісія закінчила роботу в 1743 р. і підготовлений Звід був представлений на затвердження до Сенату. Звід називався: "Права, за якими судиться малоросійський народ" і складався з трьох книг (статуту Литовського, Зерцала саксонського, книги "Порядку"). Він поділявся на тридцять глав, п'ятсот тридцять одна артикул і тисяча сімсот шістнадцять пунктів. До Зводу був приєднаний перелік посадових військових і цивільних чинів на Україні. У 1763 р. були створені земські градские і підкоморські суди, за зразком литовських, що діяли на основі Литовського статуту. У 1783 р. на Малоросію (Україну) поширюється дія Установи про губернії 1775 р. з відповідною системою судів. У 1796 р. (за Павла I) було відновлено колишнє судоустрій, що існувало до 1783 р.
« Попередня		Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна "Глава 31 Військова та адміністративна система України XVII-XVIII ст."
Глава 20 Укладення 1649 як звід феодального права адміністративним. Прикріплення селян до землі (гл. XI "Суд про селян"), посадські реформа, що змінила положення "білих слобод" (гл. XIX), зміна статусу вотчини й маєтки в нових умовах (гл.XVI, XVII), регламентація роботи органів місцевого самоврядування (гл.XXI), режим в'їзду і виїзду (гл.VI) - всі ці заходи склали основу адміністративно-поліцейських перетворень. Судове право Глава 22 Державні реформи першої чверті XVIII в. Військова реформа; 2) 1710-1719 рр.. Ліквідація колишніх центральних органів влади та управління, створення нової столиці, Сенату, проведення першої обласної реформи; 3) 1719-1725 рр.. відбувається утворення нових органів галузевого управління для колегій, проводиться другий обласна реформа, реформа церковного управління, фінансово-податкова реформа, створюється правова основа для всіх Глава 16 Правова політика самодержавної монархії в XVI ст. Адміністративної, фінансової і військової областях. Складання наказовому-воєводської системи управління означало централізацію всього управління і ліквідацію залишків палацово-вотчинної системи. Важливе місце посіла фінансова реформа: вже в 30 рр.. XVI в. вся грошова система була зосереджена в руках держави. По дорозі уніфікації фінансової системи йшла державна податная політика (введення Глава 24 Формування нової системи права глава законодавчої, виконавчої та судової влади втілює ідею законності. Ігнорування і неповага закону стали розглядатися як злочини. Дотримання державних встановлень оголошувалося найважливішим завданням усіх органів влади і управління, посадових і приватних осіб. Принципи законності були сформульовані в Указах "Про зберігання прав цивільних" (1722 р.), "Про дотримання Глава 25 «Освічений абсолютизм» у Росії глава). У ній регламентувалися принципи судоустрою та порядок розгляду справ у судах. У книзі викладалися: повноваження суду, права суддів, загальний порядок подачі чолобитною і виклику до суду, порядок розгляду справи, винесення рішення та виконання вироку, порядок оскарження та повторного розгляду справи. Проект виходив з єдності судових та адміністративних функцій і перераховував більш Глава 27 Становий лад XVIII? першої половини XIX вв . адміністративною системою управління та видами занять населення. Належність до міщанського стану, на думку законодавця, грунтується на працьовитості і Добронравов, є спадковим, пов'язана з користю, яку міщанство приносить батьківщині (приналежність до міщанства - НЕ природне явище, як приналежність до дворянства). Позбавлення міщанських прав і станових привілеї могло 1.3.1. Становлення і розвиток адміністративного права адміністративними розпорядженнями. Предмета науки адміністративного права , як і її самої, ще не існувало, як не існувало сформованої системи розподілу влади, а також адміністративно-правового порядку, в рамках якого були б встановлені правовим шляхом суб'єктивні права індивідуумів по відношенню до державної власті2. 1 Тихомиров Ю. А. Курс адміністративного права і Глава 14. ПЕРЕХІД ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ПЕРЕДАЧІ ВЕ главах, лише в силу сформованого в даному правопорядок юридичного механізму, не залежить від волі сторін, які самі лише підпорядковані цим механізмом, грають у ньому відведені їм ролі. Виникнення права власності у набувача ув'язується ні з волею отдающего, а з тим значенням, яке правопорядок надає актом передачі. У цьому плані слід зазначити, що сторони можуть пересунути Глава 15. речових ЕФЕКТ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ адміністративному порядку незалежно від підстав вилучення і дійсності самого договору; якщо набувачеві вдасться домогтися повернення вилученого майна, обсяг відповідальності обмежиться понесеними витратами. Необхідно відзначити, що за чинним закону в обов'язки продавця входить передача речі у власність, тому відсутність у продавця правової можливості передати § 1. Управління на місцях до 1864 адміністративну одиницю, що входить в складу більш широкого територіального об'єднання - волості-землі. Волость тяжіла до певного стольному місту. Головний спосіб самоврядування в названих територіальних громадах - вечевая демократія. Віче - збори (сход) жителів. Воно зросло з племінних зборів. --- --- Див: Пресняков А.Є. Княжий право у Стародавній Русі.

© 2014-2022 yport.inf.ua