ГоловнаАдміністративне, фінансове , інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов . АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

34.2. Форми і методи державного регулювання та управління у науковій і науково-технічну діяльність

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» закріпив основні форми та методи державного регулювання в науковій та науково-технічної діяльності.
Так, основними цілями державної політики у науковій і науково-технічної діяльності було визначено:
- примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;
- створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку за допомогою використання сучасних досягнень науки і техніки;
- зміцнення національної безпеки на основі використання наукових і науково-технічних досягнень;
- забезпечення вільного розвитку наукового та науково-технічної творчості (ст. 31).
Для виконання цих цілей держава забезпечує: соціально-економічні, організаційні, правові умови для

формування та ефективного використання наукового та науково-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку суб'єктів наукової та науково-технічної діяльності; створення сучасної інфраструктури науки і системи інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, інтеграцію освіти, науки і виробництва; підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку наукових кадрів; підвищення престижу наукової і науково-технічної діяльності, підтримку та заохочення наукової молоді; фінансування та матеріальне забезпечення фундаментальних досліджень; підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, державних наукових і науково-технічних програм і концентрацію ресурсів для їх реалізації; створення ринку наукової і науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспільного життя ; правову охорону інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання; організацію статистики в науковій діяльності; проведення наукової і науково-технічної експертизи виробництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень, науково-технічних програм і проектів тощо; стимулювання наукового та науково-технічної творчості, винахідництва та інноваційної діяльності; пропаганду наукових і науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розвиток світової науки і техніки; встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими державами для інтеграції вітчизняної та світової науки. При здійсненні державного управління та регулювання науковою діяльністю держава керується принципами:
- органічної єдності науково-технічного, економічного, соціального і духовного розвитку суспільства;
- об'єднання централізації і децентралізації управління у науковій діяльності;
- дотримання вимог екологічної безпеки;
- визнання свободи творчої, наукової і науково-технічної діяльності;
- збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;
- використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва;
- свободи поширення наукової та науково-технічної інформації;
- відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні із захистом інтересів національної
безпеки.

Держава застосовує фінансово-кредитні та податкові важелі для створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законодавства України.
Одним з основних важелів здійснення державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності є бюджетне фінансування.
Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім витрат на оборону) у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України. Витрати на наукову і науково-технічну діяльність захищені статтями видатків Державного бюджету України. Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.
Базове фінансування надається для забезпечення: фундаментальних наукових досліджень; найважливіших для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки і оборони; розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; збереження наукових об'єктів, які становлять національне надбання; підготовки наукових кадрів.
Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким надається базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Програмно-цільове фінансування здійснюється, як правило, на конкурсній основі для: науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням; проектів, які виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва.
Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється відповідно до законодавства України.
Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, які ведуться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими, створюється Державний фонд фундаментальних досліджень (далі - Фонд).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. був утворений Державний фонд фундаментальних досліджень з віднесенням його до сфери управління Міністерства освіти і науки України1.
1 Про Державний фонд фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ: Постанова Кабінету Міністрів України от 24 грудня 2001 р. № 1717 / / Офіційний вісник України. - 2001. - № 52. - Ст. 2344.

Діяльність Фонду регулюється Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Фонду є:
- підтримка на конкурсній основі фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, які проводяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими;
- проведення діяльності, спрямованої на методичне, організаційне і фінансове забезпечення фундаментальних наукових досліджень;
- організація і виконання наукознавчих і наукометричних досліджень з питань перспективного розвитку науки в Україні та світі;
- сприяння науковим контактам і розповсюдження інформації в галузі фундаментальних наукових досліджень, у тому числі за кордоном;
- налагодження та підтримка міжнародного наукового співробітництва в галузі фундаментальних наукових досліджень.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд:
- забезпечує проведення наукової експертизи та конкурсного відбору проектів фундаментальних наукових досліджень для їх підтримки;
- забезпечує адресне фінансування підібраних на конкурсній основі проектів фундаментальних наукових досліджень і здійснення контролю за використанням наданих коштів за цільовим призначенням;
- забезпечує практичне використання отриманих результатів фундаментальних наукових досліджень;
- взаємодіє з міжнародними і зарубіжними фондами, іншими організаціями, які здійснюють підтримку фундаментальних наукових досліджень в Україні;
- здійснює підготовку видання і розповсюдження друкованих, аудіовізуальних, інформаційних та інших наукових матеріалів, що стосуються фундаментальних наукових досліджень, у тому числі монографій, за результатами виконання наукових і науково-технічних проектів;
- підтримує наукові проекти молодих учених;
- проводить наукові конференції, в тому числі міжнародні;
- виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.
Основним засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для вирішення найважливіших природних, технічних і гуманітарних проблем є державні наукові та науково-технічні програми.

Державні наукові та науково-технічні програми поділяються на: загальнодержавні (національні); державні (міжвідомчі); галузеві (багатогалузеві); регіональні (територіальні).
Статус державних (міжвідомчих) наукових та науково-технічних програм мають також відповідні частини загальнодержавних (національних) програм економічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища.
Основним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі), галузеві (багатогалузеві) та регіональні (територіальні) програми.
Державні наукові та науково-технічні програми формуються Міністерством освіти і науки України на основі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах.
Обсяги фінансування загальнодержавних (національних) науково-технічних програм щорічно визначаються Верховною Радою України при прийнятті Закону України про Державний бюджет України.
Положення про державних наукових і науково-технічних програмах затверджується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство освіти і науки України як правонаступник Міннауки України здійснює організаційно-методичне керівництво розробками та проектами по Державним науково-технічним програмам (ДНТП).
ДНТП на сьогодні є єдиним інструментом реалізації певних в 1992 році Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.
Державне замовлення на науково-технічну продукцію щорічно формується Міністерством освіти і науки України та Міністерством економіки України на основі переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукції, і затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
З метою фінансового забезпечення проведення державної політики у науковій і науково-технічної діяльності та заходів, спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні, створюється Державний інноваційний фонд, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державний інноваційний фонд підпорядковується Міністерству освіти і науки України.
Державний інноваційний фонд здійснює на конкурсних засадах фінансову та матеріально-технічну під-

держку заходів, спрямованих на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок та новітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної продукції.
З метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років проводиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державної атестації підлягають наукові установи всіх форм власності, внесених чи претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.
7 квітня 1998 Постановою № 468 Кабінет Міністрів України затвердив Положення про атестацію державних науково-дослідних установ1.
Для державної підтримки наукових установ усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.
Наукові установи включаються Міністерством освіти і науки України до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.
Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ: користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України; не можуть міняти наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності; зобов'язані не менше 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт і розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.
Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, виключаються з нього у разі недотримання ними вимог, передбачених законом.
Статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акредитації (об'єднанню наукових установ чи вищих навчальних закладів IV рівня акредитації), яке проводить комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та має світове визнання своєї діяльності.
  1 Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - Ст. 545.

  Метою присвоєння науково-дослідному (науково-технічних) установ, вищому навчальному закладу IV рівня акредитації (об'єднання науково-дослідних, науково-технічних установ чи вищих навчальних закладів IV рівня акредитації) статусу національного наукового центру є:
  - Реалізація державної підтримки установ, наукові дослідження яких мають світове визнання або в проведенні яких держава має особливу потребу;
  - Сприяння розвитку науково-технічного потенціалу загальнодержавного значення та забезпечення його ефективного використання;
  - Наукове забезпечення вирішення найважливіших завдань розвитку економіки та соціальної сфери.
  Присвоєння і позбавлення статусу національного наукового центру здійснюються Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України.
  Статус та особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України1.
  З метою збереження унікальних наукових об'єктів: колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, наукових полігонів і т. д, мають виняткове значення для української та світової науки, - створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.
  Порядок формування та ведення Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, визначається Кабінетом Міністрів України.
  Наукова та науково-технічна експертиза є невід'ємним елементом державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності і проводиться відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» 2.
  Для забезпечення розвитку науки і сприяння науково-технічній творчості держава створює систему науково-технічної інформації, функціонування і розвиток якої регулюється законодавством України3.
  1 Положення про національний науковий центр: Затв. УХВАЛИЛИ Кабінету Міністрів України от 19 березня 1994 р. № 174 / / 36. постанов Уряду України. - 1994. - № 7. - Ст. 175.
  2 Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 9. - Ст. 56; 1999. - № 45. - Ст. 400.
  3 Про науково-технічну інформацію: Закон України от 25 червня 1993 р. / / Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 33. - Ст. 345.

  Держава забезпечує захист права інтелектуальної власності. Захист права інтелектуальної власності забезпечується відповідно до законів та іншим нормативно-правовим актам органами державної влади України, в тому числі Державним агентством з авторських і суміжних прав, Державним патентним відомством України.
  У разі порушення права інтелектуальної власності, його захист здійснюється в судовому порядку.
  Обов'язковими умовами договору (контракту), на підставі якого виконуються науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, є визначення суб'єктів права інтелектуальної власності, зобов'язання сторін щодо забезпечення охорони прав на створені об'єкти інтелектуальної власності, визначення сторони, яка буде сплачувати винагороду авторам об'єктів права інтелектуальної власності відповідно до законодавства України.
  Держава здійснює стандартизацію, метрологічне забезпечення та сертифікацію в науковій і науково-технічної діяльності.
  Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб'єктами наукової та науково-технічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технічними організаціями, іноземними юридичними особами, міжнародними науковими організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству Україна. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "34.2. Форми і методи державного регулювання та управління у науковій і науково-технічну діяльність"
  1.  § 2. Розрахунки і кредитування
      форми тягне недійсність, нікчемність кредитного договору, - ст. 820 ГК; - за наявності обставин, очевидно які свідчать про те, що позичальник не зможе повернути позичку в строк, кредитор, незважаючи на вже укладений кредитний договір, має право відмовитися від надання кредиту повністю або частково, - п. 1 ст. 821 ГК; - позичальник ж має право невмотивованої відмови від
  2.  § 2. Суб'єкти і об'єкти інноваційної діяльності
      форми державної звітності, засновують і реєструють організації, що реалізують інноваційні проекти і т.п. Наступною різновидом осіб, які забезпечують інноваційну діяльність, є спеціалізовані органи та організації, що створюються для цілей сприяння розвитку підприємств у науково-Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
  3.  § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
      форми господарювання, широко представленої у всіх економічно розвинених країнах. Селянське господарство може бути створене або в результаті виходу зі складу сільськогосподарської комерційної організації, що було характерно при реорганізації радгоспів і колгоспів та приватизації державних сільськогосподарських підприємств, або уста-дено на знову відведених для цієї мети землях громадянами,
  4.  § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади та місцевого самоврядування
      форми здійснення місцевого самоврядування з функціональної точки зору практично нічим не відрізняються від способів здійснення державного управління. Проте функціональні особливості місцевого самоврядування становлять невід'ємну частину його поняття, а саме як діяльності місцевого населення, органів і посадових осіб за рішенням (самостійного і під свою відповідальність)
  5.  § 2. Результати інтелектуальної діяльності. Інформація
      форми. Так, діяльність повіреного, комісіонера, зберігача не має матерілізованного результату, але представляє юридично значимий інтерес для довірителя, комісіонера, поклажодавця. Нематеріальні блага. Особливу групу об'єктів цивільних прав утворюють нематеріальні блага, під якими розуміються не мають економічного змісту і невіддільні від особистості їх носіїв блага і
  6.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      форми "/ / Відомості РФ. 1992. N 30. Ст. 1800. * (54) Див: Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Загальні положення. М., 1997. С. 41 (автор глави - М.І. Брагінський). * (55) Deutsches Burgerliches Gesetzbuch (Німецьке цивільне укладення). * (56) Див: Відомості РФ. 1969. N 32. Ст. 1086. * (57) На цей рахунок є і інші думки. Так, з посиланням на тенденцію поєднання в російській
  7.  § 3. Договір будівельного підряду
      форми договорів будівельного підряду, рекомендовані для окремих видів будівельних робіт, а також ведення будівництва в різних галузях. Передумови і порядок укладення договору будівельного підряду. Договір будівельного підряду в даний час втратив плановий характер і полягає, як правило, за вільним розсуд сторін. Це, однак, не означає, що відпали всі
  8.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      форми, габариту, фасону, забарвлення або комплектації "(в ред. від 15 грудня 2006 р.) / / СЗ РФ. 1998. N 4. Ст. 482. Про технічно складних товарах, заміна яких згідно п. 1 ст. 503 ГК та п. 1 ст. 18 Закону про захист прав споживачів здійснюється тільки за наявності в них істотних недоліків, см.: постанова Уряду РФ від 13 травня 1997 р. N 575 "Про затвердження Переліку технічно
  9.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      форми прийняття дітей на виховання (див.: Рясенцев В.А. Сімейне право. М., 1971. С. 45; Радянське сімейне право / під ред. В.А. Рясенцева. М., 1982. С. 43 та ін ). * (224) Прикладом такого роду може служити визначення сім'ї Е.М. Ворожейкіна, який запропонував вважати нею "врегульовану нормами законодавства про шлюб та сім'ю спільне життя осіб, що виникає як наслідок їх союзу, або як
  10.  ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
      форми зловживання правом. Відмова у захисті права і наслідки його застосування. Здійснення цивільних прав і виконання цивільно-правових обов'язків через представника. Поняття і значення представництва. Повноваження. Види представництва. Особливості комерційного представництва. Поняття і види довіреності. Форма довіреності. Передоручення. Припинення довіреності.
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка