загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

34.1. Система і повноваження центральних органів виконавчої влади щодо управління наукою

Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим обумовлена ??необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для

задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
«Держава, - йдеться в ст. 54 Конституції України, - сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством ».
«Наука не може існувати без держави, а держава без науки», - сказав 3 грудня 1998 в Національному палаці «Україна» на ювілейній сесії загальних зборів Національної Академії Наук України Президент України Л. Д. Кучма1.
Наука є провідним фактором науково-технічного прогресу. Ця роль науки визначилася в ході її розвитку, в результаті якого вона отримала пріоритет щодо техніки.
Наука як один з елементів суспільної діяльності є об'єктом організації та управління. У сучасних умовах управління її розвитком набуває все більшого значення. Створення незалежної Української держави поставило якісно нові завдання перед управлінням наукою. Виникла потреба удосконалення системи і структури державних і громадських органів управління нею, планомірної організації наукових досліджень і розробок в масштабі країни, прискорення процесу перетворення науки в продуктивну силу (зокрема, шляхом прискореного впровадження досягнень науки у виробництво), підвищення ефективності наукових досліджень.
З прийняттям 13 грудня 1991 Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічну діяльність» 2 в Україні почався процес створення правових основ державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності , що базується на «Декларації про державний суверенітет України» та Акті проголошення незалежності України.
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначив основні повноваження суб'єктів державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності.
Так, Верховна Рада України:
- здійснює державне регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності;
- визначає основні початку та напрями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;
- затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та загальнодержавні (національні) програми науково-технічного розвитку України;
1 Урядовий кур'єр. - 1998. - 5 груд.
2 Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - Ст. 165.

- Здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України належать до її відання.
Одним з перших законів незалежної України став прийнятий Верховною Радою України Закон від 13 грудня 1991 р. «Про основи державної політики в галузі науки і науково-технічну діяльність» 1.
1 липня 1994 Верховна Рада України прийняла Постанову «Про стан науки та її ролі в економічному розвитку України» 2.
13 липня 1999 Постановою Верховної Ради України було затверджено Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України3. Однією з основ Концепції є віднесення збереження та підвищення якості науково-технологічного потенціалу до пріоритетних національних інтересів України. У цій Концепції визначалися головні цілі та напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку, вимоги удосконалення механізму інноваційного розвитку, шляхи фінансового забезпечення наукової та інноваційної діяльності, основні заходи організаційно-функціональної трансформації науково-технологічного потенціалу, механізм удосконалення управління в науково-технологічній та інноваційній сферах і т. п.
2 жовтня 1992 Верховна Рада України прийняла Закон «Про інформацію» 4, 25 червня 1995 р. - Закон «Про науково-технічну інформацію» 5, 10 лютого 1995 р . - Закон «Про наукову і науково-технічну експертизу» 6, 15 листопада 1996 р. - Закон «Про космічну діяльність» 7, 16 липня 1999 р. - Закон «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка »,« Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона »,« Інститут монокристалів »8, 4 липня
2002 р. - Закон« Про інноваційну діяльність »9; 16 Січень
2003 р. - Закон «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» 10.
1 Нині цей Закон діє в редакції від 1 грудня 1998 під назвою: «Про наукову і науково-технічну діяльність» / / Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N ° 2-3. - Ст. 20.
2 Там же. - 1994. - № 29. - Ст. 282.
3 Там же. - 1999. - № 37. - Ст. 336.
4 Там же. - 1992. - № 48. - Ст. 650. 8 Там же. - 1995. - № 33. - Ст. 345.
6 Там же. - 1995. - № 9. - Ст. 56; 1999. - № 45. - Ст. 400.
7 Там же. - 1996. - № 1. - Ст. 2.
8 Там же. - 1999. - № 40. - Ст. 363.
9 Офіційний вісник України. - 2002. - № 31. - Ст. 1447.
10 Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 13. - Ст. 93.

11 липня 2001 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» 1, який визначив правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Так, правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є Конституція України, Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», інші закони.
Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період. Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється через систему державних наукових та науково-технічних програм, а також - державне замовлення на науково-технічну продукцію. Формування переліку державних наукових і науково-технічних програм забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності.
Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та їх обгрунтування Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України кожні п'ять років до першого березня останнього року дії попередніх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Кабінет Міністрів України на підставі затверджених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки організує розробку державних наукових і науково-технічних програм у порядку, визначеному законодавством України. Державні наукові та науково-технічні програми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Було визначено, що обсяг коштів на фінансування державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів науки і техніки затверджується у законі про Державний бюджет України на відповідний рік у розмірі не менше 30 відсотків загального обсягу фінансування видатків на науку з Державного бюджету України. Обсяги фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються у законі про Державний бюджет України окремо по кожному затвердженому цим Законом пріоритетному напрямку розвитку науки і техніки.
Закон визначив такі пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки на період до 2006 року:
1 Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 48. - Ст.
1) фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;
2) проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства;
3) збереження навколишнього середовища та сталий розвиток;
4) новітні біотехнології; діагностика та методи лікування найбільш поширених захворювань;
5) нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства;
6) новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі;
7) нові речовини і матеріали.
Президент України як глава держави і гарант її державного суверенітету сприяє розвиткові науки і техніки з метою забезпечення технологічної незалежності країни, матеріального добробуту суспільства і духовного розквіту нації. Президент України відповідно до Конституції та законів України:
- визначає систему органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності в Україні;
- забезпечує здійснення контролю за формуванням і функціонуванням системи державного управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності;
- для здійснення своїх повноважень у науковій і науково-технічній сфері створює консультативно-дорадчу раду з питань науки та науково- технічної політики, яка сприяє формуванню державної політики щодо розвитку науки, визначенню пріоритетних науково-технічних напрямів, створення стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, розглядає пропозиції щодо ефективного використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на розвиток науки, технологій та інновацій, щодо удосконалення структури управління наукою, системи підготовки і атестації кадрів.
Так, важливе значення для розвитку науки і техніки мали, зокрема, Укази Президента України: від 15 грудня 1999 р. - «Про систему центральних органів виконавчої влади» 1 і «Про зміну у структурі центральних органів виконавчої влади »2, від 14 лютого 1997 р. -« Про День науки »3, від 10 березня
1 Голос України. - 1999. - 18 груд.
2 Там же. - 1999. - 18 груд.
3 Офіційний вісник України. - 1997. - № 9. - Ст. 29.

2000 р. - «Про додаткові заходи щодо державної підтримки Національної академії наук України» 1, від 16 травня 2001 р. - «Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-освітньої діяльності громадських організацій» 2, від 15 січня 2002 р. - «Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених» 3 та ін
Важлива роль і місце в системі державного регулювання і управління у сфері науково-технологічної діяльності належить Раді з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України.
З метою вдосконалення діяльності консультативних дорадчих органів при Президентові України з питань науки, науково-технічної політики, інтелектуальної власності та трансферу технологій Указом Президента України від 22 березня 2000 р. «Про Раду з питань науки та науково -технічної політики при Президентові України »4 на Раду з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України було покладено завдання щодо здійснення оцінки стану реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності та трансферу технологій і розробки пропозицій з цих питань.
Відповідно до Положення про Раду з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України5 основними завданнями Ради є:
- внесення пропозицій щодо державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій;
- оцінка стану науки і техніки в Україні;
- експертиза проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій;
- аналіз проектів національних та державних науково-технічних програм, пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, основних засад і напрямів кадрової політики, підготовки, атестації наукових кадрів, міжнародного співробітництва з цих питань, поліпшення соціального захисту науковців і підйом суспільного престижу їх роботи;
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 11. - Ст. 415.
2 Там же. - 2001. - № 20. - Ст. 837.
3 Там же. - 2002. - № 15. - Ст. 793.
4 Там же. - 2000. - № 12. - Ст. 455.
5 Положення про Раду по вопросам науки и науково-технічної політики при Презідентові України / / Офіційний вісник України. - 2000. - № 12. - Ст. 455.

- Сприяння координації діяльності академій наук, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститутів, підприємств, установ та організацій у сфері наукової і науково-технічної діяльності;
  - Розробка пропозицій щодо створення цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності в Україні;
  - Підготовка пропозицій щодо фінансування наукової та науково-технічної діяльності, аналіз ефективності використання коштів, що виділяються для цього.
  Рада утворюється у складі Голови, першого заступника та заступника Голови, відповідального секретаря та членів Ради. Очолює Раду Президент України. Персональний склад Ради затверджує Президент України, Голова, перший заступник і заступник Голови, відповідальний секретар і члени Ради беруть участь у її роботі на громадських засадах.
  Формою роботи Ради є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше одного разу на півроку. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів Ради. Для забезпечення оперативного розгляду питань, віднесених до компетенції Ради, утворюється бюро Ради у складі 11 осіб, яких призначає Голова Ради з числа членів Ради. Очолює бюро голова, який є першим заступником Голови Ради.
  Організаційне забезпечення діяльності Ради здійснює секретаріат Ради. Керівника секретаріату Ради призначає на посаду та звільняє з посади Голова Ради.
  Рішення Ради, його бюро приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Ради. У разі рівного розподілу голосів голос Голови є вирішальним.
  Рішення Ради, його бюро оформляються протоколами і реалізуються шляхом прийняття актів Президента України та Кабінету Міністрів України, подання відповідних законопроектів та інших пропозицій до Верховної Ради України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, наукові установи, навчальні заклади і т. п.
  Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади має, зокрема, такі повноваження у сфері наукової і науково-технічної діяльності:
  - Здійснює науково-технічну політику держави;
  - Подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та її матеріально-технічного забезпечення;
  - Забезпечує реалізацію загальнодержавних науково-технічних програм;

  - Затверджує державні (міжвідомчі) науково-технічні програми відповідно до визначених Верховною Радою України пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки.
  22 червня 1994 Кабінет Міністрів України видав Постанову № 429 «Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки» 1.
  З метою забезпечення реалізації Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» Кабінет Міністрів України Постановою від 26 грудня 2001 р. № 1716 затвердив перелік державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 годи2.
  Для координації діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади під час формування та реалізації державної науково-технічної політики Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 1484 була утворена Комісія Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного развітія3.
  14 грудня 2001 Кабінет Міністрів України утворив Комісію Кабінету Міністрів України з питань науково-технологічної деятельності4.
  Комісія Кабінету Міністрів України з питань науково-технологічної діяльності (далі - Комісія) утворена для координації діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, пов'язаної з формуванням і реалізацією державної науково-технічної політики. Вона діє на підставі Положення про Комісію Кабінету Міністрів України з питань науково-технологічного розвитку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2001 р. № 16905.
  _______________________________________
  1 ЗПУ України. - 1994. - № 10. - Ст. 253.
  2 Про погодження Переліку державних наукових и науково-технічних програм з пріорітетніх напрямів розвітку науки и техніки на 2002 - 2006 роки: Постанова Кабінету Міністрів України от 26 грудня 2001 р. № 1716 / / Офіційний вісник України. - 2001. - № 52. - Ст. 2343.
  3 Про погодження Положення про Комісію Кабінету Міністрів України по вопросам науково-технічного розвітку: Постанова Кабінету Міністрів України от 26 серпня 1998 р. № 97 / / Офіційний вісник України. - 1998. - № 4. - Ст. 140.
  4 Про Утворення КОМІСІЇ Кабінету Міністрів України по вопросам науково-технологічної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України от 14 грудня 2001 р. / / Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст. 2295.
  5 Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст. 2295.

  Комісія взаємодіє з Національною та галузевими академіями наук.
  Основними завданнями Комісії є: координація роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, спрямованої на: здійснення заходів щодо формування та реалізації державної науково-технічної політики; розгляд пропозицій щодо створення нових високотехнологічних виробництв на основі новітніх науково-технологічних розробок, фінансування загальнодержавних науково-технічних програм за рахунок коштів державного бюджету; розробку заходів, спрямованих на розвиток вітчизняного науково-технічного потенціалу з метою забезпечення наукової та технологічної незалежності державного здійснення контролю за їх виконанням; підготовку пропозицій щодо удосконалення законодавчої та нормативної бази правовідносин у науковій, науково-технічній та інноваційній сфері , впровадження ефективних економічних механізмів стимулювання науково-технологічного розвитку в ринкових умовах.
  Комісію очолює Прем'єр-міністр України. Голова Комісії має трьох заступників, у тому числі одного першого. Голова Комісії визначає обов'язки членів Комісії та в разі потреби вносить зміни до її складу. Комісія працює на громадських засадах. У разі відсутності Голови Комісії його обов'язки виконує перший заступник.
  Комісія є постійним дорадчим органом Кабінету Міністрів України. Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться відповідно до плану роботи, що затверджується Головою Комісії.
  Комісія приймає рішення простою більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні. У разі рівності голосів вирішальним є голос Голови Комісії. Рішення Комісії оформляється протоколом. Рішення Комісії, прийняті в межах її компетенції, є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади, Національною та галузевими академіями наук.
  У 1991-1992 рр.. функції центрального органу виконавчої влади в галузі науки і техніки виконував Комітет з науково-технічному прогресу при Кабінеті Міністрів України.
  21 липня 1992 Постановою № 189 було затверджено Положення про Державний комітет України з питань науки і технологій1, згідно з яким ДКНТ України був визначений центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
  -------------------------------------------------- --------
  1 ЗПУ України. - 1992. - № 8. - Ст. 189.

  До функцій ДКНТ України були віднесені: організація роботи по здійсненню державної наукової та науково-технічної політики, відповідальність за ефективне використання науково-технічного потенціалу України, фінансових і матеріальних ресурсів, які виділяються державою на розвиток науки і техніки.
  Указом Президента України від 26 липня 1996 р. з урахуванням Державного комітету України з питань науки, техніки та промислової політики, Національного агентства морських досліджень і технологій при Кабінеті Міністрів України та Державної служби України з питань спеціальної інформації та критичних технологій було утворено Міністерство України у справах науки і технологій1 як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує впровадження в життя державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. До його основних функцій було віднесено:
  - Розробку основ наукового та науково-технічного розвитку України;
  - Забезпечення розвитку наукового та науково-технічного потенціалу України;
  - Організацію та координацію інноваційної діяльності;
  - Координацію розвитку загальнодержавної системи науково-технічної інформації;
  - Координацію діяльності органів виконавчої влади щодо розробки загальнодержавних наукових і науково-технічних програм і контроль за їх виконанням;
  - Здійснення керівництва системою наукової і науково-технічної експертизи;
  - Забезпечення інтеграції вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національних пріоритетів.
  13 серпня 1999 Указом Президента України № 987 на базі Міністерства України у справах науки і технологій, Державного патентного відомства України та Державного агентства України з авторських і громадським правам, які були ліквідовані, утворено Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної деятельності2.
  1 Про Зміни в Системі центральних органів віконавчої власти України: Указ Президента України от 26 липня 1996 р. / / Урядовий кур'єр. - 1996. - ЗО лип.
  2 Про Зміни в Системі центральних органів віконавчої власти України: Указ Президента України от 13 березня 1999 р. № 250/99 / / Урядовий кур'єр. - 1999. - 16 беріз.

  Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» 1 на базі Міністерства освіти України та Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності, які були ліквідовані, утворено Міністерство освіти і науки України .
  Указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 773/2000 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України2, за яким воно є провідною установою в системі центральних органів виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.
  Для реалізації функцій щодо керівництва в галузі науки МОН України має такі повноваження:
  1) забезпечує проведення комплексного аналізу стану вітчизняної та світової науки і техніки, прогнозування тенденцій їх розвитку та взаємозв'язку з виробничою, економічною, соціальною і оборонною сферами;
  2) готує пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетів інноваційної діяльності;
  3) надає Кабінету Міністрів України висновки щодо замовників та керівників державних наукових, науково-технічних програм;
  4) формує щороку разом з Міністерством економіки України державне замовлення на науково-технічну продукцію на основі переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукції;
  5) організовує в установленому порядку проведення державної наукової та науково-технічної експертизи проектів державних, міжнародних, регіональних програм;
  6) організовує діяльність координаційних рад з пріоритетних напрямів розвитку науки, техніки;
  7) вносить у встановленому порядку пропозиції та висновки щодо створення та реорганізації державних наукових установ, які повністю або частково фінансуються з Державного бюджету України;
  8) здійснює організаційно-методичне забезпечення державної атестації наукових установ України, веде Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави;
і
  1 Голос України. - 1999. - 18 груд.
  2 Офіційний вісник України. - 2000. - № 23. - Ст. 934.

  9) здійснює на основі угод з власниками авторського права і суміжних прав управління їх майновими правами в Україні та за її межами;
  10) організовує в установленому порядку експертизу об'єктів інтелектуальної власності, видає охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності;
  11) забезпечує державну реєстрацію авторського права, державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів інтелектуальної власності, проводить реєстрацію угод про передачу прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, які охороняються на території України;
  12) видає офіційний бюлетень з питань інтелектуальної власності;
  13) координує діяльність щодо трансферу (передачі) технологій і прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету;
  14) вносить Кабінету Міністрів України пропозиції про віднесення наукових об'єктів до становлять національне надбання;
  15) забезпечує ведення обліку науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, захищених дисертацій;
  16) організовує підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
  17) укладає відповідно до законодавства міжнародні договори про співробітництво у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.
  МОН України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з Радою з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти, Комісією Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку, Міжвідомчою комітетом з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, органами виконавчої влади, академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.
  Міністерство освіти і науки України як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, направляло свою діяльність, зокрема в 2000 р., за такими напрямками:

  - Підготовка законодавчих актів;
  - Завершення Державних науково-технічних програм;
  - Завершення проектів Державного фонду фундаментальних досліджень;
  - Впровадження нових форм науково-технологічних розробок та трансферу технологій;
  - Інтеграція освіти і науки;
  - Розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва;
  - Підвищення престижу наукової діяльності, підвищення статусу наукових работніков1.
  Дорадчим органом при МОН України є координаційні ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Вони діють на підставі Положенія2.
  До складу координаційної ради входять провідні вчені, а також фахівці академій наук, науково-дослідних і науково-технічних установ, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які беруть участь у проведенні науково-технічної діяльності.
  Персональний склад координаційної ради затверджується Кабінетом Міністрів України3.
  Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:
  - Здійснюють управління у сфері наукової та інноваційної діяльності і відповідають за рівень науково-технічного розвитку відповідних галузей;
  - Визначають напрямок розвитку наукового та науково-технологічного потенціалу галузей, спрямовують і контролюють діяльність підпорядкованих їм наукових організацій;
  - Беруть участь у формуванні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, державних наукових та науково-технічних програм та державного замовлення;
  - Формують програми науково-технічного розвитку відповідних галузей та організують їх виконання;
  - Організують розроблення, освоєння та виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використан-
  1 Про Підсумки роботи Міністерства освіти и науки України у сфере Наукової, науково-технічної та інноваційної ДІЯЛЬНОСТІ за 2000 рік: Рішення колегії Міністерства освіти и науки України от 27 березня 2001 р. № 3/1-16 / / Інформ. бюлетень Міністерства освіти и науки України. - 2001. - № 11. - З 8-17.
  2 Положення про коордінаційну раду з пріорітетного напряму розвітку науки и техніки: Затв. УХВАЛИЛИ Кабінету Міністрів України от 19 грудня 2001 р. № 1710 / / Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст. 2306.
  3 Про коордінаційні заради з пріорітетніх напрямів розвітку науки и техніки: Пост. Кабінету Міністрів України от 19 грудня 2001 р. № 1710 / / Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст. 2306.

  ня нових високоефективних технологій, обладнання, матеріалів, інформаційного забезпечення;
  - Готують пропозиції щодо удосконалення економічного механізму забезпечення науково-технічного розвитку відповідних галузей;
  - Здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України.
  Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щодо наукової та науково-технічної діяльності відповідно до їх компетенції:
  - Забезпечують виконання державних наукових і науково-технічних програм;
  - Розробляють і організують виконання регіональних (територіальних) програм науково-технічного розвитку;
  - Створюють місцеві інноваційні фонди відповідно до законодавства України;
  - Сприяють розвитку технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів;
  - Залучають відповідні наукові установи (за їх згодою) до вирішення проблем науково-технічного розвитку регіону. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "34.1. Система і повноваження центральних органів виконавчої влади щодо управління наукою"
  1.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      системи сучасності. М., 1988. С. 242-243; Алексєєв С.С. Філософія права. М., 1997. С. 239 і слід. * (5) Див, напр.: Агарков М.М. Цінність приватного права / / Правознавство. 1992. N 2. С. 46; Черепахін Б.Б. До питання про приватне і публічне право. Іркутськ, 1926; Братусь С.Н. Про предмет радянського цивільного права / / Радянська держава і право. 1940. N 1. С. 36 і слід. * (6) Див: Мейер Д.І.
  2.  Тема 2.4. Державні органи Російської Федерації
      систему його державних органів. Орган держави являє собою організаційно і структурно відокремлену частину державного механізму, наділену у встановленому Конституцією Росії порядку державно-владними повноваженнями, правовими та матеріально-фінансовими засобами для здійснення завдань і функцій державної влади російської держави. Цілі вивчення органів
  3.  32.1. Реорганізація системи центральних органів управління соціально-культурною сферою в контексті адміністративної реформи
      систему, що об'єднує в собі різні напрямки державної діяльності. Це - діяльність щодо збереження та зміцнення здоров'я людей, задоволення їх інтелектуальних, естетичних та інших духовних потреб, їх соціальний захист, формування особи, її навчання і виховання, підготовка і перепідготовка кадрів для різних сфер економіки і т. п. У
  4.  § 3. Джерела муніципального права.
      систему органів державної влади (ст. 12). Правовому регулюванню місцевого самоврядування в Конституції Російської Федерації присвячена гл. 8 "Місцеве самоврядування" (ст. ст. 130 - 133). На основі конституційних норм можна визначити наступні параметри правового простору місцевого самоврядування: населення муніципального освіти самостійно вирішує питання місцевого значення;
  5.  § 3. Самоврядування в дореволюційної Росії.
      система виборів носила назву куріальних. По суті, в куріальних системі був закладений становий ценз. Відповідно до Положення про губернські і повітових земських установах від 1 січня 1864 до ведення земств відносилося: пристрій і утримання місцевих шляхів сполучення, земська пошта, земські школи, лікарні, притулки і богадільні; розвиток місцевої торгівлі і промисловості, народне
  6.  § 3. Політико-правові засади організації місцевої влади в УРСР
      системі місцевої влади. Більшовики після захоплення влади в жовтні 1917 р. зробили в організації місцевої влади ставку на Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Ті спочатку виникли як організаційні осередки страйкового руху (революція 1905 р.), ставши в 1917 р. поряд з військово-революційними комітетами органами збройного повстання. У зверненні II Всеросійського з'їзду Рад
  7.  § 3. Децентралізація та місцеве самоврядування
      системи на її периферію і зміцнення політико-правової самостійності периферійних підсистем: суб'єктів федерації, муніципальних утворень і т.п. Іноді децентралізацію відрізняють від деконцентрації. Так, Г. Бребан вказує, що при деконцентрації владні повноваження делегуються державою своїм структурним ланкам, тобто центральний апарат управління наділяє владою свої периферійні
  8.  § 2. Джерела комерційного права
      системою приватного права; в єдиному цивільному кодексі і ряді спеціальних нормативних актів, присвячених тим чи іншим інститутам комерційного права, що відповідає, на наш погляд, сучасної тенденції розвитку комерційного законодавства. Вибір того чи іншого варіанту систематизації комерційного законодавства залежить від волі та інтересів законодавця, що формує цю систему з урахуванням
  9.  § 2. Створення комерційних організацій
      систематичного отримання прибутку, - створення комерційних організацій переслідує ті ж цілі, що і створення інших юридичних осіб. Це відокремлення майна засновника, обмеження майнового ризику учасника відокремленим майном, організація управління відповідним майном, виступ комерційної організації в обороті від власного імені. По суті це ознаки юридичної
  10.  § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
      систему Російської Федерації входять згідно Закону «Про судову систему Російської Федерації» спеціалізовані судові установи - Федеральні арбітражні суди. [1] У п. 2 ст. 118 Конституції Російської Федерації не виділено як самостійного виду судового процесу арбітражне судочинство. Отже, з точки зору законодавця, розгляд спорів арбітражними судами
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка