загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

33.4. Управління вищим, післядипломною освітою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації

Вища освіта - рівень освіти, яку отримує особа у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, що грунтується на повній загальній середній освіті і завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
17 січня 2002 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про вищу освіту» 1, що встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.
Згідно ст. 4 цього Закону, громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Громадяни України вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освітньої-
1 Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 20. - Ст. 134.

Ня за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон встановлює основні засади державної політики у галузі вищої освіти.
Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.
Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на принципах: доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України; незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій; інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи; наступності процесу здобуття вищої освіти; державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень; гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.
Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом:
- збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;
- підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти;
- створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;
- надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, на кошти відповідних бюджетів, фізичних та юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;
- надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;
- належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій (ст. 3 Закону України «Про вищу освіту»).

У структуру вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:
1) освітні рівні:
- неповну вищу освіту;
- базову вищу освіту;
- повну вищу освіту;
2) освітньо-кваліфікаційні рівні:
- молодший спеціаліст;
- бакалавр;
- спеціаліст, магістр.
У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами сту-пенчасто або безперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок , необхідних для майбутньої професійної діяльності.
Держава встановлює систему стандартів вищої освіти.
Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.
Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.
Державний стандарт вищої освіти містить складові: перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; вимоги до освітніми рівнями вищої освіти; вимоги до освітньо-кваліфікаційними рівнями вищої освіти.
Галузеві стандарти вищої освіти містять складові: освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів; освітньо-професійні програми підготовки; засоби діагностики якості вищої освіти.
Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові: перелік спеціалізацій за спеціальностями; варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів; варіативні частини освітньо-професійних програм підготов-

ки; варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти; навчальні плани; програми навчальних дисциплін.
Порядок розробки стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 16 Закону України «Про вищу освіту», систему вищої освіти складають:
- вищі навчальні заклади всіх форм власності;
- інші юридичні особи, які надають освітні послуги у галузі вищої освіти;
- органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.
Управління у галузі вищої освіти здійснюється:
- Кабінетом Міністрів України;
- спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки - Міністерством освіти і науки України;
- іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;
- Вищою атестаційною комісією України;
- органами влади Автономної Республіки Крим;
- органами місцевого самоврядування;
- власниками вищих навчальних закладів;
- органами громадського самоврядування.
Так, Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:
- здійснює державну політику у галузі вищої освіти;
- організовує розробку та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм;
- в межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти;
- забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту .
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки - Міністерство освіти і науки України:
- здійснює аналітично-прогностичну діяльність у галузі вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до

-
-
__
__
науково-технічним прогресом та іншими факторами, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;
бере участь у формуванні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;
розробляє програми розвитку вищої освіти, стандарти вищої освіти;
визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення вищих навчальних закладів; здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування;
здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;
здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати; здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання;
формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою; сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;
затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;
стверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності;
погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності, підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади, вищих навчальних закладів, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим , та вищих навчальних закладів комунальної форми власності;
організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;
погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної та приватної форм власності;
організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань; разом з іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні

заклади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми власності, забезпечує реалізацію державної політики у галузі вищої освіти і здійснює контроль за втіленням державної політики в галузі вищої освіти, дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності та підпорядкування;
- здійснює інші повноваження, передбачені законом. Інші центральні органи виконавчої влади, які
мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки - Міністерством освіти і науки України:
- беруть участь у здійсненні державної політики в галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;
- беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів;
- сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
- здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти;
- організовують вибори, затверджують і звільняють від посади керівників вищих навчальних закладів;
- стверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
- здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.
Певні повноваження з управління у галузі вищої освіти надані Вищій атестаційній комісії України.
Органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, в межах своєї компетенції надані такі повноваження:

  - Забезпечувати виконання державних програм у галузі вищої освіти;
  - Вивчати потреба у фахівцях на місцях і вносити спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, економіки, освіти і науки та іншим центральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку , перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;
  - Подавати до спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;
  - Затверджувати за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
  - Сприяти з працевлаштування випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів, їх соціальний захист;
  - Залучати в порядку, передбаченому законом, підприємства, установи, організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.
  Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу:
  - Розробляє статут вищого навчального закладу;
  - Організовує ліцензування вищого навчального закладу;
  - Призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до Закону України «Про вищу освіту»;
  - Здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;
  - Здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу;
  - Приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу;
  - Здійснює інші повноваження, передбачені законом.
  Власник (власники) здійснює (здійснюють) права щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особа).
  Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові

  або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.
  Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
  Вищий навчальний заклад відповідно до закону може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності вищого навчального закладу.
  Акредитовані вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об'єднаннями. Всі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб.
  У вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.
  Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
  Статтею 24 Закону України «Про вищу освіту» встановлюються 4 рівня акредитації вищих навчальних закладів:
  - Вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
  - Вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
  - Вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
  - Вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами образователь-

  но-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.
  Відповідно до існуючих напрямками освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:
  1) університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який здійснює освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-освітню діяльність.
  Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;
  2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який здійснює освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
  3) інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, яке проводить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково- методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
  4) консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та ква-

  ліфікації в галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
  5) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничий комплекс) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
  6) технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально -технічного забезпечення.
  Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного.
  Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути надані повноваження:
  - Укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу;
  - Приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу;
  - Вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу;
  - Виступати орендодавцем нерухомого майна, яке належить вищому навчальному закладу;

  - Встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу;
  - Визначати і встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу.
  У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад керується Законом України «Про вищу освіту».
  Серед юридичних вищих навчальних закладів України статус національного присвоєно: Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків), Одеської національної юридичної академії.
  Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.
  Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації державної форми власності здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.
  Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим, здійснюється органами влади Автономної Республіки Крим.
  Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється органами місцевого самоврядування.
  Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власником (власниками).
  Вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки можуть створювати за кордоном свої структурні підрозділи.
  Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на території України.
  Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов'язковість яких дає Верховна Рада України.
  Мережа вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності визначається Кабінетом Міністрів

  Україна згідно соціально-економічним і культурно-освітнім потребам в них.
  Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.
  Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів; об'єднання колегіальних і єдиноначальних основ; незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
  Автономія і самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:
  - Самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;
  - Приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;
  - Надавати додаткові освітні послуги;
  - Самостійно розробляти і запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;
  - Створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;
  - Здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;
  - На підставі відповідних угод проводити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями;
  - Брати участь у роботі міжнародних організацій;
  - Вводити власну символіку та атрибутику;
  - Звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних (або відносно розробки нових) нормативно-правові акти у сфері вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;
  - Користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
  Держава в особі відповідних органів державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:
  - Визначення перспектив і напрямів розвитку вищої освіти;
  - Створення нормативно-правової бази їх діяльності;

  - Затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти;
  - Здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;
  - Надання законами особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищого навчального закладу, гарантій;
  - Встановлення для педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, вченим і педагогічним званням, кваліфікаційними категоріями та стажу роботи;
  - Визначення обсягів фінансування вищих навчальних закладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів, однакових для вищих навчальних закладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу;
  - Охорони здоров'я працівників та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.
  Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, що видаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
  У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
  Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.
  Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.
  Обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, які

  встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
  Вищому навчальному закладу, яке успішно пройшло ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її отримання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу видана ліцензія втрачає чинність.
  Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів.
  За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
  У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або в додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
  У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
  Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи.
  Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу або про відмову в його видачі.
  Вищі навчальні заклади, які успішно пройшли акредитації й дітаціонную експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

  Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
  Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.
  Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені в суді.
  Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи.
  Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека і т. п.
  Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), яке здійснює навчально-виховну та методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом . Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входять не менше п'яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше трьох, які мають науковий ступінь або вчене звання.
  Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). З завідувачем кафедри укладається контракт.
  Факультет - основна організаційна та навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше трьох кафедр і на ньому навчається не менше 200 студентів денної (очної) форми навчання.
  Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

  Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.
  Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше 150 студентів.
  Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, яке проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше трьох педагогічних працівників.
  Філія - ??відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання.
  Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.
  Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.
  Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку.
  Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.
  Встановлюються такі види документів, що засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:
  - Диплом молодшого спеціаліста;
  - Диплом бакалавра;
  - Диплом спеціаліста;
  - Диплом магістра.
  Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  Вищий навчальний заклад має право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності).
  Для осіб, що навчаються на кошти державного бюджету, документи про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України.
  Особи, відраховані з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними програмами, отримують академічні довідки зразка, встановленого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
  Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор та ін
  Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:
  - Вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;
  - Видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу;
  - Представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад;
  - Є розпорядником майна і коштів;
  - Виконує кошторису, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки;
  - Приймає на роботу та звільняє з посади працівників;
  - Забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;
  - Визначає функціональні обов'язки працівників;
  - Формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
  - Відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
  - Контролює виконання навчальних планів і програм;
  - Контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;
  - Забезпечує дотримання службової та державної таємниці;
  - Здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацій навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-

  виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу;
  - Разом з профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір, а після затвердження підписує його.
  Керівник вищого навчального закладу відповідає за проведення освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна.
  Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження.
  Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) і вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.
  Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.
  При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу із виплатою грошової допомоги за рахунок навчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.
  Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови призначення та виплати грошової допомоги визначаються у статуті вищого навчального закладу.
  Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.
  Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу скасовує розпорядження декана, які суперечать закону, статуту вищого навчального закладу або завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.
  Керівництво відділенням здійснює завідуючий. Завідувач відділенням призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників,

  мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.
  Завідувач відділенням забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.
  Вчена рада вищого навчального закладу є колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації і створюється строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років).
  До компетенції Вченої ради вищого навчального закладу належить:
  - Представлення вищому колегіальному органу громадського самоврядування проекту статуту, а також змін і доповнень до нього;
  - Прийняття фінансових плану і звіту вищого навчального закладу;
  - Внесення пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення і звільнення з посад проректорів (заступників керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;
  - Обрання на посаду таємним голосуванням завідуючих кафедрами і професорів;
  - Ухвалення навчальних програм та навчальних планів;
  - Прийняття рішень з питань організації навчально-виховного процесу;
  - Прийняття основних напрямів наукових досліджень;
  - Оцінка науково-педагогічної діяльності структурних підрозділів;
  - Прийняття рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника.
  Вчена рада вищого навчального закладу розглядає й інші питання діяльності вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.
  Вчена рада вищого навчального закладу очолює її голова - керівник вищого навчального закладу. До складу Вченої ради вищого навчального закладу входять за посадою заступники керівника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів наук ; виборні представники, які представляють інших працівників

  вищого навчального закладу та які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш ніж 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу.
  Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.
  Рішення Вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.
  Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації.
  Вчена рада факультету очолює її голова - декан факультету. До складу вченої ради факультету входять за посадою заступники декана; завідувачі кафедрами; керівники органів самоврядування факультету; а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа професорів, докторів наук; виборні представники, які представляють інших працівників факультету і які працюють на ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш ніж 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники факультету.
  Виборні представники обираються органом громадського самоврядування факультету за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.
  До компетенції вченої ради факультету належить:
  - Визначення загальних напрямів наукової діяльності факультету;
  - Обрання на посаду таємним голосуванням асистентів, викладачів, старших викладачів, доцентів, декана;
  - Ухвалення навчальних програм та навчальних планів;
  - Вирішення питань організації навчально-виховного процесу на факультеті;
  - Прийняття фінансових плану і звіту факультету.
  Рішення вченої ради факультету вводяться в дію рішеннями декана факультету. Рішення вченої ради факультету можуть бути скасовані Вченою радою вищого навчального закладу.
  У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. Їх повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу.
  У національному вищому навчальному закладі в обов'язковому порядку створюється Наглядова рада.

  Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти та науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно -політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.
  Склад Наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про Наглядову раду національного вищого навчального закладу затверджує голова Наглядової ради за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
  Термін повноваження Наглядової ради становить не менше ніж три роки, але не більше ніж п'ять років.
  Наглядова рада може бути створена також у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад.
  Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації створюються робочі органи:
  - Ректорат;
  - Деканати;
  - Приймальна комісія.
  Положення про робочі органи затверджується наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.
  Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації створюються робочі органи:
  - Адміністративна рада;
  - Приймальна комісія.
  Дорадчим органом вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації є Педагогічна рада. Педагогічний раду очолює керівник вищого навчального закладу. До складу Педагогічної ради входять заступники директора, завідуючі відділеннями, завідуючий бібліотекою, голови предметних (циклових) комісій, педагогічні працівники, головний бухгалтер.
  Положення про робочі та дорадчих органах затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

  У вищих навчальних закладах створюються також органи громадського самоврядування.
  Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу.
  Порядок скликання вищого колегіального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.
  У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі групи працівників вищого навчального закладу. Не менш ніж 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу.
  Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.
  Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:
  - За поданням Вченої ради вищого навчального закладу приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього;
  - Обирає претендента на посаду керівника вищого навчального закладу шляхом таємного голосування і вносить свої пропозиції власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі);
  - Щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;
  - Обирає комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України;
  - За вмотивованим поданням Наглядової ради або Вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу;
  - Затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
  - Затверджує положення про органи студентського самоврядування;
  - Розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.
  Органом громадського самоврядування факультету у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації є збори (конференція) трудового колективу факультету.
  Порядок скликання органу громадського самоврядування факультету та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

  В органі громадського самоврядування факультету повинні бути представлені всі групи працівників факультету. Не менш ніж 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники факультету.
  Орган громадського самоврядування факультету скликається не рідше ніж один раз на рік.
  Орган громадського самоврядування факультету:
  - Дає оцінку діяльності керівника факультету;
  - Затверджує річний звіт про діяльність факультету;
  - Вносить пропозиції керівнику вищого навчального закладу про відкликання з посади керівника факультету;
  - Обирає виборних представників до вченої ради факультету;
  - Обирає кандидатури до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу;
  - Обирає кандидатури до вченої ради вищого навчального закладу.
  Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу.
  Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.
  Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:
  - Приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить до нього зміни;
  - Обирає претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу;
  - Вносить подання власнику (власникам) про дострокове звільнення керівника вищого навчального закладу;
  - Щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;
  - Обирає виборних представників до складу конкурсної комісії під час обрання керівника вищого навчального закладу;
  - Обирає комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України;
  - Затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
  - Затверджує положення про органи студентського самоврядування;
  - Розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.
  У вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування ока-

  зують сприяння гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їх компетенції.
  Рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер.
  У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.
  Основними завданнями органів студентського самоврядування є:
  - Забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації навчального процесу;
  - Забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
  - Сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;
  - Сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;
  - Сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;
  - Організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів та молодіжними організаціями;
  - Сприяння працевлаштуванню випускників;
  - Участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.
  Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.
  Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів вищого навчального закладу, який:
  - Приймає Положення про студентське самоврядування;
  - Обирає виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховує їх звіти;
  - Визначає структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.
  Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

  Закон України «Про вищу освіту» докладно регламентує порядок обрання, затвердження та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу (ст. 39) та керівника факультету (ст. 40).
  Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації повинен бути громадянином України, вільно володіти українською мовою, мати вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років.
  Граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу не може перевищувати шістдесят п'ять років.
  Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожні п'ять років (посади керуєте ля національного та вищого навчального закладу - кожні сім років). Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу і вносить кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу для голосування.
  Вищий колегіальний орган громадського самоврядування обирає і рекомендує власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) кандидатури претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, які набрали не менше 30 відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу під час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний (зобов'язана) призначити одну з рекомендованих кандидатур строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років) на умовах контракту.
  У разі, якщо жоден з претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації не набрав у першому турі потрібної кількості голосів (30 відсотків від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу), проводиться другий тур виборів. До голосування у другому турі допускаються не більше двох кандидатів з числа тих, хто набрав у першому турі більшу кількість голосів. Якщо у другому турі виборів жоден з кандидатів на посаду керів-

  водія не набрав 30 відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування, конкурс оголошується повторно.
  Якщо в результаті повторного конкурсу жоден з кандидатів не набрав 30 відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) для проведення нових виборів призначає на умовах контракту виконуючого обов'язки керівника вищого навчального закладу на строк не більше ніж два роки.
  Якщо вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу представлена ??власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на затвердження одна кандидатура, яка набрала більше 30 відсотків голосів виборців, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа ) може не призначити рекомендовану кандидатуру, у зв'язку з чим він подає вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу мотивоване заперечення (в тому числі у разі порушення визначеної вищевказаним Законом процедури проведення конкурсу). Вищий колегіальний орган громадського самоврядування вищого навчального закладу розглядає заперечення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу (особи) і виносить своє рішення. В іншому випадку відбувається повторне висунення кандидатур на посаду керівника вищого навчального закладу. Якщо вищий колегіальний орган громадського самоврядування при повторному голосуванні підтверджує двома третинами голосів від свого статутного складу своє рішення щодо рекомендованої власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) кандидатури керівника вищого навчального закладу, власник (власники) або уповноважений ним (ними ) орган (особа) зобов'язаний (зобов'язана) призначити цю кандидатуру на посаду керівника вищого навчального закладу.
  Керівник вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Керівник вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації може бути звільнений з посади у зв'язку з прийняттям рішення про його відкликання органом, який його обрав на посаду. Клопотання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менше як половиною статутного складу Вченої ради вищого

  навчального закладу. Рішення про відкликання керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації приймається двома третинами голосів у присутності не менше двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.
  Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації повинен бути громадянином України, вільно володіти українською мовою, мати вищу освіту, відповідну підготовку та стаж педагогічної роботи у вищих навчальних закладах відповідного профілю не менше п'яти років.
  Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожні п'ять років. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претендентів на посаду керівника, які відповідають вимогам вищезазначеного Закону, і вносить кандидатури претендентів до вищого органу громадського самоврядування для голосування.
  Вищестоящий орган громадського самоврядування вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації за результатами голосування може рекомендувати власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації кандидатури претендентів, які набрали більше однієї третини голосів під час голосування, або двох претендентів, які набрали більшу кількість голосів під час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний (зобов'язана) призначити на умовах контракту одну з рекомендованих кандидатур.
  Керівник вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.
  Власник (власники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на умовах контракту виконуючого обов'язки керівника вищого навчального закладу на термін для проведення виборів керівника вищого навчального закладу, але не більше ніж на два роки.
  Вчена рада факультету обирає і рекомендує керівнику вищого навчального закладу кандидатуру на посаду ру-

  ника факультету з числа науково-педагогічних працівників факультету, які мають вчене звання доцента, професора і науковий ступінь.
  Граничний вік кандидата на посаду керівника факультету не може перевищувати шістдесят років.
  Керівник вищого навчального закладу призначає керівника факультету строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Керівник факультету виконує свої повноваження на постійній основі. Інші питання щодо порядку обрання керівника факультету визначаються статутом вищого навчального закладу.
  У вищих навчальних закладах мистецького профілю можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо кандидатів на посаду керівника факультету.
  Заступники керівника факультету призначаються керівником вищого навчального закладу за пропозицією вченої ради факультету.
  Керівник факультету може бути звільнений з посади на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Керівник факультету може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу на підставі рішення вченої ради вищого навчального закладу.
  Керівник факультету може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу на підставі подання органу громадського самоврядування факультету. Пропозиція про звільнення керівника факультету вноситься до органу громадського самоврядування факультету не менш як половиною статутного складу вченої ради факультету. Пропозиція про звільнення керівника факультету приймається не менше ніж двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування факультету.
  Керівник вищого навчального закладу, в якому створено новий факультет, призначає на умовах контракту виконуючого обов'язки керівника цього факультету на термін для проведення виборів керівника факультету, але не більше ніж на один рік.
  Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі отриманого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.
  Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:

  - Перепідготовку - отримання іншої спеціальності на основі отриманого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;
  - Спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;
  - Розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;
  - Стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.
  Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшло державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.
  Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.
  Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
  Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "33.4. Управління вищим, післядипломною освітою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації"
  1.  Коментар до п. 1
      управління кадрів Міністерства оборони Російської Федерації до 10 червня року, що передує року закінчення ними училищ. 13. Надходження у військово-навчальні заклади осіб з числа військовослужбовців має певні особливості. Так, відповідно до Інструкції про умови і порядок прийому у військові освітні установи вищої професійної освіти Міністерства оборони Російської
  2.  Коментар до п. 1
      управління, напрямку і його заступник, начальник відділу військового округу (групи військ, округу ВПС і ППО), флоту (угруповання військ і сил), Повітряно-десантних військ, головного командування виду Збройних Сил Російської Федерації, головного, центрального управління, начальник, заступник начальника самостійного напрямку (відділу, служби) Міністерства оборони Російської Федерації
  3.  33.1. Зміст і основні напрями державної політики у сфері освіти
      управління. З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти здійснюється державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти і науки України.
  4.  33.2. Система і повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері освіти
      управління освітою в Україні створена система державних органів управління та органів громадського самоврядування. Згідно ст. 11 Закону України «Про освіту», до державних органів управління освітою в Україні належать: - Міністерство освіти і науки України; - міністерства та відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади; - Вища атестаційна
  5.  33.3. Управління дошкільним, загальною середньою, професійно-технічною освітою
      управління освітою; освіта і виховання в сім'ї. Принципами дошкільної освіти є: доступність для кожного громадянина освітніх послуг, які надаються системою дошкільної освіти; рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарованості, різнобічного розвитку кожної дитини; єдність розвитку, виховання, навчання та
  6.  35.2. Система і повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я
      управління реалізують державну політику охорони здоров'я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України). МОЗ України діє на підставі Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента
  7.  § 3. Права та обов'язки муніципального службовця
      управління відповідно з федеральними та регіональними законами. Як правило, муніципальний службовець має право на: ознайомлення з посадовими документами, що визначають його права та обов'язки за замещаемой посади; забезпечення належних організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків; оплату праці та інші виплати відповідно до
  8.  § 1. Глава муніципального освіти
      управління з правом вирішального голосу і є його головою, або очолює місцеву адміністрацію. Якщо главу обирає представницький орган, то він є за посадою його головою. Глава муніципального освіти не може бути одночасно головою представницького органу і головою місцевої адміністрації. Виняток з цього правила допускається в поселеннях із чисельністю
  9.  § 1. Правова природа муніципальної служби
      управління - самостійна частина професійного публічно-владного апарату країни. Це накладає відбиток на характер діяльності людей, що працюють в них. Названа діяльність, іменована службою, розуміється як один з видів платної суспільно корисної активності, що складається в управлінні, його обслуговуванні (діловодних, технічному та ін) або соціально-культурному обслуговуванні
  10.  § 3. Права та обов'язки муніципальних службовців
      управління; отримання в установленому порядку інформації і матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків; доступ в установленому порядку до відомостей, що становлять державну таємницю, необхідним для виконання посадових обов'язків; доступ в установленому порядку у зв'язку з виконанням посадових обов'язків у державні органи, органи місцевого самоврядування ,
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка