загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

33.3. Управління дошкільним, загальною середньою, професійно-технічною освітою

Управління дошкільною освітою. Дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.
11 липня 2001 Верховна Рада України прийняла Закон «Про дошкільну освіту» 1, який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини; грунтуючись на об'єднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду; сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.
Завданнями дошкільної освіти є: збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини; виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностям Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду; виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забез-
1 Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 49. - Ст. 259.

Ніє соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту; здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї (ст. 7 Закону України «Про дошкільну освіту»).
Систему дошкільної освіти становлять: дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові та методичні установи; органи управління освітою; освіта і виховання в сім'ї.
Принципами дошкільної освіти є: доступність для кожного громадянина освітніх послуг, які надаються системою дошкільної освіти; рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарованості, різнобічного розвитку кожної дитини; єдність розвитку, виховання, навчання та оздоровлення дітей; єдність виховних впливів сім'ї і дошкільного навчального закладу; наступність і перспективність між дошкільною та початковою загальною освітою; світський характер дошкільної освіти; особистісно-орієнтаційний підхід до розвитку особистості дитини; демократизація та гуманізація педагогічного процесу; відповідність змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку.
Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, здобувають дошкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.
Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, і на навчальні заклади, де вони утримуються.
Дошкільні навчальні заклади передаються центральними органами державної влади або власником з державної до комунальної власності на безоплатній основі.
Приватні дошкільні навчальні заклади можуть бути передані засновником (власником) до комунальної власності на безоплатній основі за згодою сторін.
Управління системою дошкільної освіти здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки - Міністерство освіти і науки України;
- інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади;
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
- обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади;
- органи місцевого самоврядування.
Основними завданнями органів управління системою дошкільної освіти є: створення умов для здобуття дітьми дошкільної освіти; прогнозування, забезпечення розвитку дошкільної освіти та мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від типів і форми власності відповідно освітнім запитам населення; ліцензування приватних дошкільних навчальних закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти; державна атестація дошкільних навчальних закладів, доведення громадськості результатів ліцензування та атестації за допомогою засобів масової інформації; соціальний захист, охорона життя, здоров'я та захист прав учасників навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі; здійснення контролю за виконанням завдань дошкільної освіти та додержанням вимог Базового компонента дошкільної освіти, навчально-методичного керівництва та державного інспектування в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; організація науково-методичного забезпечення дошкільної освіти, впровадження в практику досягнень науки, передового досвіду, новітніх педагогічних технологій; ведення обліку дітей дошкільного віку; проведення експериментальної та інноваційної діяльності; здійснення міжнародного співробітництва у системі дошкільної освіти; забезпечення системи дошкільної освіти керівними і педагогічними кадрами, сприяння їх підготовці, підвищенню кваліфікації і проведенню атестації .
Для реалізації цих завдань Міністерство освіти і науки наділене такими повноваженнями:
- реалізує державну політику в галузі дошкільної освіти;
- здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі дошкільної освіти;
- розробляє та затверджує державні нормативи фінансового, матеріального забезпечення дітей та матері-

ально-технічного оснащення дошкільних навчальних закладів;
- визначає перспективи і пріоритетні напрями розвитку системи дошкільної освіти;
- розробляє, впроваджує і контролює додержання вимог Базового компонента дошкільної освіти;
- контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи дошкільної освіти;
- організовує нормативне, наукове, програмно-методичне, кадрове та інформаційне забезпечення дошкільної освіти;
- визначає порядок атестації педагогічних працівників системи дошкільної освіти;
- приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності у системі дошкільної освіти, координує та контролює його проведення;
- затверджує типові переліки обов'язкового навчально-дидактичного та іншого оснащення, у тому числі корекційного, програмно-методичних та навчально-наочних посібників, художньої літератури;
- здійснює в установленому законодавством порядку міжнародне співробітництво у системі дошкільної освіти.
Акти МОН України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій та підпорядкованих їм органів управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.
МОН України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, здійснюють інші повноваження, передбачені законами України та положеннями про них.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції:
- забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території;

- ведуть облік дітей дошкільного віку;
- контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти, обов'язкове виконання Базового компонента дошкільної освіти всіма дошкільними навчальними закладами незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, розташованими на їх території;
- беруть участь у розробленні та реалізації змісту дошкільної освіти;
- створюють умови для одержання громадянами дошкільної освіти;
- організовують наукове, програмно-методичне, кадрове, матеріальне забезпечення діяльності педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти, їх підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та атестацію;
- здійснюють відбір, призначення на посади та звільнення з посад керівних кадрів у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах;
- проводять ліцензування приватних дошкільних навчальних закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, атестацію дошкільних навчальних закладів, розташованих на їх території, оприлюднюють результати атестації;
- організовують підготовку, проведення експериментальної та інноваційної діяльності у дошкільних навчальних закладах та контролюють хід їх здійснення;
- забезпечують організоване оздоровлення дітей дошкільного віку;
- забезпечують соціальний захист, охорону життя, здоров'я та захист прав учасників навчально-виховного процесу та обслуговуючого персоналу в дошкільному навчальному закладі;
- здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» , «Про освіту», «Про дошкільну освіту» та положень про них.
Дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.
Статус державного має дошкільний навчальний заклад, заснований на державній формі власності.
Статус комунального має дошкільний навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності.
Статус приватного має дошкільний навчальний заклад, заснований на приватній формі власності.

Створення, реорганізація та ліквідація дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державні дошкільні навчальні заклади створюються центральними органами виконавчої влади, комунальні дошкільні навчальні заклади - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності дітей відповідного віку, необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.
Рішення про створення, реорганізацію приватного дошкільного навчального закладу приймається засновником (власником) за наявності необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів за погодженням з відповідним органом виконавчої влади з питань освіти та відповідним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Рішення про ліквідацію приватного дошкільного навчального закладу приймається засновником (власником) за погодженням з відповідним органом виконавчої влади з питань освіти.
Рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
  Звільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, що є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.
  Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безучредітельно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

  Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.
  Дошкільний навчальний заклад визнається юридичною особою з дня реєстрації його статуту. Статут дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності розробляється відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Положення про дошкільних навчальних закладах.
  Положення про дошкільних навчальних закладах затверджується Кабінетом Міністрів України.
  Дошкільний навчальний заклад незалежно від підпорядкування, типу і форми власності на основі Положення про дошкільні навчальних закладах розробляє статут, який затверджується засновником (власником), погоджується з відповідним органом управління освітою та реєструється місцевим органом виконавчої влади в порядку, встановленому законодавством України.
  Керівництво дошкільним навчальним закладом здійснює його директор (завідуючий).
  Колегіальним постійно діючим органом управління дошкільним навчальним закладом є педагогічна рада. Педагогічна рада створюється в усіх дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності за наявності не менше трьох педагогічних працівників.
  До складу педагогічної ради дошкільного навчального закладу входять директор (завідуючий), заступники директора (завідуючого) з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи, медичні працівники, інші фахівці. До складу педагогічної ради дошкільного навчального закладу можуть входити голови батьківських комітетів, фізичні особи, які надають освітні послуги у сфері дошкільної освіти за наявності ліцензії.
  На засідання педагогічної ради можуть бути запрошені представники громадських організацій, педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, батьки або особи, які їх замінюють. Особи, запрошені на засідання педагогічної ради, мають право дорадчого голосу.

  Головою педагогічної ради дошкільного навчального закладу є його директор (завідуючий). Педагогічна рада обирає зі свого складу секретаря на навчальний рік.
  Органом громадського самоврядування дошкільного навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу дошкільного навчального закладу та батьків або осіб, які їх замінюють. Загальні збори (конференція) заслуховують звіти керівника дошкільного навчального закладу з питань статутної діяльності та дають оцінку його професійно-педагогічної діяльності, розглядають питання навчально-виховної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності дошкільного навчального закладу.
  Управління загальною середньою освітою. Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний соціальний і фізичний розвиток особистості, що служить основою для подальшої освіти і трудової діяльності.
  Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.
  Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
  13 травня 1999 Верховна Рада України прийняла Закон «Про загальну середню освіту» 1, який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.
  Завданнями загальної середньої освіти є: виховання громадянина України; формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарованості, наукового світогляду; виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності; виховання в учнів ( вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, сознатель-
  1 Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 28. - Ст. 230.

  ного ставлення до обов'язків людини і громадянина; реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй; виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).
  Систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, в тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні установи, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, які надають повну загальну середню освіту (ст. 4 Закону України «Про загальну середню освіту»).
  Управління системою загальної середньої освіти здійснюється Міністерством освіти і науки України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними органами управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій , а також органами місцевого самоврядування.
  Основними завданнями органів управління системою загальної середньої освіти є:
  - Створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;
  - Прогнозування розвитку загальної середньої освіти, мережі загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до освітніх потреб громадян;
  - Атестація навчальних закладів системи загальної середньої освіти, оприлюднення результатів атестації за допомогою засобів масової інформації;
  - Ліцензування загальноосвітніх навчальних закладів, заснованих на приватній формі власності;
  - Контроль за дотриманням Державного стандарту загальної середньої освіти, навчально-методичне керівництво та державне інспектування загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

  - Забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров'я та захисту прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших фахівців, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів;
  - Сприяння розвитку самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах;
  - Комплектування системи загальної середньої освіти педагогічними працівниками, в тому числі керівними кадрами.
  Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі загальної середньої освіти є Міністерство освіти і науки України.
  Для виконання покладених завдань МОН України: реалізує державну політику в галузі загальної середньої освіти; здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі загальної середньої освіти; розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організовує нормативне, програмне, науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти; визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів; організовує підготовку і підвищення кваліфікації педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, у системі загальної середньої освіти; приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти, координує і контролює його проведення; забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, схвалює їх видання, організовує замовлення через відповідні місцеві органи управління освітою; затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого оснащення (у тому числі коррек-ційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури; забезпечує соціальний захист, охорону життя, здоров'я та захисту прав педагогічних працівників, фахівців, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів; заохочує педагогичес-

  ких працівників; організовує забезпечення педагогічних працівників підручниками, посібниками та методичною літературою; здійснює міжнародне співробітництво у встановленому законодавством порядку.
  Акти МОН України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від типів і форм власності.
  МОН України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, здійснюють інші повноваження, передбачені законами України та положеннями про них.
  Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у сфері загальної середньої освіти в межах їх компетенції: забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері освіти , обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території; беруть участь у розробці та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти; створюють умови для одержання громадянами повної загальної середньої освіти; в разі ліквідації в установленому законодавством порядку загальноосвітнього навчального закладу, заснованого на комунальній формі власності, вживають заходів щодо влаштування учнів (вихованців) до інших загальноосвітніх навчальних закладів; організовують нормативне, програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку, підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників; здійснюють відбір, призначення на посади та звільнення з посади педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів; забезпечують педагогічних працівників підручниками, посібниками, методичною літературою; проводять атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях, оприлюднюють результати атестації; сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти; забезпечують соціальний захист педагогічних працівників,

  фахівців, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців); здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту» та положенням про них.
  Загальноосвітній навчальний заклад - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту. Загальноосвітній навчальний заклад, заснований на приватній формі власності, здійснює свою діяльність за наявності ліцензії, виданої в установленому законодавством України порядку.
  Загальноосвітній навчальний заклад, що здійснює інноваційну діяльність, може мати статус експериментального. Статус експериментального не змінює підпорядкування, тип і форму власності загальноосвітнього навчального закладу. Положення про експериментальне загальноосвітньому навчальному закладі затверджується МОН України.
  Відповідно до освітнім рівнем, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта), існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів I, II, III ступенів. Школи будь-який з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.
  Положення про загальноосвітні навчальні заклади затверджується Кабінетом Міністрів України1.
  Загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення про загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів - відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
  Загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою. За своїми організаційно-правовими формами загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності. Статус державного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на державній формі власності. Статус комунального має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності. Статус приватного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на приватній формі власності.
  1 Положення про загальноосвітній навчальний заклад: Затв. УХВАЛИЛИ Кабінету Міністрів України от 14 червня 2000 р. / / Офіційний вісник України. - 2000. - № 24. - Ст. 1016.

  Державні та комунальні загальноосвітні навчальні заклади створюються, відповідно, центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності необхідної кількості учнів (вихованців) згідно з установленими нормативами заповнюваності класів, необхідної матеріально-технічної та науково-методичною базою, педагогічними кадрами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
  Рішення про створення комунальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з МОН України.
  Рішення про створення гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), заснованих на комунальній формі власності, приймаються за поданням відповідних органів управління освітою Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
  Рішення про створення загальноосвітнього навчального закладу, заснованого на приватній формі власності, приймаються засновником (власником) у порядку, встановленому законодавством України.
  Рішення про створення шкіл соціальної реабілітації, їх підпорядкованості та джерелах фінансування приймаються Кабінетом Міністрів України за поданням МОН України.
  Реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів проводяться у порядку, встановленому законодавством України.
  Реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, заснованих на комунальній формі власності, допускаються лише за згодою територіальних громад.
  Керівництво загальноосвітнім навчальним закладом здійснює директор. Колегіальним органом управління загальноосвітнім навчальним закладом є педагогічна рада, повноваження якої визначаються Положенням про загальноосвітні навчальні заклади.
  Органом громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу загальноосвітнього навчального закладу. У загальнообов'язкове

  разовательной навчальних закладах можуть функціонувати методичні об'єднання, які охоплюють учасників навчально-виховного процесу та спеціалістів певного професійного спрямування.
  Управління професійно-технічною освітою. Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта можна отримати в професійно-технічних навчальних закладах. Складовою професійно-технічної освіти є курсове професійно-технічне навчання. Курсове професійно-технічне навчання передбачає прискорене формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.
  Професійно-технічна освіта забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників. Первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, спеціальності, яка забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. Перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які отримали первинну професійну підготовку. Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, вміння і навички на рівні потреб виробництва чи сфери послуг.
  10 лютого 1998 Верховна Рада України прийняла Закон «Про професійно-технічну освіту» 1, який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках .
  1 Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 32. - Ст. 215; 1999. - № 26. - Ст. 218.

  Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, навчально-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-полі-графічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників (ст. 4 Закону України «Про професійно-технічну освіту»).
  Професійно-технічна освіта громадяни України отримують в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави.
  Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються правом на здобуття професійно-технічної освіти нарівні з громадянами України. Інші іноземці оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами України.
  Громадяни, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно з отриманням професії отримати повну загальну середню освіту у професійно-технічному навчальному закладі або в іншому навчальному закладі. .
  Громадяни, які з певних причин не можуть одночасно із набуттям професії отримати повну загальну середню освіту або не мають базової загальної середньої освіти, а також ті, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, можуть отримати робочу кваліфікацію за професіями, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
  До державних органів управління професійно-технічною освітою належать:
  - Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі професійно-технічної освіти - Міністерство освіти і науки України;
  - Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади;
  - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та створені ними органи управління професійно-технічною освітою;
  - Міжгалузева рада з професійно-технічної освіти.
  До повноважень МОН України у сфері професійно-технічної освіти належать:
  - Організація здійснення державної політики в галузі професійно-технічної освіти;

  - Визначення перспектив і напрямів розвитку професійно-технічної освіти;
  - Розробка проектів законів, державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, визначення державних стандартів професійно-технічної освіти, типових навчальних планів і типових навчальних програм та інших нормативно-правових актів щодо функціонування та розвитку професійно-технічної освіти;
  - Створення, реорганізація, ліквідація державних професійно-технічних навчальних закладів;
  - Ліцензування та атестація професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування;
  - Визначення на основі державного замовлення та потреб ринку праці обсягів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у професійно-технічних навчальних закладах кваліфікованих робітників;
  - Здійснення державного інспектування професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування щодо рівня професійно-технічної освіти;
  - Організація і здійснення контролю за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів;
  - Управління державним майном, яке перебуває у користуванні підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних закладів у порядку, встановленому законодавством;
  - Організація інформаційного забезпечення та статистичного обліку в галузі професійно-технічної освіти;
  - Організація науково-методичного забезпечення професійно-технічної освіти, впровадження у навчально-виробничий процес досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду;
  - Визначення нормативів та здійснення матеріально-технічного, фінансового забезпечення підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних закладів;
  - Розробка типових правил прийому до професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування.
  Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері професійно-технічної образо-

  вання, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та створених ними органів управління професійно-технічною освітою, установ професійно-технічної освіти, професійно-технічних навчальних закладів, а також для підприємств, організацій, які забезпечують або здійснюють функції з підготовки кваліфікованих робітників, незалежно від форм власності та підпорядкування.
  Інші повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти визначаються положенням про нього, яке затверджується у встановленому порядку.
  До повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належать:
  - Організація здійснення державної політики в галузі професійно-технічної освіти у підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;
  - Визначення перспектив і напрямів розвитку підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів;
  - Створення, реорганізація, ліквідація підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
  - Визначення обсягів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників у підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;
  - Організація і здійснення контролю за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів, слухачів у підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;
  - Розпорядження державним майном, яке перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів;
  - Організація інформаційного забезпечення та статистичного обліку, науково-методичного забезпечення, впровадження у навчально-виробничий процес досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду у підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;
  - Здійснення матеріально-технічного, фінансового забезпечення підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів; організація роботи з професійної

  орієнтації, професійним консультаціям, професійного відбору.
  Інші повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, визначаються положеннями про них, які затверджуються в установленому порядку.
  До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління професійно-технічною освітою належать:
  - Створення, відповідно, республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських органів управління професійно-технічною освітою;
  - Організація здійснення державної політики в галузі професійно-технічної освіти, забезпечення виконання навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування законів та інших нормативно-правових актів щодо професійно-технічної освіти на відповідній території;
  - Здійснення контролю за дотриманням вимог державних стандартів професійно-технічної освіти професійно-технічними навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які мають державну ліцензію на здійснення такої діяльності;
  - Загальне управління навчально-виробничої, навчально-виховної, навчально-методичної, фінансово-економічної, господарської діяльністю державних професійно-технічних навчальних закладів, консультування, надання методичної допомоги навчальним закладам інших форм власності та підпорядкування;
  - Проведення ліцензійної та атестаційної експертизи професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які здійснюють діяльність у сфері професійно-технічної освіти;
  - Визначення за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти обсягів підготовки кваліфікованих робітників відповідно до потреб ринку праці;
  - Організація навчально-методичного забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників, інформаційного забезпечення та статистичного обліку в професійно-технічних навчальних закладах;

  - Організація роботи з професійної орієнтації, професійних консультацій, професійного добору;
  - Організація і здійснення контролю за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів, слухачів системи професійно-технічної освіти на відповідній території;
  - Інші повноваження, які можуть бути делеговані спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.
  Положення про республіканський Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастопольському міському органі управління професійно-технічною освітою затверджується Кабінетом Міністрів України.
  Координаційним органом з питань визначення та впровадження державної політики в галузі професійно-технічної освіти є Міжгалузева рада з професійно-технічної освіти.
  Склад Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти та її повноваження визначаються Кабінетом Міністрів України.
  Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною) формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.
  ї Ступінчастість професійно-технічної освіти громадян визначається у професійно-технічних навчальних закладах відповідними рівнями кваліфікації і складністю професій.
  Кожна ступінь навчання у професійно-технічному навчальному закладі має теоретичну і практичну завершеність і підтверджується присвоєнням учням робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, вміннями та навичками.
  Положення про ступеневу професійно-технічну освіту затверджується Кабінетом Міністрів України.
  Професійно-технічний навчальний заклад - це навчальний заклад, який забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно їх інтересам, здібностям, станом здоров'я.
  Стаття 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначає типи професійно-технічних навчальних закладів. До професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище соот-

  ветствующего профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; навчально -виробничий центр; центр підготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, де можна здобути професійно-технічну освіту.
  Професійно-технічний навчальний заклад створюється відповідно до соціально-економічними потребами держави або окремого регіону за наявності необхідної матеріально-технічної та навчально-методичної бази, відповідних педагогічних працівників.
  Потреба в професійно-технічних навчальних закладах визначається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти за пропозиціями міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади. Порядок створення, реорганізації та ліквідації професійно-технічних навчальних закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
  Професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
  Засновниками професійно-технічних навчальних закладів можуть бути:
  - Центральні та місцеві органи виконавчої влади;
  - Підприємства, установи, організації та їх об'єднання незалежно від форм власності та підпорядкування;
  - Громадяни України. Професійно-технічні навчальні заклади можуть бути
  засновані спільно з іноземними фірмами, установами, організаціями та іноземцями, якщо це не суперечить законодавству.
  Професійно-технічний навчальний заклад, що має статус юридичної особи, діє на підставі статуту, може мати філії, відділення, навчально-виробничі, навчально-комерційні, видавничо-поліграфічні, соціально-культурні, спортивно-оздоровчі та інші підрозділи.
  Статут професійно-технічного навчального закладу розробляється навчальним закладом, його засновником і затверджується:

  - Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти щодо підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних закладів, заснованих на державній власності;
  - Міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, засновані на державній власності, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти;
  - Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо професійно-технічних навчальних закладів, заснованих на інших (крім державної) формах власності, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.
  Професійно-технічні навчальні заклади можуть утворювати в установленому порядку разом з вищими навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями навчально-виробничі комплекси, входити в асоціації та інші об'єднання юридичних осіб.
  У професійно-технічних навчальних закладах створюються органи громадського самоврядування. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування професійно-технічного навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу навчального закладу, який вирішує в межах своїх повноважень питання навчально-виробничої, навчально-виховної, навчально-методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчального закладу, визначення та рекомендації щодо кандидатур на посаду директора професійно-технічного навчального закладу. Рішення загальних зборів (конференції) колективу навчального закладу мають дорадчий характер.
  Керівництво діяльністю державного професійно-технічного навчального закладу здійснює директор, якого призначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади.
  Директор державного професійно-технічного навчального "Заклади призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладення з ним трудового договору (контракту) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої-

  чої влади у сфері професійно-технічної освіти, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади. Порядок призначення директора на посаду та звільнення з неї здійснюється відповідно до законодавства.
  Керівник професійно-технічного навчального закладу іншої форми власності призначається засновником.
  Директор державного професійно-технічного навчального закладу щорічно звітує перед загальними зборами (конференцією) колективу навчального закладу.
  Порядок керівництва професійно-технічним навчальним закладом іншої форми власності визначає засновник. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "33.3. Управління дошкільною, загальною середньою, професійно-технічною освітою"
  1.  § 2. Місцева адміністрація
      управління. Законодавство не містить норм про можливість і порядок припинення повноважень місцевої адміністрації. Інститут припинення повноважень передбачений лише для посадових осіб місцевого самоврядування, в тому числі і глав місцевої адміністрації. Місцева адміністрація як виконавчо-розпорядчий орган муніципального освіти наділяється статутом муніципального освіти
  2.  § 2. Розрахунки і кредитування
      управління Центрального банку Російської Федерації, скорочено - РКЦ ГУ ЦБ РФ. Філіям комерційних банків відкриваються кореспондентські субрахунки. Кореспондентськими рахунками комерційних банків в РКЦ ГУ ЦБ РФ відведені ті ж функції, які виконуються розрахунковими рахунками підприємців у комерційних банках. На них відображаються фінансові ресурси банку, включаючи залишки на рахунках його клієнтів;
  3.  § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
      управління. Основними структурними підрозділами Банку Росії є його головні територіальні управління та національні (центральні державні) банки суб'єктів Федерації; безготівкові розрахунки здійснюються через діючі при цих підрозділах розрахунково-касові центри, в яких відкриті кореспондентські рахунки кредитних організацій; інкасація готівки проводиться
  4.  § 3. Характерні риси деяких форм некомерційних організацій
      управлінні справами некомерційного партнерства, а при виході з нього, а також при ліквідації мають право отримувати свою частину майна (пп. 1, 3 ст. 8 Закону про некомерційні організації). Вищим органом управління є збори учасників (партнерів), в якому кожен з них має один голос незалежно від розміру вкладу. Компетенція цього органу визначається установчими документами,
  5.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      управління є тільки та частина майна, яка вимагає постійного управління. * (186) Див: ФЗ від 17 грудня 2001 р. N 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" (з ізм. Та доп.) / / СЗ РФ. 2001. N 52 (ч. I). Ст. 4920. * (187) Оголошення громадянина померлим слід відрізняти від встановлення такого має юридичне значення факту, як факт смерті громадянина в певний час і
  6.  3. Підстави та умови договірної відповідальності
      управління довірчий керуючий, не проявив належної дбайливості про інтереси вигодонабувача або засновника управління, відшкодовує вигодонабувачу упущену вигоду за час довірчого управління майном, а засновнику управління - збитки, завдані втратою чи пошкодженням майна, з урахуванням його природного зносу, а також упущену вигоду. Довірчий керуючий
  7.  5.11. Рекомендації Міжнародної торгової палати для дистриб'юторських контрактів
      управління майном, ліквідація однієї зі сторін. По-четверте, до суттєвого порушення договору належить і повторювана порушення договірних зобов'язань, незважаючи на прохання іншої сторони про їх належному виконанні. Важливо відзначити неоднакові наслідки одностороннього розірвання договору. Якщо таке розірвання мало місце з підстав, що належать до суттєвого порушення договору
  8.  4.2. Верховний суд республіки, крайової (обласної) суд, суд міста федерального значення, суд автономної області й автономного округу
      управління організаційно-правового забезпечення діяльності судів Судового департаменту при Верховному Суді РФ за поданням голови суду середньої ланки, підпорядкований голові відповідного суду та виконує його розпорядження (див. ст. 18,19 Федерального закону «Про судового департаменту при Верховному Раді Російської Федерації»). Консультанти та помічники голови суду та суддів
  9.  ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
      управління. Основою відносин між рівнями влади в будь-якій державі є питання про розподіл повноважень, відповідальності та гарантії їх діяльності. В даний час принципом формування компетенції кожного рівня влади є найбільша ефективність виконання на відповідному рівні певних функцій і завдань. Оптимальне співвідношення між державним управлінням і
  10.  32.1. Реорганізація системи центральних органів управління соціально-культурною сферою в контексті адміністративної реформи
      управлінню соціально-культурною сферою суспільства - освітою, наукою, культурою, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням, фізкультурою, спортом і туризмом, спрямована на максимальне забезпечення її потреб, підвищення благоустрою народу й дотримання основних принципів соціальної справедливості. Соціально-культурна діяльність Української держави - складна і багатогранна
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка