|
Серед різноманітних шляхів і напрямків дослідження національних правових систем і правових сімей у вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі все більшу увагу за останні десятиліття приділяється вивченню правової системи Європейського союзу.
І це не випадково, а швидше закономірно, якщо мати на увазі як теоретичну, наукову, так і практичну значимість дослідження даної тематики.
У теоретичному плані вивчення правової системи Євросоюзу поряд з аналізом його інституційної, функціональної та інших сторін дозволяє не тільки розширити і поглибити діапазон наших пізнань у державно-правовій та міжнародно-правовій сферах, а й по-новому , під іншим кутом зору, як би з боку поглянути і з урахуванням додаткових знань оцінити традиційні, часом здаються непорушними у вітчизняній юридичній науці уявлення про цілий ряд державно-правових явищ, інститутів і установ.
Певною мірою це стосується, наприклад, уявлення про правову систему як про якийсь одновимірному явищі, в той час як стосовно до Євросоюзу вона розглядається разом з джерелами права на різних рівнях, а саме - на первинному і вторинному рівнях.
Йдеться також про подання, що стосується форми державного або ж наддержавного пристрої того чи іншого об'єднання. Існуючий понятійний апарат традиційно в подібних випадках апелює до таких форм, як федерація, конфедерація, унітарна держава або ж міжнародна організація. У той же час дослідження форми утворення та функціонування Європейського союзу з усією очевидністю вказує на те, що крім традиційних державно-і наддержавних-правових форм існують також форми "змішані", значно відрізняються від усталених і широко поширених організаційних феноменів.
Аналогічно йде справа і з деякими іншими, усталеними і непорушними на перший погляд уявленнями про державно-правових та міжнародно-правові явища і відповідних їм поняттях.
У практичному плані вивчення правової системи Євросоюзу, поряд з аналізом унікального в своєму роді досвіду формування і функціонування даного, об'єднуючого в одне ціле 27 суверенних держав, наднаціонального утворення, безсумнівно може бути використано для вироблення відповідних пропозицій по подальшого розвитку і вдосконалення внутрішньосоюзних відносин між різними державами - членами СНД, щодо створення єдиної держави Росії і Білорусії та ін
Зрозуміло, накопичений за останні роки дуже обширний академічний і законодавчий матеріал, що стосується Європейського союзу і його правової системи, може і повинен бути, як видається, в повній мірі використаний у науковій роботі та в навчальному процесі. Необхідність цього, так само як і необхідність більш широкого використання в юридичній науці і вітчизняній освіті порівняльного правознавства, зумовлена насамперед тим, що в силу відбуваються в світі процесів глобалізації та регіоналізації наша країна все більш активно і масштабно входить в єдиний світовий економічний, політичний, інформаційне, освітнє та інше простір, що вимагає професійного знання, - не тільки вітчизняної, а й зарубіжної державно-правової матерії.
У цьому виданні з позицій загальної теорії держави і права і частково інших юридичних дисциплін автори спробували розглянути лише деякі вузлові, теоретично і практично значущі питання, що стосуються правової системи Європейського союзу.
Це питання юридичної природи та змісту правової системи Євросоюзу, наявності в ній елементів романо-германського і англосаксонського права, питання конвергенції даних правових сімей, проблеми співвідношення права Європейського союзу з національним і міжнародним правом, питання джерел права Євросоюзу і прецедентного права та ін
При підготовці та написанні монографії широко використовувалися відповідні роботи зарубіжних і вітчизняних авторів, а також документальний матеріал і законодавство Євросоюзу і держав-членів.
Автори висловлюють глибоку подяку членам кафедри Теорії держави і права Юридичного факультету МГУ, а також офіційним рецензентам, які надали величезну допомогу у підготовці рукопису цієї роботи до видання.
|
- ВСТУП
Росіяни люблять і поважають свою країну, пишаються Конституцією. І це правильно, оскільки росіяни - великий народ, а Російська Федерація - єдина країна в світі, в якій кожен її громадянин може реалізувати себе повною мірою, якщо, звичайно, він цього захоче. У Росії все більш зміцнюються основи демократичного устрою. Свідченням цього є переорієнтація законодавства
- § 3. Джерела муніципального права.
Джерелами муніципального права є: 1. Конституція Російської Федерації, яка закріпила місцеве самоврядування як одну з основ конституційного ладу, а також встановила, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади (ст. 12). Правовому регулюванню місцевого самоврядування в Конституції Російської Федерації присвячена гл. 8 "Місцеве
- § 3. Самоврядування в дореволюційної Росії.
У сучасній науці не склалося єдиної думки про час зародження російського самоврядування. Ряд авторів відносять зародження общинного самоврядування в Росії до часу становлення та розвитку общинного ладу у слов'ян, об'єднання виробничих громад в союзи громад і міські поселення, поділу влади на центральну і місцеву. --- --- Див: Постовий Н.В.
- § 1. Муніципальне право: ознаки, предмет і функції
Муніципальне право являє собою систему конституційних і звичайних норм, що творяться або санкціоніруемих державою, спрямованих на регулювання відносин у сфері місцевого самоврядування. Найменування галузі бере початок від лат. minicipium - самоврядна громада. У законодавстві про місцеве самоврядування терміни "муніципальний", "місцевий" і словосполучення з ними застосовуються в
- § 5. Система муніципального права
Системою муніципального права охоплюються його пристрій, поділ на складові елементи, інститути та їх цілісне з'єднання. В системі муніципального права відокремлюються муніципальної- правові норми і норми інших галузей права. Норми цивільного, земельного, адміністративного, фінансового права, інші норми входять в систему муніципального права в тій частині, в якій вони спрямовані на регулювання
- § 3. Напрями сучасних досліджень у вітчизняній науці муніципального права
Муніципальної-правова наука в сучасній Росії знаходиться на підйомі. Це обумовлено, зокрема, розвитком місцевого самоврядування, муніципального права як галузі права, що породжує стійку суспільну потребу в дослідженні різних аспектів місцевого самоврядування, муніципального законодавства. У числі багатоаспектних, міждисциплінарних робіт необхідно назвати наступні: Пертцік
- § 5. Форми участі населення у здійсненні місцевого самоврядування
Опитування жителів. Опитування громадян проводиться відповідно до ст. 31 Закону від 6 жовтня 2003 р. на всій території муніципального освіти або на частині його території для виявлення думки населення та його врахування при прийнятті рішень органами місцевого самоврядування та посадовими особами місцевого самоврядування, а також органами державної влади. Результати опитування носять рекомендаційний характер. В
- § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
Відомо, що для того, щоб підприємство випускало свою продукцію, необхідно організувати належним чином його роботу. Представницький орган муніципального освіти також випускає свою "продукцію" - приймає рішення, в першу чергу нормативні рішення. Тому й тут потрібна дієздатна структура, чітка організація правотворчої діяльності, необхідні "цеху" - комітети, комісії,
- § 4. Муніципальне правотворчість
Підготовка муніципальних правових актів - складна і копітка робота, одна з найважливіших сторін діяльності муніципального освіти. В умовах інтенсивності і розширення обміну правотворчої (нормотворчої) діяльності органів місцевого самоврядування зростає значення якісної підготовки муніципальних правових актів, а також дотримання нормотворчої техніки при їх підготовці.
- § 1. Загальна характеристика відповідальності органів, посадових осіб місцевого самоврядування
Органи місцевого самоврядування та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність перед населенням муніципального освіти, державою, фізичними та юридичними особами відповідно до федеральними законами. У вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній літературі ще не вироблено загального підходу до поняття юридичної відповідальності. Одними авторами вона визначається як
|