| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Договір енергопостачання |
||
|
1. Предмет даного договору - енергія. Взагалі кажучи, енергія (від грец. Energeia - діяльність) - поняття збірне, вона може бути електромагнітної, механічної, хімічної, гравітаційної, ядерної тощо, при цьому одні види енергії можуть перетворюватися в інші в строго певних кількісних співвідношеннях, але при всіх перетвореннях загальна кількість енергії зберігається (так званий закон збереження енергії). Енергія - особливий товар через наступних притаманних їй особливостей: а) енергія безтілесна: її не можна асоціювати з звичайними продаваними товарами - предметами матеріального світу (речами можуть бути тільки енергоносії - рідка нафту, нафтопродукти і т . п.); б) енергія - товар подільний і споживаний, причому якщо в договорі купівлі-продажу передача продавцем товару не супроводжується одночасним його споживанням покупцем (не уявляють виключення і ті випадки, коли товар є споживаним - медикаменти, продукти харчування тощо), то в договорі енергопостачання акти передачі та споживання товару, навпаки, збігаються, що випливає з особливостей як самого товару, так і договору, спрямованого на постачання їм (хоча, зрозуміло, і тут можливі ситуації, коли покупець використовує отриману енергію пізніше - після попередньої її вибірки, приміщення в автономне джерело живлення, наприклад в акумулятор, та накопичення там). З цієї причини всякий покупець у договорі енергопостачання (у тому числі організації) іменується споживачем (див. п. 1 ст. 539 ЦК), що, звичайно ж, не тотожне тому спеціально юридичній змістом, який вкладає в цей термін Закон про захист прав споживачів . Характерне для договору енергопостачання споживання енергії покупцем у процесі її здобуття помітно специализирует даний вид договору купівлі-продажу на тлі інших його видів. Тільки тут безтілесність товару і його витрачання в процесі самого його отримання фактично зводить нанівець настільки принципові для договору купівлі-продажу питання права власності та його переходу від одного контрагента до іншого; проданий (і спожитий) товар у всякому разі виключає можливість подальшого його повернення в натурі; в) енергія - товар родової. Зрозуміло, енергія може бути індивідуалізована по тим чи іншим ознакам - внутрішнім технічним (властивим самої енергії) або зовнішнім (відносяться до її виробникам, постачальникам, місцем розташування мережі, по якій вона подається, і т.п.), однак індивідуалізація енергії навряд чи має практичний сенс. Значення має, скоріше, не сама енергія, а саме зовнішні обставини (її виробник, продавець, особливості подання тощо), сама ж енергія часто споживається в будь-якому необхідному обсязі (див. п. 3 ст. 541 ЦК) і вже у всякому випадку визначається найбільш загальними і до того ж стандартними показниками (див. п. 1 ст. 542 ЦК). З даними - родовим - ознакою енергії пов'язаний інший її ознака: енергія - товар замінний, причому і з економічної, і з юридичної точки зору; г) енергія - універсальний та масово-затребуваний товар: вона потрібна всім, важлива не тільки як об'єкт внутрішнього обороту, але і як стратегічний ресурс у зовнішньому обороті (і навіть у зовнішній політиці); д) особливості енергії як об'єкта і пов'язаної з ним енергетичної діяльності враховуються не тільки в договірній сфері (див. § 6 гл. 30 ЦК), а й за її межами (див. ст. 1079 ЦК). Оскільки правила § 6 гл. 30 ГК, присвячені договором енергопостачання, говорять про енергії взагалі і не уточнюють, про які саме її формах (видах) йдеться, виникає питання: чи всяка енергія й чи тільки енергія можуть бути предметом договору енергопостачання? Предметом договору енергопостачання є тільки та енергія, яка може бути об'єктом цивільного обороту в принципі (див. ст. 129 ЦК) і подаватися на відстань через приєднану мережу. З цієї причини предметом договору енергопостачання не може бути відома законодавству енергія з так званих відновлюваних джерел (тобто енергія сонця, вітру, тепла землі, природного руху водних потоків, енергія існуючих у природі градієнтів температур - див. ст. 1 Закону про енергозбереження * (71)), а також атомна енергія - об'єкт самостійного регулювання * (72). Водночас згідно з п. 3 ст. 539 ГК при регулюванні відносин за договором енергопостачання переважне значення мають правила ГК, і тільки в тій частині, в якій ГК ці відносини не регулює, застосовуються закони та інші правові акти про енергопостачанні, а також обов'язкові правила, прийняті відповідно до них (т. е. спеціальне законодавство). Тому норми спеціального законодавства поступаються нормам ГК і мають субсидіарне застосування щодо норм ЦК. Дане правило, адресоване мережному постачання енергією взагалі, має характер загального правила, при цьому воно відчуває очевидне вилучення в тих випадках, коли предметом договору енергопостачання виступає електрична і теплова енергія. У таких випадках в силу прямої вказівки закону (див. п. 4 ст. 539, п. 1 ст. 548 ЦК) пріоритет, навпаки, мають норми закону або інших правових актів (спеціального законодавства), а норми § 6 гл. 30 ЦК застосовуються, якщо спеціальним законодавством не встановлено інше. Тому тут вже норми ЦК поступаються нормам спеціального законодавства і, маючи диспозитивний характер, застосовуються у двох випадках: якщо не суперечать існуючим нормам спеціального законодавства або доповнюють норми, відсутні в спеціальному законодавстві. Чи не оцінюючи зараз такий підхід по суті, ясно одне: тлумачення п. 3 ст. 539 ГК, з одного боку, та п. 4 ст. 539, п. 1 ст. 548 ЦК - з іншого, дозволяє зробити висновок, що крім електричної та теплової енергії (які згадані прямо і щодо яких встановлено примат норм спеціального законодавства над нормами ЦК) предметом договору енергопостачання в принципі можуть бути й інші види енергії (припускаються в контексті загального правила , регулювання яких забезпечують норми ЦК і тільки при їх недостатності - норми спеціального законодавства); е) електрична і теплова енергія - поіменований і найпоширеніший предмет договору енергопостачання, причому: норми § 6 гл. 30 ГК тут поступаються нормам спеціального законодавства * (73); постачання цими видами енергії спеціальне законодавство то й справа іменує поставкою, що не підлягає буквальному тлумаченню: ці види енергії de lege lata згадані прямо в § 6 гл. 30 ГК, а їх вилучення звідти de lege ferenda поставить під сумнів саму доцільність виділення (і збереження) договору енергопостачання як виду договору купівлі-продажу; електрична і теплова енергія пов'язані між собою: їх виробництво можливе в режимі комбінованого вироблення, коли виробництво електроенергії (теплоелектростанціями) безпосередньо пов'язане з одночасним виробництвом енергії теплової; остання обставина якраз і визначає наперед особливості правового регулювання теплопостачання (див. ст. 1, 3, 45 Закону про електроенергетику); ж) ще більш специфічно мережеве постачання газом, нафтою і нафтопродуктами, водою та іншими товарами: при регулюванні цих відносин правила § 6 гл. 30 ГК поступаються не тільки правилам законодавства (наприклад, згадуваного вище Закону про газопостачання та Правилам поставки газу), а й суті зобов'язання (див. п. 2 ст. 548 ЦК). До того ж мережеве постачання газом (йдеться про продаж природного, нафтового (попутного), отбензіненная сухого газу, газу з газоконденсатних родовищ, газу, що видобувається і збираного газо-і нафтовидобувними організаціями, а також газу, що виробляється газо-і нафтопереробними організаціями), хоча і зізнається формою енергопостачання (тобто діяльністю щодо забезпечення споживачів газом, в тому числі щодо формування фонду розвіданих родовищ газу, його видобутку, транспортування, зберігання та постачання), в той же час розглядається саме в контексті постачання газу (у тому числі для громадських потреб), а сама газопровідна мережа - в контексті трубопровідного транспорту (див. ст. 2, 18, 25, 27 Закону про газопостачання, а також Правила поставки газу). Беручи до уваги дві обставини - a) на відміну від електричної і теплової енергії газ - не енергія, а енергоносій, який тому згадується в § 6 гл. 30 ГК "за дужками" (див. п. 2 ст. 548 ЦК); б) мережеве постачання газом - тільки один з можливих варіантів його продажу (способів виконання зобов'язання), - погодитися з кваліфікацією мережевого постачання газом як договору поставки можна, але з однією неодмінною умовою - за наявності у такого договору всіх кваліфікуючих поставку ознак. Відповідно договір мережевого постачання газом, що містить всі кваліфікуючі ознаки роздрібної купівлі-продажу, - договір роздрібної купівлі-продажу (з усіма витікаючими звідси наслідками, включаючи можливість застосування законодавства про захист прав споживачів). Що ж до норм § 6 гл. 30 ГК, вони застосовуються до відносин з мережевого постачанню газом незалежно від особливостей їх регулювання з правилами § 2 і 3 гол. 30 ГК у всіх випадках, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання (див. п. 2 ст. 548 ЦК). Нарешті, у двох випадках - a) додатково до правил про окремі види договору купівлі-продажу (в тому числі § 2, 3, 6 гл. 30 ЦК) і б) за відсутності достатніх передумов для звернення до правил про окремі види договору купівлі- продажу (в тому числі § 2, 3, 6 гл. 30 ГК) - для регулювання відносин з постачання газом слід звертатися до правил § 1 гл. 30 ЦК (див. п. 5 ст. 454 ЦК). Все сказане вище обумовлює наступні висновки. Предмет договору енергопостачання - що подається через мережу енергія - електрична, теплова та, можливо, інші її види * (74). Зрозуміло, мережеве постачання іншими видами енергії стосовно до громадян і сфері побутового споживання енергії уявити важко, але це навряд чи слід виключати в принципі стосовно сфері промислового виробництва, зважаючи на постійний розвиток наукової думки, технічного і технологічного прогресу. Оскільки предметом мережевого постачання можуть бути не тільки енергія, а й енергоносії (газ, нафту і нафтопродукти), а також інші товари, правило п. 2 ст. 548 ГК має на увазі будь-які товари, здатні рухатися по мережі самостійно, у тому числі за рахунок створення в мережі тих чи інших умов - компресії, тиску і т.п. (Наприклад, капсули, звичайні рідини). А коли незабаром сама мережа може використовуватися за рамками договору енергопостачання, договори, про які йде мова в п. 2 ст. 548 ГК, - це не договори енергопостачання, а договори про мережевий постачанні товарами (в тому числі роздрібної купівлі-продажу або поставки), які примикають до договору енергопостачання виключно за ознакою мережевий подачі товару і в силу цього можуть запозичувати правила про договір енергопостачання) * (75). Ознака мережевого постачання товарами - привід для звернення до правил § 6 гл. 30 ГК, при цьому особливість їх застосування залежить від того, про постачання яким товаром (у тому числі якою енергією) йдеться, тобто від предмета договору (і, як наслідок, від самого договору). 2. Необхідний технічний ознака договору енергопостачання - приєднана енергетична мережа, що випливає з його визначення та інших правил (див. п. 1, 2 ст. 539, абз. 1 п. 1 ст. 540, ст. 543 ЦК). Приєднана мережа забезпечує особливості передачі, а значить, і виконання договору енергопостачання. Саме тому енергія: a) якщо бути точним, не передається, а подається, причому подається безперервно (рухається по мережі), б) приймається шляхом вчинення абонентом самостійних дій. Звідси в договорі енергопостачання (на відміну від інших видів договору купівлі-продажу) обов'язок продавця зводиться не до передачі товару, а до забезпечення його наявності в мережі відповідно до режиму подачі та споживання (див. п. 1 ст. 539, п. 1 ст. 541 ЦК) або взагалі постійно (див. п. 3 ст. 541 ЦК), відповідно отримання енергії - спосіб її вибірки, який тільки й можливий шляхом вчинення покупцем конклюдентних дій. Оскільки мережа - необхідний ознака договору енергопостачання, внесетевих продаж енергії (в автономних джерелах живлення - балонах, акумуляторах і т.п.) виключає застосування правил § 6 гл. 30 ГК, але не виключає застосування правил § 2 і 3 гол. 30 ГК, а також звернення до правил § 1 гл. 30 ЦК (див. п. 5 ст. 454 ЦК). Приєднану мережу утворюють взаємопов'язані і взаємодіючі технічні засоби. Основні її компоненти - a) лінії передачі енергії (проводи, труби для руху електро-або теплової енергії), б) перетворююча апаратура (трансформатори), в) засоби обліку руху та споживання енергії та енергоресурсів (контрольно-вимірювальна апаратура, лічильники); г) інші пристрої, прилади, обладнання. Якщо бути більш точним, до так званих об'єктів електромережевого господарства належать лінії електропередачі, трансформаторні і інші підстанції, розподільні пункти та інше призначене для забезпечення електричних зв'язків і здійснення передачі електроенергії обладнання. Дані об'єкти поряд з іншими об'єктами включаються в більш загальне поняття "об'єкти електроенергетики", які поряд з іншими об'єктами, пов'язаними єдиним процесом виробництва (у тому числі виробництва в режимі комбінованого вироблення електричної і теплової енергії) утворюють Єдину енергетичну систему РФ (далі - ЄЕС Росії). Поряд з єдиною національною (загальноросійської) електромережею існують територіальні електромережі (і територіальні мережеві організації). Технологічну основу функціонування електроенергетики становлять: a) єдина національна (загальноросійська) електромережу; б) територіальні розподільні мережі, що забезпечують передачу електроенергії; в) єдина система оперативно-диспетчерського управління (див. ст. 3, 5 Закону про електроенергетику) * (76). 3. Продавець в договорі енергопостачання - енергопостачальна організація, централізовано подає енергію безлічі підключених до мережі покупців. Від енергопостачальної організації не вимагається продажу власної (самостійно генерованої) енергії (пор. з п. 1 ст. 535 ЦК), тому енергопостачальною організацією може бути всяка спеціалізована комерційна організація, яка виробляє або закуповує енергію для подальшої її реалізації (продажу, перепродажу) покупцям. Покупець у договорі енергопостачання також вільний від будь-яких спеціальних вимог (пор. з п. 1 ст. 492, ст. 506, п. 1 ст. 535 ЦК). Покупцем згідно з прямою вказівкою ряду статей, що містяться в § 6 гл. 30 ГК, і самому його назві (абонент, споживач) може бути всякий громадянин або юридична особа, що споживають куповану енергію. Однак питання про суб'єктний склад вимагає істотних пояснень. Справа в тому, що процес постачання електроенергією від вихідної точки (виробництво) до кінцевої (споживання) проходить ряд проміжних "пунктів" з основними функціями (виробництво, отримання, продаж електроенергії) і за участю "пунктів" з допоміжною функцією (надання різноманітних супутніх послуг), кожен такий "пункт" має оригінальну техніко-технологічну функцію, господарський інтерес, а головне - цивільну правосуб'єктність. Взагалі кажучи, суб'єктами електроенергетики є широкий спектр осіб: виробники електричної і теплової енергії; постачальники (продавці) електроенергії; особи, які здійснюють енергопостачання споживачів, надання послуг з передачі електроенергії, оперативно-диспетчерське управління в електроенергетиці, збут електроенергії, організацію купівлі-продажу електроенергії. Електроенергія продається на оптових і роздрібних ринках. На оптовому ринку електроенергія (потужність) звертається в рамках ЄЕС Росії (і в межах єдиного економічного простору Російської Федерації) за участю її виробників і покупців - великих юридичних осіб, які отримали у передбаченому законом порядку статус суб'єктів оптового ринку. Такими є: a) приєднані до електромереж постачальники електроенергії (генеруючі компанії), б) покупці електроенергії (енергозбутові організації, що купують електроенергію для її продажу на роздрібних ринках, великі споживачі, гарантують постачальники); в) інші суб'єкти (адміністратор торгової системи оптового ринку, організації, що забезпечують функціонування технологічної інфраструктури оптового ринку, в тому числі організація з управління єдиної національної (загальноросійської) електромережею і системний оператор). Роздрібні ринки електроенергії - сфера обігу електроенергії за межами оптового ринку за участю її споживачів. Їх суб'єктами є: a) споживачі (які, до речі, можуть бути одночасно суб'єктами як оптового, так і роздрібних ринків), б) енергозбутові організації; в) гарантують постачальники; г) територіальні мережеві організації, що здійснюють послуги з передачі електроенергії; д) суб'єкти оперативно-диспетчерського управління на роздрібних ринках; е) виробники електроенергії, які не мають статусу суб'єкта оптового ринку. Отже, суб'єкти електроенергетики мають дворівневу структуру (похідну від аналогічної структури ринку електроенергії), відрізняються множинністю і внутрішньою неоднорідністю (унаслідок внутрішніх техніко-технологічних зв'язків, переслідуваних суб'єктами цілей і виконуваних функцій, інших обставин, що впливають на їх правовий статус). Так, поряд з організаціями єдиної національної (загальноросійської) електромережі існують територіальні мережеві організації (комерційні організації, які надають послуги з передачі електроенергії з використанням об'єктів електромережевого господарства, що не відносяться до єдиної національної (загальноросійської) електромережі), а серед постачальників електроенергії особливо виділяється фігура гарантує постачальника (комерційної організації, зобов'язаною згідно з законом або добровільно прийнятим зобов'язанням укласти договір купівлі-продажу електроенергії з будь-яким звернулися до нього споживачем або з особою, яка діє від імені та на користь споживача та бажаючим придбати електроенергію). У свою чергу, серед споживачів електроенергії особливо обумовлюються споживачі з керованою навантаженням (режим роботи яких впливає на якість електроенергії та надійність роботи ЄЕС Росії, у зв'язку з чим вони надають оплатне послуги з забезпечення її виведення з аварійних ситуацій) (докладніше див ст. 3 , 31, 35, 37 Закону про електроенергетику). З урахуванням зазначеного в договорі постачання електроенергією продавцем (постачальної організацією) може бути: сам виробник електроенергії (поставляє її на оптовий чи роздрібний ринок) або інший оптовий чи роздрібний її продавець, а покупцем (абонентом) - всякий кінцевий споживач отриманої електроенергії (т.е . будь-який громадянин або юридична особа) безвідносно до сфери її вжитку (побутової або виробничої) * (77). Крім продавця (постачає організації) і покупця (споживача, абонента) у сфері енергопостачання присутні також фігура субабонентам і конструкція субабонентского договору, невідомі іншим видам договору купівлі-продажу (див. ст. 545 ЦК). Взагалі кажучи, існування фігури субабонентам похідним від необхідного для договору енергопостачання ознаки приєднаної мережі: оскільки постачальна організація подає енергію через мережу, подальша її передача абонентом субабонентам можлива тільки за згодою постачає організації (див. ст. 545 ЦК). Це обмеження стосується випадків перепродажу енергії через приєднану мережу (довільне збільшення, яке може позначитися на надійності та безпеки її роботи). Тому воно не має на увазі випадки перепродажу енергії, попередньо обраної абонентом з мережі. Перш за все не можна погодитися з тим, що укладається між абонентом і субабонентом за згодою постачає організації субабонентскій договір - договір суборенди * (78): a) енергія - товар споживаний, а тому не може бути предметом оренди та суборенди в принципі, б) субабонентам набуває енергію від абонента саме для її споживання за гроші, а оскільки, таким чином, виключається наступне повернення енергії того ж роду і якості, остільки субабонентскій договір не може бути і договором позики. Існування двох послідовно пов'язаних договорів - основного (між постачальної організацією та абонентом) і субабонентского (між абонентом і субабонентом), а виходить, відсутність договірної зв'язку між постачальної організацією та субабонентом не дозволяють погодитися і з тезою про наявність тут (пасивної) множинності осіб на стороні продавця в особі постачальної організації та абонента * (79). Причину очевидній залежності субабонентам не тільки від абонента, але і від постачає організації (і, може бути, навіть більшою мірою від неї) навряд чи можна вважати юридичної: відповідно до ст. 545 ГК постачальна організація лише дає згоду на укладення субабонентского договору, але сама не бере участі в ньому. Причина такої залежності - технічна: постачає організацію та субабонентам фізично пов'язує мережу, завдяки якій абонент не так продавець, скільки енергетичний посередник. Але все це тільки ще раз підтверджує принципове значення приєднаної мережі для видового відокремлення і самостійності договору енергопостачання. 4. Особливість договору енергопостачання - його триває характер, у зв'язку з чим не може залишитися непоміченим наступне: а) момент виконання договору енергопостачання відрізняється від моменту його укладення у всякому випадку (наприклад, у договорі поставки вони відрізняються один від одного тільки за загальним правилом); б) в умовах, коли безтілесність товару і його витрачання в процесі самого його отримання зводять нанівець настільки принципові для договору купівлі-продажу питання права власності та його переходу від одного контрагента до іншого, caus'а договору енергопостачання-постійне постачання абонента енергією (і задоволення тим самим його потреб) за отримання відповідного винагороди. Дана обставина - вагомий аргумент на користь розширеної трактування caus'и і предмета договору купівлі-продажу в цілому (у тому числі за рахунок включення сюди майнових прав), а для супротивників такого підходу - привід для переосмислення самої систематики договірних зобов'язань. Особливості правового регулювання відносин з енергопостачання. 1. Процес правового регулювання енергопостачання забезпечують нормативні правові акти (в електроенергетиці крім однойменного Закону існує багато актів Уряду РФ, присвячених функціонуванню оптових і роздрібних ринків електроенергії, оперативно-диспетчерському управлінню, порядку технологічного приєднання енергоприймаючу пристроїв (енергоустановок) до електромереж та ін.) Разом з тим відносини за договором енергопостачання на роздрібних ринках електроенергії регулюються які затверджуються Урядом РФ основними положеннями функціонування роздрібних ринків (але лише в тій частині, в якій Цивільний кодекс допускає прийняття нормативних правових актів, що регулюють відносини за договором енергопостачання), при цьому не допускається прийняття яких -або інших нормативних правових актів (див. п. 4 ст. 37 Закону про електроенергетику). Крім нормативного велике значення має договірне регулювання сфери енергопостачання. Між суб'єктами оптового ринку діє організована система договорів, що визначає основні умови їх діяльності на оптовому ринку, умови оптового продажу електроенергії та надання необхідних послуг (перелік, система і порядок укладання таких договорів визначають основні положення функціонування оптового ринку та правила оптового ринку). Крім того, оптові постачальники і покупці електроенергії можуть укладати згідно з правилами оптового ринку на вільній і самостійній основі підлягають реєстрації адміністраторами торгової системи оптового ринку двосторонні договори купівлі-продажу електроенергії. Ринкову ціну електроенергії в таких випадках сторони визначають самостійно. Основа роздрібного ринку електроенергії - договір купівлі-продажу. Постачальники мають право укласти із споживачами змішані договори, що містять елементи різних договорів, зокрема купівлі-продажу, комісії, доручення, агентування. Споживачі і продавці вільні у виборі контрагента за договором. Виняток становлять гарантують постачальники, які укладають із споживачами публічні договори купівлі-продажу електроенергії, при цьому самостійно регулюють відносини, пов'язані з оперативно-диспетчерським управлінням, придбанням і передачею електроенергії які обслуговує споживачам. Збутові надбавки гарантують постачальників на роздрібних ринках включаються в ціну електроенергії і регулюються державою; навпаки, ціни (тарифи) на електроенергію для всіх інших енергозбутових організацій (які не є гарантують постачальниками) встановлюються вільно і не підлягають державному регулюванню. Отже, продаж електроенергії покоїться на двосторонньому договорі купівлі-продажу, за яким продавець зобов'язується поставити покупцеві електроенергію в певній кількості і визначеного відповідними технічними регламентами та іншими обов'язковими вимогами якості, а покупець - прийняти її і оплатити на умовах укладеного відповідно до правил оптового ринку та основними положеннями функціонування роздрібних ринків договору (див. ст. 3, п. 1, 2 ст. 32, п. 2 ст. 37, п. 5 ст. 38, п. 2 ст. 39, ст. 40 Закону про електроенергетику) . Незалежно від того, на якому ринку - оптовому або роздрібному - здійснюється купівля-продаж енергії, договір купівлі-продажу електроенергії може кваліфікуватися як договір енергопостачання, якщо покупець набуває електроенергію не для подальшого перепродажу, а для власного споживання, тобто є кінцевим споживачем, а не енергетичним посередником. У той же час в силу двох причин - a) особливостей пристрою мережі і мережевого постачання електроенергією і б) множинності правосуб'єктності учасників ринку електроенергії (тобто через складність устрою всієї об'єктно-суб'єктної інфраструктури електроенергетики) - справа не обмежується одним лише договором купівлі-продажу. Крім нього є й інші договори, так чи інакше примикають до нього і в усякому разі забезпечують його реалізацію. Ось ряд прикладів на цей рахунок. А. Покупці електроенергії (громадяни і організації) - учасники оптового і роздрібного ринків мають право на технологічне приєднання своїх енергоприймаючу пристроїв (енергоустановок) до електромереж при: наявності відповідної технічної можливості та дотриманні ними встановлених правил приєднання (при дотриманні цих вимог відмова в технологічному приєднання неприпустимий). Технологічне приєднання їх енергоприймаючу пристроїв (енергоустановок) здійснюється на підставі однойменного возмездногодоговору, який містить стандартні умови (крім індивідуальних технічних). Даний договір вирішує питання технологічного приєднання і не передбачає надання послуг з передачі електроенергії, тому плата по ньому стягується одноразово і включає витрати на приєднання до мереж нового об'єкта, але не включає витрати на передачу електроенергії (див. п. 1 ст. 26, п. 1 ст. 32 Закону про електроенергетику). Б. Необхідна для подачі електроенергії мережа належить іншому господарюючому суб'єкту - мережевої організації. Тому учасники оптового ринку, укладаючи договори купівлі-продажу, при необхідності паралельно укладають договори з системним оператором (на надання послуг з оперативно-диспетчерського управління) і з мережевою організацією (на надання послуг з передачі електроенергії). На роздрібних ринках договором купівлі-продажу електроенергії також може бути передбачений обов'язок постачальника укласти договір надання послуг з передачі електроенергії споживачам з мережевою організацією від імені споживача або від свого імені, але в інтересах споживача * (80). Відповідно на оптовому і роздрібному ринках послуги з передачі електроенергії від продавця до споживача (тобто комплекс організаційно і технологічно пов'язаних дій, що забезпечують передачу електроенергії через технічні пристрої електромереж згідно з технічними регламентами) здійснюються на основі публічного договору надання послуг. Надання таких послуг пов'язане з двома умовами - покупець повинен: a) брати участь на оптовому ринку електроенергії або б) мати укладений з виробником (іншим постачальником) електроенергії договір купівлі-продажу електроенергії, а головне - належним чином виконувати зобов'язання за даним договором. Мережева організація не має права відмовити в укладенні такого договору (у тому числі з підстав, пов'язаних з вибором споживачем продавця електроенергії), але вона має право відмовити покупцеві у виконанні своїх обов'язків за договором, якщо їй стало відомо про невиконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу . Продавець електроенергії і споживач має право розірвати договір купівлі-продажу за умови належного повідомлення мережевої організації про свій намір розірвати договір відповідно до правил оптового ринку та основними положеннями функціонування роздрібних ринків (див. ст. 3, п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 32, п. 2 ст. 37 Закону про електроенергетику). В. Особливості пристрою мережі і існування Єдиної національної (загальноросійської) електромережі обумовлюють необхідність, з одного боку, централізованого управління мережею (його забезпечує спеціалізована організація з управління єдиної національної (загальноросійської) електромережею), з іншого - укладення договорів двох типів: a) спрямованих на регулювання питань експлуатації об'єктів, що входять до складу єдиної мережі; б) спрямованих на надання послуг з передачі електроенергії по єдиній мережі. У першому випадку зазначена організація укладає договори з різними власниками (іншими законними власниками) об'єктів електромережевого господарства, що входять в єдину електромережу, для яких укладання таких договорів є обов'язковим, і в результаті чого їх права на самостійне укладення договорів надання послуг з передачі електроенергії з використанням об'єктів електромережевого господарства, що входять в єдину електромережу (і визначення умов цих договорів), обмежуються і переходять до зазначеної організації. По-другому випадку зазначена організація (яка тут є услугодателем) надає на оплатній договірній основі послуги з передачі електроенергії за єдиною електромережі двом категоріям осіб - суб'єктам оптового ринку; іншим особам, які мають на праві власності (іншій законній підставі) об'єкти електроенергетики, приєднані до єдиної електромережі. Тепер уже укладення такого договору є обов'язковим для услугодателя, який може відмовити в його висновку, тільки якщо у потенційного контрагента немає договору з системним оператором про надання послуг по оперативно-диспетчерському управлінню (див. ст. 7-9 Закону про електроенергетику). Г. Та частина споживачів електроенергії, яка має статус "споживача з керованою навантаженням", на оплатній договірній основі надає послуги із забезпечення виведення ЄЕС Росії з аварійних ситуацій, а також інші послуги (див. п. 1 ст. 38 Закону про електроенергетику). Д. Зрозуміло, перелік існуючих у сфері електроенергетики договорів можна продовжити. 2. До відносин за договором енергопостачання, не врегульованих Цивільним кодексом, застосовуються закони та інші правові акти про енергопостачанні, а також обов'язкові, прийняті відповідно до них правила (див. п. 3 ст. 539 ЦК). Звідси при регулюванні відносин з договору енергопостачання норми Кодексу мають пріоритет перед усіма іншими нормами, які субсидиарно доповнюють норми Цивільного кодексу. Разом з тим до відносин за договором постачання електричною і тепловою енергією правила § 6 гл. 30 ЦК застосовуються, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами (див. п. 4 ст. 539, п. 1 ст. 548 ЦК), а до відносин з мережевого постачання іншими товарами - якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами , а також не випливає із суті зобов'язання (див. п. 2 ст. 548 ЦК). Отже, в силу п. 4 ст. 539 та ст. 548 ГК при регулюванні відносин з договорів постачання електричною і тепловою енергією, а також з договорів мережевого постачання іншими товарами правила § 6 гл. 30 ГК у всякому разі є диспозитивними. 3. З аналізу § 6 гл. 30 ГК очевидно, що договір енергопостачання - самодостатній вид договору купівлі-продажу, який існує самостійним набором правил і при їх дефіциті не звертається за допомогою до інших видів договору купівлі-продажу (на відміну від поставки для громадських потреб - див п. 2 ст . 525 і п. 1 ст. 531 ГК, контрактації - див п. 2 ст. 535 ГК, продажу підприємства - див п. 2 ст. 549 ЦК). Тому до відносин з договору енергопостачання правила про інших видах договору купівлі-продажу можуть застосовуватися в наступних трьох випадках: a) за наявності прямого відсилання закону (див. абз. 2 п. 1 ст. 546 ЦК), б) в умовах відсутності прямого відсилання закону, якщо цього вимагає істота правовідносини (наприклад, якщо споживачем за договором енергопостачання є громадянин, що використовує енергію в побуті, тобто особа, яка є в той же самий час споживачем за договором роздрібної купівлі-продажу) * (81), в) за аналогією закону і за наявності необхідних для цього передумов (див. п. 1 ст. 6 ЦК). Зі свого боку правила про договір енергопостачання застосовні до інших видів договору купівлі-продажу, прилеглим до договору енергопостачання за ознакою мережевий подачі товару (див. п. 2 ст. 548 ЦК). Згідно п. 5 ст. 454 ГК до відносин з мережевого постачання (енергією чи іншими товарами) загальні положення про купівлю-продаж (§ 1 гл. 30 ЦК) можуть застосовуватися в субсидіарної порядку. 4. Правила § 6 гл. 30 ГК поділяються на три категорії: перші регулюють відносини за участю всякого абонента, другі - тільки громадянина, треті - тільки юридичної особи (причому всякого). Згідно із загальними правилами § 6 гл. 30 ГК мережева енергія повинна бути якісною, її якість повинна відповідати вимогам державних стандартів та інших обов'язкових правил або (у другу чергу) - вимогам, передбаченим договором (пор. ст. 469 і п. 1 ст. 542 ЦК). Всякий абонент повинен сплатити за загальним правилом (якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором) фактично прийняте кількість енергії згідно з даними обліку. При цьому абонент має право відмовитися від оплати енергії неналежної якості, а для того, щоб не оплачувати неякісну енергію, він не повинен її і приймати, в іншому випадку він ризикує стати боржником на вимогу енергопостачальної організації про відшкодування їй вартості безпідставного збагачення (заощадження) - т . е. тієї вартості, яку абоненту вдалося зберегти за період використання ним неякісної енергії (див. п. 2 ст. 542, ст. 544 ЦК). Всякий абонент не повинен передавати прийняту енергію субабонентам без згоди енергопостачальної організації (див. ст. 545 ЦК). Енергія повинна подаватися безперервно і, таким чином, бути присутнім в мережі відповідно до режиму її подання або постійно (див. ст. 541 ЦК), при цьому перерва, припинення або обмеження її подачі без узгодження з абонентом неприпустимі, крім випадків, коли: a) незадовільний стан енергоустановок абонента створює загрозу аварії або життю і безпеці громадян (за умови попередження абонента), б) необхідно вжити невідкладних заходів щодо запобігання або ліквідації аварії (без попередження абонента, але за умови негайного його повідомлення) (див. відповідно абз. 1 п. 2, п. 3 ст. 546 ЦК). Особливості відповідальності за договором енергопостачання - наступного (див. ст. 547 ЦК): a) всяка сторона, що порушила зобов'язання, повинна відшкодувати контрагенту тільки реальний збиток (оскільки упущена вигода не відшкодовується, сама відповідальність є обмеженою - див. ст. 15, п . 1 ст. 400 ЦК); б) енергопостачальна організація відповідає перед абонентом на початку вини лише за перерву в подачі енергії, викликаний регулюванням режиму її споживання, за все інше (перерва в подачі енергії, не обумовлений регулюванням режиму її споживання, необгрунтоване обмеження подачі енергії, неякісність подається енергії та ін.) вона, як і всякий підприємець, відповідає на початку ризику (див. п. 3 ст. 401 ЦК). Спеціальні правила іноді встановлює закон. Так, збитки, що виникли у споживача в результаті неправомірного обмеження режиму споживання електроенергії (при порушенні порядку обмеження споживання, в тому числі його рівня) відшкодовуються у повному обсязі (див. п. 3 ст. 39 Закону про електроенергетику). Договір енергопостачання з абонентом-громадянином вважається укладеним з моменту першого фактичного підключення абонента до мережі і за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором) - на невизначений термін. Громадянин має право: a) використовувати енергію в будь-якому необхідному йому кількості (а тому договори з громадянами не передбачають питання кількості подається енергії, режим подачі тощо) (див. п. 3 ст. 541 ЦК), б) в будь-який час і без вказівки причин розірвати договір в односторонньому порядку за умови повідомлення про це енергопостачальної організації та повної оплати використаної енергії (див. абз. 2 п. 1 ст. 540, абз. 1 п. 1 ст. 546 ЦК). Громадянин за загальним правилом (якщо інше не встановлено законодавством) не зобов'язаний забезпечувати належний технічний стан і безпеку енергомереж, а також приладів обліку споживання енергії (СР п. 1 і 2 ст. 543 ЦК). Енергопостачальна організація не може розірвано договір в односторонньому порядку при неодноразовому порушенні громадянином термінів оплати за спожиту енергію, а також при невикористанні ним енергії; вона також не може припинити (обмежити) подачу енергії при порушенні громадянином зобов'язання по оплаті (пор. з абз. 2 п . 1, абз. 2 п. 2 ст. 546 ЦК). Договір енергопостачання з абонентом - юридичною особою укладається в загальному порядку - через узгодження всіх істотних умов даного договору, в тому числі: предмета (енергії); кількості; режиму подачі (див. п. 1 ст. 541 ЦК). Юридична особа може змінювати кількість прийнятої ним енергії, передбачене в договорі, якщо: a) таке право передбачено договором; б) за умови відшкодування витрат, понесених енергопостачальною організацією у зв'язку із забезпеченням подачі енергії не в обумовленому кількості (див. п. 2 ст. 542 ЦК). Даний договір може бути за загальним правилом (крім випадків, встановлених законом та іншими правовими актами) розірваний енергопостачальною організацією в односторонньому повідомному порядку при неодноразовому порушенні юридичною особою термінів оплати або неодноразової недобору енергії (див. абз. 2 п. 1 ст. 546 ЦК) . Енергопостачальна організація має право припинити (обмежити) подачу енергії без погодження з юридичною особою, але з відповідним його попередженням у разі порушення ним зобов'язання з оплати (див. абз. 2 п. 1, абз. 2 п. 2 ст. 546 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 4. Договір енергопостачання" |
||
|
||