| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ |
||
|
Фінансова допомога від інших бюджетів підлягає обліку в місцевому бюджеті, що є одержувачем коштів, але не вважається власним доходом місцевих бюджетів. Надання фінансової допомоги з бюджету суб'єкта Російської Федерації місцевому бюджету може бути здійснено в наступних формах: - надання з фондів фінансової підтримки муніципальних утворень суб'єктів Російської Федерації, що створюються в бюджетах суб'єктів Російської Федерації, фінансової допомоги на вирівнювання рівня мінімальної бюджетної забезпеченості муніципальних утворень з метою забезпечення фінансування мінімальних державних соціальних стан-дартів, відповідальність за фінансування яких покладена на органи місцевого самоврядування; - надання субвенцій на фінансування окремих цільових витрат. Муніципальне освіта - одержувач фінансової допомоги з бюджету суб'єкта Російської Федерації на вирівнювання рівня мінімальної бюджетної забезпеченості не має права: - ставити муніципальних службовців, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету , в кращі умови в порівнянні з державними службовцями установ суб'єктів Російської Федерації; - надавати бюджетні кредити юридичним особам у розмірі, що перевищує 3% видатків місцевого бюджету; - надавати муніципальні гарантії в розмірі, що перевищує 5% витрат місцевого бюджету. До регулюючим доходів відносяться федеральні і регіональні податки та інші платежі, за якими на певний строк встановлюються нормативи відрахувань до місцевих бюджетів з різних видів таких доходів. Нормативи відрахувань визначаються законом про бюджет того рівня бюджетної системи Російської Федерації, який передає регулюючі доходи, або законом про бюджет того рівня бюджетної системи Російської Федерації, який розподіляє передані йому регулюючі доходи з бюджету іншого рівня. Розмір наданих податкових кредитів, відстрочок і розстрочок зі сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету повністю враховується в доходах місцевого бюджету. До власних доходів відносяться місцеві податки і збори, частки федеральних податків і частки податків суб'єктів Російської Федерації, закріплені за місцевими бюджетами на постійній основі, доходи від використання та продажу майна, що перебуває в муніципальній власності, доходи від платних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування та бюджетними установами, що перебувають у віданні органів місцевого самоврядування, штрафи, конфіскації, компенсації, а також кошти, отримані на відшкодування шкоди, заподіяної муніципальних утворень, доходи від проведення муніципальних грошово-речових лотерей і т.п. До місцевого бюджету також надходять асигнування на фінансування окремих делегованих державних повноважень, федеральних законів і законів суб'єктів Російської Федерації, а також інші неподаткові доходи, такі, як не менш 10% доходів від приватизації державного майна, що знаходиться на території муніципального освіти, платежі за користування надрами і природними ресурсами, що встановлюються у відповідності з федеральним законодавством і ін З позиції муніципального управління доцільно також використовувати класифікацію доходів на постійні та непостійні доходи. Постійні кошти складаються з податків і зборів, регулярно стягуються на користь муніципального освіти, значної частини надходжень від послуг муніципальних служб, орендної плати від використання майна, рентних платежів за користування надрами та природними ресурсами та ін До непостійним засобам муніципального освіти відносяться позикові кошти, отримані місцевими громадами для фінансування інвестиційних витрат. У бюджеті кошти місцевих спільнот класифікуються на функціональні та інвестиційні надходження. Надходження, внесені у функціональну частину місцевого бюджету, направляються на покриття відповідних витрат функціональної частини бюджету. Перевищення функціональних надходжень над функціональними витратами являє собою самостійний джерело доходів для інвестиційної частини місцевого бюджету. Власне інвестиційні надходження місцевих бюджетів являють собою доходи, призначені для фінансування капітальних вкладень. Вони включаються до доходів інвестиційної частини місцевого бюджету. Інвестиційні надходження поділяються на три категорії засобів: відрахування з доходів функціональної частини місцевого бюджету, позики і державні субвенції. Як правило, податкові надходження, зараховують в дохідні статті інвестиційної частини бюджету на практиці не мають великого значення, оскільки вони представляють дохідні статті функціональної частини місцевого бюджету. Проте деякі види податкових надходжень часто мають цільовий інвестицій-ційний характер. Так, кошти від земельного податку можуть направлятися на оплату капітальних витрат з підвищення родючості муніципальних земель сільськогосподарського призначення. Представницькі органи місцевого самоврядування можуть вводити місцеві податки і збори, встановлювати розміри ставок по них і надають пільги по їх сплаті в межах прав, пре-доставлених податковим законодавством Російської Федерації. Внесення змін і доповнень у правові акти представницьких органів місцевого самоврядування про місцеві податки і збори, що передбачають їх вступ в силу протягом поточного фінансового року, допускається тільки у разі внесення відповідних змін і доповнень до правовий акт представник-ного органу місцевого самоврядування про місцевий бюджет на поточний фінансовий рік. Прийняті рішення підлягають офіційному опублікуванню не менш ніж за один місяць до вступу їх у силу. Правові акти представницьких органів місцевого самоврядування про внесення змін і доповнень до податкового законодавства в межах компетенції органів місцевого самоврядування, які набирають чинності з початку чергового фінансового року, повинні прийматися до затвердження місцевого бюджету на черговий фінансовий рік. У разі необхідності, населення муніципального освіти може безпосередньо приймати рішення про разових добровільних збори коштів громадян відповідно до статуту муни-ціпального освіти. Зібрані кошти можуть використовуватись виключно за цільовим призначенням. Органи місцевого самоврядування зобов'язані інформувати населення муніципального освіти про використання зібраних коштів. Незважаючи на велике число місцевих доходів, їх, однак, не можна вважати взаємозамінними. Можна виділити наступні основні принципи їх використання: - по мірі можливості, для фінансування поточних витрат слід використовувати податки, надходження від платежів і лише в окремих випадках для капітальних витрат; - для капітальних витрат доцільно використовувати, субсидії, позики, податки для фінансування капітальних витрат використовувати небажано. Дані принципи фінансування капітальних і поточних витрат виникають з оціночного судження, що громадяни, які проживають на території даної адміністративної одиниці, повинні покривати Витрати лише на ті функції місцевих органів влади, які їм необхідні, і не повинні відшкодовувати їх у тому випадку, якщо ці функції їм не потрібні. Тому при вирішенні питання про фінансування того чи іншого проекту особливо важливо оцінювати термін користування цими активами. Довгострокові позики придатні для цілей капітальних витрат місцевих органів влади. Це відбувається тому, що капітальні витрати будуть задовольняти запити населення протягом трива-лого часу, а погашення позики і виплата відсотків по ньому будуть здійснюватися з коштів оподаткування також протягом тривалого часу. Використання позик для цілей погашення поточних витрат місцевих органів влади небажано, оскільки подібна політика призводить до перекладання Здрастуй громадянами тягаря виплат на майбутні покоління, які, на відміну від них, вже не зможуть скористатися благами цих позик . Якщо позики використовуються для оплати поточних витрат, розміри останніх можуть стати надмірними, оскільки населення може піддатися спокусі і проголосувати за більш високий рівень витрат, за які їм за життя розплачуватися не доведеться. Поточні податки і платежі малопридатні для капітальних витрат місцевих органів влади з тієї точки зору, що громадяни будуть змушені повністю взяти на себе тягар витрат щодо послуг, перевагами яких зможуть скористатися тільки майбутні покоління. Якщо при здійсненні капітальних витрат використовується стаття податків і платежів, то обсяг цих витрат може бути занадто малий, оскільки населення може не захотіти повністю оплачувати проекти, безпосередні переваги від яких будуть невеликі. Однак існують випадки, коли позики є прийнятним джерелом фінансування поточних витрат. Витрати місцевих органів влади зазвичай проводяться за досить стабільному графіком протягом усього року, в той же час потік надходжень до місцевого бюджету може бути менш регулярний і залежить від безлічі факторів. Загалом протягом року слід або врівноважувати свої активи і пасиви на поточних рахунках, або мати невелике позитивне сальдо для того, щоб покривати капітальні витрати. Тому короткострокові позики, що практикуються місцевими органами влади для компенсації нерегулярного надходження платежів, цілком виправдані. Крім того, час від часу місцевому органу влади доводиться йти на непередбачені витрати. Наприклад, відшкодування збитків від епідемії, великої пожежі, аварії та інших лих. Серйозне надзвичайна подія може вимагати значних непередбачених витрат на підтримку порядку силами міліції. Подібні надзвичайні витрати можуть фінансуватися за рахунок використання надзвичайних способів. Звичайно, з фінансової точки зору оптимальним було б фінансування надзвичайних витрат за рахунок спеціально накопичених фондів, але в умовах постійного бюджетного дефіциту більшості муніципалітетів і досить високої інфляції на практиці даний спосіб використовується нечасто. Крім того, створення таких фондів означає зменшення коштів, що виділяються на поточні соціальні витрати, що далеко не завжди прийнятно. Більш доцільним видається створення спеціальних фондів на рівні суб'єкта Федерації або на рівні об'єднання муніципалітетів за умови, що кошти фондів, зібраних за рахунок муніципалітетів, надаватимуться останнім у вигляді безповоротних субвенцій при виникненні необхідності в надзвичайних витратах. На жаль, в даний час на практиці даний спосіб трудноосуществім на увазі недостатнього обсягу доходів місцевого само-врядування при великому обсязі надзвичайних витрат. Крім того, при нестачі коштів у фондах для фінансування всього необхідного обсягу надзвичайних витрат порядок перерозподілу ресурсів може викликати безліч конфліктів і суперечок. Можливо, виходом з положення могло б бути запозичення необхідного обсягу фінансових ресурсів суб'єктом Федерації на ринку. Вартість такого залучення коштів була б нижчою, ніж якби муніципалітети здійснювали самостійні запозичення. Проте слід враховувати, що участь органів місцевого самоврядування в таких фондах може бути тільки добровільним. Іншим надзвичайних джерелом може бути продаж муніципального майна, але з точки зору ефективної муніципальної політики, даний спосіб може бути рекомендований тільки в тому випадку, якщо відчужується високо ліквідне майно або цінні папери, які купувалися спеціально з метою їх подальшого перепродажу. Продаж ж частини необхідного муніципального майна з метою придбання іншого муніципального майна нераціональна в тому числі й тому, що терміновий продаж недостатньо ліквідного майна практично завжди здійснюється за ціною нижче ринкової. Якщо місцеві органи влади не мають у своєму розпорядженні повноваженнями щодо негайного збільшення ставок оподаткування, а вищестоящий рівень управління не чинив необхідної допомоги, залишається єдина можливість - залучити позику для покриття непередбачених витрат. При використанні позик на ці інші цілі слід враховувати, що збільшення частки позикових коштів у місцевому бюджеті призводить до істотного збільшення ризиків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури. Крім того, більшість позик і кредитів видається на жорстких умовах дотримання схеми погашення основної боргу та регулярної сплати відсотків. Такі обмеження зменшують можливості оперативного управління фінансовими потоками муніципального освіти, так як змушують в першу чергу направляти доходи на виконання зобов'язань перед кредиторами, а не перед населенням. Ефективна фінансова політика в муніципальній освіті буде утруднена, якщо місцеві органи влади не мають можливості самостійного гнучкого використання місцевих податків. Місцеві податки дозволяють регулювати кількість і якість наданих послуг залежно від побажань місцевого населення, шляхом зміни розміру надходжень, регулюючи ставки оподаткування. Якщо місцеві органи влади будуть розраховувати виключно на отримання субсидій, то кошти можуть витрачатися неефективно, а відповідальність за неякісні послуги буде перекладатися на вищестоящі рівні влади за, нібито, недостатнє фінансування. Місцеві політичні діячі, чиновники і виборці зазвичай набагато обачніше витрачають кошти, зібрані на місцях, ніж кошти, отримані з боку. Місцеві органи влади несуть відповідальність за розвиток місцевої інфраструктури. Очевидно, що таке облаштування благотворно впливає на ділову активність в облаштованих районах, і тому для цілей забезпечення розвитку часто раціональніше вводити плату за облаштування територій шляхом здійснення разових платежів, наприклад, шляхом встановлення збору за благоустрій, ніж використовувати позики або податкові доходи, збір стане платежем за початкові капіталовкладення. Може здатися, що введення такого збору перекладає всі витрати на облаштування на ті підприємства, які спочатку вели свою діяльність, але насправді витрати на облаштування будуть відшкодовані власникам через збільшення вартості їх майна, в результаті облаштування територій. При цьому важливо встановлювати збори таким чином, щоб використання різних зборів на облаштування для різних районів не стримувало освоєння нових площ і не переоріен-тувати ділову активність в ті райони, де встановлені більш низькі збори за облаштування. Одним із шляхів вирішення могло б бути використання підвищених зборів на облаштування для знову відкриваються підприємств у вже освоєних районах. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ" |
||
|
||