| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Європейські соціалістичні правові системи |
||
|
Слід враховувати також і та обставина, що поряд з офіційною правовою ідеологією у широких верств населення існує специфічна система почуттів і поглядів на право, законність і правосуддя. Це ставлення передається з покоління в покоління, протягом століть, пускає глибоке коріння у свідомості мас, сприяючи формуванню у них навичок, традицій правового спілкування, поваги до закону. У європейських соціалістичних країнах до соціалістичної революції в масах існували сильні юридичні традиції, засновані на тривалому пануванні в громадській думці поглядів на право як на першооснову людського співжиття. Ці традиції, з одного боку, служили каналом поширення настроїв, що ускладнюють правове виховання в дусі марксистсько-ленінської правової ідеології, а з іншого - мали позитивний сенс, бо наявність у мас певних елементів правової культури полегшувало розвиток нового права. У реальній історії юридична традиція завжди виступає в двоякому вигляді: у першому вона успадковує і передає майбутнього загальнокультурні цінності в праві, доносить до нових часів ідеали, засвоєні правом або правосуддям минулих епох, у другому - перешкоджає становленню нових правовідносин і нових правових інститутів або змушує державну владу до різного роду компромісів. Юридична традиція утримується тим довший, ніж давнє і примітивніше соціально-економічна структура. У ази- АТСКУ країнах партикуляризм, властивий докапіталістичним структурам, перетворював традиціоналізм, включаючи юридичний, в стійкий ідейно-психологічний фактор. Вчені-юристи стверджують, що правові системи європейських соціалістичних держав до соціалістичної революції ставилися до романо-германської правової сім'ї. Це широко розповсюджене твердження, на наш погляд, не зовсім точно, бо не всі європейські країни і тим більше соціалістичні країни Азії належали до континентальної системи права. Наприклад, в Угорщині звичайне право, засноване на судових рішеннях, переважало в багатьох галузях права і стара угорська правова система може бути, принаймні в цьому відношенні, названа змішаною. В Албанії до Першої світової війни діяло звичаєве право, зібране в законі Leka Dukadjch, і Маджалла (Цивільний кодекс Османської імперії). Після Першої світової війни албанське право підпало під вплив італійського права. Зокрема, в 1928 р. було видано ГК, в 1932 р. - Торговий кодекс. Для досоциалістічеських Югославії теж була характерна строката «правова мозаїка»: у Сербії та Македонії діяв Сербська цивільний кодекс 1844, у Воєводині застосовувалося угорське звичайне право, в Хорватії та Словенії - Австрійський цивільний кодекс, в Чорногорії - Кодекс Богішіча 1898 Нарешті, діяло мусульманське право, яке регулювало сімейно-шлюбні та спадкові відносини мусульманського населення на всій території Югославії. В окремих частинах території Польщі діяло французьке, російське, німецьке, австрійське право. Одним словом, до соціалістичної революції у всіх соціалістичних державах не було єдиної правової системи та в їх розвитку існували значні відмінності. Поза цієї основної характеристики, з точки зору їх юридичної історії, європейські країни можуть бути розділені на дві групи. Якщо одна група цих країн, пов'язаних з Римом, постійно перебувала під впливом Західної Європи, з якою вони завжди були в тісних стосунках, то друга група, навпаки, була відрізана па протягом багатьох століть від інших західних країн, потрапивши на тривалий час під турецьке панування . Право в першій групі країн - Угорщини, Польщі, Чехословаччини, Хорватії, Словенії - розвивалося майже так само, як у Німеччині, Австрії до у Франції. У цих країнах існувала сильно укорінена юридична традиція: право розглядалося як одне з фундаментальних засад суспільства, особи з юридичною професією були найбільш шанованими його членами. У другій групі країн - в Албанії, Болгарії, Румунії, Сербії - право історично розвивалося інакше. Як і Росія, ці країни довгий час відчували на собі вплив Візантії, а не Західної Європи. У Балканських країнах турецька окупація протягом століть паралізувала еволюцію права. Наприкінці XIX - початку XX в. після завоювання незалежності Балканські країни використовували досвід Центральної та Західної Європи. Після соціалістичної революції склалися демократичні юридичні традиції були поставлені на службу нового ладу Створювалася система соціалістичного права. Приймалися нові закони про аграрну реформу, націоналізації промисловості, транспорту, розпуск політичних партій, про боротьбу з контрреволюцією, про будівництво нових органів держави і т.п. У Болгарії дію колишнього законодавства відразу повністю було скасовано. У законі Болгарського Народного Зборів від 9 листопада 1951 «Про скасування всіх законів, виданих до 9 вересня 1944» говорилося, що скасовуються як суперечать Конституції і встановленому в Болгарії після 9 вересня 1944 соціалістичному законодавству і вважаються недійсними всі видані до цього часу закони та інші нормативні акти. В інших країнах старе законодавство використовувалося, але лише в тій мірі, в якій воно відповідало новим завданням. Так, в Румунії продовжувало діяти більшість нормативних актів довоєнного часу, найважливішими з яких був Цивільний кодекс 1864 р., Торговий кодекс 1887 р., Кооперативний закон 1924 р., Водний закон 1924 р., Патентний закон 1906 Було скасовано фашистське законодавство. У НДР з тих питань, по яких не були видані нові закони, до 1975 року застосовувалися норми Німецького цивільного уложення (1896 р.) і Німецького торгового уложення (1897 р.) за умови, що вони не суперечили інтересам соціалістичної правопорядку республіки. У деяких країнах тимчасово застосовувалися не тільки окремі норми колишнього приватного права, пов'язані з товарним виробництвом, а й інші старі норми, наприклад норми кримінального та адміністративного права. Необхідно підкреслити і те, що скасування норм старого права найчастіше проводилася не законодавчим шляхом, а в процесі правоохоронної діяльності органів держави (за допомогою рішень по конкретних справах, наприклад рішень Верховного суду в Угорщині, які мали принципове значення). На початковій стадії становлення соціалістичного права в європейських країнах нормотворча діяльність судових органів була вельми актив-ної. На відміну від СРСР в європейських соціалістичних країнах збереглася спадкоємність і в галузі судової практики. Польська судова практика аж до 90-х років продовжувала посилатися на довоєнну судову практику. Таким чином, в європейських соціалістичних країнах на початковому етапі становлення правової системи вельми тривалий час існувало своєрідне «двовладдя» в області права. Таке положення було необхідно з двох причин: по-перше, щоб під час зародження нової правової системи не утворився великий юридичний вакуум, по-друге, щоб соціалістичне право могло використовувати демократичні елементи були багатих юридичних традицій. Розвиток соціалістичних правових систем багато в чому залежало від того, як стався революційний переворот. У європейських соціалістичних країнах перехід від капіталізму до соціалізму стався у відносно мирних умовах, без громадянської війни, що значною мірою вплинуло на формування соціалістичних правових систем. Під час щодо мирного переходу перегляд старих законів не представлявся нагальною необхідністю і фактично здійснювався досить повільно. Повільнішими темпами проходив і процес кодифікації. Одні європейські країни спочатку створювали Загальну частину якого-небудь кодексу і цим шляхом в законному порядку закріплювали ті нові основні принципи, відповідно до яких слід було застосовувати ще збереглася в силі Особливу частину (так, у Польщі була створена нова Загальна частина ДК, а в Угорщині - КК); інші кодифікували лише окремі основні частини належного матеріалу і в спеціальних законах відповідно регулювали тільки такі питання, які, як правило, складають окремі глави Особливої частини того чи іншого кодексу. Європейські соціалістичні правові системи характеризувалося-лись єдністю їх складових. Єдність правової системи, її побудова і внутрішній підрозділ визначалися багатьма факторами. Істотну роль грали розвиток правотворчості, джерел права і, природно, правові погляди та ідеї, в тому числі і наукові уявлення про систему права. У ході історичного розвитку в соціалістичних правових системах виникали нові галузі, причому деякі з них в ! одних країнах з'явилися на першому етапі правового розвитку, а в інших - значно пізніше . При розподілі права на галузі зразком для всіх зарубіжних соціалістичних правових систем служило радянське право. Проте існували деякі відмінності в побудові системи права в різних соціалістичних державах, особливо в розподілі права на галузі. Цивільні кодекси існували не у всіх соціалістичних країнах. У Румунії положення ЦК 1864 застосовувалися не повністю - за винятком частин, що стосуються сімейних та особистих відносин, які були врегульовані новими законами. У ряді країн (Болгарія, Албанія) кодифікація цивільного права проходила у вигляді прийняття кількох законів. Цивільно-правові відносини в Болгарії регулювалися низкою законів. Серед них найбільш важливими були закон про спадщину 1949 р., закон про зобов'язання та угодах 1950 р., закон про права громадян на власність 1973 Останній визначав максимальні розміри нерухомості на одну особу, встановлюючи відносно будови або території, що відводиться під будову, зростаючий в прогресії податок на нерухомість. При перевищенні встановленого максимального розміру закон визначав єдиний порядок передачі права власності на нерухомі матеріальні цінності. Цивільно-правові відносини в Албанії також регулювалися лише окремими законами, такими, як закон про власність 1955 р., закон про державні підприємства 1954 Єдиним албанським кодексом був Кодекс законів про сім'ю 1965 Для соціалістичного цивільного права було характерно, по-перше, однакове регулювання майнових відносин (наприклад, торгові відносини не виділялися, як в романо-германському праві), а по-друге, виділення таких самостійних галузей, як трудове та сімейне право. У Польщі всупереч принципу єдності цивільного права діяла значна частина Торгового кодексу 1934 р., а саме та, яка стосувалася торгових товариств. Цей Кодекс застосовувався досить довго. У Чехословаччині було прийнято три кодексу: Цивільний кодекс 1964 р., який регулює відносини соціалістичних організацій з громадянами у сфері послуг і майнові відносини між громадянами; Господарський кодекс 1964 р., який регулює майнові відносини між соціалістичними організаціями, а також деякі питання господарського управління; Кодекс международ- ної торгівлі 1963 р., який регулює договори в галузі зовнішньої торгівлі. ЧССР - одне з перших у світі держав, які прийняли закон про міжнародне приватне право, що регулює відношення національного права до правопорядкам іноземних держав. У 1948 р. був прийнятий закон про міжнародному та міжобласному приватному праві і про правове становище іноземців в сфері приватного права. У 1963 р. цей закон був замінений новим законом про міжнародне приватне і процесуальному праві. Державна соціалістична власність була прийнята у всіх соціалістичних країнах, за винятком Югославії, де суспільна власність відповідно до Конституції 1974 була передана у безпосереднє ведення асоційованих об'єднань трудящих і єдиним власником всього неподільного фонду є сама держава . А державні підприємства та організації мали певні права на власність, яка була закріплена за ними і якою вони володіли в процесі своєї діяльності. Все соціалістичні країни Європи здійснювали соціалістичні перетворення в сільському господарстві через кооперативний виробництво. Отже, для всіх країн характерно було виділення сільськогосподарського кооперативного права в самостійну галузь права. Для федеративної системи ЧССР було характерне переважання загальнодержавних актів. Це обумовлювалося особливостями виникнення Чехословацької федерації. У правовій системі цієї країни діяли нормативні акти, прийняті ще в умовах унітарної держави. Конституційний закон про Чехословацьку федерації встановлював, що всі закони і інші правові приписи, що діють в день набрання чинності даного конституційного закону, і далі продовжують залишатися в силі. З існуючих приблизно 480 законів за час існування Чехословацької федерації була видана лише п'ята частина. Таким чином, федеративна правова система ЧССР зберігала суттєві риси, які визначають її єдність, сформованих в умовах унітарної держави. На підставі конституційного закону про Чехословацької федерації вся правова система була приведена у відповідність з федеративною формою державного устрою, введено федеративний устрій в системі органів суду і прокуратури. З цією метою проводилася кодификационная робота. У 1973 р. в нових редакціях були видані Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, Грома-Данський-процесуальний кодекс та ін У ЧССР і СФРЮ питання про співвідношення законів федерації і її суб'єктів вирішувалося неоднаково. У ЧССР, як і в СРСР, застосовувалося «класичне» правило, тобто зізнавався абсолютний пріоритет загальносоюзного закону. В Югославії в разі колізії законів до рішення Конституційного суду застосовувався закон соціалістичної республіки або краю. Разом з тим це правило не було типовим для всієї республіки. Наприклад, у Сербії в разі колізії закону республіки і автономного краю застосовувався загальносоюзний закон. Часто зустрічалися на практиці протиріччя між положеннями законодавств різних республік і країв зумовили прийняття закону про законодавчі колізії і компетенції щодо статуту (статусу) особистості, сім'ї та спадщини 1979 |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3. Європейські соціалістичні правові системи" |
||
|
||