| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Форма договору страхування. Страховий поліс |
||
|
Оскільки до договору страхування застосовуються загальні правила про цивільно-правових договорах, у тому числі і про форму (ст. 434 ЦК), він може полягати в традиційній формі - шляхом складання одного документа. Проте в процесі історичного розвитку інституту страхування виробилася специфічна - безпосередньо "страхова" його форма: страховий поліс (свідоцтво, сертифікат, квитанція). Такі страхові документи видаються страховиком (з його підписом) на підставі письмової або усної заяви страхувальника (абз. 1 п. 2 ст. 940 ЦК). У цьому випадку згода страхувальника (його акцепт) укласти договір на запропонованих страховиком умовах підтверджується прийняттям цих документів від страховика (абз. 2 п. 2 ст. 940 ЦК) (1). --- --- (1) У дореволюційній доктрині визначалося істота поліса як "письмового акта про договір страхування, дійсного на підставі закону, за підписом одного страховика, як скоро від нього прийнятий страхувальником "(див.: Мейер Д.І. Вибрані твори з цивільного права (серія" Класика російської цивілістики "). М., 2003. С . 187). Страховий поліс, свідоцтво, сертифікат, квитанція - тотожні за своєю юридичною силою документи і за загальним правилом є іменними, хоча допускається видача їх і на пред'явника (абз. 2 п. 3 ст . 930 ЦК, п. 2 ст. 253 КТМ). У комерційній практиці широке ходіння мають генеральні поліси, що видаються страховиком при регулярному страхуванні різних партій однорідного майна на подібних умовах протягом узгодженого сторонами терміну (п . 1 ст. 941 ЦК). Однак і при цьому для страхувальника не виключається можливість отримання страхових полісів по окремим партіям майна, що під дію генерального поліса (абз. 1 п. 3 ст. 941 ЦК). Для спрощення і полегшення процедури укладання договору страхування страховики (об'єднання страховиків) розробляють і широко впроваджують у практичну сферу своєї діяльності стандартні форми договору (страхового полісу) з окремих видів страхування (п. 3 ст. 940 ЦК). В рамках таких стандартних форм - формулярів - відбувається типізація (стандартизація) умов договору, вчинення якого відбувається за допомогою приєднання до них (в іншому випадку страхувальник змушений відмовитися від вступу в договір). Таким чином, договір страхування стає різновидом договору приєднання (ст. 428 ЦК) (1). Використання можливості стандартних форм не виключає індивідуального визначення сторонами однієї або кількох умов договору страхування, що не впливає на кваліфікацію такого договору як договору приєднання. Потрібна лише оцінка індивідуально узгоджених (переформулювати) умов для правовідносини в цілому і віднесення такого договору страхування до числа типових або стандартних . --- (1) Найвидатніший теоретик вітчизняного страхового права В.І. Серебровський вбачав достатніх підстав для наділення страхового договору характеристикою договору, що укладається за допомогою приєднання, а отже, і для віднесення властивостей (особливостей) договорів приєднання до числа міцних (стійких) страхових ознак (см.: Серебровський В.І. Вибрані праці з спадкоємному і страховому праву. С. 341). Страховий поліс є основним доказом факту укладення договору страхування. Разом з тим необхідність пред'явлення страхового поліса страхувальником для отримання у зв'язку з страховими випадком позначених у ньому страхових виплат не перетворює страховий поліс у цінний папір (1). Страховий поліс не надає правомірному держателю права вимагати виконання того, що написано в цьому папері, а є виключно приналежністю страхової вимоги: папір слідує за вимогою , а не вимога за папером, як це має місце у цінному папері (ст. 142 ЦК). Чи не є страховий поліс цінним папером і тоді, коли він складений на пред'явника. У цьому випадку можна говорити про страховий поліс як про легітимаційної папері. Для отримання страхової виплати потрібна наявність ряду особливих юридичних фактів: своєчасна сплата страхової премії (страхового внеску), наявність страхового інтересу і страхового ризику в період дії договору, настання страхового випадку крім наміру або грубої необережності страхувальника (вигодонабувача, застрахованої особи) та ін Їх відсутність тягне відпадання права на страхову виплату, незважаючи на пред'явлення страхового поліса страхувальником (або іншим уповноваженою особою). --- --- (1) Це положення загальновизнано вітчизняної доктриною страхового права. Див: Серебровський В.І. Нариси радянського страхового права. М.-Л., 1926. С. 138 - 144; Він же. Страхування. М., 1927. С. 106 - 108; Він же. Юридична природа страхового поліса / / Вісник радянської юстиції. 1926. N 21 (55). С. 821 - 823 ; Граве К.А., Лунц Л.А. Страхування. М., 1960. С. 140 - 141. Видача страхового поліса проводиться виключно самим страховиком ("домашній акт"). На відміну від будь-якого виду цінних паперів він взагалі не призначений для звернення у цивільному обороті: це підписаний страховиком односторонній документ (абз. 1 п. 2 ст. 940 ЦК) внутрішнього використання, що виконує чисто страхові функції. Виходячи з викладеного, можна сказати, що страховий поліс - це односторонній документ, що видається і підписаний страховиком, що підтверджує досягнуту між страховиком і страхувальником угоду про укладення договору страхування, а також посвідчує (легітимізує) особистість страхувальника (вигодонабувача, застрахованої особи) для отримання страхових виплат у зв'язку з наступившим страховим випадком. У сфері перестрахування для цілей практичної зручності її професійних учасників в якості підтвердження угоди між перестрахувальником і перестрахувальником поряд з договором перестрахування можуть використовуватися інші документи, застосовувані виходячи із звичаїв ділового обороту (п . 5 ст. 13 Закону про організацію страхової справи), зокрема передані по факсу односторонні документи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Форма договору страхування. Страховий поліс" |
||
|
||