| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Порядок укладення та форма договору |
||
|
Договір морського страхування повинен бути укладений у письмовій формі (ст. 248 КТМ). Як відомо, за загальним правилом, зараховують до всякого цивільно-правовим договором, письмова форма договору вважається дотриманою, коли договір укладено або шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку , що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором (п. 2 ст. 434 ЦК). Стосовно до договору морського страхування (втім, як і до будь-якого договору страхування) з двох названих способів укладення договору в письмовій формі застосовується лише перший (складання єдиного документа, підписаного сторонами). Другий спосіб (обмін достовірними документами за допомогою різних видів зв'язку), передбачений п. 2 ст. 434 ГК, витісняється з правовідносин по страхуванню спеціальним правилом про те, що договір страхування може бути укладений шляхом вручення страховиком страхувальникові на підставі його письмової або усної заяви страхового поліса (свідоцтва, сертифіката, квитанції), підписаного страховиком; в цьому випадку згода страхувальника укласти договір на запропонованих страховиком умовах підтверджується прийняттям від страховика відповідних документів (п. 2 ст. 940 ЦК). Пояснюючи правову природу відносин, що виникають при укладанні договору страхування зазначеним способом - шляхом прийняття страхувальником страхового поліса, виданого страховиком, - М.І. Брагінський вказує: "Страховий поліс згідно п. 2 ст. 940 ЦК - це документ, який виходить від певної сторони договору - страховика і вручається контрагенту - страховику згідно з його попередньо спрямованим страховику письмовою або усною заявою. Зазначена заява страхувальника за своєю природою - звичайний виклик на оферту. Сам поліс, підписаний у таких випадках страховиком, - це оферта. У свою чергу акцептом - стадією, завершальній укладення договору, - служить прийняття поліса страхувальником. Воно означає згоду страхувальника укласти договір страхування на умовах, які містяться в полісі " "*". --- "*" Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 595. Разом з тим страховому полісу не завжди надається значення оферти, як це зроблено в п. 2 ст. 940 ГК. Якщо договір страхування укладається у формі одного документа, підписаного сторонами, страховий поліс, що видається страховиком, служить доказом, що засвідчує факт укладення договору страхування, а також зайвим підтвердженням (одностороннім) зобов'язання страховика виплатити страхувальникові суму страхового відшкодування при настанні передбаченого договором страхового випадку. Саме такий підхід законодавця до страхового полісу відзначається, наприклад, у ст. 251 КТМ, згідно з якою страховик видає страхувальникові документ, що підтверджує укладення договору морського страхування (страховий поліс, страховий сертифікат або інший страховий документ), а також вручає страхувальнику умови страхування. У юридичній літературі зверталася увага на підвищену оборотоздатність страхового поліса в порівнянні з іншими документами, що підтверджують страхування. Так, стосовно до ситуації, коли відчуження застрахованого вантажу призводить до переходу всіх прав і обов'язків страхувальника за договором морського страхування до набувача вантажу, В.А. Мусін, підкреслює, що страховий поліс підлягає передачі набувачеві вантажу. "Поліс передається, - пише В.А. Мусін, - шляхом здійснення передавального напису на ньому (індосаменту). Індосамент може бути ордерним ... або бланковим ... Поліс, на якому вчинена бланкова передавальний напис, стає представницькими документом, який потім може передаватися простим врученням іншій особі "" * ". До цього можна додати, що за певних умов страховий поліс може спочатку набувати форму представницькою документа. Зокрема, це відбувається, коли договір морського страхування укладається на користь вигодонабувача без вказівки імені та найменування останнього (п. 2 ст. 253 КТМ). Враховуючи також, що для реалізації своїх прав, що випливають з договору морського страхування (отримання суми страхового відшкодування при настанні страхового випадку), страхувальник (вигодонабувач) повинен пред'явити страховикові страховий поліс (ст. 256 КТМ), в наявності безсумнівну подібність між страховим полісом і цінним папером . --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 429. Проте в юридичній літературі вже давно зроблено висновок про те, що страховий поліс не є цінним папером "*". За результатами аналізу сучасного цивільного законодавства до такого ж висновку прийшов М.І. Брагінський, який пише: "Про це можна судити, перш за все, з того, що поліс не є посвідчення відповідних майнових прав неодмінно" з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів ". Тим самим поліс для своєї дійсності не повинен задовольняти вказаною вимогу, яке включено у визначення цінних паперів п. 1 ст. 142 ЦК. "До цього слід додати, - підкреслює М.І. Брагінський, - і те, що цінними паперами визнаються документи, які перераховані в ст. 143 ГК або зазначені в законах про цінні папери або у встановленому ними порядку віднесено до цінних паперів. Тим часом ні в переліку, що міститься в самій ст. 143 ЦК, ні в інших передбачених у ньому актах поліси як цінного паперу не згадані " . --- --- "*" Див, наприклад: Серебровський В.І. Вибрані праці з спадкоємному і страховому праву. М., 1999. С . 415 і сл. Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 597. Необхідно звернути увагу на спеціальний характер правила про наслідок недодержання письмової форми договору страхування. Якщо недотримання простої письмової форми цивільно-правової угоди не робить її автоматично недійсною, а тільки позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків при збереженні за ними можливості приводити письмові та інші докази (п. 1 ст. 162 ЦК), то порушення вимоги про письмову форму договору страхування спричиняє його недійсність (п. 1 ст. 940 ЦК). Однією з особливостей порядку укладення договору морського страхування (як і всякого іншого договору страхування) можна визнати ту обставину, що процес укладення такого договору включає в себе стадію переддоговірних контактів сторін, на які покладається виконання певних обов'язків ще до моменту власне укладання договору. Йдеться, зокрема, про обов'язок страхувальника повідомити страховика відомості про обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня страхового ризику (ст. 250 КТМ). Страховик, у свою чергу, має право на попередню оцінку страхового ризику: відповідно до ст. 945 ЦК при укладанні договору страхування майна страховик має право провести огляд застрахованого майна, а при необхідності призначити експертизу з метою встановлення його дійсної вартості. Правда, оцінка страхового ризику страховиком необов'язкова для страхувальника, тому відповідне умова договору страхування повинно вироблятися за згодою сторін при укладанні договору. ГК (ст. 942) називає чотири істотних умови договору майнового страхування, за якими сторони повинні досягти угоди при укладенні зазначеного договору. До їх числа відносяться наступні умови: про певний майні або іншому майновому інтересі, що є об'єктом страхування; про характер події, на випадок настання якої здійснюється страхування (страхового випадку); про розмір страхової суми; про термін дії договору. Під страховою сумою розуміється та грошова сума, на яку страхувальник страхує відповідний майновий інтерес. Страхова сума повинна бути оголошена страхувальником при укладенні договору морського страхування. У випадках, коли об'єктом страхування є судно, вантаж або інше майно, страхова сума не може перевищувати їх дійсну вартість в момент укладення договору морського страхування (страхову вартість). Проте сторони не можуть оспорювати страхову вартість майна, визначену договором морського страхування , якщо страховик не доведе, що він навмисно введений в оману страхувальником. Якщо страхова сума, зазначена в договорі, перевищить страхову суму майна, договір морського страхування вважатиметься недійсним відносно тієї частини страхової суми, яка перевищує страхову вартість. У разі якщо оголошена страхувальником страхова сума виявиться нижче страхової вартості майна, розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості (ст. 259 КТМ). Незважаючи на закритий характер переліку істотних умов договору майнового страхування, передбаченого п. 1 ст. 942 ГК, і відсутність в ньому умови про розмір страхової премії, що підлягає до сплати страховику, дана умова необхідно віднести до числа істотних умов договору морського страхування. Очевидність цього випливає зі ст. 252 КТМ, що передбачає, що страхувальник зобов'язаний сплатити страховику страхову премію в обумовлений договором морського страхування термін, і встановлює в імперативному порядку, що договір морського страхування набуває чинності в момент сплати страхової премії. У даному випадку відсутність в договорі морського страхування умови про розмір страхової премії не може бути компенсовано застосуванням загальної диспозитивної норми про ціну в безкоштовне договорі, згідно з якою в подібних випадках виконання договору має бути оплачено за ціною, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні послуги (п. 3 ст. 424 ЦК). Адже із сплатою страхової премії по договором морського страхування законодавець пов'язує не тільки виконання зобов'язань за договором з боку страхувальника, а й момент вступу цього договору в силу. Зазначений момент повинен визначатися однозначно, а це можливо за умови, що страхувальник сплатить страховику належну йому страхову премію саме в тому розмірі, який узгоджений сторонами. Ще одна особливість, що відноситься до порядку укладання договору майнового страхування і його підвиду (різновиди) - договору морського страхування, полягає в тому, що умови, на яких укладається договір страхування, можуть бути визначені в стандартних правилах страхування відповідного виду, прийнятих, схвалених або затверджених самим страховиком або об'єднанням страховиків. Умови, що містяться в зазначених стандартних правилах страхування, стають обов'язковими для страхувальника (вигодонабувача) лише в тому випадку, якщо в конкретному договорі страхування (страховому полісі) прямо вказується на застосування відповідних правил, які до того ж повинні бути викладені в одному документі з договором (страховим полісом) або на його зворотному боці або включені до нього (в цьому випадку в договорі має бути запис про вручення страхувальнику відповідних стандартних правил страхування). Умови, містяться в стандартних правилах страхування, можуть бути змінені, доповнені або виключені страховиком і страхувальником під час укладання конкретного договору страхування. Якщо посилання на відповідні стандартні правила страхування мається на договорі страхування, страхувальник (вигодонабувач) отримує право посилатися на умови зазначених правил на захист своїх інтересів навіть в тому випадку, коли вони для нього не є обов'язковими (ст. 943 ЦК). Відносно одного і того ж об'єкта страхування може бути укладено кілька договорів морського страхування з різними страховиками. Про складаються при цьому правовідносинах говорять як про подвійне страхування. На цей рахунок у КТМ (ст. 260) є ряд спеціальних правил, що стосуються виконання страховиками своїх зобов'язань, що випливають з укладених ними договорів страхування. Проте відповідні спеціальні правила підлягають застосуванню до правовідносин, які можуть бути кваліфіковані як саме подвійного страхування. У зв'язку з цим корисно звернути увагу на п'ять ознак подвійного страхування, сформульованих В.А. Мусіним: "Перше. Предметом страхової охорони у всіх страхових зобов'язаннях має бути один і той же страховий інтерес ... Друге. Крім страхового інтересу у всіх страхових зобов'язаннях повинні також збігатися страхові ризики, тобто ті шкідливі фактори, які можуть спричинити настання збитків у майні страхувальника ... Третє. Однаковим у всіх договорах страхування повинен бути період відповідальності страховика ... Четверте. В якості особи, уповноваженої на отримання страхового відшкодування (вигодонабувача), у всіх договорах страхування повинен фігурувати один і той же суб'єкт ... П'яте. Загальна страхова сума за всіма договорами повинна перевищувати страхову вартість застрахованого майна. "Подвійне страхування" матиме місце при одночасній наявності всіх перерахованих умов "" * ". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 443 - 444. Стосовно до договору морського страхування вантажу КТМ (ст. 262) передбачена можливість для сторін застрахувати майно за особливою угодою - генеральному полісу. Страхування по генеральному полісу допускається щодо всіх вантажів або вантажів відомого роду, які страхувальник отримує або відправляє протягом визначеного терміну. Генеральний поліс являє собою договір організаційного типу, спрямований на регулювання триваючих правовідносин сторін по страхуванню одержуваних або вантажів, що відправляються. Мета зазначеної договірної форми страхування вантажів полягає в уніфікації стабільних відносин сторін і в спрощенні їх оформлення. Оформляючи договір страхування генеральним полісом, страховик і страхувальник визначають основні параметри своїх зобов'язань по страхуванню вантажів протягом відомого періоду часу. Як зазначає М.І. Брагінський, договір страхування, укладений у формі генерального поліса, "дозволяє охопити неодноразово здійснюване протягом певного часу страхування єдиним документом і тим самим в одному, узгодженому сторонами режимі" "*". --- "*" Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 598. З точки зору страхування конкретних партій відправляються (отримуваних) вантажів генеральний поліс являє собою рамкову угоду сторін. Тому на страхувальника покладено обов'язок повідомляти страховику необхідні відомості про кожну відправку вантажу, що підпадає під дію генерального поліса, зокрема: назву судна, на якому перевозиться вантаж, шлях прямування вантажу і страхову суму. Причому страхувальник не звільняється від цього обов'язку, навіть якщо він отримає відомості про відправку вантажу після його доставки в порт призначення у непошкодженому стані (п. 1 ст. 263 КТМ). Коментуючи дане законоположення, В.А. Мусін вказує: "Перераховані ... відомості стосуються вантажів, що підпадають під дію генерального поліса і тому вже застрахованих. Отже, схвалення страховика в даному випадку не потрібно. Згадані відомості використовуються страховиком для підрахунку страхової суми, страхової премії та страхового відшкодування. З урахуванням викладеного страхувальник зобов'язаний повідомити ці відомості і стосовно до тих вантажним отправкам, які вже прибули в місце призначення у непошкодженому стані або виявилися знищеними, втраченими або пошкодженими в результаті страхового випадку "" * ". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 448. Наявність триваючих договірних відносин, оформлених генеральним полісом, не звільняє страховика від обов'язку видавати страхувальнику страхові поліси (страхові сертифікати), що засвідчують страхування окремих партій вантажів, що підпадають під дію генерального поліса. При невідповідності змісту страхового поліса (страхового сертифіката) генеральному полісу перевага віддається страховому полісу (страхового сертифікату) (ст. 264 КТМ). Необхідність видачі страхових полісів, що стосуються окремих партій вантажів, в рамках взаємовідносин сторін за генеральним полісом пояснюється тим, що у разі відчуження зазначених окремих партій вантажів права та обов'язки страхувальника переходять до набувача вантажів. Даний факт може бути засвідчений шляхом передачі набувачеві вантажу страхового поліса, що засвідчує, що придбаний ним вантаж застрахований. З цієї ж причини страховий поліс за своїм змістом повинен отримувати перевагу перед генеральним полісом, який не передається набувачеві вантажу. Відомості про умови, на яких застрахований вантаж, можуть бути отримані самим набувачем вантажу і його контрагентами за договорами (наприклад, обслуговуючими його банками) тільки зі страхового поліса. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3. Порядок укладення та форма договору" |
||
|
||