| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Форми і види співучасті |
||
|
Закон не визначає понять «форма» і «вид» співучасті, так-же не вживає ці терміни. Поняття «форма» і «вид» Соучі-стия використовуються в науці кримінального права для характеристики різних способів спільної участі кількох осіб в со-вершении умисного злочину. Спроби класифікувати випадки вчинення злочинів у співучасті на форми і види робилися в науковій літе-ратурі неодноразово1. Але основним недоліком більшої частини публікацій, присвячених проблемі співучасті, є те, що не приділялося достатньої уваги з'ясуванню зазначених понять, а головне - критеріям класифікації співучасті на форми і види. Дуже часто класифікація проводилася ізольовано, без урахування тісного зв'язку між поняттями «форма» і «вид», а в ка-честве підстави поділу використовувалися: об'єктивний і суб'єктів незалежно єктивного критерії. Як об'єктивний критерій виділялася сте-пень згуртованості, соорганізованності учасників, як суб'єктів-тивний - ступінь узгодженості дій співучасників залежно від наявності попередньої змови. Нерідко терміни «форма» і «вид» співучасті підміняли один одного або використовувалися як синоніми. Висування різних критеріїв-їв для класифікації й зумовило відсутність чіткого поняття «форма» і «вид» співучасті. 1 Див, наприклад: Бурчак Ф.Г. Указ. соч. С. 124 і далі; Гришаев П.І., Крігер Г.А. Указ. соч. С. 69 і далі; Іванов Н.Г. Поняття і форми Соучі-стия в радянському кримінальному праві. Саратов, 1991; Ковальов М.І. Указ. соч. Ч. 2. С. 199, 200; Курс радянського кримінального права. Т. 2. М., 1970. С. 464; Тельнов П.Ф. Указ. соч. С. 41-51; Трайнін А.Н. Указ. соч. С. 79 і далі. Кримінальний кодекс РФ істотно уточнив багато аспектів проблеми співучасті, ввів норми, що дозволяють по-новому осве-тить питання про його формах і видах. Однак аналіз немногочіс-лених публікацій з проблеми співучасті, у світлі нового УК1, переконує в тому, що питання про критерії, як підставі класифікації співучасті на форми і види, залишається спірним. Заслуговує на увагу позиція, висловлена професором В.С. Коміссаровим2, згідно з якою в основі поділу Соучі-стия на форми лежить один критерій, а розподіл на види - інший. Підрозділ співучасті на види, на його думку, пов'язане з визначенням підстав відповідальності співучасників, з індивідуалізації їх відповідальності. У зв'язку з цим автор виділяє два види співучасті: просте (соисполнительство) і складне (со-участь у вузькому сенсі слова). При простому співучасті все винов-ні повністю або частково виконують ознаки об'єктивної сторони злочину. При складному кожен співучасник виконан-вується різні за своїм характером дії - є використан-вача, організатором, підбурювачем, пособником. Форма ж співучасті дозволяє дати оцінку характеру і ступеня гро-ної небезпеки в цілому. Основою такої класифікації автор вважае соціально-психологічний критерій - ступінь узгоджений-ності (сорганізованності) дій співучасників і виділяє відповідно до ст. 35 КК чотири форми співучасті: група осіб, група осіб за попередньою змовою, організована група, злочинне співтовариство (злочинна організація). Схвалюючи в це-лом спробу автора дати класифікацію співучасті на види і форми за різними критеріями, не можна не помітити, що змішання понять «вид» і «форма» допускається і в цьому випадку. Якщо злагоди-сіться, що просте співучасть (як вид співучасті) є соіспол-нітельство, то перші дві форми (група осіб, група осіб за перед- 1 Див: Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Кримінальна відповідальність за орга-цію злочинного співтовариства. М., 1997; Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 1. М., 1999. С. 412 і далі; Місяці В.В. Організована переступив-ність в Росії: усвідомлення, витоки, тенденції / / Держава і право. 1996. № 4. С. 106-107; Наумов А.В. Указ. соч. С. 299, 300; Кримінальну право Рос-ці. Загальна частина / За ред. А.І. Рарога. М., 1997. С. 167; Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. Р.Р. Галіакбарова. Саратов, 1997. С. 245, 246. 2 Див: Російське кримінальне право. В 2-х т. Т. 1. Загальна частина / За ред. А.І. Рарога. М., 2005, С. 277-281. варітельно змовою) вже не можуть виражатися у формі Соіс-полнітельства. Якщо ж визнати, що перші дві форми співучасті є соисполнительством, що відповідає закону і доль-ної практиці, то вид співучасті перетворюється на форму. Метою будь-якої наукової класифікації є виділення відмінних рис якогось явища по загальному основи, тобто за єдиним критерієм. Зміст явища, його форма і ві-ди - філософські категоріі1. Форма - це зовнішнє вираження чого-небудь, якогось явле-ня, яке становить зміст цієї форми. Форма і зміст завжди існують в єдності, вони нерозривні в своїй істоті. Форма завжди відображає внутрішню організацію со-держанія2. Зміст співучасті становить сукупність умиш- лених спільних дій двох і більше осіб при вчиненні умисного злочину. Формою співучасті в цьому контексті буде прояв в об'єктивній дійсності цієї сумісних-ної діяльності. Форма означає, з яких діянь складається співучасть і як взаємодіють винні. Тому ділити співучасть на форми (як будь-якого іншого явища і в природі і в суспільстві) можна тільки за об'єктивним критерієм. Форма співучасті - це зовнішнє вираження спільних зусиль не-скількох осіб у досягненні своєї злочинної мети. Критерієм класифікації співучасті на форми є спосіб взаемодії соучастніков3. Способи такої взаємодії можуть бути різними, і проявляються вони в різних формах. У залеж-ності від того, яким способом з'єднуються зусилля соучастні-ков і утворюють єдине злочинне подія, можна судити про характер і ступеня суспільної небезпеки співучасті. 1 Див: Радянський енциклопедичний словник. М., 1980. С. 221, 663, 1246. 2 Див: Ожегов С.І., Шведова Н.Ю. Словник російської мови. М., 1998. С. 855. 3 Дана точка зору раніше (у 1978 р.) була висловлена професором П.Ф. Тельнова, але, на жаль, не отримала подальшого розвитку в науці кримінального права. Професор А.В. Наумов використовує цей критерій як підстава для першого виду класифікації співучасті на форми, дру-гой вид класифікації грунтується на суб'єктивному критерії - наявність чи відсутність попередньої змови між співучасниками, тобто ис-помагає два критерії одночасно (див.: Тельнов П.Ф. Указ. соч. С. 38; Наумов А.В. Указ. соч. С. 299). Закон не виділяє спеціальну норму, в якій розкриву-лось б поняття форм співучасті, але враховуючи об'єктивний кри-терій - спосіб взаємодії між співучасниками, представляється можливим виділити чотири форми співучасті: а) співучасть з виконанням різних ролей, б) співвиконавець-ство; в) організована група; г) злочинне співтовариство (пре-ступнях організація). Дві останні форми відносяться до слож-ному співучасті. Саме про чотири способи взаємодії між співучасниками злочину йде мова в ст. 33 і 35 КК. Вид як філософська категорія означає структурну едини-цу певної форми явища. Визначення виду дозволяє виділити якісь характеристики форм1. Різноманітні випадки спільного вчинення злочину можуть виражатися не тільки в різних формах, а й відрізнятися за видами. Критерієм такого розмежування є суб'єктивний ознака - ступінь узгодженості дій співучасників. Вище було відзначено, що форма явища повинна розглядатись нерозривно з його змістом. Змістом співучасті є не тільки спільність дій, а й умисний характер поведінки співучасників, спрямованого на вчинення умисного злочину. Отже, вид співучасті по-зволяет виділити додаткові характеристики форми. Іс-користуючись суб'єктивний критерій - ступінь узгодженості дей-наслідком всіх співучасників, можна виділити два види співучасті: а) співучасть без попередньої змови і б) співучасть з перед-ньо змовою. Попередній змову (або його відсутність про-ствие) є додатковою характеристикою кожної форми співучасті. Форма і вид співучасті - взаємопов'язані категорії, вони характеризують співучасть у цілому, відтіняючи його окремі сторони. Форма співучасті характеризує об'єктивну сторону злочину, його зовнішній прояв; вид співучасті - суб'єктів-тивную сторону злочину, властивість конкретної форми, ко-лось не тільки дозволяє виділити різновиди однієї і тієї ж форми, але і впливає на ступінь сорганізованності співучасників. Цілком очевидно, що співучасть у будь-якій формі, здійснений-ве за попередньою змовою, сприяє встановленню 1 Див: Радянський енциклопедичний словник. С. 221. Більш міцних зв'язків між співучасниками і свідчить про підвищену суспільну небезпеку даної форми. Стаття 33 КК, визначаючи види співучасників, по суті, з-тримає опис першої форми співучасті - співучасть з виконан-нением різних ролей. Слід підкреслити, що йдеться саме про виконання різних ролей, а не про їх распределе-ванні, як це часто вказується в науковій та навчальній літературі, оскільки термін «розподіл» означає вольові дії кого-небудь. Важко уявити, щоб роль підбурювача була заздалегідь розподілена. Співучасть з виконанням різних ролей передбачає спо-соб взаємодії менш значний у порівнянні з іншими формами співучасті. Особливість об'єктивної сторони даної форми співучасті полягає в тому, що тільки одна особа - виконавець виконує дії (бездіяльність), характеризую-щие об'єктивну сторону злочину. Інші співучасники: організатор (не керує вчиненням злочину, який не створив організовану групу чи злочинну співтовариство), підбурювач, пособник лише створюють умови для виконання злочинного акту. Їх дії знаходяться за рамками складу пре-ступления і, як правило, здійснюються до початку вчинення злочину. Їх «внесок» чи не знаходиться в безпосередній при-чінной зв'язку з злочинним результатом, досягнутим виконай-телем. Виконавець є головною фігурою при даній формі співучасті. Інші особи тільки допомагають йому. Узгодженість дій усіх співучасників відсутня. Спосіб взаємодії незначний, тому перша форма співучасті, як правило, видається менш суспільно небезпечним, порівняно з други-ми формами. У тому випадку, коли організатор керує вчиненням пре-ступления, створює організовану групу чи злочинну со-суспільство, він стає співвиконавцем злочину або є-ється суб'єктом самостійних злочинів, передбачений-них Особливою частиною КК, утворюють поняття інших форм співучасті. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Всі учасники (або один учасник) злочини ня усвідомлюють, що допомагають виконавцю, і бажають йому допомогти. Мотиви можуть бути різними, але вони не впливають на юридичну ську оцінку. Аналіз судової практики показує, що суди досить часто допускають помилки, пов'язані з неточним встановленням ролі кожного винного. Найбільш поширеними є випадки, коли дії співучасників при одному виконавця необгрунтовано кваліфікуються судом як злочин, з-вершенно за попередньою змовою групою осіб. Так, Л. була засуджена Верховним Судом Удмуртської Республіки за поєднане з вбивством розбійний напад, скоєний за попередньою змовою групою осіб. Верховний Суд РФ при-знав таку кваліфікацію помилковою, вказавши, що Л., згідно з досягнутою між іншими засудженими М. і Б. домовленостей-сті, лише зупинила машину і попросили водія К. довезти їх до певного пункту, де М. і Б. скоїли вбивство К., коли Л. вже покинула місце злочину. Яких-небудь дію-вий, пов'язаних з вбивством, Л. не зробила, тому вона не може бути визнана учасником групи, оскільки є лише пособніком1. Соісполнітел'ство, або просте співучасть, як називають його деякі автори, - це форма співучасті, при якій всі спільно діючі особи безпосередньо виконують об'єк- єктивні сторону злочину. Просте співучасть означає, що взаємодія між со-учасниками було досить простим, тобто всі співучасники со-вершили однакові дії. Цей спосіб взаємодії яв-ляется більш суспільно небезпечним в порівнянні з першою фор-мій співучасті, оскільки вимагає спільних зусиль усіх співучасників у досягненні злочинного результату. Кожен із співучасників може виконувати повністю об'єктивну сторону злочину або тільки частково, але у додаванні спільних зусиль досягається загальна злочинна мета. Закон розрізняє два види соісполнітельства: а) вчинення злочину групою осіб без попередньої змови і б) вчинення злочину групою осіб з попередньою змовою. 1 БВС РФ. 1999, № 1. С. 24. Вчинення злочину групою осіб без попередньої змови означає, що злочин відбувається спільно двома або більше виконавцями, заздалегідь не домовилися про сумісних-ном вчиненні злочину (ч. 1 ст. 35 КК). Об'єктивна сто-рона злочину характеризується таким способом взаємодії продуктів вия всіх співучасників, при якому всі виступають як ис-повнювачів об'єктивної сторони злочину. Взаємодія виникає перед початком або під час вчинення злочину, коли особа підключається під час розпочатого замаху. Суб'єктів незалежно єктивні сторона злочину - прямий умисел. Спільність умислу досягається під час злочинного діяння, оскільки злочинцями заздалегідь не обумовили ні місце, ні час скоєння злочину, ні способи взаємовиручки і т.д. Вступивши в пре-Ступне спілкування, особи сприймають один одного як співтоваришів по вчиненню злочину. У процесі вчинення злочинного акту можливий обмін інформацією словами, мімікою, жестами, що сприяє взаємодії між співучасниками. Кожен усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій, усвідомлює, що діє спільно з іншою особою (особами), передбачає можли-вий або неминучий загальний злочинний результат і бажає його настання. Злочинна зв'язок між співучасниками непродолж-тельна, не має сталого характеру, але проте представ-ляє велику небезпеку для суспільства порівняно з діями злочинця-одинака, а також з діями співучасників при першій формі співучасті. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою означає участь у ньому двох або більше осіб, заздалегідь дого-ворівшіхся про спільне вчинення злочину (ч. 2 ст. 35 КК). Це - більш небезпечний вид соисполнительство. Попередньо котельної змову забезпечує більш високий ступінь взаемодії. Співучасники заздалегідь, до початку вчинення злочину, домовляються про спільності своїх дій, про місце і време-ни, про способи і засоби вчинення злочину. Однак і така група не утворює міцних зв'язків, соорганізованності дій всіх співучасників забезпечується тільки на час з-вершенія злочину, після чого група розпадається. У кримінально-правовій літературі поширена помилкове твердження про те, що в рамках даного виду соісполнітельства можуть бути розподілені ролі між соучастнікамі1. Розподіл-ня ролей в таких групах може носити чисто технічний характер, що не впливає на юридичну оцінку. Наприклад, при вчиненні крадіжки один член групи зламує замок кварти-ри, другий вилучає цінні речі, третій пакує викрадене майно, четвертий переносить його в машину. Всі учасники злочину діють як співвиконавці. Розподіл же ролей в юридичному розумінні передбачає наявність крім виконавців інших співучасників. У законі (ч. 2 ст. 35 КК) прямо не говориться про співвиконавець-стве, але судова практика виходить з даної юридичної оцінки. Пленум Верховного Суду РФ у постанові від 27 січ-ня 1999 р. № 1 «Про судову практику у справах про вбивство (ст. 105 КК РФ)», розкриваючи поняття попередньої змови на вбивство, роз'яснив, що домовленість двох і більше осіб, виражена в будь-якій формі до початку вчинення злочину, передбачає вчинення дій, безпосередньо спрямованих на позбавлення життя потерпілого (п. 10). Дане тлумачення норми підтверджується численними прикладами з доль-ної практики, коли Верховний Суд РФ визнавав умисне вбивство вчиненим групою осіб за попередньою Сговіо-ру, якщо в ньому брали участь два і більше виконавця, заздалегідь до-говори про спільне його вчинення, і кожен з них виконував дії, що складали хоча б частину об'єктивної сторони преступленія2. Аналогічні рекомендації в ставлення-ванні понять групового розкрадання або групового згвалтування містяться в інших роз'ясненнях Пленуму ВР СРСР і РФ. Таким чином, об'єктивна сторона групового злочини ня характеризується тільки соисполнительством. Кожен з навчаючи-ників групи виконує дії, що утворюють ознаки об'єк-єктивні сторони злочину. Об'єднані зусилля всіх осіб призводять до настання спільного злочинного результату. 1 Див: Коментар до КК РФ / Під ред. О.Ф. Шишова. Кн. 1. М., 1998. С. 109; Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 1. М., 1999. С. 416; Нау-мов А.В. Указ. соч. С. 301. 2 БВС РФ. 1997. № 4. С. 11; № 10. С. 7; 1998. № 1. С. 3; 2003. № 6. С. 14 та ін Суб'єктивна сторона характеризується тими ж ознаками, що і в першому виді соисполнительство, тобто можливий тільки прямий умисел. Різниця полягає в тому, що в першому виді соисполнительство спільний умисел виникає в момент з-вершенія злочину, а при другому учасники групи догів-риваются заздалегідь. Мотиви можуть бути різними, але вони не впливав-ють на юридичну оцінку дій всіх осіб. Попередній змову є обов'язковим суб'єктивним ознакою не тільки другого виду соісполнітельства, а й інших форм співучасті (третій і четвертій). Змова завжди включає згоду кожного із співучасників на використання визначено-них технічних засобів, знарядь, прийомів і способів здійснений-ня злочину, а також на певний характер і розмір суспільно небезпечних наслідків. Але в практиці бувають слу-чаї, коли виконавець злочину (один з співвиконавців), здійснюючи злочин, виходять за межі попередньої угоди, тобто з власної волі вчиняє дії, що не плановані іншими співучасниками. У таких випадках має місце ексцес виконавця. Ексцесом виконавця визнається вчинення виконавцем злочину, який не охоплюється умислом інших соучастні-ков (ст. 36 КК). Поняття ексцесу виконавця вперше законо-дательно оформлено в КК РФ, до цього дане поняття вико-валось тільки в науці кримінального права. Ексцес виконавця може бути у випадках, коли виконавець замість задуманого злочину або одночасно з ним робить інший Престо-полон або він виконує задумане, але з обтяжуючими йдуть-тельствами, які не обговорювалися в момент змови. У теорії кримінального права перший випадок називається якісним екс-цессом, а другий - кількісним. В обох випадках, як уста-новлено в ст. 36 КК, кримінальну відповідальність за ексцес несе тільки сам виконавець, інші співучасники за нього не відповідають. При ексцес порушується ознака спільності дій, по-скільки інші співучасники були обізнані заздалегідь про зміну умов угоди: порушується об'єктивна зв'язок (відсутній причинний зв'язок між діями всіх соучастні-ков) і втрачається суб'єктивна зв'язок (змінюється конкретне з-тримання умислу). Пленум Верховного Суду СРСР у постанові від 5 сентяб-ря 1986 № 11 «Про судову практику у справах про злочини проти особистої власності» роз'яснив суть ексцесу: «Якщо група осіб з попередньою змовою мала намір з-вершити крадіжку чи грабіж, і один з учасників застосував або погрожував застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров'я по-терпів, то його дії слід кваліфікувати як раз-бій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи гра-беж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого »(п. 7) 1. Прикладом якісного ексцесу може служити справа Ж. і Б. Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду РФ визнала необгрунтованим засудження Ж. за розбій, оскільки він і Б. (засуджений за розбій справедливо) попередньо не до-проказував про застосування насильства, небезпечного для життя і здоровяя П., яка виявилася свідком крадіжки автомобіля цими засудженими. Дії Ж. повинні кваліфікуватися як грабіж за п. «а» ч. 2 ст. 161 УК2 (оскільки заволодіння авто- мобилем відбулося в присутності свідка). Організована група як третя форма співучасті перед-бачено ч. 3 ст. 35 КК. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо воно вчинене стійкою груп-співай осіб, заздалегідь об'єдналися для здійснення одного або декількох злочинів. Дана форма є складним со-участю, яке означає, що ролі співучасників розподілені в юридичному сенсі. Вони можуть виконувати роль організатора, керівника, пособника або виконавця злочинів, але при цьому діючи в рамках однієї організованої групи. Закон визначає чотири ознаки організованої групи: а) група складається з кількох осіб, б) особи заздалегідь об'єднай-лись в групу, в) група має стійкий характер, г) метою групи є вчинення одного або декількох злочинів. Зазначені ознаки визначають кількісну та якісну 1 Див: Збірник постанов пленумів Верховних Судів СРСР і РРФСР (РФ) у кримінальних справах. М., 2000. С. 244. 2 БВС РФ. 1998. № 5. С. 8. Див також: БВС РФ. 1995. № 10. С. 7; 1999. № 12. С. 14. характеристику організованої групи, включаючи спосіб взаємодії дії між її учасниками: це стійка і, слідчий-но, згуртована група, яка створена для здійснення пре-ступнях діяльності на тривалий час. Але зі змісту і сенсу тлумачиться норми випливають і інші ознаки органи-зовано групи. Стійкість групи визначається не тільки тривалістю її існування, а й стабільністю її складу, яка, в свою чергу, забезпечується особливим порядком підбору учасників групи і встановленням жорсткої груповий дисципліни. Тому в організованій групі обов'язково є організатор або керівник, який вербує учасників, підтримує дисцип-ліну. Керівник планує і готує вчинення пре-ступленій, забезпечує знаряддями і засобами, необхідними для реалізації планів групи, координує дії інших учасників. У групі можливо розподіл ролей не тільки в технічному сенсі, як у групі, створеній за поперед-ному змовою, але і в юрідіческом1, яке означає, що органи-затор або керівник можуть доручити деяким учасникам групи тільки матеріальне забезпечення групи (виготовлення знарядь і засобів злочину, пошук фінансових вкладень в злочинну справу), іншим - збереження предметів злочини ня, третім - безпосереднє виконання злочину і т.д. Матеріали судової практики свідчать про те, що органи-поклику групи досить часто характеризуються вузькою спеціалі-зацией (торгівля зброєю, наркотиками, вчинення мошенніче-ських фінансових операцій, гральний бізнес, проституція), мають свої регіони дії, відрізняються професіоналізмом її учас-ніков2. Одним з різновидів організованої групи є банда. Деякі вчені вважають банду злочинним сообщест-вом, тобто відносять її до четвертої формі соучастія3. Дана точка зору застаріла, так як суперечить змісту ст. 209 КК, 1 Див постанову Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2002 № 29 р. «Про судову практику у справах про крадіжку, грабежі і розбої» (п. 15). 2 БВС РФ. 1995. № 5. С. 11; 1999. № 5. С. 21 та ін 3 Див: Коментар до КК РФ / Під ред. А.В. Наумова. М., 1997. С. 125; Коментар до КК РФ / Під ред. Ю.І. Скуратова і В.М. Лебедєва. М., 1998. С. 71; Наумов А.В. Указ. соч. С. 302, 303. в якій банда визначається як група. Під бандою слід по-приймати організовану стійку озброєну групу з двох і більше осіб, заздалегідь об'єдналися для здійснення нападів на громадян або організації1. Таким чином, об'єктивна сторона даної форми співучасті характеризується наявністю організованої, стійкої групи осіб, заздалегідь які об'єдналися для здійснення невизначеного кількості злочинів. Особливий спосіб взаємодії між співучасниками відрізняють більш високий рівень спільності і більш міцні зв'язки між учасниками групи. Особливість об'єктивної сторони полягає в тому, що, незважаючи на чітке рас-пределеніе ролей, учасники організованої групи залучають-ся до відповідальності як співвиконавці злочину, передбачені-ренного відповідною статтею або частиною статті КК. Суб'єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу. Мета - вчинення декількох злочинів. Кожен з учасників усвідомлює свою причетність до організованій групі і суспільну небезпеку своїх дій і дій інших осіб, хоча б у загальних рисах передбачає результати со-вместн злочинної діяльності і бажає бути учасником організованої групи і діяти в її цілях. Кожен з навчаючи-ників обізнаний про характер і цілі скоєних і планованих злочинів, що не виключає відмінності мотивів пре-ступнях діяльності. Як юридичне поняття організована група є кваліфікуючою обставиною багатьох злочинів (про-тив власності, у сфері економічної діяльності, проти громадської безпеки та громадського порядку, проти державної влади), а також складає ознаки самостійно-тільних злочинів: бандитизму (ст. 209 КК), організації релігійного чи громадського об'єднання, що зазіхає на особистість і права громадян (ст. 239 КК). Злочинне співтовариство (злочинна організація) - це згуртована організована група (організація), створена для 1 Див постанову Пленуму Верховного Суду РФ від 17 січня 1997 № 1 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за бандитизм» / / БВС РФ. 1997. № 3. вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, або обсягів по-динение організованих груп, створених в тих же цілях (ч. 4 ст. 35 КК). Злочинне співтовариство - також складне співучасть, скоєне за попередньою змовою. Як особлива форма співучасті злочинне співтовариство передбачено в нормах Осо-бенной частини КК в якості самостійних складів переступив-лений в ст. 208 КК - організація незаконного збройного формування та участь у ньому і ст. 210 КК - організація пре-ступного співтовариства (злочинної організації). Закон виділяє чотири ознаки даної форми співучасті: а) група осіб, б) заздалегідь організована, в) сполучення, г) ство-дана для здійснення тяжких або особливо тяжких злочинів. Злочинне співтовариство має багато спільного з третьою формою співучасті - організованою групою; воно і визначається в за-коні як організована група, проте має якісне від-відмінність за способом взаємодії між співучасниками. Пре-Ступне співтовариство характеризується більшою стійкістю і згуртованістю, тіснішими організаційними зв'язками, тому відноситься до найбільш небезпечною формою співучасті. Підви-шенная небезпека проявляється також у цілях - вчинення тяж-ких і особливо тяжких злочинів. Згуртованість і стійкість обумовлюють високий ступінь узгодженості злочинної діяльності, яка забезпечується суворої конспірацією. Злочинне співтовариство (злочинна організація) має в порівнянні із звичайною організованою групою, більш складну внутрішню структуру. Як показує практика обов'язково є організатори, керівники, рада керівників, в ко-торий нерідко входять корумповані особи державного апарату, органів місцевого самоврядування, працівники правоохо-ранітельних органів. Ролі рядових учасників строго і більш детально розподілені, виділяються виконавці злочинів, наводчики, власна служба безпеки, бойовики, служба інформації (розвідка), служба матеріального забезпечення діяль-ності злочинної організації. Злочинне співтовариство мо-же підрозділятися на більш дрібні підрозділи (бригади, ланки, групи), але може, навпаки, представляти об'єднання декількох злочинних організацій або об'єднання організа-торів, керівників чи інших представників регіональних стійких злочинних груп, які створені злочинним співтовариством як структурних підрозділів для розроб-лення планів і підготовки умов для вчинення тяжких та особливо тяжких преступленій1. У результаті строго узгоджений-ної діяльності всіх учасників утворюється, на думку В.С. Ко-міссарова, особлива соціально-психологічна спільність людей, в якій є групові норми поведінки, власні погляди на цінності життя, величезний вплив лідерів і інші характеристики внутрішнього змісту згуртованості як при-знака злочинного сообщества2. Таким чином, об'єктивна сторона даної форми Соучі-стия характеризується наявністю складних, стійких організа-ційних форм злочинної діяльності у вигляді злочинної орга-нізації, її структурних підрозділів, об'єднання організа-торів, керівників та інших представників регіональних груп, а також у формі організаційної діяльності , направ-ленній на створення злочинного співтовариства і керівництві ім. Суб'єктивна сторона характеризується тільки прямим умислом. Кожен учасник злочинного співтовариства або його ав-тономного освіти усвідомлює свою участь та участь інших осіб (знання всіх учасників необов'язково) у злочинній діяльності, яку організує даними спільнотою, передбачає в об-щем плані злочинні результати спільних дій і бажає діяти в цьому напрямку. Метою злочинної діяльності є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Так, Московським міським судом було засуджено 21 февра-ля 2002 Х. і К. за ч. 1 ст. 210 і за п. «а» ч. 3 ст. 159 КК, а С., Б. і З. за ч. 2 ст. 210 і п. «а» ч. 3 ст. 159 КК. У цій же справі осу-ждения та інші особи. Х. і К. були визнані винними в ство-нии злочинного співтовариства з метою здійснення розкрадань де-ніжних коштів громадян шляхом шахрайства, Х. - в керівників-дстве їм, К. - в керівництві його структурними підрозділами; С., З. і Б. - в участі в злочинному співтоваристві і здійсненні 1 Більш детально див: Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Кримінальна відпові-венность за організацію злочинного співтовариства. М., 1997; Місяці В.В. Організована злочинність в Росії: усвідомлення, витоки, тенденції / / Держава і право. 1996. № 4. С. 106, 107. 2 Див: Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 1. М., 1999. С. 424, 425. шахрайства у великому розмірі. Наприкінці січня 2001 Х. стала займатися «лохотроном» з метою розкрадання грошових коштів шахрайським способом біля станції метро «Вод-ний стадіон». Проходячи повз громадянину вручався рек-ламний проспект, після чого йому повідомляли про те, що він виграти-рал приз. Інший співучасник злочинної групи, що грав роль громадянина, теж виграв приз, пропонував першому громадянину розіграти неіснуючий приз. За його отримання обидва вносили гроші. Після цього інші члени злочинної групи оголошували, що приз ніхто не виграв, й ховалися з викраденими сумами. Х. здійснювала керівництво лідерами кількох переступив-них груп «лохотронщиків», які здійснювали шахрайство у станцій метро «Вулиця 1905 року», «ВДНХ», «Водний стаді-он». Підрозділи злочинного співтовариства представляли собою об'єднання, іменовані бригадами, по 10 і більше осіб під еди-ним керівництвом Х. і К., з чітким розподілом ролей, жест-кою внутрішньою дисципліною. Викрадені суми щодня передавалися Х., з яких вона виплачувала своїм підпорядкований-ним «зарплату». Злочинна діяльність «лохотронщиків» тривала протягом місяця. За цей час у громадян були викрадені шляхом обману грошові кошти у великому розмірі, що є тяжким преступленіем1. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 3. Форми і види співучасті" |
||
|
||